18 липня 2022 року Справа № 280/114/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, б. 158-Б, код ЄДРПОУ № 20490012)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком, встановлену частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п. а ст.13, абз.2 ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» протиправними (незаконними);
- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 01 листопада 2021 року за № 083250005359 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити позивачу пенсію за віком, встановлену статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», враховуючи уточнюючі довідки про роботу в колгоспі, заробітну плату, реорганізацію колгоспу «Дружба», довідку про навчання в ГПОУ «Снежнянский горный техникум», архівну довідку про кількість відпрацьованих людино-днів, враховуючи диплом, атестат про навчання в училищі та технікумі, та відповідні записи про періоди роботи в трудовій книжці НОМЕР_2 від 30 грудня 1984 року, НОМЕР_3 від 11 квітня 1979 року, починаючи з моменту звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, тобто з 27 жовтня 2021 року та виплатити заборгованість по пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача упродовж 15 днів з дня набрання постановою суду законної сили, подати до Запорізького окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови суду.
Ухвалою суду від 10 січня 2022 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 жовтня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Вказує, що позивачу видано рішення про відмову у призначенні пенсії від 01 листопада 2021 року, з повідомленням підстав відмови, також в усній формі пояснено, що надання будь, яких довідок, які підтверджують стаж роботи, та спростовують підстави відмови в призначенні пенсії, які будуть видані на непідконтрольній Україні території не будуть надалі братися до уваги при призначенні пенсії. Вважає, що така усна відмова щодо подальшого неврахування відповідних довідок є необґрунтованою. Крім того, однією з підстав відмови в призначенні пенсії є те, що в трудовій книжці від 30 грудня 1984 року НОМЕР_2 в записі про зміну по-батькові не повністю зазначено посилання на документ, згідно якого зроблено виправлення, тому періоди роботи за даною трудовою книжкою не зараховані до страхового стажу, що є штучним з боку відповідача зменшенням страхового стажу. Вважає, що відповідач виносячи оскаржуване рішення не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Вважає, що відмова в призначенні пенсії безпідставна, незаконна, оскільки позивач має достатній страховий стаж та належні документи для призначення пенсії. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач позовні вимоги не визнав, 07 лютого 2022 року надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№9331), в якому зазначає, що Рішенням про відмову у призначенні пенсії від 01 листопада 2021 року № 0832500005359 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки необхідний страховий стаж для призначення пенсії становить 27 років, а страховий стаж позивача становить 19 років 08 місяців 29 днів. Вказує, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 від 30 грудня 1984 року, оскільки в записі про зміну по батькові не зазначено посилання на документ, згідно якого зроблено виправлення. Отже, на думку відповідача, у Головного управління були відсутні підстави для зарахування періоду, який зазначений в трудовій книжці позивача НОМЕР_2 до страхового стажу. Відповідач вважає, що надані позивачем довідки на підтвердження стажу роботи Головне управління не має законних підстав взяти до уваги при обчисленні стажу позивача, оскільки відповідно до статті 9 Закону України № 1 будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, на тимчасово окупованій території, є недійсним і не створює правових наслідків. На думку відповідача, враховуючи, що на дату досягнення віку 61 рік, позивач мав лише 19 років 08 місяців 29 днів підтвердженого необхідними документами страхового стажу, то Головне управління на законних підставах відмовила позивачу в призначенні пенсії за віком. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
27 жовтня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням про відмову у призначенні пенсії від 01 листопада 2021 року №0832500005359 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки необхідний страховий стаж для призначення пенсії становить 27 років, а страховий стаж позивача становить 19 років 08 місяців 29 днів. У рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно трудової книжки від 30 грудня 1984 року НОМЕР_2 , оскільки в записі про зміну по батькові не повністю зазначено посилання на документ, згідно: якого зроблено виправлення. Для зарахування періодів роботи згідно трудової книжки від 30 грудня 1984 року НОМЕР_2 необхідно внести зміну по батькові з посиланням на номер і дату документа, згідно якого зроблено виправлення або надати уточнюючу довідку про періоди роботи, видані підприємствами, на яких особа працювала, на підставі первинних документів за час виконання роботи.
Позивач, не погодившись з такими діями та рішенням відповідача, вважаючи їх протиправними звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ІІ відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;
За приписами частини 3 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
За приписами частини 2 статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно цим Законом визначаються, серед іншого, принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат;
Згідно частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За правилами частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійний вік для призначення пенсії становить 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 27 років.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Згідно пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Частиною 1 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено право органів, що призначають пенсії, вимагати відповідні документи від підприємств, організацій та окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.3. Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах управління має право проводити планові та позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах, організаціях, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, інших документів, пов'язаних із призначенням пенсії, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості, зокрема письмові, з питань, що виникають у процесі таких перевірок.
Тобто, основним документом який підтверджує наявний трудовий стаж є трудова книжка, і лише за її відсутності або відсутності у трудовій книжці відповідних записів, приймають уточнюючі довідки про періоди роботи не зазначені у трудовій книжці.
Таким чином, з аналізу наведених норм законодавства суд дійшов висновку, що використання норм Постанови № 637 для підтвердження стажу роботи шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження стажу роботи має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Отже суд дійшов висновку, що згідно пункту 1.1 Розділу 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993року за № 110 (далі Інструкція) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Суд звертає увагу, що аналогічні висновки викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду справи № 334/11778/13-а (адміністративне провадження № К/9901/12505/18), від 19 грудня 2018 року (яке набрало законної сили 19 грудня 2018 року).
Суд зазначає, що спірним питанням є не зарахування органами Пенсійного фонду до страхового стажу періодів роботи позивача згідно трудової книжки від 30 грудня 1984 року НОМЕР_2 .
Суд зазначає, що в якості підстави для відмови позивачу у призначенні пенсії пенсійний фонд зазначає, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 30 грудня 1984 року НОМЕР_2 , оскільки в записі про зміну по батькові не повністю зазначено посилання на документ, згідно: якого зроблено виправлення. Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що для зарахування періодів роботи згідно трудової книжки від 30 грудня 1984 року НОМЕР_2 необхідно внести зміну по батькові з посиланням на номер і дату документа, згідно якого зроблено виправлення або надати уточнюючу довідку про періоди роботи, видані підприємствами, на яких особа працювала, на підставі первинних документів за час виконання роботи.
З цього приводу суд зазначає, що при вирішенні даного спору необхідно встановити наявність у Позивача спірного періоду страхового стажу роботи.
Судом досліджені наступні документи.
Згідно долученої до матеріалів справи копії трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 30 грудня 1984 року у ній виправлено по батькові позивача з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » та здійснено напис «виправленому вірити паспорт НОМЕР_4 ».
Судом досліджено записи трудової книжки позивача НОМЕР_2 , які виконані без помилок та виправлень та підтверджують трудову діяльність позивача з 30 грудня 1984 року.
Крім того, судом досліджені копії:
атестату про навчання в училищі №1245 від 01 березня 1974 року;
диплому НОМЕР_5 , виданий 02 березня 1983 року, що про закінчення позивачем повного курсу навчання у «Новочеркасском совхоз-техникуме «Октябрський»;
архівної довідки від 30 жовтня 2020 року №609 про навчання в ГПОУ «Снежнянский горный техникум»;
архівної довідки №13/07-02-1055 від 22 листопада 2021 року про реорганізацію колгоспу «Дружба»;
аріхвних довідок від 16 листопада 2021 року №11, №112, №113, №114 про заробітну плату;
архівної довідки від 16 листопада 2021 року №115 про кількість відпрацьованих людино-днів;
сторінок трудової книжки НОМЕР_3 від 11 квітня 1979 року.
Відповідно до пункту 2.13 розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженій постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162, - зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по
батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим
ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів
(паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання
шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з
посиланням на номер і дату цих документів.
Суд не приймає посилання відповідача на те, що в трудовій книжці Позивача запис на підставі якого виправлено по батькові позивача немає посилань на повну назву документа на підставі якого внесено виправлення, отже у Головного управління були відсутні підстави для не зарахування періоду, який зазначений в трудовій книжці позивача до страхового стажу, - оскільки на думку суду, по-перше запис про виправлення містить чітке посилання на документ, на підставі якого було зроблено таке виправлення, зокрема паспорт, та вказано серію та номер паспорту позивача.
По-друге, права та інтереси позивача не можуть бути обмеженні через не коректні, записи у Трудовій книжці, вчинені роботодавцями.
Беручи до уваги викладене та те, що трудовою книжкою позивача НОМЕР_2 , підтверджено періоди роботи з 30 грудня 1984 року, відсутність в трудовій книжці виправлень, підтирань записів, суд вважає помилковими висновки відповідача про відсутність підстав для зарахуванні періодів роботи до страхового стажу позивача на підставі трудової книжки позивача НОМЕР_2 .
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці НОМЕР_2 відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі №127/9055/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Крім того, позивач звернувся до компетентних органів та на виконання вимог відповідача за рішенням про відмову у призначенні пенсії від 01 листопада 2021 року отримав наступні такі довідки: -
- архівна довідка про реорганізацію КСП «Дружба» від 22 листопада 2021 року за № 13/07-02-1055;
- архівна довідка від 30 жовтня 2020 року за №609 про навчання в ГПОУ «Снежнянский горный техникум»;
- архівна довідка від 16 листопада 2021 року №111 про заробітну плату позивача за період с червня 1984 по грудень 1987 роки у колгоспі «Дружба» та реорганізацію колгоспе «Дружба»;
- -архівна довідка від 16 листопада 2021 року за №112 про заробітну плату позивача за період з січня 1988 року по грудень 1991 року у колгоспі «Дружба» та реорганізацію колгоспа «Дружба»;
- архівна довідка від 16 листопада 2021 року за №113 про заробітну плату позивача за період з січня 1992 року по грудень 1996 року у колгоспі «Дружба» та реорганізацію колгоспа «Дружба»;
- архівна довідка від 16 листопада 2021 року за №114 про заробітну плату позивача за період з січня 1997 року по грудень 1998 року у колгоспі «Дружба» та реорганізацію колгоспа «Дружба»;
- архівна довідка від 16 листопада 2021 року за №115 про кількість відпрацьованих людино-днів за період 1984-2003 роки та реорганізацію колгоспа «Дружба».
Твердження відповідача про те, що вищезазначені довідки Головне управління не має законних підстав взяти до уваги при обчисленні стажу позивача, оскільки відповідно до статті 9 Закону України № 1 будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, на тимчасово окупованій території, є недійсним і не створює правових наслідків - суд не приймає з огляду на наступне.
Вищенаведені довідки видані державними органами та органами місцевого самоврядування так званої "Донецької народної республіки".
Так, згідно з частинами 1 - 2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
На підставі частини 1 статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно із статтею 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з цим, Суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18 грудня 1996 року, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Враховуючи викладене, Суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці.
Те, що Пенсійний орган через проведення ООС позбавлений можливості провести перевірку відповідності записів довідок первинним документам, не покладає надмірного тягаря та обов'язку на позивача, оскільки довідки містять усі необхідні реквізити та відомості.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року у справі № 243/4336/17 (К/9901/169/17), від 08 грудня 2021 року у справі № 560/3907/18 (К/9901/20963/19).
Таким чином, твердження відповідача, що періоди роботи позивача згідно трудової книжки від 30 грудня 1984 року НОМЕР_2 не підлягають зарахуванню до страхового стажу, - є необґрунтованим, оскільки записи трудової книжки позивача, а також Аріхвні Довідки свідчать про те, що позивач з 30 грудня 1984 року здійснював трудову діяльність.
Враховуючи наведене та матеріали справи, позивачем документально доведено необхідність зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача згідно трудової книжки від 30 грудня 1984 року НОМЕР_2 .
Суд зазначає, що Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі “Ковач проти України” від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі “Мельниченко проти України” від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі “Чуйкіна проти України” від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі “Швидка проти України” від 30 жовтня 2014 року тощо).
Суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Враховуючи все вищенаведене, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно дійшов висновку про неможливість зарахування періодів роботи позивача згідно трудової книжки від 30 грудня 1984 року НОМЕР_2 до страхового стажу позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано і неправомірно не зарахував до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно трудової книжки від 30 грудня 1984 року НОМЕР_2 .
З урахуванням записів трудової книжки від 30 грудня 1984 року НОМЕР_2 , а також записів трудової книжки НОМЕР_3 від 11 квітня 1979 року страховий стаж позивача складає понад 27 років, визначених статтею 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для призначення пенсії за віком.
Враховуючи все вищенаведене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії від 01 листопада 2021 року за № 083250005359 у призначені позивачу пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з цим, при ухваленні рішення суд керується приписами частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у відповідності до яких, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Крім того суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2011 року (остаточне) у справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п.45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п.25, ECHR 2002-II)".
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Аналізуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що порушене право позивача має бути відновленим шляхом зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи позивача згідно трудової книжки від 30 грудня 1984 року НОМЕР_2 згідно з записами в трудовій книжці, та призначити пенсію за віком, встановленою статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з моменту звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, тобто з 27 жовтня 2021 року та виплатити заборгованість по пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість пред'явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком, визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 01 листопада 2021 року за № 083250005359, та зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком, враховуючи записи про періоди роботи в трудовій книжці НОМЕР_2 від 30 грудня 1984 року, НОМЕР_3 від 11 квітня 1979 року та уточнюючі довідки про роботу в колгоспі, заробітну плату, реорганізацію колгоспу «Дружба», довідку про навчання в ГПОУ «Снежнянский горный техникум», архівну довідку про кількість відпрацьованих людино-днів, враховуючи диплом, атестат про навчання в училищі та технікумі, та виплатити заборгованість по пенсії за віком.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача упродовж 15 днів з дня набрання постановою суду законної сили, подати до Запорізького окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови суду, то суд зазначає про наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто, законодавством передбачено право суду, а не обов'язок встановлювати судовий контроль про виконання судового рішення.
Суд, перевіривши доводи позивача про встановлення судового контролю та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що така вимога не підлягає задоволенню, з огляду її необґрунтованості.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 1статті 132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1статті 143 КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку із викладеним, судові витрати у розмірі 454,00 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2,5, 6, 7, 9,77, 132, 139, 143, 241,243-246, 252,263, КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, б. 158-Б, код ЄДРПОУ № 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком, встановлену частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п. «а» ст.13, абз.2 ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» протиправними (незаконними).
Визнати протипривавним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії від 01 листопада 2021 року за № 083250005359 у призначені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком, встановлену статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», враховуючи уточнюючі довідки про роботу в колгоспі, заробітну плату, реорганізацію колгоспу «Дружба», довідку про навчання в ГПОУ «Снежнянский горный техникум», архівну довідку про кількість відпрацьованих людино-днів, враховуючи диплом, атестат про навчання в училищі та технікумі, та відповідні записи про періоди роботи в трудовій книжці НОМЕР_2 від 30 грудня 1984 року, НОМЕР_3 від 11 квітня 1979 року, починаючи з моменту звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, тобто з 27 жовтня 2021 року та виплатити заборгованість по пенсії за віком.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 454,00 грн.
В частині подання відповідачем звіту про виконання судового рішення - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення складено та підписано 18 липня 2022 року.
Суддя Д.В. Татаринов