Справа №760/8566/22
1-кс/760/2728/22
15 липня 2022 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва
ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого відділу Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 про застосування до підозрюваного:
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, одруженого, працюючого неофіційно на радіоринку (зі слів підозрюваного), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12022100090001372 від 27.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 289 КК України (далі - КК України),
за участю сторін:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
15.07.2022 слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів із визначенням розміру застави в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 15.07.2022 для розгляду зазначеного клопотання визначено слідчу суддю ОСОБА_1 .
В обґрунтування клопотання зазначено наступне:
«Досудовим розслідуванням встановлено, що 25.06.2022 року приблизно о 23:30 годині ОСОБА_5 , перебував за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 6, де біля житлового будинку виявив припаркований транспортний засіб виробника «BAJAJ» BOXER BM 125 X, VIN: НОМЕР_1 , та вирішив ним незаконно заволодіти.
Реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на таємне і незаконне заволодіння транспортним засобом, оцінивши навколишню обстановку та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_5 , підійшов до вищевказаного транспортного засобу, а саме мотоциклу марки «BAJAJ» BOXER BM 125 X, VIN: НОМЕР_1 та здійснив його перевірку на наявність блокування коліс та керма.
Виявивши, що колеса та кермо транспортного засобу не заблоковані, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 , маючи умисел направлений па незаконне, таємне заволодіння транспортним засобом, з метою власного використання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, взяв транспортний засіб за руль і шляхом вільного переміщення (котіння), не приводячи двигун у дію, привів у рух транспортний засіб, а саме мотоцикл марки «ВАЈАЈ» BOXER BM 125 X, VIN: НОМЕР_1 , та зник з місця вчинення кримінального правопорушення, транспортувавши його за адресою: м. Київ, вул. Ушинського, 1. В подальшому 27.06.2022 року перемістив його за адресою: м. Київ, бульв. Чоколівський 27А поблизу дитячого садка, де привів двигун у дію та транспортував його за адресою місця проживання АДРЕСА_3 . Після чого 28.06.2022 року знову привівши двигун у дію направився за адресою: м. Київ, вул. Ушинського, 6, де був виявлений працівниками поліції.
Тим самим ОСОБА_5 , протиправно, всупереч волі власника, незаконно, таємно заволодів транспортним засобом, а саме мотоциклом «BAJAJ» BOXER BM 125 X, VIN: НОМЕР_1 , вартістю 16000 гривень, який належить ОСОБА_8 .
Таким чином, ОСОБА_5 , своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України, а саме, незаконне заволодіння транспортним засобом.
Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що 12.07.06.2022 року приблизно о 21:00 годині ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: м.Київ, бульв. Чоколівський, 45, де за магазином «АТБ» за вказаною адресою виявив припаркований транспортний засіб, а саме скутер марки Yamaha моделі JOG 50 номер кузова НОМЕР_2 сірого кольору з д.н.з. НОМЕР_3 , та вирішив повторно незаконно заволодіти транспортним засобом.
Реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на повторне незаконне заволодіння транспортним засобом, оцінивши навколишню обстановку та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_5 , підійшов до вищевказаного транспортного засобу, а саме скутеру марки Yamaha моделі JOG 50 номер кузова НОМЕР_2 сірого кольору з д.н.з. НОМЕР_3 та здійснив його перевірку на наявність блокування коліс та керма.
Виявивши, що колеса та кермо транспортного засобу не заблоковані, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 , маючи умисел направлений на повторне незаконне заволодіння транспортним засобом з метою власного використання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, пересвідчився, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв транспортний засіб за руль і шляхом вільного переміщення (котіння) не приводячи двигун у дію, привів у рух транспортний засіб, а саме, скутер марки Yamaha моделі JOG 50 номер кузова НОМЕР_2 сірого кольору з д.н.з. НОМЕР_3 , та зник з місця вчинення кримінального правопорушення, транспортувавши його за адресою: м. Київ, бульв. Чоколівський, 6.
Тим самим ОСОБА_5 , протиправно, всупереч волі власника, повторно незаконно заволодів транспортним засобом, а саме, скутером марки Yamaha моделі JOG 50 номер кузова НОМЕР_2 сірого кольору з д.н.з. НОМЕР_3 , вартістю 18564 гривень, який належить ОСОБА_9 .
Таким чином, ОСОБА_5 , своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України, а саме, незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Київ, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий.
14.07.2022 року ОСОБА_5 було вручене повідомлення про нову підозру за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 289 КК України.
На даному етапі досудового розслідування наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
1)протоколом прийняття заяви від 26.06.2022 року у ОСОБА_10 ;
2)протоколом огляду місця події від 26.06.2022 року;
3)протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 ;
4)протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ;
5)протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ;
6)рапортом начальника СНЗТЗ ВКП Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_13 ;
7)протоколом огляду місця події від 28.06.2022 року;
8)заявою ОСОБА_5 ;
9)протоколом огляду місця події від 28.06.2022 року;
10)повідомленням про підозру ОСОБА_5 ;
11)протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 ;
12)протоколом проведення слідчого експерименту від 29.06.2022 року;
13)протоколом допиту свідка ОСОБА_14 ;
14)протоколом допиту свідка ОСОБА_15 ;
15)протоколом прийняття заяви від ОСОБА_16 ;
16)протоколом огляду місця події від 13.07.2022 року;
17)рапортом оперуповноваженого ОСОБА_17 ;
18)протоколом допиту свідка ОСОБА_18 ;
19)протоколом допиту свідка ОСОБА_16 ;
20)протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку статті 208 КПК України;
21)протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 ;
22)протоколом огляду місця події від 13.07.2022 року;
23)протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 ;
24)протоколом огляду предмету від 13.07.2022 року;
25)протоколом перегляду відеозапису від 14.07.2022 року;
26)повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри;
27)іншими матеріали кримінального провадження в їх сукупності.
Таким чином, є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, який відповідно до ч. 2 ст. 289 КК України карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства на момент обрання запобіжного заходу встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1, п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити спроби:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст.184 КПК України під час судового розгляду встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення вказаного кримінального покарання, що пов'язане з позбавленням волі, ОСОБА_5 може значний термін переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 не працюючий, не має постійного джерела доходу, тобто не має міцних соціальних зв'язків, а санкція статті кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, і він усвідомлює, що у разі визнання судом його винним з урахуванням його особи зокрема, що він вже вчиняв корисливі злочини, тобто є всі підстави вважати, що ОСОБА_5 належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став, та те, що йому може бути призначене покарання, яке пов'язане із позбавленням волі на значний строк, що не перешкоджатиме останньому покинути місто Київ з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
- ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Враховуючи мету, спосіб та обстановку вчинення даного злочину, особу підозрюваного ОСОБА_5 , останній може вчинити інше кримінальне правопорушення оскільки не має постійного джерела доходу, не працює, суспільно-корисною працею не займається, а тому з метою наживи може продовжити свою протиправну діяльність та вчиняти нові умисні корисливі кримінальні правопорушення й надалі.
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме зникнути та перебувати тривалий час у розшуку, що підтверджується вищезазначеними матеріалами досудового розслідування.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання не зможуть запобігти ризикам, передбаченим вище, що підтверджуються вищевикладеними обставинами.
Крім того, відповідно до ст. 178 КПК України, при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, прошу врахувати наступні обставини:
- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним вказаного кримінального правопорушення;
- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він підозрюється;
- вік та стан здоров'я ОСОБА_5 . Крім того, питання щодо наявності захворювань, які б вказували про неможливість тримання ОСОБА_5 під вартою і були підставами для його звільнення встановлюється відповідним висновком лікарської комісії та вирішується у передбаченому законом порядку. Під час досудового розслідування не встановлено будь-яких даних про те, що підозрюваний не може утримуватися в Київському слідчому ізоляторі, не встановленого того, що підозрюваний має хронічні захворювання, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України віл 15.08.2014 №1348/5/572 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.08.2014 за №990/25767.
- відсутність у підозрюваного ОСОБА_5 місця роботи, його репутацію, а також майновий стан.
Вищевикладене свідчить про неможливість запобігання наявним ризикам, які передбачені п. п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечення належного виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та його належну поведінку, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Прошу суд врахувати, що міра запобіжного заходу має на меті попереджати спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Крім того, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого злочину та з метою забезпечення громадського спокою (рішення Європейського суду з прав людини від 26.06.1991 Лєтельє проти Франції) й запобігання вчиненню подібних злочинів підозрюваним є необхідність обрання запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України передбачає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі» (Mangouras v. Spain (Мангурас проти Іспанії) [ВП]; Neumeister v. Austria (Ноймайстер проти Австрії)). Таким чином, Європейський суд з захисту прав людини робить акцент на тому, що застава повинна бути достатньою для того, щоб усвідомлення перспективи втрати застави мотивувало підозрюваного на належну процесуальну поведінку. Враховуючи характер інкримінованого злочину, є підстави стверджувати про те, що перспектива втрати застави у невеликому розмірі може бути неналежною мотивацією для утримання його від переховування від органу досудового розслідування та суду. Орган досудового слідства вважає наявність цих ризиків обґрунтованими, через те, що саме підозрюваний вчинив кримінальне правопорушення.
Прошу суд врахувати, що 06 липня 2022 року слідчим суддею Солом'янського районного суду відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період доби з 22 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин строком до 28 серпня 2022 року включно.
Разом з тим, у разі задоволення клопотання сторони обвинувачення про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прошу визначити розмір застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів, оскільки на думку сторони обвинувачення саме така сума застави зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків. З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження вважаю за доцільне, в разі внесення підозрюваним розміру застави, покладанні на підозрюваного ОСОБА_5 наступних, передбачених п.п. 1, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, обов'язків, а саме:
1) з'являтися за кожною вимогою до СВ Солом'янського УП ГУ НП У м. Києві за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 49, за викликом до слідчого, в провадженні якого знаходиться дане кримінальне провадження і процесуального керівника, який здійснює процесуальне керівництво, слідчого судді, суду, слідчого судді, суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
4) утримуватися від спілкування зі свідками, які допитувалися в ході досудового розслідування та зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування, долучених до обвинувального акту;
5) здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, або інший документ, що дає право на виїзд з України.
Таким чином, вважаю за можливе та необхідне, щоб суд обрав максимальний розмір застави, передбачений для даної категорії злочинів».
Враховуючи викладене, а також те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, що підтверджується вищезазначеними матеріалами досудового розслідування, в клопотанні ставиться питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з ч. 4 ст. 107 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.
В судовому засіданні прокурор підтримав доводи та вимоги, викладені у клопотанні, просив його задовольнити, вказуючи, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 289 КК України, а наведені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами.
Захисник підозрюваного як і він сам щодо вимог та доводів клопотання заперечував, просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою (цілодобовий домашній арешт).
Зокрема, сторонам захисту звернула увагу на те, що матеріали клопотання не містять доказів того, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти встановленим ризикам.
Заслухавши сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання та додані до нього докази, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч.ч. 1 - 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
За змістом ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Суд наголошує, що ст. 183 КПК України регламентовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, і визначено вичерпний перелік випадків можливості застосування такого заходу.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:
1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;
2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;
6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 2 вказаної статті покладає обов'язок на слідчого суддю постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зав'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про нову підозру ОСОБА_5 , від 14.07.2022 відповідає вимогам ст. 277 КПК України, за своїм змістом та на даному етапі сумнівів щодо її законності або порушення порядку вручення не викликає.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 289 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування в кримінальному провадженні доказами, зокрема:
- протоколом прийняття заяви від 26.06.2022 у ОСОБА_10 ;
- протоколом огляду місця події від 26.06.2022;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ;
- рапортом начальника СНЗТЗ ВКП Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_13 ;
- протоколом огляду місця події від 28.06.2022;
- заявою ОСОБА_5 ;
- протоколом огляду місця події від 28.06.2022;
- повідомленням про підозру ОСОБА_5 ;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 ;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 29.06.2022;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_15 ;
- протоколом прийняття заяви від ОСОБА_16 ;
- протоколом огляду місця події від 13.07.2022 року;
- рапортом оперуповноваженого ОСОБА_17 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_18 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_16 ;
- протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку статті 208 КПК України;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 ;
- протоколом огляду місця події від 13.07.2022;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 ;
- протоколом огляду предмету від 13.07.2022;
- протоколом перегляду відеозапису від 14.07.2022;
- іншими матеріали кримінального провадження в їх сукупності.
При цьому, суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На даному етапі судового провадження суд не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, адже судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено, і відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, які могли б об'єктивно зв'язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити дане кримінальне правопорушення.
Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що згідно вимог чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованою підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Звертаючись з клопотанням слідчий вказав на наявність у даному випадку ризиків, передбачених п.п. 1, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В обґрунтування таких ризиків у клопотанні, зазначено, що усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення вказаного кримінального покарання, що пов'язане з позбавленням волі, ОСОБА_5 може значний термін переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 не працюючий, не має постійного джерела доходу, тобто не має міцних соціальних зв'язків, а санкція статті кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, і він усвідомлює, що у разі визнання судом його винним з урахуванням його особи зокрема, що він вже вчиняв корисливі злочини, тобто є всі підстави вважати, що ОСОБА_5 належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став, та те, що йому може бути призначене покарання, яке пов'язане із позбавленням волі на значний строк, що не перешкоджатиме останньому покинути місто Київ з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
На доведення ризику вчинення іншого кримінального правопорушення в клопотанні вказується, що враховуючи мету, спосіб та обстановку вчинення даного злочину, особу підозрюваного ОСОБА_5 , останній може вчинити інше кримінальне правопорушення оскільки не має постійного джерела доходу, не працює, суспільно-корисною працею не займається, а тому з метою наживи може продовжити свою протиправну діяльність та вчиняти нові умисні корисливі кримінальні правопорушення й надалі.
На підтвердженні ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в клопотанні зазначено, що підозрюваний може саме зникнути та перебувати тривалий час у розшуку.
Слідчим суддею враховуються як такі, що заслуговують на увагу посилання прокурора на те, що щодо підозрюваного ОСОБА_5 щонайменше існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. При оцінці даного ризику слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного, зокрема, те, що згідно з новою підозрою ОСОБА_5 протиправно, всупереч волі власника, повторно незаконно заволодів транспортним засобом, під час дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час добу, застосованого до нього відповідно до ухвал слідчого судді від 06.07.2022.
Саме тому, слідчий суддя критично оцінює та не може прийняти до уваги щире каяття підозрюваного, яке було висловлено ним у судовому засіданні та посилання сторони захисту на недоведеність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Також слідчий суддя зауважує, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який на даний час триває.
Перебування на волі підозрюваного ОСОБА_5 , який усвідомлюючи невідворотність, тяжкість та реальність покарання за вчинені злочини, надасть можливість уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого, прокурора та суду.
Так, на підтвердження даного ризику слід врахувати такі обставини, що підозрюваний в разі перебування на волі може використати ситуацію, яка склалась у країні на власну користь, а саме користуючись тим фактом, що служби поліції перебувають на даний час в посиленому режимі несення служби, орган досудового розслідування обмежений в можливості здійснювати контроль підозрюваного у місці його проживання, виконання ним покладених на останнього його процесуальних обов'язків, у разі незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання більш м'якого запобіжного заходу, непов'язаного із позбавленням волі.
Викладені обставини слід враховувати як достатньо вірогідні дії підозрюваного, оскільки ОСОБА_5 чітко розуміє та усвідомлює категорію інкримінованого йому кримінального правопорушення, його тяжкість та покарання у разі визнання його винним.
В даній конкретній ситуації тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним, свідчить про неможливість застосування до нього менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
При цьому необхідно зазначити, що підозрюваний не має стійких соціальних зав'язків, дітей та батьків на утриманні не має, доказів офіційного працевлаштування не надав, тобто зв'язок із зовнішнім світом є досить слабким.
Застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, надасть змогу переховуватись від суду і може призвести до продовження ним злочинної діяльності.
Отже, при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує особу останнього, соціальне положення (відсутність стійких соціальних зв'язків), репутацію підозрюваного, а також те, що є реальні підстави вважати, що з боку підозрюваного може мати місце повторення/продовження протиправної поведінки.
Приймаючи рішення суд враховує, що в судовому засіданні на час його розгляду не встановлено будь-яких ґрунтовних даних про те, що підозрюваний ОСОБА_5 не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору, у тому числі за станом здоров'я. Також суду не надано доказів того, що підозрюваний має хронічні захворювання, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2014 № 1348/5/572 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.08.2014 за № 990/25767 і можуть бути підставою для звільнення особи з під варти.
В матеріалах провадження відсутні будь-які об'єктивні дані про те, що підозрюваний за станом здоров'я не може перебувати у місцях попереднього ув'язнення. Свій стан у судовому засіданні ОСОБА_5 визначив як задовільний, наявність хронічних захворювань та інвалідностей заперечував.
Вирішуючи клопотання, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини про те, що позбавлення свободи і тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості. (Рішення Європейського Суду «Марченко проти України» від 10.02.2011).
Під суспільним інтересом в даному конкретному випадку суд розуміє обставини даної конкретної справи, особу підозрюваного та нагальну необхідність захисту суспільства від можливих дій щодо продовження ним злочинної діяльності.
Разом з тим, визначаючи строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд виходить з того, що як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови про об'єднання матеріалів досудових розслідувань від 14.07.2022 матеріали досудового розслідування, зареєстрованого в ЄРДР за № 12022100090001372 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України та матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100090001515 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України об'єднано та їм присвоєно єдиний № 12022100090001372, про що внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.ч. 1, 2 ст. 289 КК України.
Як вбачається з витягу з ЄРДР відомості про кримінальне провадження № 12022100090001372 внесені до реєстру 27.06.2022.
При цьому, вбачається, що первинне повідомлення про підозру ОСОБА_5 датоване 29.06.2022.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
За змістом ч. 7 ст. 217 КПК України днем початку досудового розслідування у провадженні в якому об'єднані матеріали кількох досудових розслідувань, є день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше.
Пунктом 18 частини 1 статті 3 КПК України передбачено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Аналіз норм КПК України свідчить, що компетенція слідчого судді обмежується стадією досудового розслідування.
Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати в даному випадку запобіжний строк у викладі тримання під вартою у межах строку досудового розслідування.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
За змістом п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 182 КПК України застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
Частиною 3 статті 182 КПК України передбачено, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
Згідно з ч.ч. 7, 8, 10 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
За таких обставин, оскільки застосування до підозрюваного більш м'якого, окрім виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а саме: спробам переховуватися чи перешкоджати кримінальному провадженню, вчиненню іншого кримінального правопорушення, з огляду на в т.ч. встановлений у судовому засіданні майновий стан підозрюваного, клопотання підлягає задоволенню з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 78 000,00 грн, який відповідає вимогам ч. 5 ст. 182 КПК України та, на думку слідчого судді, достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
При цьому слідчий суддя бере до уваги, що за змістом ч.ч. 1, 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 370-372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування на строк 46 (сорок шість) днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 15 год 00 хв 13.07.2022.
Визначити, що строк дії ухвали закінчується об 15 год 00 хв 27 серпня 2022 року.
Визначити розмір застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 78 000,00 грн (сімдесят вісім тисяч гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: Банк отримувача коштів: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача (МФО): 820172; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26268059; Рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089; призначення платежу: «застава за … (П.І.Б.), … (дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно з ухвалою …(назва суду)… від … (дата ухвали)… по справі №…, кримінальне провадження №….», та надати документ, що це підтверджує, до Солом'янського районного суду міста Києва.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою,
- не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, або інший документ, що дає право на виїзд з України.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 27 серпня 2022 року включно.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Солом'янського районного суду міста Києва коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Солом'янського районного суду міста Києва.
З моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, який здійснює досудове розслідування даного кримінального правопорушення, а на час перебування справи у провадженні суду - на прокурора.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1