Справа №760/8584/22 1-кс/760/2741/22
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
15 липня 2022 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання начальника відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СВ Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_5 , погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Золоте Первомайського району Луганської області, який зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
раніше судимий:
-13.10.2015 Деснянським районним судом міста Києва за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України до штрафу в розмірі 850 грн,
-23.12.2016 Московським районним судом міста Харкова за ч.2 ст.185 КК України, призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі, застосована ст.75 КК України, звільнений від відбування покарання, встановлений іспитовий строк терміном 1 рік,
-21.05.2020 Київським районним судом міста Харкова за ч.3 ст.190 КК України, призначено покарання 4 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання, встановлений іспитовий строк 3 роки,
-26.05.2021 Святошинським районним судом міста Києва за ч.1 ст.309 КК України, призначено покарання у виді арешту на 1 місяць,
щодо підозрюваного:
-27.08.2020 обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.2 ст.190 КК України направлений в Подільський районний суд міста Києва, запобіжний захід - домашній арешт,
-23.04.2021 обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.2 ст.190 КК України направлений в Шевченківський районний суд міста Києва, запобіжний захід - особисте зобов'язання,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України,
у кримінальному провадженні №12022105090001008 від 07.07.2022,
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком 60 діб із визначенням застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування поданого клопотання слідчий в клопотанні, а прокурор в судовому засіданні зазначали про те, що станом на час звернення до слідчого судді із зазначеним клопотанням зібрано достатньо доказів, щоб стверджувати про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, що надає право, за переконанням сторони обвинувачення, звертатися до слідчого судді із клопотанням про застосування одного із запобіжних заходів.
Також, продовжила прокурор, на даний час наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, в такій кількості, що не вбачається підстав вести мову про застосування іншого не пов'язаного із триманням під вартою запобіжного заходу.
Так, прокурор впевнена, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, оскільки санкція статті кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років. При цьому, підозрюваний неодноразово судимий. На даний час також перебуває "під" кримінальним провадженням. Але підозрюваний ймовірно вчинив новий корисний злочин, що свідчить про те, що підозрюваний на шлях виправлення не став і наявний ризик того, що він може продовжити злочинну діяльність, тому вести мову про більш м'який запобіжний захід на переконання прокурора не вбачається можливим.
Прокурор переконана, що більш м'які запобіжні заходи призведуть до продовження злочинної діяльності, нададуть змогу переховуватись від органу досудового розслідування і суду, впливати на потерпілого та на розслідування кримінального провадження.
При цьому, зауважила, що підозрюваний не має роботи, не має сім'ї, тому вести мову про стійкі соціальні зв'язки теж неможна.
Окремо прокурор просив звернути увагу, що потерпілими є особи доволі похилого віку.
При цьому, враховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , є необхідним визначити останньому, як альтернативу, розмір застави - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_4 , покладених на нього процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, посилаючись на викладені у ньому обставини та просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, просив суд застосувати особисте зобов'язання.
Заслухавши сторони та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відділенням розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СВ Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12022105090001008 від 07.07.2022року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
ОСОБА_4 підозрюється в тому, що діючи спільно з невстановленою досудовим розслідуванням особою, він розробив та узгодив план злочинних дій, згідно якого невстановлена досудовим розслідуванням особа повинна здійснити телефонний дзвінок особі, вибраній в якості жертви, а саме потерпілій ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , та видаючи себе за близького родича потерпілої повідомити їй неправдиву інформацію стосовно дорожньо-транспортної пригоди, учасником якої стала її донька та спонукати останню до передачі грошових коштів довіреній особі, з метою оплати лікування. Після цього, ОСОБА_4 , згідно відведеної йому злочинної ролі повинен прибути до місця проживання потерпілої де, імітуючи добросовісність намірів та видаючи себе за знайомого близького родича, забрати грошові кошти.
В подальшому, 06.07.2022 року близько 11:00 год., невстановлена досудовим розслідуванням особа здійснила дзвінок на стаціонарний номер телефону НОМЕР_1 потерпілій ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка в цей час перебувала за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , та видавши себе за доньку потерпілої повідомила, що вона потрапила у дорожньо-транспортну пригоду та в результаті чого необхідні грошові кошти. ОСОБА_6 , перебуваючи в довірливому стані, знаходячись постійно на телефонному зв'язку, де розмовляла з невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка спонукала, передати грошові кошти чоловіку на ім'я ОСОБА_7 .
Так, ОСОБА_4 , згідно відведеної йому злочинної ролі, прибув до дверей квартири АДРЕСА_4 , в якій проживає потерпіла ОСОБА_6 , з метою заволодіння грошовими коштами шляхом обману останньої. При цьому ОСОБА_4 повідомив потерпілій завідомо неправдиву інформацію, що він являється другом її доньки, яка потрапила в дорожньо-транспортну пригоду та вона попросила його забрати грошові кошти у потерпілої з метою оплати лікування. ОСОБА_6 нічого не підозрюючи, передала ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень, який в подальшому вийшов з під'їзду та направився в невідомому напрямку, розпорядившись отриманими грошовими коштами на власний розсуд.
Внаслідок злочинних дій невстановленої досудовим розслідуванням особи та ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_6 завдано матеріального збитку на суму 20000 гривень.
Крім цього, ОСОБА_4 підозрюється у тому, що в невстановлені слідством час та місці ОСОБА_4 , з метою вчинення нового корисливого злочину, переслідуючи злочинний умисел спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами шляхом обману, повторно увійшов у злочинну змову із невстановленою досудовим розслідуванням особою. Так, ОСОБА_4 спільно з невстановленою досудовим розслідуванням особою повторно розробили та узгодили план злочинних дій, згідно якого невстановлена досудовим розслідуванням особа повинна здійснити телефонний дзвінок особі вибраної в якості жертви, а саме потерпілій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючій за адресою: АДРЕСА_5 , та видаючи себе за близького родича потерпілої повідомити їй неправдиву інформацію стосовно дорожньо-транспортної пригоди, учасником якої стала її донька та спонукати останню до передачі грошових коштів довіреній особі, з метою оплати лікування. Після цього, ОСОБА_4 , згідно відведеної йому злочинної ролі повинен прибути до місця проживання потерпілої де, імітуючи добросовісність намірів та видаючи себе за знайомого близького родича, забрати грошові кошти.
В подальшому, 08.07.2022 року в першій половині дня, повторно невстановлена досудовим розслідуванням особа здійснила дзвінок на стаціонарний номер телефону НОМЕР_2 потерпілій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка в цей час перебувала за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_5 , та видавши себе за доньку потерпілої повідомила, що вона потрапила у дорожньо-транспортну пригоду в результаті чого необхідні грошові кошти. ОСОБА_8 , перебуваючи в довірливому стані, знаходячись постійно на телефонному зв'язку, де розмовляла з невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка спонукала, передати грошові кошти чоловіку, який представився другом її сина ОСОБА_9 .
Так, ОСОБА_4 , повторно, згідно відведеної йому злочинної ролі, прибув до дверей квартири АДРЕСА_6 , в якій проживає потерпіла ОСОБА_8 , з метою повторного заволодіння грошовими коштами шляхом обману останньої. При цьому ОСОБА_4 повідомив потерпілій завідомо неправдиву інформацію що він являється другом її сина ОСОБА_9 та її донька ОСОБА_10 потрапила в дорожньо-транспортну пригоду та вона попросила його забрати грошові кошти у потерпілої з метою, оплати лікування. ОСОБА_8 нічого не підозрюючи, передала ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 110000 (стодесять тисяч) гривень, який в подальшому вийшов з під'їзду та направився в невідомому напрямку, розпорядившись отриманими грошовими коштами на власний розсуд.
Внаслідок повторних злочинних дій невстановленої досудовим розслідуванням особи та ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_8 завдано матеріального збитку на суму 110000 гривень.
Крім цього, в невстановлені слідством час та місці ОСОБА_4 , з метою вчинення нового корисливого злочину, переслідуючи злочинний умисел спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами шляхом обману, повторно увійшов у злочинну змову із невстановленою досудовим розслідуванням особою. Так, ОСОБА_4 спільно з невстановленою досудовим розслідуванням особою повторно розробили та узгодили план злочинних дій, згідно якого невстановлена досудовим розслідуванням особа повинна здійснити телефонний дзвінок особі вибраної в якості жертви, а саме потерпілому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_7 , та видаючи себе за близького родича потерпілого повідомити йому неправдиву інформацію стосовно дорожньо- транспортної пригоди, учасником якої стала дружина потерпілого та спонукати його до передачі грошових коштів довіреній особі з метою оплати лікування. Після цього, ОСОБА_4 , згідно відведеної йому злочинної ролі повинен прибути до місця проживання потерпілого де, імітуючи добросовісність намірів та видаючи себе за лікаря, забрати грошові кошти.
В подальшому, 12.07.2022 року близько 11:00 год., невстановлена досудовим розслідуванням особа, повторно здійснила дзвінок на стаціонарний номер телефону НОМЕР_3 потерпілому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який в цей час перебував за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_7 , та видавши себе за дружину потерпілого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , повідомила, що вона потрапила у дорожньо-транспортну пригоду в результаті чого необхідні грошові кошти. ОСОБА_11 , перебуваючи в довірливому стані, знаходячись постійно на телефонному зв'язку, де розмовляв з невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка спонукала, передати грошові кошти чоловіку, який представився лікарем.
Так, ОСОБА_4 , згідно відведеної йому злочинної ролі, прибув до дверей квартири АДРЕСА_8 , в якій проживає потерпілий ОСОБА_11 , з метою повторного заволодіння грошовими коштами шляхом обману останнього. При цьому ОСОБА_4 повідомив потерпілому завідомо неправдиву інформацію що він являється лікарем та його дружина потрапила в дорожньо - транспортну пригоду та попросила його забрати грошові кошти у потерпілого з метою, оплати лікування. ОСОБА_11 нічого не підозрюючи, передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1500 (тисяча п'ятсот) Євро (згідно курсу НБУ станом на 12.07.2022 становить 44 266,35 гривень), який в подальшому вийшов з під'їзду та направився в невідомому напрямку, розпорядившись отриманими грошовими коштами на власний розсуд.
Внаслідок повторних злочинних дій невстановленої досудовим розслідуванням особи та ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_11 завдано матеріального збитку на суму 1500 (тисяча п'ятсот) Євро (згідно курсу НБУ станом на 12.07.2022 становить 44 266,35 гривень).
Такі дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування було кваліфіковано за ч.2 ст.190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою.
14.07.2022 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру.
Не вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_4 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в протоколі огляду місця події, протоколі пред'явлення особи для впізнання, свідків, пояснень, уточнень анкетних даних, вислухавши пояснення самого підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин. Тобто у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що повідомлена ОСОБА_4 підозра станом на час розгляду даного клопотання, повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п.175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N 182).
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і неможна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Разом з тим, частиною 1 статті 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації учасниками їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. В тому числі, у ході судового засідання прокурор зобов'язаний доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, тобто у будь-якому разі суд зобов'язаний з'ясувати наявність та характер ризиків, які обґрунтовують доцільність та правомірність подальшого обмеження прав людини у кримінальному провадженні, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Між тим, слід звернути увагу, що запобіжний захід не є мірою покарання, а спрямований на забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків; запобігання спробам будь-якого перешкоджання здійсненню кримінального провадження; забезпечення можливості виконання процесуальних рішень. При цьому одного лише посилання на можливість протидії підозрюваним досудовому розслідуванню є недостатнім, воно повинно підтверджуватись відповідними матеріалами, які містять незаперечні фактичні дані про таке. А спроби таким чином компенсувати недоліки та неповноту досудового розслідування шляхом жорсткості запобіжного заходу не можуть бути виправдані жодною метою
Крім того, тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням продовження перебування особи під вартою, тому, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК України), інакше судові рішення щодо тримання під вартою не відповідатимуть вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК, оскільки в іншому випадку нівелюються вимога про дотримання законності у сфері обмеження права на свободу у кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід враховувати вимоги ст. 5 Конвенції, зокрема правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 року у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом тривалого строку.
Отже, суд зобов'язаний враховувати обставини, перелік яких передбачений ст. 178 КПК України, для оцінки ризиків, які можуть слугувати поряд з підставами, визначеними ст. 177 КПК України, загальною підставою для тримання під вартою. Лише правова кваліфікація вчиненого, надана стороною обвинувачення, є недостатнім для цього і навіть наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув'язнення (правова позиція в рішенні ЄСПЛ у справі «Адам'як проти Польщі»)
При цьому відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі продовження терміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні корисного злочину, раніше неодноразово судимий, останній раз в травні 2021 року. Відповідно до матеріалів клопотання 27.08.2020 в Подільський районний суд міста Києва направлено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.2 ст.190 КК України, запобіжний захід - домашній арешт. Крім того, 23.04.2021 в Шевченківський районний суд міста Києва направлено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.2 ст.190 КК України, запобіжний захід - особисте зобов'язання.
Відтак, слідчий суддя погоджується із стороною обвинувачення, що ризик ймовірного продовження вчинення кримінальних правопорушень існує. Тим більше він не працює, суспільно корисною працею не займається, не має сім'ї, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків і про наявність ризику переховування.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 підозрюється, фактичні обставини справи, встановлені станом на день розгляду клопотання, вищенаведені дані про його особу, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування до нього саме найсуворішого запобіжного заходу.
Суд погоджується із прокурором щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, на запобігання яких покликані запобіжні заходи, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи викладене, характер та спосіб вчинених дій, а також тяжкість вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення, дає підстави вважати, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Прокурором під час розгляду даного клопотання було доведено наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України.
Між тим, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 вчинений без застосування насильства, не спричинив загибель людини, запобіжний захід у вигляді застави йому раніше не обирався, слідчий суддя вважає за можливе визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:1) щодо особи, підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_4 , його майновий стан, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе визначити заставу у розмірі 52000 (п'ятдесят дві тисячі) гривень.
Разом з тим, внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне у разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.131, 177, 178, 182, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання, - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 12 вересня 2022 року .
Підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяти під варту у залі суду.
Строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з моменту взяття під варту.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмір 52000 грн.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок:
Банк отримувача коштів: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача (МФО): 820172; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26268059; Рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089; призначення платежу: «застава за … (П.І.Б.), … (дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно з ухвалою …(назва суду)… від … (дата ухвали)… по справі №…, кримінальне провадження №….».
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
- не залишати місто Київ без повідомлення про це слідчого, прокурора, суд в рамках даного кримінального провадження,
-докласти зусиль до пошуку роботи.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Солом'янського районного суду м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, строк дії яких встановити до 12.09.2022 з моменту внесення застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважатиметься таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Солом'янську окружну прокуратуру м. Києва..
Строк дії ухвали до 12.09.2022 включно .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст виготоволено 18.07.2022