Провадження № 2/760/3375/22
Справа № 760/19291/21
18 липня 2022 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Зуєвич Л.Л., за участю: секретаря судового засідання Кушніра Р.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про розірвання шлюбу,
Рух справи
01.07.2021 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, за підписом позивача, в якій вона просить:
- розірвати шлюб, укладений між сторонами, який зареєстрований 26.07.2003 відділом реєстрації актів громадянського стану Ставищенського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 38;
- після розірвання шлюбу відновити її дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 »;
- неповнолітніх дочку - ОСОБА_4 та сина - ОСОБА_5 залишити проживати з позивачем.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2021 для розгляду даної справи визначено суддю Зуєвич Л.Л.
Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 25.08.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні).
04.10.2021 до суду від позивача надійшла заява в якій вона просить внести зміни до позову про розірвання шлюбу та залишити їй прізвищу « ОСОБА_6 », не міняти на дівочу « ОСОБА_3 ».
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки, розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
Обґрунтування позову
Позовна заява обґрунтована, зокрема, тим, що протягом останніх декількох років стосунки подружжя розладились, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, стали частими сварки, що призвело до того, що сторони стали чужими людьми.
Вказується, що кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами, фактично сім'я припинила своє існування.
Зазначається, що на час подання позову позивач та відповідач сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують.
Зауважується, що примирення та збереження шлюбу між сторонами неможливе, перебування у шлюбі суперечить інтересам дітей та інтересам позивача.
Щодо правової позиції відповідача
Відзив на позовну заяву не надійшов.
При цьому матеріали справи містять розписку про отримання відповідачем 22.06.2022 копії позовної заяви разом з ухвалою суду від 25.08.2021.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Встановлені судом обставини справи
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що 26.07.2003 між сторонами у справі: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Ставищенського районного управління юстиції у Київській області, про що складено актовий запис № 38 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 26.07.2003.
У цьому шлюбі у сторін народились діти:
-син: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено актовий запис № 1500, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 06.05.2015, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві;
-та донька: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що складено актовий запис № 3049, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 09.11.2007, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у місті Києві.
Позивачка стверджує, що подружжя сімейного життя не веде, шлюбних стосунків не підтримує, примирення та збереження шлюбу між сторонами неможливе, перебування у шлюбі суперечить інтересам дітей та інтересам позивача.
Відповідач заперечень щодо позовних вимог не надав.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
За змістом ч. 1 ст. 110, ст. 112 Сімейного кодексу України (далі - СК України) позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, проте, як встановлено судом, позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.
Позивач скористалась наданим правом та звернувся до суду з позовом у даній справі, наполягає на розірванні шлюбу.
Сторони не виявили бажання примиритись.
Згідно з положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) викладена правова позиція відповідно до якої:
«Згідно із статтею 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За положеннями частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
Відповідно до частини першої статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
За положеннями статті 112 СК України при вирішенні питання про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Одночасно згідно із статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи.
Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може відкласти розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення, як це визначено частиною сьомою статті 240 ЦПК України.
Отже, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Беручи до уваги те, що ні у заяві про перегляд заочного рішення, ні в апеляційній скарзі на рішення місцевого суду ОСОБА_2 не обґрунтовувалась необхідність надання строку на примирення подружжя, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 не бажає зберігати подружні відносини із заявником доводи відповідача про порушення його права на призначення подружжю строк для примирення є безпідставними.
Під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов'язково враховується стан здоров'я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.
Водночас місцевим судом під час розгляду цієї справи не вирішувалось питання про визначення місця проживання дитини.
За загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини».
Матеріали справи не містять доказів про наявність спору між сторонами про визначення місця проживання дітей.
ОСОБА_2 не подавав до суду своїх заперечень щодо проживання спільних дітей разом із матір'ю.
Суд, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, дійшов висновку про те, що подальше подружнє життя суперечитиме інтересам позивача. З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому, суд враховує, що відповідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Суд роз'яснює, що відповідно до п.п. 1, 2, 3 р. 3 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.10.2000 за № 719/4940), державна реєстрація розірвання шлюбу проводиться органами державної реєстрації актів цивільного стану у встановлених законом випадках. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який отримав рішення суду про розірвання шлюбу, повинен у день його надходження зробити відмітку про розірвання шлюбу на лицьовому боці актового запису про шлюб, зазначивши дату і номер рішення суду, повне найменування суду, яким ухвалено рішення, а також внести відповідні відомості до Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Після цього не пізніше наступного робочого дня відділ державної реєстрації актів цивільного стану надсилає повідомлення (додаток 9) до архіву органу державної реєстрації актів цивільного стану, у якому зберігається другий примірник актового запису про шлюб, який у строк, що не перевищує семи робочих днів з дня отримання повідомлення, проставляє у ньому відповідну відмітку.
Щодо розподілу судових витрат
Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 908,00 грн, сплачений за подання позовної заяви (а.с. 1).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 142, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений 26.07.2003 між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Ставищенського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 38.
Після розірвання шлюбу неповнолітніх дітей:
-ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
-ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,
залишити проживати з матір'ю - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ),
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень), сплачений за подання позовної заяви.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. Л. Зуєвич