Справа № 759/20770/21
Провадження № 2/752/3732/22
іменем України
15 липня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
у вересні 2021 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 :
- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 5 000,00 грн., заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 5 500,00 грн.;
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 12 408,22 грн., заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 11 317,40 грн.;
- витрати, пов'язані із отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 33,00 грн., а також судовий збір в сумі 2 270,00 грн.
В обґрунтування позову вказало на те, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» (видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку із чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01.05.2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та централізоване постачання гарячої води регулюютьсяЗаконом України «Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-IVта Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005 року №630.
Відповідно до п. 8 Правил та Закону послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, такий договір є договором приєднання.
На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго», на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085).
Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг Споживачем.
Квартира АДРЕСА_1 , під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води.
Зазначило, що відповідач від послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялася (не відключалася).
Крім того, на підставі Договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 33 817,02 грн.
Згідно п. 3.4.2 Договору цесії новий кредитор має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованостей.
Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31.07.2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 року №111 (4511).
За таких обставин, просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з центрального опалення та з постачання гарячої води.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.09.2021 року справу передано за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва (а.с. 58).
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 25.10.2021 року відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін, витребувано у КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» відомості, що підтверджують право власності/користування об'єктом нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 65-66).
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Відповідач не скористалась своїм правом, відзив на позов не надала, надала письмові заперечення, в яких пред'явлений позов не визнала, посилаючись на те, що не є власником частини квартири АДРЕСА_1 , через відчуження останньої за договором купівлі-продажу від 21.03.2020 року. Вказала, що з 21.03.2020 року не проживає у вказаній квартирі і не користується її частиною, а також не зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначила, що покупцем частини квартири - ОСОБА_2 було взято усне зобов'язання про виплату заборгованості з надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, і в період з 21.03.2020 року по 18.10.2021 року новий власник повністю погасив заборгованість.
Позивачем було подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останній заперечив проти доводів відповідача та вказав про те, що всі оплате, проведені відповідно до поданих відповідачем квитанцій, враховані при проведенні розрахунку заборгованості, і борг, заявлений у позовній заяві за особовим рахунком № НОМЕР_1 на ім'я споживача ОСОБА_1 нараховувався по червень 2020 року, оскільки останньою в порушення вимог ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не було проінформовано позивача про зміну власника житла. Відповідно, новий власник ОСОБА_2 у червні 2020 року звернулась до КК «ЦКС», внаслідок чого було відкрито новий особовий рахунок № НОМЕР_2 на її ім'я, і на підставі звернення споживача оплати з рахунку № НОМЕР_3 ( ОСОБА_1 ) були перенесені на рахунок № НОМЕР_2 ( ОСОБА_2 ). В подальшому, квитанції, подані відповідачем, були внесені в оплати заборгованості за період надання послуг д 01.05.2018 року, через що станом на 01.11.2021 року актуальною є сума заборгованості, що підлягає стягненню:
заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 2 000,00 грн., заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 4 000,00 грн.;
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 10 408,22 грн., заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 9 317,40 грн.
Додатковими письмовими поясненнями до заперечення на позовну заяву відповідачем було вказано про невірність проведеного розрахунку, здійсненого позивачем, та зазначено, що сума боргу погашена в повному обсязі, через що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що згідно відомостей Комунального підприємства Київської міської ради Київського міського бюро технічної інвентаризації на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 29.12.2006 року, за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зареєстровано право власності на 21/100 ч. (кім. 1, 2) в рівних долях квартири АДРЕСА_1 .
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» (видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку із чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01.05.2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Отже, з 01.05.2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
КП «Київтеплоенерго» на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085).
Вбачається з матеріалів справи, що 11.10.2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенрго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 року з урахуванням оплат (а.с. 48).
Відповідно до Додатків № 1, 2 до Договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 33 817,02 грн. за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 ( ОСОБА_1 ) (а.с. 10, 11).
Надання послуг відповідачу здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31.07.2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 року №111 (4511).
Звертаючись до суду, позивач вказав, що відповідач користується послугами, але не виконує зобов'язання по сплаті заборгованості за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води. Свої зобов'язання відповідач виконує неналежно, внаслідок чого виникла заборгованість.
На підтвердження своїх доводів щодо заборгованості відповідача, позивач надав суду розрахунок заборгованості за надані послуги, з якого вбачається, що станом на 01.07.2021 року заборгованість складає:
-за послуги з централізованого опалення - 12 408,22 грн.;
- за послуги з постачання гарячої води - 11 317,40 грн. (а.с. 8).
Спірні правовідносини регулюються ЦК України, Законами України «Про теплопостачання» і «Про житлово-комунальні послуги», а також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно з ч.1 ст.13 Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад, залежно від функціонального призначення, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
За змістом ч. 3 ст. 16 Закону комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.
Таким чином, відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг.
Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
За змістом ст. 29 Закону надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року.
Відповідно до п. 8 Правил послуг надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на підставі типового договору.
Звертаючись до суду, позивач зазначає, що в газеті «Хрещатик» за 06.08.2014 року та 28.03.2018 року опубліковано договір про надання послуг, який відповідає змісту типового договору і є договором приєднання і який може бути укладений шляхом приєднання до нього відповідача, як споживача.
Зазначив, що також вбачається з матеріалів справи (а.с. 16-44), що будинок АДРЕСА_1 , підключений до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, що є свідченням виконання КП «Київтеплоенерго» послуг.
В свою чергу відповідач від вказаних послуг не відмовлялась і від вказаних мереж не відключалась. Доказів на підтвердження зворотнього матеріали справи не містять.
Відповідно дост. 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
За змістом ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
У тих випадках, коли закон не встановлює обов'язковість певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд, але в межах чинного законодавства.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Таким чином, якщо умови усного договору виконуються сторонами, то він вважається укладеним, а умови прийнятими обома сторонами.
За змістом ч. 1 ст. 633 ЦК Українидоговір про надання комунальних послуг є публічним договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Як зазначено вище, позивач на підставі ліцензії №591 від 10.04.2018 року є виробником і постачальником теплової енергії споживачам і з 01.05.2018 року надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до вимог закону споживачі зобов'язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.
Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20.04.2016 року в справі 6-2951цс15, яка, з точки зору ч. 4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.
В порушення вимог закону відповідач плату за надані послуги належним чином не вносила, що привело до виникнення заборгованості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи з того, що відповідач нерегулярно вносила плату за надані житлово-комунальні послуги, у неї виникла заборгованості.
Згідно із ст. ст. 322, 360 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Отже, враховуючи положення ст. ст. 317, 322, 360 ЦК України власник квартири зобов'язаний нести витрати з її утримання, у тому числі оплачувати комунальні послуги, незалежно від того, проживає він у належній йому квартирі чи ні, якщо він в установленому порядку не відмовився від надання таких послуг (Постанова КЦС ВС від 02.04.2020 року у справі № 757/29813/17-ц).
При зверненні до суду, позивачем пред'явлені ним вимоги мотивовані тим, що відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг.
Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 21.03.2020 року, посвідченого ПН КМНО Майдибурою О.В. за реєстровим № 4600, відчужено 21/100 частина (кім. 1, 2) квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 .
Згідно даних інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.08.2021 року вбачається, що право власності на 21/100 частину (кім. 1, 2) квартири АДРЕСА_1 , зареєстровано 21.03.2020 року за ОСОБА_2 (а.с. 12-14).
Договір купівлі-продажу від 21.03.2020 року, згідно з яким ОСОБА_2 стала власником спірної квартири, не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями ст. 520 ЦК України (заміна боржника у зобов'язанні).
Отже, новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати.Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна належним відповідачем є попередній власник.
Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 01.09.2020 року в справі № 686/6276/19 (провадження 61-3604 св 20), яка, з точки зору ч. 4 ст.263 ЦПК України, також має враховуватися судом.
Тому, посилання відповідача на те, що за усною домовленістю ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання повернути всю заборгованість, котра виникла у відповідача до моменту відчуження майна, судом до уваги не приймається та оцінюється критично через її недоведеність з огляду на положення ст. ст. 76-81 ЦПК України.
В той же час, ретельно вивчивши наданий позивачем розрахунок як при зверненні до суду, так і долучений до відзиву на заперечення відповідача проти позову на спростування позиції останньої, суд надходить до наступного.
З приводу заборгованості, яка утворилась до 01.05.2018 року.
Як встановлено судом, на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 33 817,02 грн., з яких заборгованість за послуги опалення становить 15 296,24 грн., за послуги постачання гарячої води - 18 520,78 грн.
Вказане відповідачем не заперечно та не спростовано.
З наданих розрахунків вбачається, що у березні 2019 року та квітні 2019 року відповідачем за послуги з центрального опалення було сплачено 2 296,24 грн. та 1 000,00 грн. відповідно, за послуги з гарячого водопостачання - 2 520,78 грн. та 1 000,00 грн. відповідно. Вказане відповідачем також не заперечено.
На момент відчуження квартири АДРЕСА_1 , відповідач мала заборгованість з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення у розмірі 12000,00 грн. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 15000,00 грн. Вказане останньою також не оспорюється.
Звертаючись до суду, позивач з урахуванням проведених оплат по особовому рахунку № НОМЕР_3 ( ОСОБА_1 ), що відповідають даним, поданим самим відповідачем, заявив вимоги про стягнення заборгованості з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення станом на 01.07.2021 року у розмірі 5 000,00 грн. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 5500,00 грн.
Як вбачається з долученого позивачем до відповіді на заперечення розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01.11.2021 року заборгованість з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення становить 2 000,00 грн. та з централізованого постачання гарячої води - 2 000,00 грн., а не 4 000,00 грн. як зазначає позивач у відповіді.
Тому, з урахуванням позиції позивача про актуальність заборгованості, яка підлягає стягненню, викладеної у відповіді на відзив, та з урахуванням наданих розрахунків, котрі суд вважає вірними, й не спростованих відповідачем доказами у розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, з огляду на недоведеність тверджень позивача про те, новий власник квартири АДРЕСА_1 взяла на себе зобов'язання по погашенню боргу за житлово-комунальні послуги, суд надходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості з оплати спожитих до 01.05.2018 року відповідачем послуг з централізованого опалення у розмірі 2 000,00 грн. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 2 000,00 грн.
З приводу заборгованості, яка утворилась з 01.05.2018 року.
З наданих розрахунків вбачається, що за відповідачем з 01.05.2018 року по 01.04.2020 року (до відчуження частини квартири) рахується заборгованість з оплати спожитих з 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення у розмірі 12 408,22 грн. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 11 317,40 грн. Вказане відповідачем також не спростовано.
Вивчивши заяви по суту спору сторін, дослідивши подані ними докази, суд встанови, що після відчуження частини квартири за особовим рахунком № НОМЕР_3 ( ОСОБА_1 ) були проведені оплати послуг з централізованого опалення у розмірі 6 531,34 грн. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 6 589,03 грн.
Як вбачається з позицій сторін у справі, на ім'я нового власника частини квартири ОСОБА_2 після звернення до КК «ЦКС» було відкрито новий особовий рахунок № НОМЕР_2 ( ОСОБА_2 ), на який було переведено оплати з рахунку № НОМЕР_3 з березня 2020 року. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку по особовому рахунку № НОМЕР_2 ( ОСОБА_2 ), за останнім будь-яка заборгованість відсутня.
Натомість, за рахунком № НОМЕР_3 ( ОСОБА_1 ) з урахуванням проведених як до моменту відчуження частини квартири, так і 18.10.2021 року проплат на загальну суму 4 000,00 грн., розмір заборгованості з оплати спожитих з 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення становить 10 408,22 грн. та з централізованого постачання гарячої води - 9 317,40 грн.
Враховуючи те, що розмір заборгованості у вказаних сумах позивач вважає актуальним до стягнення, про що зазначив у відповіді на відзив, то суд надходить до висновку про задоволенню позовних вимог в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуг, надані з 01.05.2018 року у розмірі 10408,22 грн. - за послуги з централізованого опалення та 9317,40 грн. - за послуги з централізованого постачання гарячої води.
При цьому, суд вважає, що заборгованість підлягає стягненню з ОСОБА_1 , проте, у розмірах відповідно до її частки у спільній частковій власності, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 13 Конституції України, власність зобов'язує. Вказана норма кореспондується зі ст. 322 ЦК України, відповідно до якої власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Верховний Суд у постанові від 19.08.2020 року у справі № 703/2200/15-ц вказав, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 була співвласником 21/100 частини квартири АДРЕСА_1 , в рівних частинах із ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Отже, розмір частки відповідача у спільній частковій власності становить 21/400.
Оскільки співвласникам зазначеної квартири надавались послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, у них виник обов'язок оплатити ці послуги.
Заборгованість з оплати наданих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води становить суму в розмірі 4 000,00 грн., з заборгованість з оплати наданих із 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води становить суму в розмірі 19 725,62 грн., що підтверджується наданими стороною позивача розрахунками, які відповідачем в ході розгляду справи спростовані не були, як і не було надано доказів належного виконання зобов'язань зі сплати за надані послуги.
Відповідно до положень ст. 360 ЦК України кожен із співвласників частини квартири АДРЕСА_1 , повинен сплатити заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води пропорційно до його частки у праві спільної часткової власності.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 12.12.2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 30.01.2019 року у справі № 552/6381/17, від 13.03.2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 27.03.2019 року у справі № 520/17304/15-ц, від 01.04.2020 року у справі № 520/13067/17).
Зважаючи на те, що позов про стягнення заборгованості пред'явлено позивачем лише до одного зі співвласників 21/100 частини квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів інших співвласників зазначеної частини квартири позивачем в ході розгляду справи не заявлено, а відтак стягненню із відповідача на користь позивача підлягає заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води пропорційно до частки відповідача (21/100 частина) у праві спільної часткової власності на 21/100 частину квартири АДРЕСА_1 , що становить: 500,00 грн. (2 000,00 грн.: 4) - заборгованість з оплати наданих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення, 500,00 грн. (2 000,00 грн.: 4) - заборгованість з оплати наданих до 01.05.2018 року послуг постачання гарячої води, а також 2 602,06 грн. (10 408,22 грн.: 4) - заборгованість з оплати наданих із 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення, 2 329,35 грн. (9 317,40 грн.: 4) -заборгованість з оплати наданих із 01.05.2018 року послуг зпостачання гарячої води.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та стягненню із відповідача на користь позивача підлягає заборгованість пропорційно до розміру частки відповідача у праві спільної часткової власності на частину квартири.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме суму в розмірі 261,30 грн.
Крім того, витрати позивача, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не є судовими витратами у розумінні ст. 133 ЦПК України, а тому компенсації не підлягають, в зв'язку з чим у їх стягненні із відповідача на користь позивача слід відмовити.
На підставі викладеного, ст. ст. 509, 525, 526, 610 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 19, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:
- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 500,00грн. (п'ятсот гривень 00 копійок), заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 500,00 грн. (п'ятсот гривень 00 копійок);
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 2602,06грн. (дві тисячі шістсот двігривні 06 копійок), заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 2329,35грн. (дві тисячі триста двадцять дев'ять гривень 35 копійок).
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір в сумі 261,30грн. (двісті шістдесят одна гривня 30 копійок).
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», 01001, м. Київ, пл. І. Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 40538421.
Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_7 .
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко