Справа № 357/1982/22
2/357/1712/22
Категорія 67
14 липня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Сінчук О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про поділ майна подружжя, мотивуючи тим, що в період зареєстрованого шлюбу з відповідачем, за спільні кошти, для потреб сім'ї, подружжям було придбано квартиру АДРЕСА_1 . На даний час, шлюбні відносини сторін припинені та виникла необхідність поділу спільного майна подружжя. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 62,4 м.кв., житловою площею 37,8 м.кв., об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1 / 2 частини вказаної квартири; залишивши у власності ОСОБА_2 право власності на частку у спільній сумісній власності в розмірі 1 / 2 частини квартири АДРЕСА_1 ; вирішити питання відшкодування судових витрат.
Ухвалою суду від 03.05.2022 року було відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленям учасників справи (а.с.23).
30.05.2022 року відповідач ОСОБА_2 подала суду заяву, щодо вирішення питання про стягнення судових витрат та закриття провадження по справі на підставі п.2 ст.1 ст.255 ЦПК України, оскільки відсутній спір (а.с.27-31).
13.07.2022 року відповідач ОСОБА_2 подала суду заяву про визнання позову та клопотання щодо стягнення судових витрат, просила відмовити в частині стягнення судових витрат. (а.с.40-43).
14.07.2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Козачков В.Л. подав клопотання про долучення до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору.
Позивач та його представник адвокат Козачков В.Л. в судове засідання не з'явилися, направили до суду заяву про проведення судового засідання без участі сторони позивача та представника, позовні вимоги підтримали, просили стягнути судові витрати в розмірі судового збору.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, подала суду заяву в якій вкала, що позовні вимоги визнає, а щодо судових витрат - просила суд відмовити в їх стягненні та провести розгляд справи без її участі.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Як роз'яснено у п. 24 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Встановленими та визнаними обставинами є:
- сторони 19.12.2014 року зареєстрували шлюб, у відділі ДРАЦС реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 1902, від спільного проживання мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наведене підтверджується матеріалами справи;
- на даний час в провадженні Білоцерківського міськрайонного суду перебуває на розгляді справа про розірвання шлюбу сторін;
- в період шлюбу сторін, 19.12.2014 року, спільним коштом подружжя було придбано нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , шляхом укладання договору купівлі-продажу від 13.10.2018 року, який посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Федорякою О.С., що підтверджується договором купівлі-продажу квартири та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.10.2018 року. Право власності на вказане майно було зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с.12-14).
Відповідно до висновку про вартість майна квартири АДРЕСА_1 , складеного ПП «Український центр експертиз», вартість майна становить 457 800,00 грн. (а.с.12 зворот).
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
За ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст.61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку, суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Таким чином, приймаючи до уваги визнання відповідачем позовних вимог по суті, враховуючи, що спірна квартира набута сторонами за час шлюбу та є об'єктом спільної сумісної власності сторін, а тому суд дійшов висновку про можливий її поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, виділивши у власність позивачу 1 / 2 частку квартири, а право власності на іншу 1/2 частку квартири, залишити за відповідачем.
Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною першою статті 142 ЦПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи визнання позову відповідачкою, з неї на користь позивача слід стягнути 50% сплаченого позивачем судового збору, що становить 1144,50 грн. Інші 50%, тобто 1144,50 грн., підлягає поверненню позивачу безпосередньо із бюджету.
Керуючись ст.ст 60,61, 69,70,71 СК УКраїни, ст.ст.2,3,10-12,13,81,82, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 , ОСОБА_2 квартиру під АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1 / 2 частини квартири під АДРЕСА_1 .
Залишити за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на частку у спільній сумісній власності в розмірі 1 / 2 частини квартири під АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), 50 відсотків сплаченого судового збору, в розмірі 1144,50 грн. (одна тисяча сто сорок чотири гривні п'ятдесят копійок).
Повернути позивачу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що складає суму в розмірі 1144,50 грн. (квитанція №8 відділення №17 АТ «Укрсиббанк» від 17.02.2022 року, квитанція ІD0179-1917-8094-2435 АТ «Банк траст-Капітал» від 14.07.2022).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення суду виготовлено 18.07.2022 року.
СуддяО. Я. Ярмола