Справа № 953/15245/20 Номер провадження 22-ц/814/2009/22Головуючий у 1-й інстанції Божко В.В. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.
18 липня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Прядкіної О.В.,
суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,
розглянувши в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради про стягнення грошових коштів
за апеляційною скаргою адвоката Шимко Федора Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м.Харкова від 13 серпня 2021 року, прийнятого під головуванням судді Божко В.В., в м.Харкові, -
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Зазначав, що з 10 червня 2006 року по 16 березня 2017 року перебував у шлюбі з відповідачем, від якого вони мають дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16 серпня 2019 року між сторонами укладено договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на квартиру, за яким позивач передав у власність Дитини трикімнатну квартиру номер АДРЕСА_1 житловою площею 56,6 кв.м., загальною площею 102,4 кв.м.
Цього ж дня сторони також уклали договір про порядок утримання та виховання дитини, відповідно до якого, в п.1.2 визначено, що Матір підтверджує, що на виконання пункту 1.8.2 пункту 1.8. Попереднього договору від 23.07.2019 року, укладеного між Сторонами та посвідченого нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Грішаковою О.В. за реєстраційним № 1705, до підписання цього договору, нею отримано від Батька компенсацію майбутніх додаткових витрат на Дитину, пов'язаних із забезпеченням її належного духовного, соціального, культурного, спортивного та інших видів виховання, у розмірі 774 000 (сімсот сімдесят чотири тисячі) гривень 00 копійок, що є еквівалентом 30 000 (тридцяти тисячам) доларів Сполучених Штатів Америки.
В пункті 1.3 вказаного договору зазначено, що за домовленістю між Сторонами на виконання обов'язку нести додаткові витрати на Дитину Батько зобов'язується щомісячно передавати грошові кошти у розмірі еквівалентному 1 000 (одній тисячі) доларів Сполучених Штатів Америки за офіційним курсом Національного банку України станом на дату передачі грошових коштів, у разі наявності фактично понесених та підтверджених додаткових витрат на Дитину.
На виконання умов цього пункту договору позивачем з серпня 2019 року по липень 2020 року щомісячно здійснювались відповідні платежі, загалом на суму 255 410 грн. Вказував, що зазначені грошові кошти, а також сплачені ним 774 000 грн. в рахунок майбутніх додаткових витрат на Дитину, відповідач використовує на власні особисті потреби, допускає їх нецільове використання, не спрямовуючи їх на забезпечення розвитку дитини, просив стягнути з ОСОБА_2 1 029 410грн.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 13 серпня 2021 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення оскаржив адвокат Шимко Ф.А. в інтересах ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Розпорядженням Верховного суду України від 25.03.2022 року №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність Харківського апеляційного суду. Справу передано на розгляд до Полтавського апеляційного суду.
Апеляційний розгляд справи колегія суддів вважає за можливе провести у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України у відсутність сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом надіслання судових повідомлень учасникам справи на їх електронні адреси.
Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав:
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно виховання та матеріального утримання якої ними 16 серпня 2019 року укладено договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на квартиру.
16 серпня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про порядок утримання та виховання дитини, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гришаковою О.В.
В пункті 1.2. вказаного договору визначено, що Матір підтверджує, що на виконання пункту 1.8.2 пункту 1.8. Попереднього договору від 23.07.2019 року, укладеного між Сторонами та посвідченого нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Грішаковою О.В. за реєстраційним № 1705, до підписання цього договору, нею отримано від Батька компенсацію майбутніх додаткових витрат на Дитину, пов'язаних із забезпеченням її належного духовного, соціального, культурного, спортивного та інших видів виховання, у розмірі 774 000 (сімсот сімдесят чотири тисячі) гривень 00 копійок, що є еквівалентом 30 000 (тридцяти тисячам) доларів Сполучених Штатів Америки.
В пункті 1.3 цього ж договору зазначено, що за домовленістю між Сторонами на виконання обов'язку нести додаткові витрати на Дитину Батько зобов'язується щомісячно передавати грошові кошти у розмірі еквівалентному 1 000 (одній тисячі) доларів Сполучених Штатів Америки за офіційним курсом Національного банку України станом на дату передачі грошових коштів, у разі наявності фактично понесених та підтверджених додаткових витрат на Дитину.
Обгрунтовуючи позовні вимоги про повернення сплачених коштів, ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 використовує отримані кошти на власні особисті потреби, не забезпечуючи відвідування дочкою спортивних секцій для нормального фізичного розвитку дитини та не спрямовує ці кошти на інтелектуальний її розвиток.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, районний суд виходив з того, що позивач добровільно сплачував додаткові витрати на дитину, а твердження ОСОБА_1 про те, що грошові кошти використовувались не за цільовим призначенням визнав необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з даним висновком районного суду.
Серед загальних засад регулювання сімейних відносин у частині другій ст.7 СК України закріплена можливість урегулювання цих відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками.
Стаття 9 цього Кодексу визначає загальні межі договірного регулювання відносин між подружжям, а саме: така домовленість не повинна суперечити вимогам СК України, іншим законам та моральним засадам суспільства. Під вимогами законів у цьому випадку слід розуміти імперативні норми, що встановлюють заборону для договірного регулювання відносин подружжя.
За змістом ст.157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Таким чином, сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини лише у випадках, якщо існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; заборона випливає зі змісту акту законодавства; така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, сторони в договорі від 16 серпня 2019 року за взаємною згодою визначили у грошовому виразі розмір участі Батька у додаткових витратах на Дитину (а.с.26).
Договір є чинним і позивач добровільно здійснював платежі, обумовлені в пунктах 1.2 та 1.3.
У відповідності до ст. 12,13 ЦПК України сторони несуть тягар по доведенню обставин, якими обґрунтовують позовні вимоги та заперечення.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Представником відповідача наданий відзив на позовну заяву з додаванням доказів на підтвердження додаткових витрат на розвиток дитини, здійснених ОСОБА_2 від отриманих коштів позивача ( а.с.107-150).
Зокрема, витрати здійснені на придбання абонементів на танці, зайняття конкуром, поїздки за кордон ( Пальма де Мальорка, Туреччина), оренду будинку для відпочинку в с.Печенігі. При цьому позивач був обізнаний про виїзд дочки за кордон, даючи нотаріально посвідчену згоду.
Проте, ОСОБА_1 не надано належних, допустимих та достатніх доказів нецільового використання цих коштів.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Між тим, ОСОБА_1 не обгрунтовує позовні вимоги недотриманням відповідачем умов договору про порядок утримання та виховання дитини.
Отже, ухвалюючи оскаржуване судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд правильно виходив із недоведеності позивачем своїх позовних вимог, суду не надано належних та допустимих доказів, які б довели порушення відповідачем умов укладеного договору про утримання дитини та факт використання ОСОБА_2 отримуваних коштів на особисті цілі.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про незастосування судом норм ст. 186 СК України, адже вказаною нормою врегульоване питання щодо здійснення органом опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів, а не додаткових витрат на дитину.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ,381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Шимко Федора Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м.Харкова від 13 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18.07.2022 року.
Головуючий суддя О.В. Прядкіна
Судді: С.Б. Бутенко
О.І. Обідіна