18 липня 2022 рокум. Ужгород№ 260/4334/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рахівської районної державної адміністрації (вул. Миру, буд. 1, м. Рахів, Закарпатська область, 90600, код ЄДРПОУ 22106207) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Рахівської районної державної адміністрації (далі - відповідач), яким просила:
1) адміністративний позов задовольнити повністю;
2) стягнути з Рахівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.10.2016 року по 14.06.2021 року;
3) стягнути з Рахівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.;
4) звільнити позивача від сплати судового збору;
5) провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження;
6) витребувати оригінал довідки від Рахівської районної державної адміністрації про заробітну плату за два останні місяці, які передували дню переведення позивача ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (а.с.1-5).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача незаконно було звільнено з посади. Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року у справі № 807/583/17 позивача було поновлено на посаду спеціаліста І категорії відділу зв'язків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату Рахівської районної державної адміністрації з 28 жовтня 2016 року, відповідач зобов'язаний був зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним переведенням.
Таким чином, судом встановлено факт протиправності переведення позивача із займаної посади, відтак, період часу з 28.10.2016 р. по 14.06.2021 р. є періодом вимушеного прогулу позивача, а втрачений за цей час заробіток, відповідно до вимог чинного законодавства України, підлягає відшкодуванню, виходячи з розміру середньоденного заробітку за останні два місяці, що передували звільненню та переведенню.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженою постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 видно, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку). Згідно довідки № 04-25/18 від 10.03.2017 виданої відповідачем зазначено заробітну плату, яку отримував позивач за останні два місяці, що передували його незаконному спочатку звільненню і потім незаконному переведенню. З урахуванням наведеного, позивач звернувся з даним позовом до суду у зв'язку з необхідністю стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.10.2016 р. по 14.06.2021 р.. Також, в позові ОСОБА_1 просила стягнути на її користь моральну шкоду завдану їй діями відповідача.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у даній справі (а.с.15, 16).
У подальшому представник позивача подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував, вважав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню (а.с.19-23).
Також представником відповідача заявлено клопотання про залишення без розгляду даного позову та залишення без руху.
Позивач скористалась своїм правом та подала відповідь на відзив.
Ухвалою суду було витребувано докази у даній справі.
Ухвалою суду було відмовлено представнику відповідача в задоволенні клопотання про залишення даного позову без руху та без розгляду.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі № 807/583/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Рахівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпоряджень та поновлення на посаді задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження в.о. голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області №153/04-р від 27 жовтня 2016 року про переведення ОСОБА_1 з посади спеціаліста І категорії відділу зв'язків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації на посаду інспектора І категорії відділу зв'язків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації. Поновлено ОСОБА_1 на посаді спеціаліста І категорії відділу зв'язків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації з 28.10.2016 року.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі № 807/583/17 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі № 807/583/17 скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження в.о. голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області №153/04-р від 27 жовтня 2016 року про переведення ОСОБА_1 з посади спеціаліста І категорії відділу зв'язків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації на посаду інспектора І категорії відділу зв'язків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації.
Закрито провадження в частині позовних вимог про скасування розпорядження Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07.07.2016 р. №240 “Про упорядкування структури апарату районної державної адміністрації”.
Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року доповнено резолютивну частину постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року, зазначивши у резолютивній частині: Поновити ОСОБА_1 на посаду спеціаліста І категорії відділу зв'язків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, з 28.10.2016 року.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді.
Таким чином, судом встановлено, що вказаним судовими рішеннями було встановлено незаконне звільнення позивача з займаної ним посади та поновлення його на роботі, однак не було вирішено питання щодо виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв'язку із чим позивач звернувся з даним позовом.
Так, відповідно до статті 43 частини 1 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно із статтею 13 Закону України "Про оплату праці" оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.
Статтею 21 частиною 1 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до статті 235 частини 2 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно із статтею 235 частиною 3 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, нормами КЗпП України передбачено, що питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу вирішується у разі поновленні на роботі.
Питання стягнення коштів за вимушений прогул через незаконне звільнення підлягає розгляду тим же судом, який і розглядає спірні відносини про поновлення працівника на роботі, це є прямим приписом КЗпП України.
Позовна вимога незаконно звільненого працівника про стягнення середнього заробітку за вимушений прогул може міститись, як у позовній заяві щодо поновлення його на роботі, так і бути самостійним окремо сформованим позовом.
Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2019 року (справа № 826/14/16) зазначив, що стаття 235 КЗпП України, крім превентивної функції щодо незаконного управлінського рішення роботодавця, виконує ще й функцію соціальну по відношенню до працівника, задовольняючи його потребу щодо наявності засобів до існування на період від незаконного звільнення до поновлення на роботі (посаді) шляхом компенсації певних втрат заробітку, що він зазнав у зв'язку із звільненням.
Верховний Суд зауважив, що за умови встановлення судом факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим незалежно від вирішення цієї вимоги в одному позовному провадженні одночасно із вирішенням питання про поновлення на роботі чи в різних.
Необхідно враховувати, що КЗпП України передбачає компенсацію за вимушений прогул через незаконне звільнення, яка слідуючи приписам норм трудового законодавства, повинна бути присуджена і обрахована судом з дня незаконного звільнення по дату винесення судового рішення щодо поновлення особи на посаді.
Отже, в даному випадку, наведене вище, дає змогу прослідкувати нерозривний зв'язок між фактом поновлення особи на роботі та наявності у нього права на стягнення з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок № 100) та згідно пункту "з" статті 1 Порядку № 100 цей Порядок застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Пунктом 2 абзацом 3 Порядку № 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати, передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до пункту 8 абзацу 1 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до довідки Рахівської районної державної адміністрації від 20 жовтня 2021 року № 01.1-11/418, середньомісячний заробіток позивача складає 2682,46 грн., середньоденна заробітна плата складає 121,93 грн. (а.с.38).
Судом встановлено, що розпорядження в.о. голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області №153/04-р від 27 жовтня 2016 року про переведення ОСОБА_1 з посади спеціаліста І категорії відділу зв'язків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації на посаду інспектора І категорії відділу зв'язків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації, рішенням суду у справі № 807/583/17 позивача було поновлено на посаді з 28 жовтня 2016 року, а відтак з 28 жовтня 2016 року у позивача почався вимушений прогул.
Згідно листів Міністерства соціальної політики України :
- від 20 липня 2015 року №10846/0/14-15/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік" кількість робочих днів за період вимушеного прогулу за 2016 рік складає 45 робочих днів;
- від 05 серпня 2016 року №11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік" кількість робочих днів за період вимушеного прогулу за 2017 рік складає 249 робочих днів;
- від 19 жовтня 2017 року № 224/0/103-17/214"Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 рік" кількість робочих днів за період вимушеного прогулу за 2018 рік складає 250 робочих днів;
- від 08 серпня 2018 року № 78/0/206-18 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік" кількість робочих днів за період вимушеного прогулу за 2019 рік складає 250 робочих днів.
- від 29 липня 2019 року № 1133/0/206-19"Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік" кількість робочих днів за період вимушеного прогулу за 2020 рік складає 251 робочих днів.
- від 12 серпня 2020 року № 3501-06/219 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік" кількість робочих днів за період вимушеного прогулу з 01 січня 2021 року по 14 червня 2021 року складає 111 дні: за січень 2021 року - 19 робочих днів, за лютий 2020 року - 20 робочих днів, за березень 2021 року - 22 робочих днів, за квітень 2021 року - 22 робочих днів, за травень - 18 робочих днів, за червень - 10 робочих днів.
Кількість днів вимушеного прогулу позивача за період з 28 жовтня 2016 року по 14 червня 2021 року складає 1156 робочих днів, а загальна сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 28 жовтня 2016 року по 14 червня 2021 року, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 140 951,08 грн.
Відповідно до статті 371 пункту 2 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Відтак, рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати у межах стягнення за один місяць у розмірі 2682,46 грн підлягає до негайного виконання.
У відповідності до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 КАС України. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 371 частини 1 пунктів 2, 3 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, в даній справі суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивача заробітної плати за один місяць в розмірі 2682,46 грн.
Враховуючи вищевказане, дана вимога позивача підлягає до задоволення.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з Рахівської РДА на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 20 000 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з положеннями ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до норм ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Окрім того, ч. 1 ст. 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, обов'язок доказування завданої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на позивача.
Як стверджує позивач, моральну шкоду у формі психологічного напруження, розчарування та незручності, що виклики внаслідок порушення відповідачем її прав та прийняття рішення про незаконне переведення та звільнення, що потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я. Однак на підтвердження факту заподіяння їй моральної шкоди та причинного зв'язку між діями відповідача і заподіяною шкодою ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів.
Отже, суд вважає, що позов в цій частині є необґрунтованим, а тому відсутні підстави для його задоволення.
Судом враховується також те, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначене узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини, сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України", в якому суд наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Враховуючи вищевказане, дана вимога позивача задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Відповідно до вимог статті 139 КАС України, питання судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 257, 262 КАС України, Кодексом законів про працю, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рахівської районної державної адміністрації (вул. Миру, буд. 1, м. Рахів, Закарпатська область, 90600, код ЄДРПОУ 22106207) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
2. Стягнути з Рахівської районної державної адміністрації (вул. Миру, буд. 1, м. Рахів, Закарпатська область, 90600, код ЄДРПОУ 22106207) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме з 28 жовтня 2016 року по 14 червня 2021 року у розмірі 140 951,08 грн. (сто сорок тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна гривня вісім копійок) гривень, із утриманням із цієї суми обов'язкових податків та зборів.
3. Допустити негайне виконання рішення суду частині стягнення із Рахівської районної державної адміністрації (вул. Миру, буд. 1, м. Рахів, Закарпатська область, 90600, код ЄДРПОУ 22106207) користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 2682,46 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят дві гривні сорок шість копійок).
4. В задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець