Справа №760/205/21
1-кп/760/1288/22
18 липня 2022 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
із участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши питання доцільності продовження перебування під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст.115 Кримінального кодексу України, дані про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100090005278 від 14.10.2020,-
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 24 травня 2022 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 22 липня 2022 р. включно.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурор просила продовжити термін перебування під вартою обвинуваченому, мотивуючи це наявністю ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме, того що, знаходячись на волі обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення можливого покарання за вчинене кримінальне правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, прокурор зазначила, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, поєднаного із насильством, а, отже, під страхом майбутнього покарання може зникнути та переховуватися від суду.
Обвинувачений та його захисник проти думки прокурора заперечували, просили змінити запобіжний захід на інший не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, зокрема на домашній арешт.
Так, захисник вказала, що у обвинуваченого наявні міцні соціальні зв'язки, він має місце проживання та дружину. Зазначила, що обвинувачений раніше не судимий, а тому вважає, що запобіжний захід, який не пов'язаний із триманням під вартою, зокрема, домашній арешт, цілком може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України. Враховуючи зазначене, захисник просила змінити обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений підтримав захисника.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого, його захисника, дослідивши матеріали обвинувального акту, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачуються ОСОБА_5 те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та приходить до висновку, що обставини, на які посилається прокурор у обвинувальному акті, дають достатні підстави суду вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду та таким чином негативно вплинути на хід судового розгляду кримінального провадження.
Метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, судом враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , вид та міру покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим, суд вважає наявним ризик того, що він може переховуватися від суду задля уникнення даного покарання.
Потерпілий в усіх судових засіданнях також зазначав про необхідність тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою.
Виключні підстави для тримання особи під вартою передбачені ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України - це ризики: переховування обвинуваченого від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, впливу на свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Таким чином, ризики, в зв'язку із наявністю яких обвинуваченому був обраний та продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою, з минулого судового засідання зменшилися лише частково однак продовжують існувати, а тому підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу відсутні.
Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Суд наголошує на тому, що виключний перелік ризиків, запобігти яким має запобіжний захід, визначений ч. 1 ст. 177 КПК України. Виходячи з цього суд не вправі зважати на інші ризики та має зазначати в ухвалі дійсні ризики, а не кожен раз різні чи нові. Незважаючи на те, що судовий розгляд триває достатньо довго з об'єктивних причин, ризики із минулих судових засідань зменшилися лише частково. Таким чином, кожного разу суд зазначає дійсні ризики, яким кожного разу надає нову оцінку.
Суду не надано жодних доказів того, що ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України та зазначені в ухвалі Солом'янського районного суду м. Києва, якою обвинуваченому було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, з минулого судового засідання, зникли. Будь-які дані у суду щодо цього також відсутні.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загально - суспільних прав та інтересів.
Враховуючи викладене, суд,-
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на 60 днів.
Строк дії ухвали - до 15 вересня 2022 р. включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя