Справа № 755/6855/21
Провадження № 2/755/1850/22
"18" липня 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Кошель К.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від
16 листопада 2019 року № 1509919 в розмірі 21 576,00 грн та судові витрати в розмірі 2 270 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1509919, за умовами якого позичальник надав відповідачу кошти у розмірі 6 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності. Позичальник свої зобов'язання перед відповідачем відповідно до укладеного договору виконав в повному обсязі. 08 квітня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги до позичальників. Позивач зазначає, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за кредитним договором у розмірі
21 576,00 грн з яких: 6 000,00 грн - заборгованість за основним боргом; 3 240,00 грн - заборгованість за відсотками, 12 336,00 грн - заборгованість за пенею.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 11 травня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Разом з позовом від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача та про згоду на ухвалення заочного рішення.
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подала. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, що направлявся за останньо відомою адресою місця проживання відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «За закінченням терміну зберігання».
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 серпня 2021 року позовні вимоги задоволено, стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором від 16 листопада 2019 року № 1509919 в розмірі 21 576,00 грн та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 серпня 2021 року по справі
№ 755/6855/21.
Свої вимоги мотивувала тим, що про наявність судового рішення про стягнення з неї заборгованості вона дізналася лише 02 листопада 2021 року, і вже наступного дня - 03 листопада
2021 року, ознайомилася з матеріалами справи. Зазначає, що ухвали суду про відкриття провадження від 11 травня 2021 року та копії позовної заяви з додатками вона не отримувала. Починаючи
з 18 лютого 2021 року, на підставі свідоцтва про розірвання шлюбу, її прізвище змінено з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , в той час як у всіх матеріалах справи зазначено її прізвище ОСОБА_1 . Декілька разів вона знаходила в своїй поштовій скринці повідомлення про надходження листа, однак працівники Укрпошти відмовлялися вручати їй поштове відправлення, оскільки її прізвище не збігалося з прізвищем адресата. Крім того, заявник стверджує, що у період з 16 липня 2021 року по 13 жовтня
2021 року вона перебувала за межами України, у зв'язку з чим не могла отримати рішення суду, що їй направлялося. У зв'язку з обставинами, що склалися, вона була позбавлена можливості надати суду докази та навести свої заперечення з приводу заявлених позовних вимог.
05 січня 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на позов, в якому зазначила, що що до вимоги про стягнення пені за кредитним зобов'язанням в розмірі 12 336,00 грн, враховуючи положення статтей 258-261 ЦК України та введення карантинних обмежень на території України, слід застосувати строки позовної давності тривалістю в один рік, а тому пеня, на її думку могла бути нарахована позивачем лише до 01 березня 2020 року. Крім того, розмір пені значно перевищує 50 % від суми позики. Також зазначає, що позивачем не надано виписки по рахунку, що є первинним документом та може свідчити про наявність заборгованості у позичальника, а тому сума заборгованості, що стягується, не обгрунтована належними та допустимими доказами.
13 січня 2022 року від ТОВ «ФК «ЕАПБ» до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що при формуванні позовної заяви позивачем допущено описку, яка полягає у некоректному зазначенні складових існуючого розміру заборгованості, при цьому загальна сума боргу залишилася незмінною, а тому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договром в розмірі 21 576,00 грн, яка складається з: 6 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 576,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 3 000,00 грн - сума заборгованості за штрафами.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 січня 2021 року задоволено заяву ТОВ «ФК «ЕАПБ» та витребувано від Акціонерного товариства «Універсал Банк» виписку по картковому рахунку номер НОМЕР_1 , за листопад 2019 року, що відкритий на ім'я ОСОБА_1
07 лютого 2022 року на виконання вимог даної ухвали від АТ «Універсал Банк» до суду надійшов лист, в якому зазначено, що карта номер НОМЕР_1 не була емітована в
АТ «Універсал Банк». Емітентом бін номеру картки НОМЕР_2 є Банк АТ «Акцент-Банк».
08 лютого 2022 року ОСОБА_1 подала заперечення на відповідь на відзив, в яких заперечувала з приводу зазначених у відповіді на відзив пояснень, мотивуючи тим, що позивач змінив позовні вимоги, а саме суму відсотків. Крім того, замість заборгованості за пенею з'явилася заборгованість за штрафами, однак в іншому розмірі.
Відповідач зазначає, що у відповіді на відзив позивач намагається змінити предмет позову, однак відповідної заяви у встановлений судом процесуальний строк ТОВ «ФК «ЕАПБ» не подало.
18 квітня 2022 року від представника позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» Ткаченко М.М. надійшли письмові пояснення, в яких зазначається про те, що до позовної заяви позивачем долучено Картку обліку, яка містить в собі детальний розрахунок по кожній складовій заборгованості, в тому числі оплату в рахунок погашення заборгованості, дату виходу на прострочення заборгованості, кількість днів прострочення, нарахування відсотків та пені за прострочення.
Крім того, позивач зазначає, що Кредитний договір, укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , Договір відступлення права вимоги від 04 квітня 2020 року № 08042020, укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЕАПБ» у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто в силу статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.
Таким чином, надані позивачем докази є належними та достатніми для підтвердження суми заборгованості відповідача за кредитним договором.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
16 листопада 2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за №1509919.
Пунктом 1.1 кредитного договору визначено, що Товариство зобов?язується надати Клієнту грошові кошти в загальній сумі 6 000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат Клієнта, а Клієнт зобов?язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.
Пунктом 1.2 кредитного договору визначено, що позика видається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов?язань за цим договором.
У пункті 1.3.1 та 1.3.2 договору сторони погодили, що знижена процентна ставка становить
1,26 % від суми позики за кожен день користування позикою (459,90 % річних), стандартна процентра ставка становить 1,80 % від суми позики за кожний день користування позикою (657,00 % річних).
Згідно із пунктом 1.4 договору загальна вартість позики за зниженою ставкою складає
137,80 % від суми позики (у процентному виразі) або 8268,00 грн (у грошовому виразі) та включає в себе проценти (відсотки) за користування позикою - 37,80 % від суми позики (у процентному виразі) або 2 268,00 грн. (у грошовому виразі).
Пунктом 1.5 позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий клієнтом.
Відповідно до пункту 1.7 договору у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж
400 грн, товариство має право, але не обов'язок, продовжити строк користування позикою. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно
із п. 1.6 цього договору та дорівнює 30 днів. Нова дата повернення позики відображається у особистому кабінеті клієнта. Протягом нового строку користування позикою проценти (відсотки) нараховуються за стандартною процентною ставкою.
Згідно із пунктом 3.2 договору нарахування процентів за договором здійснюється за зниженою процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня позики (відправки грошових коштів на банківський картковий рахунок) в межах строку надання позики, визначеного у п. 1.2 цього договору, за виключенням дати повернення позики та сплати нарахованих процентів, зазначеної у графіку платежів.
У пункті 3.4 договору сторони погодили, що у разі недотримання умов застосування зниженої процентної ставки, нарахування процентів здійснюється на умовах пункту 3.2, але за стандартною процентною ставкою.
Відповідно до пункту 3.6.2 договору з четвертого дня прострочення заборгованості товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою, яка здійснюється не більше ніж до 90 дня прострочення.
Згідно із пункту 4.5 договору штрафи за договором нараховуються у момент сплати, але в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів, пені), нарахованої за порушення клієнтом зобов'язань за цим договором, не може перевищувати 50 % суми, одержаної Клієнтом за цим договором, і становить 3 000,00 грн.
Відповідно до Картки обліку до Договору від 16 листопада 2019 року № 1509919 заборгованість по даному договору становить 21 576,00 грн, що складається з: 6 000,00 грн - основний борг,
12 576,00 грн - відсотки, 3 000,00 грн - штрафи.
08 квітня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 08042020, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «Авентус Україна» відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «Авентус Україна».
Згідно із пунктом 1.2 Договору факторингу, перехід від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2 після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору. В день, коли здійснюється перехід від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги заборгованості до боржників ТОВ «Авентус Україна» зобов'язаний передати фактору інформацію згідно реєстру боржників в електронному виді за формою, наведеною в додатку № 5 до цього договору, на підставі акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному виді.
Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу від 08 квітня 2020 року № 08042020 ТОВ «Авентус Україна» передало, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло реєстр боржників кількістю 2 456, після чого, з урахуванням пункту
1.2 Договору факторингу від 08 квітня 2020 року № 08042020, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до додатку № 1 до договору факторингу - витягу з реєстру боржників, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором в розмірі 21 576,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3 240,00 грн - сума заборгованості по відсоткам, 12 336,00 грн - заборгованість за пенею.
Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
На виконання пункту 1.3 Договору про відступлення прав вимоги, згідно вимог статей
512, 514, 516 ЦК України, 22 квітня 2020 року відповідачу ОСОБА_1 направлено повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості по кредитному договору та включення персональних даних до бази персональних даних.
Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом частини першої статті 615 ЦК України не припустима одностороння відмова від зобов'язання.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У поданій до суду заяві про перегляд заочного рішення відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що позивачем не надано належних доказів існуючої заборгованості, зокрема, посилається на відсутність виписки по рахунку, яка є первинним документом.
З долученого до матеріалів справи кредитного договору від 16 листопада 2019 року, що підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису, та факт підписання договору самою ОСОБА_1 не заперечується, вбачається, що ТОВ «Авентус Україна» надано позивачальнику кредит в розмірі 6 000,00 грн.
Відповідачем факт отримання коштів не спростовано, доказів погашення кредитної заборгованості суду не надано, а тому вказана сума тіла кредиту в розмірі 6 000,00 грн підлягає стягненню.
Щодо суми нарахованих відсотків в розмірі 12 576,00 грн та штрафу в розмірі 3 000,00 грн, суд зазначає таке.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами, вживає заходів для виконання ними їх обов'язків.
Відповідно до статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами першої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 95 ЦПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
За змістом частини першої статті 178 ЦПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення.
Відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).
У постанові Верховного Суду від 01 листопада 2021 року у справі 405/3360/17 йдеться про те, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.
З аналізу матеріалів справи та вищезазначених норм закону та процесуального права, суд приходить до таких висновків.
У позовній заяві позивач ТОВ «ФК «ЕАПБ» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 16 листопада 2019 року № 1509919 в розмірі 21 576,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 3 240,00 грн - заборгованість за відсотками, 12 336,00 грн - сума заборгованості за пенею, про що зазначено у прохальній частині позову.
У відповіді на відзив ТОВ «ФК «ЕАПБ» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 16 листопада 2019 року № 1509919 в розмірі 21 576,00 грн. Однак, зазначаючи про те, що позивачем допущено описку у позовній заяві просить стягнути вказану суму, яка включає в себе: 6 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 12 576,00 грн - відсотки, 3 000,00 грн - штрафи.
Таким чином, викладені у відповіді на відзив обставини є відмінними від позовних вимог, сума відсотків, що стягується, є відмінною. Крім того, у відповіді на відзив, позивач замість пені просить стягнути штраф, сума якого також є відмінною.
Суд не розцінює викладені у відповіді на відзив вимоги як зміну предмету позову, оскільки вказані сумою повністю збігаються із сумою заборгованості за кредитним договором відповідно до Карти обліку.
Однак суд не приймає їх до уваги, оскільки відповідно до Витягу з реєстру боржників ТОВ «ФК «ЕАПБ» не набуло права вимоги на вказані суми, оскільки в ньому зазначені складові боргу, що відповідають позовній заяві.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не надано суду належних доказів, які б дозволяли стягнути з боржника ОСОБА_1 суму нарахованих відсотків в розмірі
12 576,00 грн та штрафів в розмірі 3 000,00 грн.
Враховуючи, що ТОВ «ФК «ЕАПБ» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 16 листопада 2019 року, у кредитному договорі зазначено, що позичальник отримала у кредит суму коштів в розмірі 6 000,00 грн, про що йдеться в позові та не спростовано відповідачем, а також в позовній заяві, у витягу з реєстру боржників до договору факторингу
від 08 квітня 2020 року № 08042020 та у картці обліку до договору № 1509919, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 16 листопада
2019 року в розмірі 6 000,00 грн, що є сумою основного боргу.
Вимоги про стягнення суми відсотків, пені та штрафів задоволенню не підлягають через їх недоведеність та необґрунтованість.
Згідно із статтею 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При подачі даного позову до суду позивачем сплачено 2 270,00 грн судового збору. Оскільки позов задоволено частково (на 28 %), тому відшкодуванню підлягають судові витрати в сумі 635,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81,89 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , остання відома адреса проживання:
АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_4 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором від 16 листопада 2019 року № 1509919 в розмірі 6 000,00 грн (шість тисяч гривень 00 коп.) та судовий збір у розмірі 635,60 грн (шістсот тридцять п'ять гривень 60 коп.).
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне рішення суду виготовлено 18 липня 2022 року.
Суддя О.О. Хромова