Житомирський апеляційний суд
Справа №278/2797/19 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.
Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М.
29 червня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,
за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №279/2797/19 за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності в порядку спадкування
за апеляційною скаргою представника адвоката Шмата Руслана Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ,
на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 листопада 2019 року, яке ухвалене під головуванням судді Зубчук І.В. у м.Житомирі,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до територіальної громади в особі Сінгурівської сільської ради Житомирського району Житомирської області. Просила визнати за нею в порядку спадкування право власності: на 27/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , та земельні ділянки: площею 0,5985 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 18220865000:05:000:0341; площею 0,5411 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 18220865000:05:000:0344, які знаходяться на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району Житомирської області; площею 0,0915 га для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться на території с. Сінгури Сінгурівської сільської ради.
Позов обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна сестра ОСОБА_2 , якій належало вказане нерухоме майно. Чоловік померлої сестри ОСОБА_3 направив нотаріусу заяву від 14 січня 2019 року, справжність підпису якого посвідчена у нотаріальному порядку, про те, що він фактично в управління спадковим майном не вступав та не заперечує проти отримання нею ( ОСОБА_1 ) свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку та частину житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . Проте, нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з наявністю спадкоємця за законом першої черги, хоча питань з приводу прийняття спадщини між спадкоємцями не існує.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 29 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_4 , подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги аргументує зокрема тим, що суд не прийняв до уваги нотаріально завірену заяву чоловіка померлої сестри позивача ОСОБА_3 , який не заперечує отримання сестрою померлої ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке знаходиться на території держави Україна. Також суд не врахував тієї обставини, що ОСОБА_3 процедуру успадкування нерухомого майна, розташованого на території держави Україна, передбачену законодавством України, не пройшов, а тому твердження суду про часткове прийняття чоловіком померлої спадщини дійсності не відповідає.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 листопада 2019 року було залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 19 травня 2021 року постанова Житомирського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року скасована, а справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з тих підстав, що судом апеляційної інстанції були порушені норми процесуального права, оскільки чинним цивільно-процесуальним законодавством не передбачено можливості здійснювати розгляд справ щодо спадкування в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 01 липня 2021 року справа призначена до розгляду з повідомленням учасників справи.
При новому розгляді справи Житомирський апеляційний суд в порядку ст.55 ЦПК України ухвалою від 29 червня 2022 року, занесеною до протоколу судового засідання, залучив до участі у справі правонаступника відповідача територіальної громади в особі Сінгурівської сільської ради - територіальну громаду в особі Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали та просять її задовольнити. Наполягають на тому, що чоловік померлої сестри позивача нерухомого майна, що знаходиться на території держави Україна, не приймав, оскільки до нотаріуса в Україні з заявою про прийняття спадщини не звертався та надав заяву про те, що на спірне нерухоме майно не претендує, а тому судовим рішенням можливо визнати за рідною сестрою померлої, тобто позивачем, яка своєчасно 04 липня 2017 року звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу, право власності у порядку спадкування на нерухоме майно, що знаходиться на території України, а саме на частину житлового будинку та три земельні ділянки.
Представник відповідача територіальної громади в особі Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області до суду не з'явився. Уповноважений представник Новогуйвинської селищної ради спрямував клопотання про проведення судового засідання без його участі. Відповідно до положень частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга представника адвоката Шмата Р.П., який діє в інтересах позивача, не може бути задоволена з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Петровське Наро-Фоминського району Московської області Російської Федерації померла ОСОБА_2 (а.с.6). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Унаслідок смерті особи відкривається спадщина. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.
За нормами спадкового права спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
На момент відкриття спадщини ОСОБА_2 на території України належало наступне нерухоме майно: частина житлового будинку АДРЕСА_1 , та земельні ділянки: площею 0,5985 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 18220865000:05:000:0341 та площею 0,5411 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 18220865000:05:000:0344, які знаходяться на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району Житомирської області; а також земельна ділянка площею 0,0915 га для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться на території с. Сінгури Сінгурівської сільської ради (а.с.7-11). На території Російської Федерації на момент відкриття спадщини ОСОБА_2 належала Ѕ частина квартири АДРЕСА_3 , а також - грошовий вклад та акції.
Матеріали справи не містять доказів наявності заповіту. За таких обставин, за загальними правилами у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини виникає право на спадкування за законом.
Отже, йдеться про спадкування за законом нерухомого майна, яке знаходиться на територіях держави України (частина житлового будинку та трьох земельних ділянок) та Російської Федерації (частини квартири).
Відповідно до редакції частини першої ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, тобто на час відкриття спадщини або смерті ОСОБА_2 , у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Положеннями ст.71 Закону України «Про міжнародне приватне право» унормовано, що спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майно, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.
Відтак, спадкування спірного майна, на яке позивач просить визнати право власності в порядку спадкування за собою, регулюється правом України.
За правом України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців із часу відкриття спадщини, він не заявив про відмову від неї (слідує з системного аналізу частини третьої ст.1268 та частини першої ст.1270 ЦК України). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати протягом шести місяців з часу відкриття спадщини нотаріусу або в сільській населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (слідує з системного аналізу частини першої ст.1269 та частини першої ст.1270 ЦК України).
Із копії спадкової справи №58/2017, яка заведена у Російський Федерації нотаріусом міста Апрелівка Наро-Фоминського нотаріального округу Московської області вбачається, що спадкодавець на час своєї смерті постійно проживала в квартирі АДРЕСА_3 та разом із нею на день її смерті постійно проживав її чоловік - ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою Керуючої компанії комунального господарства (а.с.200-201). Шлюб між ОСОБА_3 та спадкодавцем був 03 травня 1969 року зареєстрований Сінгурівською сільською радою Житомирського району Житомирської області (а.с.199). Окрім того, 13 квітня 2017 року ОСОБА_3 додатково подав нотаріусу міста Апрелівка Наро-Фоминського нотаріального округу Московської області Російський Федерації заяву про прийняття спадщини після смерті дружини (а.с.197).
Із копії спадкової справи №90/2017, яка заведена в Україні приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу, слідує, що 04 липня 2017 року заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу в Україні також подала її рідна сестра ОСОБА_1 , тобто позивач (а.с.170).
Отже, за спадковим правом України спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_2 прийняли чоловік померлої - ОСОБА_3 та рідна сестра померлої - ОСОБА_1 , а посилання позивача та її представника на те, що чоловіку спадкодавця належало звернутися із заявою про прийняття спадщини після смерті дружини впродовж шести місяців із часу відкриття спадщини саме до нотаріуса в Україні не грунтуються на положеннях закону.
Постановою приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину житлового будинку та три земельні ділянки, що знаходяться на території держави Україна, тобто на спірне спадкове майно, у зв'язку з наявністю спадкоємця за законом першої черги - чоловіка померлої ОСОБА_3 , який спадщину після смерті дружини прийняв.
За нормами ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Відповідно до частини першої ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст.1262 ЦК України).
За таких обставин, позивач ( ОСОБА_1 ), будучи спадкоємцем другої черги за законом, не доступається до спадщини, що відкрилася після смерті її рідної сестри, оскільки спадщину за законом прийняв спадкоємець першої черги - чоловік померлої ОСОБА_3 , який постійно проживав із спадкоємцем на час відкриття спадщини та додатково своєчасно (впродовж шести місяців після смерті дружини) звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, що спадкоємець за законом першої черги (чоловік померлої - ОСОБА_3 ) судовим рішенням був би усунутий від права на спадкування після смерті дружини або відмовився від прийняття спадщини, що відкрилася після смерті померлої.
Так, за змістом положень частин першої та п'ятої ст.1273 ЦК України спадкоємець за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом шести місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною.
Заявою, спрямованою нотаріусу Житомирського нотаріального округу Житомирської області України, справжність підпису на якій 14 січня 2019 року посвідчена нотаріусом міста Апрелівки Наро-Фоминського нотаріального округу Московської області Російської Федерації, Ващенко В.П. не заперечив проти отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку та частину житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.18).
По-перше, шість місяців після смерті ОСОБА_2 сплинули 21 липня 2017 року. Заява ОСОБА_3 подана не раніше 14 січня 2019 року, тобто після спливу шести місяців після відкриття спадщини, а відмовитися від спадщини можливо лише упродовж шести місяців після смерті спадкодавця. По-друге, чинне спадкове законодавство України не дозволяє приймати або відмовлятися від прийняття частини спадщини. Діє принцип: або все, або нічого та у певні окреслені законодавцем строки. Враховуючи викладене, заява ОСОБА_3 від 14 січня 2019 року не має юридичного значення для розгляду спору та не змінює висновків суду першої інстанції про те, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки за наявності спадкоємця першої черги за законом, який спадщину прийняв, орган місцевого самоврядування не є належним відповідачем у справі про визнання права власності у порядку спадкування.
Із підстав зазначених вище, заяву ОСОБА_3 від 14 січня 2019 року не можна вважати й заявою в порядку частини другої ст.1274 ЦК України (відмовою від прийняття спадщини на користь іншої особи).
Окрім того, спадкоємець першої черги за законом - чоловік померлої ОСОБА_3 частково оформив спадщину, зокрема, йому нотаріусом м. Апрелівки Наро-Фоминського нотаріального округу Московської області Російської Федерації видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 22 серпня 2017 року на Ѕ частину квартири АДРЕСА_3 (а.с.216-218).
Зміст заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про прийняття спадщини, у яких кожний із спадкоємців першої та другої черги вказав різне нерухоме майно, яке входить до складу спадщини ( ОСОБА_3 у своїй заяві про прийняття спадщини зазначив, що спадкове майно складається, зокрема, із частини квартири, яка знаходиться на території Російської Федерації, а ОСОБА_1 у своїй заяві про прийняття спадщини зазначила, що спадкове майно складається із частини житлового будинку та трьох земельних ділянок, які знаходяться на території держави Україна), також не змінює черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування, оскільки чоловік померлої не усунутий від права на спадкування після смерті дружини та від прийняття спадщини не відмовився, а навпаки, спадщину як спадкоємець першої черги за законом після смерті дружини прийняв у повному обсязі у встановленому законом порядку та частково вже її оформив.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та додаткового правового обґрунтування не потребують. Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому за положеннями ст.375 ЦПК України рішення, що ухвалене судом першої інстанції, залишається без змін.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника адвоката Шмата Руслана Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: