18 липня 2022 року Справа № 280/10512/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо застосування при призначенні позивачу пенсії за віком показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленого як середній показник за 2014-2016 роки;
визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті позивачу при призначенні пенсії за віком грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії 01.04.2021;
визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не здійсненні позивачу перерахунку пенсії за віком, з урахуванням вимог 3 статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», здійснивши підвищення розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 Закону, в розмірі 2,5 відсотки за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення позивачем 60-річного віку;
зобов'язати відповідача здійснити з 01.04.2021 перерахунок призначеної позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленого, як середній показник на 2018, 2019, 2020 роки;
зобов'язати відповідача виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії - 01.04.2021, відповідно до пункту 7-1 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати відповідача здійснити з 01.04.2021 перерахунок призначеної позивачу пенсії за віком, з урахуванням вимог 3 статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» здійснивши підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення 60 річного віку.
Підставою для звернення до суду із цим позовом зазначено факт відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на загальних підставах, обчисленої як середній показник за 2018-2020 роки, не виплаті їй грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, а також відмова в підвищенні пенсії з розрахунку 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перерахунок її пенсії відповідачем проведений неправомірно, оскільки вона не зверталася до відповідача з заявою про переведення з одного виду пенсії на іншій в межах одного Закону, а вперше просила призначити їй пенсію за іншим Законом. За цих обставин пенсія, згідно із Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивачу була призначена вперше, тому при визначенні її розміру відповідач мав застосувати формули, які використовуються при первинному призначенні пенсії. Крім того зазначає, що має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти мінімальних пенсій, відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки працювала в закладах освіти, має необхідний страховий стаж в галузі освіти та не отримувала пенсію за вислугу років. Також вважає, що в зв'язку з більш пізнім виходом на пенсію має право на її підвищення в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 08.11.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, судове засідання призначено без виклику сторін. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву. Також зобов'язано відповідача подати до суду копію пенсійної справи позивача.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив, в якому зазначив, що в даному випадку позивачу не призначалась нова пенсія, а відбулось переведення з одного виду пенсії на інший. В зв'язку з чим, відповідачем правомірно здійснено перерахування пенсії позивача із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014. 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Також зазначає, що у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу грошової допомоги, відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з тим, що вона перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та їй було призначено та виплачувалась пенсія по вислузі років у 2010 році. Крім того, оскільки позивачу з 21.08.2010 було призначено пенсію за вислугу років, то у відповідача були відсутні підстави для перерахунку розміру пенсії, згідно ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з тим, що позивач вже перебувала на обліку та отримували пенсію на день досягнення пенсійного віку. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Також, 01.12.2021 від відповідача надійшли матеріали пенсійної справи позивача.
09.12.2021, на спростування доводів відповідача, від позивача надійшла відповідь на відзив.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України.
Станом на 26.04.2021 позивач мала страховий стаж в розмірі 42 років 2 місяців та 9 днів, що підтверджується витягом з Перерахунку її пенсії.
На теперішній час позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області, зазначена обставина підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача та визнається відповідачем.
З 21.08.2010 позивачу призначено пенсію за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (працівник освіти).
05.04.2021 позивач звернулась до відповідача з заявою встановленого зразка в якій просила перерахувати їй пенсію в зв'язку з переходом на іншій вид пенсії.
За заявою позивача її з 05.04.2021 переведено з пенсії, призначеної у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком, у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком, з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки. Зазначена обставина не заперечується відповідачем у наданому відзиві та підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача.
24.05.2021 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою в якій просила:
- здійснити їй перерахунок пенсії за віком, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням середньої заробітної тати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2018, 2019 і 2020 роки з 01.04.2021;
- виплатити їй грошову допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком;
- здійснити їй перерахунок пенсії за віком, з урахуванням вимог 3 статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» здійснивши підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення нею 60 річного віку.
Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 02.06.2021 за вих. №7010-6482/Т-02/8-0800/21 позивачу було відмовлено у задоволенні її заяви.
Не погодившись з такими діями (бездіяльністю) відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Що стосується вимоги про зобов'язання відповідача здійснити з 01.04.2021 перерахунок призначеної позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленого, як середній показник на 2018, 2019, 2020 роки.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV зі змінами та доповненнями (далі - Закон №1058-IV) встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
З матеріалів справи судом встановлено, що з 21.08.2010 позивачу була призначена пенсія за вислугою років, а з 05.04.2021 ОСОБА_1 , на підставі особистої заяви від 05.04.2021, було переведено на пенсію за віком, що не заперечується відповідачем.
Тобто, до 05.04.2021 за Законом №1058-ІV пенсія за віком позивачу не призначалась.
Твердження відповідача про те, що 21.08.2010 позивачу була призначена пенсія за вислугу років, відповідно до вимог ст.114 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд вважає хибним та безпідставним, оскільки станом на 21.08.2010 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містив статтю 114.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Позивач досягла віку 60 років - ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України. Також позивач має необхідний страховий стаж - 42 роки 2 місяця та 9 днів, що підтверджується витягом з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії, станом на 23.04.2021 та 26.04.2021.
Тобто, за приписами ст. 26 Закону №1058-ІV, позивач набула право на пенсію за віком.
Абзацами 1 та 2 частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Верховним Судом України висловлено правову позицію по справі №133/476/15-а, що викладена у його постанові від 29.11.2016, згідно з якою нормами ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Тому, якщо особі було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при досягненні пенсійного віку така особа виявила бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV слід вважати що за призначенням такої пенсії особа звертається вперше, і має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший. Отже, показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, а не той, що враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України підтверджена і Великою Палатою Верховного Суду в аналогічній справі №876/5312/17 (провадження №11-731апп18), що викладена в його постанові від 31.10.2018.
За результатами аналізу положень ч. 1 ст. 9, ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 45, п.п. 2, 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Верховний Суд України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV.
Великою Палатою Верховного Суду визначено, що частиною 3 ст. 45 Закону №1058-ІV дійсно встановлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Тому показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV Однак у випадку призначення іншої пенсії за іншим законом має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.02.2018 у справі №310/3774/17, від 14.09.2018 у справі №127/18159/17, від 26.03.2019 у справі №335/13242/16-а (2-а/335/33/2017), від 02.03.2020 у справі №175/4084/16-а(2-а/175/86/16) та інших.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За приписами ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
З наведених правових позицій вбачається, що відсутні правові підстави для застосування ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV у разі зміни виду пенсії за вислугою років, призначеної за Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком, визначену Законом №1058-ІV, оскільки ці нормативно-правові акти визначають різні підстави та порядок призначення пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп x Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Частиною 2 ст.40 встановлено, що Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм, відповідач при обчисленні пенсії позивача повинен був застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року її звернення за призначенням пенсії, як це передбачено ч. 2 ст. 40 та ч.1 ст. 45 Закону №1058-ІV.
Вирішуючи питання щодо дати, з якої необхідно призначити пенсію за віком та здійснити перерахунок пенсії, суд зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, позивачу слід було призначити пенсію за віком та здійснити її перерахунок з 02.04.2021 (п'ятниця), а не з 05.04.2021, як було зроблено відповідачем.
Суд вважає за необхідне також зазначити, що законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у п. 52 (Рішення), 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (Рішення) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Таким чином, позовні вимоги, в цій частині, підлягають частковому задоволенню.
Що стосується вимоги про зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії - 01.04.2021, відповідно до пункту 7-1 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі - Порядок).
Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-ІV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами пункту 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058-ІV, станом на день її призначення.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
З аналізу наведених норм права можливо зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.
Не заперечуючи досягнення позивачем на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058-ІV, не заперечуючи того, що позивач на день досягнення пенсійного віку працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1058-ІV, відповідач вказує на те, що оскільки позивачу раніше призначалася та виплачувалась пенсія за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», то під час призначення пенсії за віком у неї відсутнє право на отримання грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV Закону №1058-ІV.
Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій висловив Верховний Суд у справі №234/13835/17 від 13.03.2018 в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 18.06.2021 у справі №328/1620/17(2-а/328/81/17), від 28.04.2020 по справі №678/941/17, від 02.03.2020 у справі №175/4086/16-а, від 02.03.2020 у справі №175/4084/16-а(2-а/175/86/16), від 11.07.2019 у справі № 350/294/16-а, від 12.03.2019 у справі №127/9277/17, від 27.11.2018 у справі №328/1619/17(2-а/328/80/17), від 22.02.2018 у справі №310/3774/17 та іншим.
Відповідачем до матеріалів справи додано довідку б/н від 24.11.2021 по особовому рахунку ( НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 , відповідно до якої: «Пенсію за вислугу років за період з 21.08.2010 по 29.08.2010 в сумі 362,47 грн. було нараховано та виплачено в жовтні 2010 року через відділення АТ «Приватбанк», число виплати 23.».
У наданій відповіді на відзив, ОСОБА_1 стверджує, що вона не отримувала зазначену пенсію (пенсійну виплату), а отже не використала своє право.
З огляду на вказане твердження позивача суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підтвердження власного твердження позивачем не надано жодного доказу того, що їй не нараховувалась у 2010 році пенсія і вона її не отримувала (відомостей щодо наявності або відсутності у позивача ОР 923300162386, рух коштів по вказаному особовому рахунку у жовтні 2010 року, тощо).
В зв'язку з чим, суд вважає дане твердження позивача не обґрунтованим та документально не підтвердженим.
Верховний Суд у постановах від 18.06.2021 у справі №328/1620/17 та від 02.03.2020 у справі №175/4084/16-а (2-а/175/86/16), обставини яких є подібними, дійшов наступного висновку:
«<…> умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком».
Оскільки, позивач до призначення пенсії за віком отримувала пенсію за вислугу років, то підстав для нарахування та виплати їй грошової допомоги згідно пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» немає.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити з 01.04.2021 перерахунок призначеної позивачу пенсії за віком, з урахуванням вимог 3 статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» здійснивши підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення 60 річного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону №1058-ІV особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток: на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців; на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.
Частиною 3 ст. 29 Закону №1058-ІV передбачено, що жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку.
За змістом вказаної норми підвищення розміру пенсії за віком визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Слід зазначити, що подібні правовідносини неодноразово були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постановах від 25.09.2018 у справі №686/10709/17, від 11.12.2018 у справі №752/13469/16-а та від 16.06.2022 у справі №686/17753/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підвищення пенсії на підставі ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідна сукупність умов, а саме: (1) звернення за призначенням пенсії за віком з більш пізнього віку, ніж передбачено абзацом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; (2) не одержання жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку; (3) наявність страхового стажу після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В зв'язку з тим, що позивач реалізувала право виходу на пенсію у 2010 році, оформивши пенсію по вислузі років, то її звернення із заявою про призначення пенсії за віком у 2021 році не може вважатись відстроченням виходу на пенсію за віком, оскільки у 2010 році вона отримувала пенсію по вислузі років.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог, в цій частині, слід відмовити.
Відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до приписів ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги вимоги ст.139 КАС України, підлягає стягненню на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, судовий збір в розмірі 302,67 грн.
Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обчислення ОСОБА_1 розміру пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014, 2015, 2016 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018, 2019, 2020 роки, починаючи з 02.04.2021.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 302,67 грн. (триста дві гривні шістдесят сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано «18» липня 2022 року.
Суддя Р.В. Кисіль