25 травня 2022 року Справа № 160/5437/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
13.04.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними, що оформлені рішенням №0406027208 від 17.02.2022 року, які полягають у відмові в призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років на підставі пункту “а” частини 1 статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії, а саме: призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту “а” частини 1 статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 03.09.2021 року, виходячи з вислуги років - 27 років 00 місяців 04 дні.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що на підставі заяви позивача Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції 09.09.2021р. було направлено до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подання №9668 та відповідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі п. “а” ч.1 ст.12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, проте за наслідками розгляду вказаного подання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області рішенням від 20.09.2021 року відмовило у призначенні пенсії позивачеві, посилаючись на відсутність у ОСОБА_1 необхідного стажу для призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим зі служби у період з 01.10.2020 року та після цієї дати, а саме: у зв'язку із відсутністю у позивача на день звільнення вислуги 25 календарних років і більше. Не погодившись з вказаним рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 20.09.2021 року, ОСОБА_1 оскаржив його у судовому порядку. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 року у справі №160/18806/21 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.09.2021 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути матеріали для призначення пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, наданих стосовно ОСОБА_1 , подання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України №9668 від 09.09.2021 щодо призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з урахуванням висновків суду у даній справі. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 року у справі №160/18806/21 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянуло подання та матеріали Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, проте за результатами такого розгляду прийняло рішення №0406027208 від 17.02.2022 року, яким повторно відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту “а” частини 1 статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, проігнорувавши висновки Дніпропетровського окружного адміністративного суду, викладені у рішенні від 24.12.2021 року у справі №160/18806/21, та безпідставно не врахувавши приписи ч.4 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п.п. “г” п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Постанова №393), якими передбачено, що при призначенні пенсій згідно з пунктом “а” частини 1 статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” враховується саме пільгова вислуга років (один календарний місяць служби за сорок календарних днів - особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), а не в календарному обчисленні. Відтак, зважаючи, що позивач проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби, зокрема, на посаді першого заступника начальника Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», з якої був звільнений 02.09.2021р., і відповідно до наказу начальника Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» від 01.09.2021р. №169/ОС-21 вислуга років позивача на день звільнення в календарному обчисленні становить 19 років 02 місяці 10 днів, у пільговому - 27 років 00 місяців 04 дні, ОСОБА_1 має необхідний стаж та, відповідно, право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а” частини 1 статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.22 року вказана позовна заява була залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 992,40грн.
На виконання вимог ухвали суду від 18.04.22 року, позивачем 20.04.2022р. було усунуто означені недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2022 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та відкрито провадження в адміністративній справі №160/5437/22, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 11.05.2022 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Копія ухвали суду від 25.04.2022 року та копія позовної заяви з додатками до неї отримана представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 10.05.2022 року, що підтверджується відповідним підписом представника відповідача в акті передачі судових документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка міститься в матеріалах справи, однак, станом на 25.05.2022р. відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
При цьому, за приписами частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
При цьому, ч.2 ст.263 КАС України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на таке.
Судом установлено, та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 22.06.2002 року по 02.09.2021 року.
Наказом начальника Державної установи “Дніпровська установа виконання покарань (№4)” №169/ОС-21 від 01.09.2021 року позивач звільнений з посади першого заступника начальника Державної установи “Дніпровська установа виконання покарань (№4)” відповідно до п.5 ст.23 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” та п.7 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію” (за власним бажанням).
Згідно з вищевказаним наказом начальника Державної установи “Дніпровська установа виконання покарань (№4)” №169/ОС-21 від 01.09.2021 року вислуга років ОСОБА_1 станом на день звільнення в календарному обчисленні становить 19 років 02 місяці 10 днів, у пільговому - 27 років 00 місяців 04 дні.
У вересні 2021 року позивач звернувся з заявою до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання та документів для призначення позивачеві пенсії за вислугу років на підставі п.“а” ч.1 ст.12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
На заяву позивача Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції 09.09.2021 року направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання №9668 та матеріали для вирішення питання щодо призначення позивачеві пенсії за вислугу років на підставі п. а” ч. 1 ст.12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Листом від 05.10.2021 року за № 0400-010311-8/131456 та рішенням від 20.09.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю у останнього права на призначення пенсії за вислугу років, у зв'язку з тим, що для призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим зі служби у період з 01.10.2020 року та після цієї дати, на день звільнення необхідно мати вислугу 25 календарних років і більше.
Не погодившись з вищевказаною відмовою відповідача у призначенні пенсії за вислугу років, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають у відмові в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту “а” ч. 1 ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), що викладені в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.10.2021 року за №0400-010311-8/131456 та рішенні від 20.09.2021 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту “а” ч.1 ст.12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року, ОСОБА_1 з 03.09.2021 року, виходячи з вислуги років - 27 років 00 місяців 04 дні.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2022р. у справі №160/18806/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають у відмові в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту “а” ч. 1 ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року ОСОБА_1 , що викладені в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.10.2021 року за №0400-010311-8/131456 та рішенні від 20.09.2021 року; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.09.2021 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути матеріали для призначення пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, наданих стосовно ОСОБА_1 , подання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України №9668 від 09.09.2021 щодо призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з урахуванням висновків суду у даній справі. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 року в адміністративній справі №160/18806/21 набрало законної сили 25.01.2022 року.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 року в адміністративній справі №160/18806/21, яке набрало законної сили 25.01.2022 року, зокрема, встановлено, що позивач має право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки відповідає умовам, визначеним пунктом "а" частини 1 статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року №2262-ХІІ - на день звільнення має вислугу 27 календарних років у пільговому обчисленні і більше, тому рішення відповідача від 20.09.2021, яким останній відмовив позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років, мотивуючи таку відмову відсутністю у нього необхідної вислуги років у календарному обчисленні 25 календарних роки і більше, є протиправним та підлягає скасуванню.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2021р. у справі №160/18806/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянуто подання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 09.09.2021р. №9668 про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі п. “а” ч.1 ст.12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, за наслідками чого прийняло рішення №0406027208 від 17.02.2022 року, яким ОСОБА_1 знову відмовлено у призначенні пенсії за вислуг років у зв'язку із відсутністю у позивача необхідної календарної вислуги років, а саме: 25 календарних років і більше, як то передбачено п. “а” ч.1 ст.12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, позаяк відповідно до наказу про звільнення від 01.09.2021 року №169/ОС-21 календарна вислуга років позивача складає лише 19 років 02 місяці 10 днів.
Не погодившись з вищевказаним рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №0406027208 від 17.02.2022 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» встановлено, що держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Вищенаведеним приписам ч.3 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» кореспондують положення пункту "б" частини 1 статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими також передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону №2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
При цьому, пунктом "б" частини 1 статті 50 Законом № 2262-XII передбачено, що пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Стаття 17 Закону №2262-ХІІ встановлює види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.
Згідно зі ст.17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Тобто, законодавець чітко встановлює можливість призначення пенсії за вислугу років, із зарахуванням в її період вислуги років на пільгових умовах.
При цьому, ч.4 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» встановлено, що особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.
Також на виконання вищезазначених вимог ст.17-1 Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.07.1992р. №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Постанова №393).
Згідно з абз.18 п.1 Постанови №393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і в закладах вищої освіти із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі.
Відповідно до абзаців 2 та 3 підпункту "г" пункту 3 Постанови №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів:
- особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони;
- час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
При цьому, згідно з абзацом 5 підпункту "г" пункту 3 Постанови №393 у разі наявності двох і більше підстав для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах одного і того ж періоду служби вислуга обчислюється за тією підставою, яка дає найбільші пільги.
У справі, що розглядається, позивач не має календарної вислуги років для призначення пенсії, проте, в нього наявний відповідний пільговий стаж, відповідно до приписів пункту 2 Постанови №393 (прийняття безпосередньої участі в антитерористичній операції).
Статтею 17 Закону №2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону №2262-XII встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
Отже, Законом №2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Постановою №393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років, зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.
Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021р. у справі №805/3923/18-а (провадження №К/9901/134/19), а також Верховним Судом у постанові від 14.04.2021р. у справі №480/4241/18 (провадження №К/9901/15011/19).
При цьому, постановах від 03.03.2021р. у справі №805/3923/18-а (провадження №К/9901/134/19) та від 14.04.2021р. у справі №480/4241/18 (провадження №К/9901/15011/19) Верховний Суд, з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, враховуючи пільгове нарахування стажу, відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17, від 22.11.2018р. у справі №161/4876/17, від 15.08.2019р. у справі №281/459/17, від 27.03.2020р. у справі №569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Постанови №393 Закону №2262-ХІІ.
Відтак, положення усіх зазначених вище нормативно-правових актів не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги та не встановлюють те, що вислугу років у пільговому обчисленні не можуть зараховувати до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії.
Крім цього, з огляду на викладені норми, слід вказати, що як Законом №2262-ХІІ, так і Постановою №393 не визначено та не передбачено таких понять, як пільгове обчислення вислуги років, пільгова пенсія, пільгова вислуга років або загальна вислуга років.
Статтею 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Таким чином, Закон №2262-ХІІ як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Постанови №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
У постанові від 14.04.2021р. у справі №480/4241/18 (провадження №К/9901/15011/19) Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив наступні правові висновки:
1. В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
2. Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Постанови №393.
У справі, яка розглядається рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2021р. у справі №160/18806/21 встановлено та наявними в матеріалах цієї адміністративної справи доказами, зокрема, наказом начальника Державної установи “Дніпровська установа виконання покарань (№4)” №169/ОС-21 від 01.09.2021 року, підтверджено, що вислуга років позивача, з врахуванням часу служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, яка підлягає зарахуванню на пільгових умовах, становить більше 25 календарних років (27 років 00 місяців 04 дні), відтак позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ, а тому відповідач спірним рішенням №0406027208 від 17.02.2022 року протиправно відмовив ОСОБА_1 у призначенні такої пенсії, не врахувавши при цьому, ані вищенаведені норми чинного законодавства та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.03.2021р. у справі №805/3923/18-а (провадження №К/9901/134/19) та від 14.04.2021р. у справі №480/4241/18 (провадження №К/9901/15011/19), ані висновки, викладені у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2021р. у справі №160/18806/21.
Відтак, рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №0406027208 від 17.02.2022 року є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, суд зауважує, що у даному випадку права позивача порушено саме вищевказаним протиправним рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №0406027208 від 17.02.2022 року, а не його діями щодо відмови у призначенні пенсії, як помилково зазначає позивач, тому, керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України, якою, зокрема, передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а також враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог і визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0406027208 від 17.02.2022 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а” частини 1 статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту цього порушеного права.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачеві пенсію за вислугу років на підставі пункту “а” частини 1 статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з 03.09.2021 року, виходячи з вислуги років - 27 років 00 місяців 04 дні, суд зазначає таке.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанта поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження такого суб'єкта владних повноважень.
Зобов'язуючи орган державної влади виконати свої дискреційні повноваження, суд встановлює справедливість та відновлює баланс взаємодії між органами державної влади та суб'єктами господарювання. Також, що є дуже важливим, суд унеможливлює виникнення вільного трактування та зловживання органами державної влади своїми дискреційними повноваженнями.
Оскільки відповідачем вдруге було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту “а” частини 1 статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” лише через відсутність необхідної календарної вислуги, при цьому, як рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2021р. у справі №160/18806/21, так і рішенням суду за наслідками розгляду цієї справи встановлено, що позивач на момент звернення з приводу призначення пенсії у вересні 2021 року мав вислугу понад 25 календарних років (27 років 00 місяців 04 дні), тобто мав необхідну вислугу років у розумінні Закону №2262-ХІІ та Постанови №393, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення пенсії позивачу.
Таким чином, та з урахуванням тієї обставини, що оскаржуване рішення відповідача не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачеві пенсію за вислугу років на підставі пункту “а” частини 1 статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, виходячи з вислуги років - 27 років 00 місяців 04 дні.
Відповідно до п. “б” частини першої статті 50 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Як встановлено судом, позивач проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 22.06.2002 року по 02.09.2021 року і наказом начальника Державної установи “Дніпровська установа виконання покарань (№4)” №169/ОС-21 від 01.09.2021 року був звільнений з посади першого заступника начальника Державної установи “Дніпровська установа виконання покарань (№4)” відповідно до п.5 ст.23 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” та п.7 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію” (за власним бажанням), внаслідок чого пенсія має бути призначена з наступного дня після звільнення позивача зі служби, а саме: з 03.09.2021 року.
З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити в повному обсязі.
Абзацом 1 частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 992,40грн., підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цієї суми коштів з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) №0406027208 від 17.02.2022 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а” частини 1 статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) призначити ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію за вислугу років на підставі пункту “а” частини 1 статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з 03.09.2021 року, виходячи з вислуги років - 27 років 00 місяців 04 дні.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 25.05.2022 року.
Суддя: О.М. Турова