18 липня 2022 року Справа № 280/2289/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Гавриш А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70030, Запорізька область, с. Михайлівка, вул. Слободчикова, буд. 17; код ЄДРПОУ 04353238)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі - відповідач, Михайлівська СР), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Михайлівської СР № 27 XII сесії VIII скликання від 23.09.2021 року «Про відмову у наданні дозволу па розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 »;
- зобов'язати Михайлівську СР розглянути повторно подане клопотання та прийняти рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту в адміністративно-територіальних межах Михайлівської СР.
Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 10 000,00 грн.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Бем Ю.Ю., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 20.01.2022 серія КР №97833.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Михайлівської СР з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею по 2,000 га, яка розташована в адміністративно - територіальних межах Люцернянської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні відповідача, однак відповідач в задоволенні клопотання відмовив з посиланням на те, що бажане місце розташування зазначеної земельної ділянки не відповідає вимогам статей 24, 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон №3038-VI), а саме: зазначена на схемі земельна ділянка входить до меж с. Богатирівка і відповідно до затвердженого Генерального плану села передбачена для житлової садибної забудови. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки обрана позивачем земельна ділянка згідно з інформацією з Публічної кадастрової карти України має цільове призначення - землі запасу, віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення, розташована за межами населених пунктів і перебуває у комунальній власності, розпорядником якої є відповідач. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 16.02.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
23.06.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що земельна ділянка, яка була зазначена на схемі бажаного місяця розташування для ведення особистого селянського господарства, що долучена до клопотання позивача, розташована в межах села Богатирівка. Відповідно до затвердженого 14.09.2019 генерального плану с. Богатирівка, зазначена на схемі земельна ділянка з кадастровим номером 2321582700:03:002:0090, 18.06.2019 передана із земель державної власності до земель комунальної власності як земельна ділянка сільськогосподарського призначення, ввійшла до зони житлової та громадської забудови. Отже, земельна ділянка, на яку претендує позивач, має використовуватись виключно для житлової та громадської забудови, а надання цієї ділянки для сільськогосподарських потреб буде протирічити вимогам Генерального плану забудови села. Просить у задоволенні позову відмовити.
На підставі матеріалів справи, суд встановив такі обставини.
30.07.2021 позивач звернувся до Михайлівської об'єднаної територіальної громади Запорізької області з клопотанням, в якому просив розглянути питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Запорізької області, Запорізького району в адміністративно-територіальних межах Люцернянської сільської ради за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Михайлівської об'єднаної територіальної громади Запорізької області, згідно з наявною публічною офіційною інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.
Рішенням дванадцятої (позачергової) сесії восьмого скликання Михайлівської СР від 23.09.2021 № 27 «Про відмову гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», позивачу відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з підстав невідповідності місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам статей 24, 25 Закону № 3038-VI, а саме зазначена на схемі земельна ділянка входить до меж с. Богатирівка і відповідно до затвердженого Генерального плану села передбачена для житлової садибної забудови.
Не погоджуючись з даним рішенням в частині відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абзац 1 частини 1).
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2).
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина 3).
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина 4).
Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно ч.4 ст. 118 ЗК України відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земель.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Частиною 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно з визначенням, що міститься у статті 1 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.
До складу містобудівної документації входить: генеральний план населеного пункту, детальний план території, план зонування території.
Частиною 1 ст. 16 Закону № 3038-VI передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Відповідно до ч.5 ст.16 Закону № 3038-VI обмеження у використанні земель (територій), визначені комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території, підлягають внесенню до містобудівного кадастру, а також Державного земельного кадастру в порядку, встановленому Законом України "Про Державний земельний кадастр".
Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону № 3038-VI План зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов'язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.
План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
Отже, генеральний план населеного пункту та інша містобудівна документація яка одночасно є і землевпорядною документацією розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. В іншому випадку, надання земельних ділянок в користування без дотримання генерального плану населеного пункту призвело б до хаотичного розподілу земель без врахування інтересів територіальної громади та її жителів.
Як слідує зі змісту клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та доданих до нього документів, зокрема й графічних матеріалів, бажана земельна ділянка, яку бажає отримати заявниця у власність для ведення особистого селянського господарства, знаходиться у межах села Богатирівка.
Разом із тим, судом встановлено, що рішенням 24 (позачергової) сесії Михайлівської сільської ради 7 скликання від 14.11.2019 №12 затверджено містобудівну документацію «Генеральний план села Богатирівка Вільнянського району Запорізької області. Оновлення з розширенням меж населеного пункту та План зонування села Богатирівка Вільнянського району Запорізької області».
Відповідно до Плану зонування та затвердженого 14.11.2019 Генерального плану села Богатирівка, зазначена на схемі земельна ділянка з кадастровим номером 2321582700:03:002:0090, яка відповідно до Наказу №8-773/15-19-СГ від 18.06.2019 передана із земель державної власності до земель комунальної власності як земельна ділянка сільськогосподарського призначення, ввійшла до зони житлової та громадської забудови та призначена для розташування одноквартирних житлових будинків до 4 поверхів (включно з мансардним поверхом) із земельними ділянками або зблокованих житлових будинків на сусідніх земельних ділянках.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону № 3038-VI зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення обмежень у використанні земель, а також припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, а також не тягне за собою обов'язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони.
Також відповідно до ч.1 ст. 25 Закону № 3038-VI режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у комплексних планах, генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій та він є обов'язковим для врахування під час розроблення землевпорядної документації та відповідно до ст.. 24 цього Закону, забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
У свою чергу, ведення особистого селянського господарства, для чого власне позивач бажає отримати земельну ділянку, передбачає використання цієї земельної ділянки, її оброблення, що в цьому випадку суперечитиме функціональному призначенні цієї території.
За таких обставин суд погоджується із доводами відповідача про те, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, у розумінні ч.7 ст. 118 ЗК України має невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
За наведених вище обставин суд доходить висновку, що оскаржуване рішення Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 27 від 23.09.2021 «Про відмову у наданні дозволу па розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 » прийняте в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, а тому підстав для його скасування не має. Як наслідок, відсутні підстави для задоволення заявлених позивачем позовних вимог.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволені позову.
У зв'язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70030, Запорізька область, с. Михайлівка, вул. Слободчикова, буд. 17; код ЄДРПОУ 04353238) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 18.07.2022.
Суддя М.О. Семененко