м. Вінниця
18 липня 2022 р. Справа № 120/3414/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницької митниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницької митниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, дій Вінницької митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої позивачем за першим методом митної оцінки, - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, унаслідок яких складені картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UА401020/2022/000138, №UА401020/2022/000141 та рішення про коригування митної вартості товарів №UА401000/2022/000008/2 від 02.02.2022 року. Також позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови в застосуванні преференції по ввізному миту "410" до Товару № 1 на підставі декларації - інвойс №020549 від 26.01.2022 року та сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №AF01052661 від 27.01.2022 року. Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, з метою їх скасування, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою від 19.04.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою відповідачу встановлено строк на подання відзиву та витребувано у Вінницької митниці додаткові докази, необхідні для вирішення справи.
06.05.2022 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач вважає позовні вимоги безпідставним та заперечує проти задоволення позову в повному обсязі. Свої доводи мотивує тим, що за ЕМД UA 401020/2022/004212 від 01.02.2022 року до митного оформлення було заявлено товар: шини пневматичні гумові, що вже використовувались для вантажних автомобілів. Для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 26.01.2022 року №020549, зовнішньоекономічний договір (контракт) №BV-0105 від 25.11.2020 року, довідка про транспортні витрати №Б/Н від 26.01.2022 року, копія декларації країни відправлення від 27.01.2022 року №22NLKYWU8TAC1WD51. Відповідно до положень частини 5 ст. 54 Митного Кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа, чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених МКУ, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановленні статтею 53 МКУ додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, митним органом встановлено, що у наданій копії декларації країни відправлення від 27.01.2022 року №22NLKYWU8TAC1WD51 зазначена адреса ФОП ОСОБА_1 , що не співпадає з адресою, що вказана в п.10 «Юридичні адреси та реквізити сторін» контракту та інвойсі також у наданій копії декларації зазначена загальна фактурна вартість товару 5320 Євро за інвойсом від 26.10.2022 року №020549, проте в даній декларації також наявні вартісні відомості в розмірі 6485,47 Євро, що на 1165,47 Євро перевищує фактурну вартість, а також значно перевищує заявлену по ЕМД митну вартість товару. Відповідно до частини другої ст. 53 МКУ для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Жодних документів до митного оформлення позивачем надано не було, відповідно не надано документи, що в обов'язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості. Враховуючи вищевикладене, декларанту було надіслано повідомлення про необхідність надання додаткових документів підтверджуючих митну вартість. Листом від 01.02.2022 року декларант повідомив, про перелік документів, які ним надано до митного оформлення, в тому числі додатково, та відмовився від подання додаткових документів. За таких обставин, з позиції відповідача, подані до митного оформлення документи містили розбіжності та неточності, які на вимогу митного органу не були усунуті позивачем, що і стало наслідком прийняття рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом. Враховуючи наведене відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
12.05.2022 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив у якій останній вважає викладені вище доводи відповідача необґрунтованими та такими, що не спростовують суті його позовних вимог, оскільки виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, та в повному обсязі дозволяли відповідачу перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни. А рішення про зупинення дії тарифної преференції прийняте без обґрунтованих на те підстав. Тому, позивач просить даний адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
25.11.2020 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) та компанією «Ruband B.V» (Нідерланди), (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір №BV-0105, відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує товар - вантажні шини, що були у вжитку, придатні для подальшого використання, у кількості та по цінам, вказаним у Інвойсах, що є невід'ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Євро за одиницю товару та вказана у Інвойс, умови поставки визначаються на умовах FCA (Weert) Інкотермс 2010.
Так, відповідно до Інвойсу №020549 від 26.01.2022 року, Продавцем та Покупцем була узгоджена номенклатура, ціна та кількість Товару. Загальна кількість товару складає - 266 штук вантажних шин на загальну вартість товару на умовах FCA (Weert) 5320,00 Євро.
Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до Вінницької митниці електронна митна декларація № UA401020/2022/004212 від 01.02.2022 року. Вказана декларація була подана разом з пакетом таких документів:
- пакувальний лист (Packing list) б/н від 26.01.2022 року;
- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №020549 від 26.01.2022 року;
- автотранспортна накладна (Road consignment note) №080052 від 26.01.2022 року;
- декларація про походження товару (Declaration of origin) №020549 від 26.01.2022 року;
- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) №AF01052661 від 27.01.2022 року;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 26.01.2022 року;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів BV-0105 від 25.11.2020 року;
- договір про надання послуг митного брокера ЛТШ-4993 від 25.01.2021 року;
- заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів № 14/14-03/3842-21 від 23.12.2021 року;
- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держав №8159609 від 30.01.2022 року;
- декларація-інвойс, складена експортером якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро №020549 від 26.01.2022 року;
- інші некласифіковані документи прайс лист б/н від 26.01.2022 року;
- копія митної декларації країни відправлення №22NLKYWU8TAC1WD51 від 27.01.2022 року.
При цьому, у поданій ЕМД №UA401020/2022/004212 від 01.02.2022 року, митна вартість товару була визначена позивачем за першим методом - за ціною договору на рівні від 23,73 до 24,40 Євро / шт. в залежності від ваги (розміру) шини (або 0,39 Євро/ кг. нетто). Загальна кількість товару, що заявлена до митного оформлення згідно цієї декларації - 266 штук, з них 227 одиниць (Товар № 1 ), є таким що походить з території Європейського союзу (EU), та заявлені із застосуванням преференції по ввізному миту за кодом « 410». На підтвердження преференційного походження товару № 1 позивачем до митного оформлення була подана Декларація-інвойс (декларація походження) №020549 від 26.01.2022 року, складена уповноваженим експортером та сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №AF01052661 від 27.01.2022 року.
01.02.2022 року на підставі вимоги митного органу про надання додаткових документів, уповноваженою особою позивача було надано додаткові документи, а саме: лист пояснення б/н від 01.02.2022 року; разовий договір-замовлення про надання послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполученні №240122 від 24.01.2022 року.
За результатами опрацювання поданих документів, відповідачем винесена картка відмови у прийнятті МД №UA401020/2022/000138 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2022/000008/2 від 02.02.2022 року, яким митну вартість товару визначено за резервним методом на рівні від 59,68 до 70,74 євро/шт. в залежності від ваги (розмірі) шини (або 1,09 євро/ кг. нетто). Не погоджуючись з рішенням митного органу позивач подав до митного органу нову митну декларацію №UA401020/2022/004386 від 02.02.2022 року з метою випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до розділу Х МКУ.
За результатами опрацювання поданої МД №UA401020/2022/004386 від 02.02.2022 року та документів, відповідачем винесена картка відмови у прийнятті МД №UA401020/2022/000141, до якої відмовлено в застосуванні преференції по ввізному миту за кодом «410» до товару №1 було відмовлено, а дію преференції призупинено.
Не погоджуючись з рішенням митного органу про корегування митної вартості та призупинення преференції, позивач подав до митного органу нову МД №UA401020/2022/004498 від 03.02.2022 року, за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до розділу Х МКУ, а товар №1 був заявлений без застосування преференції по ввізному миту за кодом «410». Вважаючи відповідні рішення та дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд враховує наступне.
Положеннями Митного кодексу України (далі - МК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулюються відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються МК України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Виходячи із положень статей 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 2-3 ст. 58 МК України).
Аналізуючи вищезазначені положення МК України, слід відмітити, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності взаємозв'язку між продавцем і покупцем і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Як встановлено судом та слідує зі змісту оскаржуваного рішення №UА401000/2022/000008/2 від 02.02.2022 року, підставами для коригування відповідачем митної вартості товару було те, що:
- в наданій копії декларації країни відправлення від 27.01.2022 року зазначена адреса ФОП ОСОБА_2 , що не співпадає з адресою, що вказана в п.10 «Юридичні адреси та реквізити сторін» контракту та інвойсі;
- в наданій копії декларації країни відправлення від 27.01.2022 зазначена загальна фактурна вартість товару 5320 Євро за інвойсом від 26.01.2022 №020549. проте в даній декларації також наявні вартісні відомості розмірі 6485.47 Євро, що на 1165,47 Євро перевищує фактурну вартість, а також значно перевищує заявлену по ЕМД митну вартість товару.
Також відповідач зазначає, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, однак жодного відповідного документу позивачем надано не було.
Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, відповідно до пп.2. З статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст.59 та ст.60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (мати ідентичний термін та умови експлуатації, ступінь зносу, стан та ін.). Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МКУ) та (ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.
Оцінюючи вищенаведені доводи відповідача, якими останній керувався коригуючи митну вартість товарів, суд враховує наступне.
У відзиві так само як і в рішенні про корегування митної вартості відповідачем зазначено, що в наданій копії декларації країни відправлення №22NLKYWU8TAC1WD51 від 27.01.2022 року зазначена адреса ФОП ОСОБА_1 , що не співпадає з адресою, яка вказана в п 10 «Юридичні адреси та реквізити сторін» контракту та інвойсі.
З матеріалів справи слідує, що до митного оформлення була надана копія експортної митної декларації №22NLKYWU8TAC1WD51 від 27.01.2022 року не містить дані про числові значення рівня митної вартості даної партії товарів, також місить данні про: Продавця «Ruband B.V» (Нідерланди), покупця ФОП ОСОБА_1 , вагу (16270 кг.), найменування кількість товару (вантажні шини, що були у вжитку, 266 одиниць ), місить данні про номер транспортного засобу яким здійснювалось транспортування Товару ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ), місить посилання на Інвойс № 020549 що в повній мірі співпадають з даними зазначеними в інших поданих до митного оформлення документами, що дозволяє ідентифікувати декларацію країни відправлення №22NLKYWU8TAC1WD51 від 27.01.2022 з партію Товару, що оцінюється.
Так, при складені митної декларації №22NLKYWU8TAC1WD51 від 27.01.2022 в адресі Покупця була допущена технічна помилка. Наявність в документі саме технічної помилки , підтверджується також лист Продавця від 02.02.2022.
Наявність технічної помилки у документі, за умови що зміст інформації, яка помилково не була вказана, може бути встановлений на основі відомостей з інших документів, поданих до митного контролю. Відповідно наявність технічної помилки у документі не впливає на його доказову силу.
Отже, наявність саме технічної помилки у документі та зміст помилково відсутньої інформації орган доходів і зборів може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов'язаних із цим документом. Наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься. Аналогічна правова позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012) в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.10.2017 року.
При цьому, зміст інформації, яка внаслідок технічної помилки не була зазначена, може бути встановлений на основі відомостей з інших документів, що були надані до митного оформлення, зокрема, вірна адреса Покупця зазначена в: зовнішньоекономічному договорі № BV-0105 від 25.11.2020, Інвойс № 020549 від 26.01.2022, МД № UA401020/2022/004212 від 01.02.2022 пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 26.01.2022.
Крім того, в розумінні частини 2 статті 53 МК України експортна декларація не є основним документом, що підтверджує митну вартість. А Відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У той же час відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином помилкове зазначення юридичної адреси Покупця в експортній декларації, впливає на визначення митної вартості товару.
Стосовно наявності розбіжностей в поданих документах, а саме в зазначенні загальної фактурної вартості товару 5320 Євро за інвойсом від 26.01.2022 №020549, тоді як в декларації наявні вартісні відомості розмірі 6485.47 Євро, що на 1165,47 Євро перевищує фактурну вартість та заявлену по ЕМД митну вартість товару, суд зазначає таке.
Як вбачається з експортної декларації №22NLKYWU8TAC1WD51 від 27.01.2022, вона оформлена Продавцем «Ruband B.V» (Нідерланди), про що зазначено безпосередньо в п.1 декларації згідно з правилами оформлення такого документу в країні відправлення
Відповідно до листа Продавця від 02.02.2022, сума 6485.47 є статистичною вартістю. Статистична вартість базується на ціні Товару на умовах FСА, та збільшена на прогнозовану вартість перевезення до кордону країни експорту. Статистична вартість використовується лише для статистичних цілей митниці країни відправлення, та не впливає на фактурну вартість Товару.
Відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 14 січня 2020 року; справа № 813/1350/14: Покупець Товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства , країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації.
Разом з тим, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача, що позивачем не надано транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Так, як вбачається з матеріалів справи, до митного оформлення була надана Довідка про транспортні витрати Б/Н від 26.01.2022, яка містить данні про вартість перевезення з пункту відправлення до кордону м. Weert (Нідерланди)- м/п Ягодин (Україна) та містить номер автотранспортного засобу яким було здійснено перевезення ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ), номер автотранспортної накладної (СМR) № 080052 від 26.01.2022, номер інвойс № 020549 від 26.01.2022, що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, які були подані до митного оформлення та дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки.
Додатково витрати на транспортування підтверджують, зокрема: Разовий Договір- замовлення про надання послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполученні № 240122 від 24.01.2022, Рахунок на оплату перевезення № 30/4273 від 03.02.2022; Акт № 30/4273 від 03.02.2022; Платіжне доручення про оплату перевезення № 9268 от 14.02.2022.
При цьому, матеріали справи свідчать про те, що разовий Договір - замовлення про надання послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполученні № 240122 від 24.01.2022 надавався відповідачу разом з листом поясненням № б/н від 01.02.2022 та був в наявності у останнього на дату винесення оскаржуваного рішення.
На підставі зазначеного, суд звертає увагу, що Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного суду від 31 травня 2019 року по справі №804/16553/14; від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18 та від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17, така ж позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012) в Постанові Пленуму Вищого адміністративного СУДУ України № 2 від 13.10.2017 року.
Отже, якщо, за твердженням декларанта, додаткових витрат пов'язаних з транспортуванням (окрім наведених в довідці про транспортні витрати № Б/Н від 26.01.2022), навантаженням, обробкою, не було , то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, додаткові витрати все ж таки здійснювалося, то митниця повинна довести наявність цього факту. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного суду від 06 вересня 2019 року справа № 815/2501/18. Така ж позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012), постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.10.2017 року.
Щодо посилання митного органу на неподання позивачем додаткових документів до митного оформлення, суд зазначає, що згідно п. 3 ст. 53 Митного кодексу України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.
Неподання декларантом додаткових документів не виливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Не заслуговує на увагу суду твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребувані відповідачем додаткових документів, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Листом - пояснення б/н від 01.02.2022, позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього витребуваних документів.
Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
При корегуванні митної вартості Відповідачем обрано, резервний - шостий метод.
З матеріалів справи вбачається, що до відзиву відповідачем надана копія митної декларації № UA400040/2021/021045 від 13.12.2021, яка була використана ним в якості джерела інформації про митну вартість.
В зазначених деклараціях митна вартість визначена за резервним (6 методом), про що зазначено в гр. 43 (Код MBB).
Проте Відповідачем не надано суду доказів того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідними вантажними митними деклараціями не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Порядок застосування резервного методу визначення митної вартості визначений в статті 64 МК України.
Так, зазначеною статтею передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
В силу пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року N 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 08.02.2019 у справі N 825/648/17 (N К/9901/16592/18).
Разом з тим, слід наголосити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення третьої особи (подібного чи аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості. Позаяк в цьому випадку не були враховані усі фактори, що впливають на ціноутворення товару в кожному окремому випадку.
Як уже неодноразово наголошувалось судом вище, предметом поставки був товар - вантажні шини, що були у вжитку, придатні для подальшого використання. Тому беззаперечно імпортованому позивачем товару (шини бувші у використанні) властива наявність певних характеристик, які суттєво можуть вплинути на його вартість, адже у залежності від зносу шин чи/або дати їх виробництва, може зменшуватись і їх вартість.
З огляду на це, об'єктивно слід врахувати, що у випадку ввезення на митну територію України шин бувших у використані однакового розміру та від одного і того ж виробника, їх вартість може різнитись в залежності від зносу чи/або дати їх виробництва.
На переконання суду, в даному випадку різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю схожих товарів, що розмитнювались іншою особою у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем документів для визначення митної вартості задекларованих товарів, та, як наслідок, безпідставність визначення такої вартості із застосуванням другорядних методів. При цьому, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості саме за ціною договору.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Вінницької митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ФОП ОСОБА_1 за першим методом митної оцінки - за ціною договору, а також в частині оскарження рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2022/000008/2 від 02.02.2022 і карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА401020/2022/000138, №UА401020/2022/000141 - обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо застосування тарифних преференцій зі сплати мита, суд вказує таке.
Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» №1678-VII від 16.09.2014 року, ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі Угода про асоціацію).
Відповідно до п.1 ст.16 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання, зокрема, декларації походження.
Разом з цим, аналогічне положення закріплено ч.1 ст.15 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження від 14.04.2017 року, до якої Україна приєдналася 08.11.2017 року (Закон України «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» від 08.11.2017 року № 2187-VIII), дата набрання чинності для України 01.02.2018 року (далі Регіональна конвенція).
Так, відповідно до вказаної статті Регіональної конвенції, товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься "декларацією походження" або "декларацією походження EUR-MED"), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV a і b.
Згідно із ч.1, 2, 6 ст.36 МК України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Статтею 43 МК передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації (ч.2 ст.43 МК України).
Так, позивачем до митного оформлення була подана Декларація інвойс (декларація про походження товару (Declaration of origin) №020549 від 26.01.2022 року), складена відповідно до Статті 21(1), Угоди, текст декларації в повній мірі відповідав наведеному у Додатку IV Протоколу І до Угоди, тобто є документом, який підтверджує статус преференційного походження товару (товару №1).
При цьому жодних зауважень щодо форми та змісту декларації інвойс №020549 від 26.01.2022 року чи її достовірності в митного органу не виникало. А як слідує зі змісту відзиву відповідача на позовну заяву, необхідність зупинення у застосуванні преференцій по ввізному миту за кодом « 410» до товару № 1 була зумовлена лише необхідністю перевірки преференційного походження товару, позаяк такі товари були бувшими у тривалому користуванні, а їх виробник невідомий.
Разом з тим, суд критично ставиться до таких доводів.
За змістом ч. 1 ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Частинами 1-3, 5 ст.32 Доповнення І до Регіональної конвенції, подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.
Тобто, наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є обставиною для перевірки таких документів та не може бути беззаперечною підставою для відмови у застосуванні преференційної ставки мита. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 23 квітня 2019 року у справі № 817/4660/13-а.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
На думку суду, у відповідача були відсутні правові підстави для призупинення застосування тарифних преференцій зі сплати мита, оскільки обґрунтованих сумнівів щодо достовірності декларації інвойс №020549 від 26.01.2022 року та сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) №AF01052661 від 27.01.2022 року, а відтак і щодо походження товару, - відповідачем не наведено.
Щодо посилання останнього на наявність інформації про не підтвердження митними органами Нідерландів декларації про походження складені експортером «Kargro Banden B.V.» який експортував подібні товари в Україну, то такі також не є обґрунтованими. Відповідачем не надано суду жодних доказів наявності такої інформація як і відомостей про те, що придбаний позивачем товар є ідентичним чи подібним до інших товарів, які поставлялися вказаним експортером іншим особам. Та обставина, що експортер товару не є виробником товару, а товар був у використанні не може бути достатньою та переконливою підставою для призупинення дії преференції під час митного оформлення товару.
За наведених вище обставин суд доходить висновку, що дії Вінницької митниці щодо відмови в застосуванні преференції по ввізному миту за кодом «410» до Товару №1 на підставі декларації - інвойс №020549 від 26.01.2022 року та сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) №AF01052661 від 27.01.2022 року є протиправними, та, як наслідок, є протиправними і картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА401020/2022/000138, №UА401020/2022/000141.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Як зазначено у частині першій статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8804,60 грн. (три вимоги немайнового характеру (2481 х 3) та одна вимога майнового характеру 1361,00 грн.) належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Вінницької митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Визнати протиправними дії Вінницької митниці щодо відмови в застосуванні преференції по ввізному миту за кодом "410" до Товару №1 на підставі декларації - інвойс №020549 від 26.01.2022 року та сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №AF01052661 від 27.01.2022 року.
Визнати протиправною та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2022/000138 та №UA401020/2022/000141.
Визнати протиправним та скасувати рішення про корегування митної вартості № UA401000/2022/000008/2 від 02.02.2022 року.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8804,60 грн. (вісім тисяч вісімсот чотири гривні шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Вінницька митниця (код ЄДРПОУ: 43997544, адреса: вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, Вінницька область, 21034).
Суддя Чернюк Алла Юріївна