Справа № 752/22025/21
Провадження № 2-а/752/137/22
іменем України
20 червня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 батальйону № 6 роти полку Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Шкоденка Артема Сергійовича, Департамент патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі,-
у вересні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з адміністративним позовом, у якому просив скасувати постанову серія ЕАН № 4281797 винесену інспектором роти № 3 батальйону № 6 роти полку Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Шкоденко А.О. та закрити справу.
На мотивування позовних вимог позивач вказує, що 30.05.2021 керуючи автомобілем марки Тойота ДНЗ НОМЕР_1 в напрямку руху в сторону міста Чернігова, був зупинений працівниками патрульної поліції. Після зупинки інспектор Шкоденко А.О. повідомив, що на нього буде складена постанова за перевищення дозволеної в населеному пункті Семиполки Київської області швидкості на більше ніж 50 км на годину, яка нібито була виміряна приладом Трукам ТС 000701.
Не погодившись, позивач повідомив інспектору, що не їхав із перевищенням швидкості більше як на 50 км/год та не бачив табличку із назвою населеного пункту Семиполки на білому фоні. Але незважаючи на його доводи Інспектором Шкоденко А.О. було складено та вручено йому постанову Серія ЕАН № 4281797 про порушення ч. 4 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Після складення постанови, з метою фото-відео фіксації відсутності таблички при в'їзді із назвою населеного пункту Семиполки на білому фоні він розвернув автомобіль та побачив відсутність відповідного дорожнього знаку, який мав знаходитись згідно правил дорожнього руху обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Відтак при в'їзді в населений пункт Семиполки був відсутній дорожній знак 5.45 Правил дорожнього руху і у нього була відсутня можливість зорієнтуватись в дорожній обстановці та вчасно знизити швидкість.
Окрім того під час складання постанови, він побачив, що прилад яким нібито було зафіксовано перевищення швидкості Трукам 000701, був пристосований до ручного його тримання поліцейським, що суперечить нормам чинного законодавства, що неодноразово доведено рішеннями судів. Так, зокрема рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду міста. Львова, від 21 січня 2021 року у справі № 157/703/20 п було визначено ряд порушень при використанні засобу фіксації Трукам, який використовується в ручному режимі.
При проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному Законом "Про Національну поліцію", (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 Закону "Про Національну поліцію".
Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 "Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху", інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.Натомість, оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку "5.70", лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху в тому числі і швидкісного режиму.
Позивач вважає неправомірним застосування приладів «Трукам» під час фіксування перевищення швидкості водіями, оскільки єдиний нормативний акт, який визначав його законодавче використання, зокрема наказ № 33 про затвердження Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, втратив чинність на підставі Наказу МВС № 1052.Використання приладу Трукам пристосованого до ручного тримання виходить за рамки чинного законодавства, а відтак інформація отримана поліцейським з його допомогою не може бути абсолютно достовірною і слугувати доказом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення (недопустимий доказ).
Як вбачається з винесеної постанови розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснював інспектор патрульної поліції у місті Києві Шкоденко А.О. за адресою Київська область, Броварський район, с. Семикполки, чим порушена територіальна підвідомчість при розгляді справи.
Згідно положення «Про департамент патрульної поліції» затвердженого Наказом МВС № 73 «Департамент складається з структурних підрозділів апарату Департаменту, його територіальних (відокремлених) підрозділів та інших підрозділів патрульної поліції згідно із штатним розписом Національної поліції України».
Так згідно офіційного інтернет сайту ДПП складається з 25 територіальних управлінь, в тому числі УПП у місті Києві та УШІ у Київській області. Таким чином виникає питання правомірності складання постанови працівником УПП у місті Києві на території, яка виходить за межі територіальної юрисдикції міста Києва та поширюється на Київську область.
Так у пункті 2.4 мотивувальної рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зазначено, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення «за місцем його вчинення», яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином рішення Конституційного суду України дає підстави вважати, що інспектор управління патрульної поліції у місті Києві не вправі був складати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності на території, яка підпадає під юрисдикцію та обслуговування УПП у Київській області.
Крім того інспектором під час розгляду справи порушено норми ст. 258 КУпАП, оскільки відповідно до положень частини четвертої цієї статті, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Як вбачається з матеріалів справи зазначений протокол відсутній, а зазначене постанова ним оспорюється.
Одночасно позивачем подана заява про поновлення строків на оскарження постанови (а.с.8-9) у якій позивач посилається на те, що повторно звертається з адміністративним позовом до суду. Оскільки не отримував ухвалу суду про повернення його позовної заяви від 08.07.2021 року винесену суддею Слободянюк А.В. (а.с.10-11).
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 16.09.2021 року відкрито провадження у справі з розглядом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.29-30).
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 08.12.2021 року до участі у справі був залучений у якості співвідповідача - Департамент патрульної поліції.
Відповідно до вимог ст. ст. 19, 257 КАС України справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив з додатками, у якому відповідач вважає що немає підстав для задоволення позову (а.с.67-83).
Від відповідача інспектора роти № 3 батальйону № 6 роти полку Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Шкоденка А.С. відзив на позов не подано.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови серія ЕАН № 4281797 винесеної інспектором роти № З батальйону № 6 роти полку Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, рядовим поліції Шкоденко А.О., 10.05.2021 року, о 13 годині 11 хвилин, у Броварському районі Київської області в с. Семиполки на шосе Київське 193 А, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем тойота д.н.з. НОМЕР_1 перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті де дозволено рухатися 50 км/год, рухаючись зі швидкістю 103 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.4 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень.(а.с.5).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.
Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до ст. 252 КАС України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена поліцейським патрульної поліції м. Києва, який відповідно до вимог ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ст. 122 КУпАП, але у межах територіальності.
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, вона винесена за скоєння правопорушення що відбувалася на території Броварського району Київської області, тобто по за межами юрисдикції особи що винесла постанову, з порушенням підвідомчості про яку вказував позивач у позові.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву не спростував доводів позивача щодо винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності посадовою особою поза межами своєї юрисдикції. Посилання відповідача на наявність наказу який дозволяв інспектору робити це не підкріплене ніякими доказами.
Законом України від 14.07.2015 року №596-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до статті 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими особами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, у справі про адміністративне правопорушення за ст. 122 КУпАП передбачено скорочене провадження, яке полягає у фіксації адміністративного правопорушення і накладенні адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення, якщо застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
Даний висновок також викладений у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі №338/1/17 (К/9901/15804/18).
Відповідно положень ст. 251 КУпАП (зі змінами) доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів.
Згідно п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих ПДР, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до пункту 1.1 ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території, тощо) повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Позивач у своїй позовній заяві оскаржує обставини, встановлені інспектором поліції про рух на транспортному засобі в населеному пункті з перевищенням швидкості, та, як наслідок, вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, з підстав правомочності дій інспектора поза межами його територіальної юрисдикції, порушення та недотримання процедури притягнення до адміністративної відповідальності, не наведенням доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Дослідженням наданого Департаментом патрульної поліції лазерного диска(а.с.83) встановлено, що на ньому відсутній запис спілкування працівника поліції що виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та запис розгляду справи та винесення постанови на місці скоєного правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач обставини скоєння правопорушення не визнавав, посилався на відсутність таблички при в'їзді із назвою населеного пункту «Семиполки» на білому фоні, відсутність дорожнього знаку 5.45 передбаченого Правилами дорожнього руху, внаслідок чого у нього була відсутня можливість зорієнтуватись в дорожній обстановці.
Ці обставини підтверджує огляд наданого позивачем у якості доказу відповідного відеозапису (а.с.13), з якого вбачається, що у межах в'їзду до населеного пункту відбувалися ремонтні дорожні роботи, та були встановлені тимчасові дорожні знаки.
Але інспектором патрульної служби що виніс постанову, при відсутності визнання виниводієм транспортного засобу не був складений адміністративний протокол, що є порушенням процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що працівником поліції порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, не досліджено в повній мірі докази по справі та винесено оскаржувану постанову передчасно та необґрунтовано.
У відзиві на позовну заяву відповідачами не було спростовано факт порушення процесуальних норм при розгляді справи про адміністративне правопорушення та передчасного винесення даної постанови.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (ч. 2 ст. 33 КУпАП).
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 року по справі №201/12431/16-а, від 23.10.2018 року по справі № 743/1128/17, від 15.11.2018 року по справі № 524/5536/17.
В спірному випадку, вбачається, що доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Проте, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення містить лише опис обставин, які визнані підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, без зазначення певних доказів на їх підтвердження, спростування доводів позивача.
Позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.1, п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.1 Першого протоколу до конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідач не надав належних доказів правомірності своїх дій та щодо підтвердження дотримання процедури при винесенні постанови про притягання відповідача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП України.
В зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт дотримання норм процесуального права при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, відтак, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню.
Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено критерії, якими керується суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого ст. 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, зініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Таким чином, відповідачем не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, що свідчить про необґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Дослідивши заяву позивача про поновлення строку оскарження постанови серія ЕАН № 4281797 та додатків до неї, суд вважає викладені у неї обставини поважними, а строк оскарження цієї постанови поновленню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 9, 33 ,122, 251, 258, 280 КУпАП, ст.1, п.1 ст.6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ЗУ від 14.07.2015 року №596-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію», ст.ст. 2, 72, 77, 78, 90, 242-246, 250, 256 КАС України, суд, -
заяву ОСОБА_1 про поновлення строків - задовольнити та поновити строк на оскарження.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 батальйону № 6 роти полку Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Шкоденка Артема Сергійовича, Департамент патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі - задовольнити.
Скасувати постанову серія ЕАН № 4281797 винесену інспектором роти № З батальйону № 6 роти полку Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Шкоденко А.О. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП у вигляді накладання штрафу в розмірі 1700 гривень, провадження у адміністративної справі - закрити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.С. Хоменко