Справа №705/524/21
2/705/541/22
23 червня 2022 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Єщенко О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузуб А.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Уманської міської ради про відшкодування моральної шкоди,
До Уманського міськрайонного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Уманської міської ради про відшкодування моральної шкоди, в якому просив стягнути з Уманської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі (сумі) 200000 гривень та судові витрати.
В обґрунтування позову посилався на те, що відповідно до Свідоцтва про право власності та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02.04.2008 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками будинку в розмірі 2/5 частки, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 09.09.2011 рішенням № 3.25-10/6 на підставі інвентаризації земель Уманська міська рада затвердила прибудинкову територію за адресою: АДРЕСА_1 . 23.12.2016 рішенням № 6.51-22/7 Уманська міська рада надала згоду на відновлення меж земельних ділянок ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку із набуттям права власності на частку в будинку відповідно до ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України співвласники ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 набули права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 . 19.02.2016 вулицю ОСОБА_4 перейменовано на АДРЕСА_2 . Ухвалою Уманського міськрайонного суду від 05 жовтня 2016 року (справа № 705/4693/15-ц провадження № 2/705/150/16) затверджено мирову угоду про встановлення порядку користування земельною ділянкою, усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою. Враховуючи вищезазначені рішення Уманської міської ради, строк і підстави набуття права користування земельною ділянкою та вказані положення ЗК України, вказана земельна - сформована у 2016 році, з метою реалізації законного права на приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як співвласники будинку звернулись до ПП «ГЕОПЛАН», яке виготовило Технічну документацію на земельну ділянку по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0307 га, в т.ч. сервітути (прохід): площею 0,0033 га, 0,0010 га, 0,0007 га, та було визначено кадастрові номери: 7110800000:02:004:0652 площею 0,0103 га, 7110800000:02:004:0653 площею 0,0103 га, 7110800000:02:004:0654 площею 0,0093 га, 7110800000:02:004:0653 площею 0,0008 га для ведення особистого селянського господарства площею, 0,0875 га, в т.ч. сервітут (прохід) площею 0,0007 га, кадастровий номер 7110800000:02:004:0651 площею 0,00875 га в межах м. Умані. З усіма необхідними документами ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 неодноразово звертались до Уманської міської ради із клопотанням про затвердження Технічної документації і передачі земельної ділянки (ділянок) у власність, однак систематично отримували відписки. При цьому ніщо не заважало Уманській міській раді розглянути у встановленому законом порядку вищевказане клопотання ОСОБА_1 і вирішити його по суті. 20.03.2020 на заяву ОСОБА_1 № 1287 та № 1288 від 04.03.2020 щодо затвердження Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та передачі земельної ділянки у власність Уманською міською радою рішення прийнято не було. Уманська міська рада в черговий раз порушила вимоги законодавства, порушила права безоплатної приватизації земельної ділянки, яка перебуває у користуванні співвласників.
Позивач у позові зазначає, що бездіяльність Уманської міської ради підтверджується Протоколом № 111 від 20.03.2020, складеним якимось дорадчим органом якогось структурного підрозділу, а саме засіданням постійної комісії з питань архітектури, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, яка жодною нормою матеріального права не уповноважена на прийняття рішень щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), та передачі у власність земельної ділянки - це не їхня компетенція. Замість законних дій, Уманська міська рада вдалась до відписки, фактично незаконно бездіяла і замість прийняття рішення у встановленому законом порядку направила вказаний протокол якоїсь комісії з рекомендацією. Уманська міська рада так і не зазначила, чому саме не відповідає технічна документація. Зазначене дає усі підстави для висновку, що у Уманської міської ради відсутні підстави відмови у затвердженні вказаної технічної документації та передачі вказаної земельної ділянки у приватну власність.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 (справа № 580/2135/20), враховуючи заперечення і небажання відповідача дотримуватись вимог законодавства, було повністю задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , суд вирішив визнати протиправною бездіяльність Уманської міської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.03.2020 про затвердження документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_2 : площею 0,0307 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,0875 га для ведення особистого селянського господарства та надання цих земельних ділянок у власність. Зобов'язано Уманську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2020 року про затвердження документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_2 : площею 0,0307 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,0875 га для ведення особистого селянського господарства, та надання цих земельних ділянок у власність у встановлені законом строки. Вказане судове рішення вступило у законну силу 26.11.2020.
Таким чином, з 26.11.2020 Уманська міська рада знову не виконує вимог законодавства та тепер не виконує і рішення суду, порушує вимоги ст. 129-1 Конституції України (можлива кваліфікація за ст. 382 КК України). У зв'язку із зазначеним виникло право на звернення до суду за відшкодуванням моральної шкоди.
Він є інвалідом 3-ї групи, прирівняний до ветеранів війни у зв'язку із виконанням свого обов'язку, із 2016 року, тобто необґрунтовано і надмірно тривалий час, роками не може реалізувати своє законне «право», яке увесь цей час порушує Уманська міська рада, чим завдає значних душевних страждань, оскільки його права порушує той, хто повинен їх виконувати, виконувати свої обов'язки, але цього не робить, та навіть не виконує рішення суду, а це вже завдає йому додаткових душевних страждань. Ступінь вини відповідача є надзвичайно високою, оскільки через протиправну поведінку відповідача позивач фактично позбавлений законних прав, створено штучні перешкоди, які вчиняє відповідач. Безправ'я, яке чинить відповідач, принижує його та його гідність, а невиправдана і надмірна тривалість посилює розчарування і відчуття несправедливості. Факт протиправної поведінки відповідача доводиться і встановлюється зазначеними обставинами, доказами та рішенням суду.
Позивач зауважив, що навіть після вступу у законну силу вищевказаного рішення Черкаського окружного адміністративного суду відповідач його не виконав, але зобов'язаний до цього без додаткового його звернення, яке він направив до Уманської міської ради.
У зв'язку із невиконанням рішення суду він знову змушений звернутись вже до ДВС за примусовим виконанням рішення суду, що знову вимагає від нього додаткових зусиль, дій, звернення за правовою допомогою, а у зв'язку із цим і принижень, у черговий раз доводиться пояснювати, відстоювати і доводити свої законні права та обв'язки відповідача, примушувати відповідача виконувати і вимоги закону, і рішення суду, а для цього проходити ще одну юридичну процедуру з виконання судового рішення.
Моральна шкода йому спричинена внаслідок протиправної поведінки відповідача, тобто наявний причинно-наслідковий зв'язок. На підставі зазначеного він оцінює спричинену йому моральну шкоду в розмірі 200000 грн.
Ухвалою судді від 26.02.2021 у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз'яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву або пред'явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі.
01.04.2021 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано, що виконавчий комітет Уманської міської ради заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає заявлений позов безпідставним, необґрунтованим та таким, який не підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав. ОСОБА_1 як на підставу задоволення позову посилається на наявність рішення Черкаського окружного адміністративного суду по справі № 580/2135/20 від 26.10.2020. Позивач посилається на те, що вказаною бездіяльністю відповідача завдано моральної шкоди, яка виразилась у негативному явищі, необхідності неодноразового повторного звернення на встановлення істини у справі та доказування для вирішення питання протиправної бездіяльності, витрачання особистого часу, значних коштів, сили на відновлення порушеного права, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів наявності перешкоди в реалізації прав і законних інтересів, встановлених Конституцією і Законами України, які і не конкретизовано із зазначенням доказів, порушення реалізації яких саме прав та законних інтересів спричинено бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Додатково зауважено, що виходячи з практики судів з розгляду даної категорії справи, здійснено відповідний висновок, що наявність судового рішення про визнання протиправною бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування не може бути підставою для задоволення позову, оскільки вказаним рішенням не встановлюється безумовна доведеність усіх обов'язкових складових цивільно-правової відповідальності заподіяння моральної шкоди. Звернуто увагу суду, що позивачем по справі не надано до суду жодного доказу спричинення йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між встановленим порушенням та заявленою моральною шкодою, як і не обґрунтовано сам розмір моральної шкоди та обрахунки, зазначені позивачем в позовній заяві, вказані без обґрунтувань та документальних підтверджень.
Позивач відповідь на відзив до суду не подав.
Позивач ОСОБА_1 у судове засіданні не з'явився, попередньо 15.02.2022 подав до суду заяву, в якій вказав, що він, його представник, та представник відповідача в судовому засіданні, проведеному 15.02.2022, надали пояснення по справі. На цих підставах просив подальший розгляд проводити без позивача та представника позивача. Вказав, що позовні вимоги він підтримує та просить задовольнити
Представник відповідача Уманської міської ради Семенко О.С. у судове засідання не з'явилась, 23.06.2022 подала до суду заяву, в якій просила судовий розгляд по справі № 705/524/21 проводити у її відсутність.
З наданих позивачем доказів судом встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 задоволено позов ОСОБА_1 до Уманської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії. Визнано протиправною бездіяльність Уманської міської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 04 березня 2020 року про затвердження документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_2 : площею 0,0307 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,0875 га для ведення особистого селянського господарства та надання цих земельних ділянок у власність. Зобов'язано Уманську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2020 року про затвердження документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_2 : площею 0,0307 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,0875 га для ведення особистого селянського господарства та надання цих земельних ділянок у власність у встановлені законом строки. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду вступило у законну силу 26.11.2020.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У силу ст. 13 розділу І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Судом встановлено і дану обставину сторони не спростували, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 визнано протиправною бездіяльність Уманської міської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.03.2020 та зобов'язано Уманську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2020. Отже, вказаним рішенням суду встановлено наявність факту вини відповідача, заподіяної позивачу своєю бездіяльністю.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Ст. 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4, 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
Таким чином, сам по собі факт визнання рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 протиправною бездіяльність Уманської міської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.03.2020 та зобов'язання Уманської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2020 свідчить про завдання особі моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню незалежно від вини органу місцевого самоврядування.
При цьому розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Згідно зі ст. 25 ЗУ «Про звернення громадян» громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних збитків у грошовому виразі визначається судом.
Згідно з правовими висновками, викладеними у Постанові ВС від 18.04.2018 у справі № К/9901/10765/18 відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.
Заподіяння шкоди позивачу діями відповідача встановлено рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.10.2020, тому позивач в порядку цивільного судочинства був наділений правом звернення до суду за захистом своїх прав.
При цьому суд не бере до уваги рішення Уманської міської ради віл 26.02.2021 № 35-8/8 про розгляд заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_2 та передачі їх у власність, долучене представником відповідача до матеріалів справи, оскільки зазначене рішення не стосується позовних вимог та не може вплинути на кінцеве рішення суду.
Отже, враховуючи вищевикладені норми права, всі обставини даної справи, наявність у матеріалах справи доказів, обсяг заподіяної позивачу шкоди, глибину та тривалість його моральних страждань внаслідок порушення розумних строків розгляду звернення, та враховуючи те, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року визнано протиправною бездіяльність Уманської міської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.03.2020 та зобов'язано Уманську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2020, що призвело до необхідності позивача для звернення до суду, суд з урахуванням засад розумності та справедливості доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди в розмірі 1000 гривень.
При цьому суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Враховуючи конкретні обставини справи, характер спірних правовідносин, тривалість моральних страждань позивача у зв'язку з необхідністю докладання додаткових зусиль для доведення своїх вимог щодо розгляду його звернень, суд доходить висновку, що відшкодування моральних збитків повинно бути визначено у грошовому виразі.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходить із засад розумності та справедливості, розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 грн є достатнім та співмірним із тривалістю порушень прав позивача та характером завданої йому з боку уповноважених органів держави немайнової шкоди. Стягнення у такому розмірі не є надто мізерним та надто надмірним, враховує інтереси держави, не призведе до порушення балансу прав та інтересів конкретного громадянина і суспільного інтересу.
Суд зауважує, що пунктом 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (№ 2) (Заява № 63566/00) визначено, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 15 грн 00 коп. (1000 / 200000 ? 3000 = 15,00). При розрахунку судових витрат суд враховує, що судом задоволено заявлені позовні вимоги в сумі 1000 гривень, що складає 0,5% від заявленої позивачем суми, в розмірі 200000 гривень, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 15 гривень, що відповідає 0,5% від суми судового збору, яку позивач мав би сплатити під час звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди 3000 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 82, 83, 89, 258, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Уманської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань Уманської міської ради на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) гривень на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Уманської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань Уманської міської ради на користь держави судовий збір в сумі 15 (п'ятнадцять) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: Уманська міська рада; 20300, Черкаська область, м. Умань, пл. Соборності, 1, ЄДРПОУ 26535796.
Суддя О.І.Єщенко