Справа №760/8610/22 1-кп/760/2220/22
18 липня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт, складений 14.07.2022 року прокурором Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022105170000051 від 18.04.2022 року щодо
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Васильків, Київської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Васильківського районного суду Київської області від 18.05.2016 року за ч. 2, 3 ст. 185 до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки місяців,
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
Судом визнано доведеним, що 18.04.2022 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_4 придбав дві пластинки по 10 таблеток в кожній медичного препарату, обіг якого обмежено «Метадон», котрі поклав до лівої кишені куртки, в яку був одягнутий, таким чином придбав та почав зберігати наркотичний засіб для подальшого власного вживання, без мети збуту.
Після чого, 18.04.2022 року приблизно о 16 годині 50 хвилин, ОСОБА_4 у власних справах скориставшись послугами маршрутного таксі прибув до станції «Київ-Пасажирський», що розташована за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1, тим самим здійснив незаконне перевезення наркотичного засобу, без мети збуту.
18.04.2022 року зберігаючи при собі медичний препарат, обіг якого обмежено «Метадон», ОСОБА_4 перебував поблизу Приміського вокзалу, що за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1 та направлявся в сторону виходу до платформи еклектропотягів станції «Київ- Пасажирський», тим самим здійснивши незаконне зберігання та перевезення наркотичного засобу, без мети збуту. В подальшому приблизно о 17 годині 10 хвилин ОСОБА_4 був зупинений працівниками поліції, якими в нього було виявлено, а в подальшому і вилучено вище вказані медичні препарати, обіг яких обмежено «Метадон».
Відповідно до висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/111-22/11107-НЗПРАП від 27.05.2022 у вилучених у ОСОБА_4 та наданих на дослідження таблетках білого кольору масою по 0, 50 г міститься наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), маса якого у таблетках складає 0, 44 г, ін'єкційний шприц з порошкоподібною речовиною білого кольору в якому міститься наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон) масою 0,009 г. Загальна маса метадону (фенадону) у таблетках та речовині складає 0,449 г.
Метадон, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 "Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів" "Список № 1 наркотичних засобів, обіг яких обмежено, в "Таблиці І", є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичного засобу без мети збуту, тобто, кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України.
Зазначені обставини, які встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками судового провадження, які надали згоду щодо розгляду обвинувального акта за їх відсутності, а обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку. А тому суд розглянув обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до положень ч. 2 ст. 382 КПК України.
Так, згідно заяви обвинуваченого ОСОБА_4 щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, убачається, що ОСОБА_4 визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та згодний зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами вчинення кримінального правопорушення, що викладені вище. Ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку та згодний на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Вказана заява написана обвинуваченим у присутності захисника ОСОБА_5 .
Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд дійшов висновку про те, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 309 КК України.
Суд переконався, що обвинувачений беззаперечно визнав свою вину в повному обсязі і погодився із встановленими досудовим розслідуванням фактичними обставинами, які викладені в обвинувальному акті, та не заперечує їх.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує наступні обставини.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи покарання, судом враховано те, що обвинувачений вчинив кримінальний проступок, що відповідно до класифікації кримінальних правопорушень не належить до злочинів, та свідчить про незначну суспільну небезпеку вчиненого ним діяння; не працює, раніше судимого, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, характеризується посередньо, перебуває на обліку у лікаря нарколога з березня 2003 року з діагнозом опійна наркоманія.
Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Призначаючи покарання, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
У цій справі, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Як убачається з вимоги (а.с. 37-39) ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків, має судимість.
Таким чином, ОСОБА_4 будучи особою, яка чітко розуміла наслідки невідворотності покарання за вчинення незаконних дій, знову вчинив умисне кримінальне правопорушення.
Одночасно судом враховується те, що санкцією ч. 1 ст. 309 КК України передбачено як альтернативні такі види основних покарань: штраф, виправні роботи, арешт, обмеження волі.
Оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_4 працює на даний час і має дохід, який би давав можливість сплатити штраф у розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 309 КК України, суд вважає призначення покарання у виді штрафу недоцільним. Тим більше, таке покарання, на думку суду, не буде сприяти виправленню ОСОБА_4 , оскільки він вчиняє злочин не вперше, висновків не робить.
З цих же підстав недоцільним є призначення покарання у виді виправних робіт та у виді арешту.
А тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі, в межах санкції статті, передбаченої ч. 1 ст. 309 КК України.
На думку суду, покарання у виді обмеження волі, у даному випадку, є доречним та забезпечить виправлення засудженого, який має усвідомити свою поведінку саме в умовах ізоляції від суспільства.
У конкретно даному кримінальному провадженні, судом враховується, що обвинувачений висновків для себе не робить, на шлях виправлення не стає, а тому, відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд, керуючись принципом справедливості, вважає, що для досягнення мети попередження кримінальних правопорушень та виправлення ОСОБА_4 необхідно призначити йому покарання у виді обмеження волі, адже таке буде покликане запобігти можливому вчиненню обвинуваченим кримінальних правопорушень у майбутньому і сприятиме його виправленню та перевихованню з усвідомленням суспільної небезпечності діяння.
Даних, які унеможливлювали б призначення такого виду покарання, у відповідності до вимог ст. 61 КК України, судом не встановлено.
Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).
Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основну мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що, незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що, хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Підстав для вирішення питань, пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого, немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників процесу та у світлі того, що, відповідно до ст. 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
Питання про речові докази слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України, а про процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз, - відповідно до положень ст.122, 124 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373, 374, 375, 376, 381-382 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 року обмеження волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з дня його затримання у ході виконання цього вироку.
Стягнути з ОСОБА_4 судові витрати по справі - вартість проведеної експертизи в сумі 1372,96 гривень в дохід держави.
Речовий доказ по справі: метадон (фенадон), маса якого у таблетках складає 0, 44 г, ін'єкційний шприц з порошкоподібною речовиною білого кольору в якому міститься наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон) масою 0,009 г, що знаходиться в камері схову речових доказів ВП на СЗТ ГУНП у м. Києві (спеціальний пакет № 568772; номер квитанції № 000090) (а.п. 32-33 ) - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1