06.07.2022м. СумиСправа № 920/1265/21
Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю., за участі секретаря судового засідання П'янтківського А.П., розглянувши матеріали справи № 920/1265/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНС ЦЕНТР”, м.Київ
до відповідача: Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг”, м.Суми
про стягнення 16 564 934,62 грн,
та
за зустрічним позовом: Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг”, м.Суми
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНС ЦЕНТР”, м.Київ
про визнання договору недійсним в частині та визнання недійсним зобов'язання,
за участю представників сторін:
від позивач: Момот В.Л.;
від відповідача: Сафронов М.А.;
Ухвалою від 26.11.2021 у справі № 920/1265/21 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 21.12.2021.
Ухвалою від 21.12.2021 у справі № 920/1265/21 судом постановлено відмовити у задоволенні клопотання Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг” (вул. Іллінська, буд. 13, м. Суми, Сумська область, 40009, ідентифікаційний код 00205618) про розстрочення сплати судового збору; зустрічну позовну заяву від 17.12.2021 № 18-7/400 (вх. № 4488 від 20.12.2021) Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг” (вул. Іллінська, буд. 13, м. Суми, Сумська область, 40009, ідентифікаційний код 00205618) залишено без руху; встановлено Акціонерному товариству “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг” (вул. Іллінська, буд. 13, м. Суми, Сумська область, 40009, ідентифікаційний код 00205618) строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в сумі 4 540,00 грн.
Відповідно до ухвали суду від 19.01.2022 зустрічну позовну заяву від 17.12.2021 № 18-7/400 (вх. № 4488 від 20.12.2021) Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг” (вул. Іллінська, буд. 13, м. Суми, Сумська область, 40009, ідентифікаційний код 00205618) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНС ЦЕНТР” (м. Київ, вул. Митрополита Андрія Шептицького, буд.4; код ЄДРПОУ 37117413) про визнання договору недійсним в частині та визнання недійсним зобов'язання прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 920/1265/21; відкладено підготовче засідання на 09.02.2022.
В судовому засіданні 09.02.2022 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладений на 28.02.2022 11-30 год.; встановлений позивачу за зустрічним позовом строк подання відповіді на відзив до 20.02.2022.
28.02.2022 справа не була розглянута у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”, ухвалою суду від 05.05.2022 розгляд справи призначений в судовому засіданні 23.05.2022.
У зв'язку з відпусткою судді Соп'яненко О.Ю., розгляд справи 23.05.2022 не відбувся. Ухвалою суду від 31.05.2022 у справі призначено підготовче засідання на 15.06.2022.
Ухвалою суду від 15.06.2021 підготовче провадження у справі № 920/1265/21 закрито; призначено розгляд справи по суті на 06.07.2022.
Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 16 564 934,62 грн заборгованості за договором транспортного експедирування № 104/2000101 від 24.09.2020, з яких: 14 260 528,10 грн заборгованості за надані послуги, 1 023 410,35 грн пені, 325 723,43 грн відсотків річних, 955 272,74 грн інфляційних втрат, а також 248 474,02 грн витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем надавалися послуги з організації перевезення вантажів відповідачу вчасно та якісно, що підтверджується підписаними актами виконаних робіт (послуг) та відсутністю будь-яких претензій або зауважень з боку АТ «СМНВО-ІНЖИНІРИНГ». Проте надані позивачем послуги в повному обсязі оплаченими відповідачем не були. В якості оплати за надані послуги відповідачем частково перераховано на рахунок позивача кошти в сумі 13 158 116,51 грн.
Відповідач у зустрічній позовній заяві від 17.12.2021 № 18-7/400 (вх. № 4488 від 20.12.2021) просить суд визнати недійсним пункт 5.2. договору транспортного експедирування № 104/2000101 від 24.09.2020, укладеного між Акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг” (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, ідентифікаційний код 00205618) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАНС ЦЕНТР” (м. Київ, вул. Митрополита Андрія Шептицького, буд.4; код ЄДРПОУ 37117413); визнати недійсним зобов'язання Акціонерного товариства “СМНВО-Інжиніринг” з оплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНС ЦЕНТР” нарахованої неустойки у вигляді пені за порушення строків виконання зобов'язань, передбачених пунктами 4.1 договору транспортного експедирування № 104/2000101 від 24.09.2020, укладеного між Акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг” (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, ідентифікаційний код 00205618) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАНС ЦЕНТР” (м .Київ, вул. Митрополита Андрія Шептицького, буд.4; код ЄДРПОУ 37117413); судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “ТРАНС ЦЕНТР”.
В обгрунтування зустрічних позовних вимог посилається на порушення при укладенні Договору засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, а також вимог ч. 1 ст. 627 та ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, в частині відповідальності Клієнта.
20.12.2021 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву від 17.12.2021 №18-7/401, відповідно до якого просить застосувати до вимог ТОВ “ТРАНС ЦЕНТР” про стягнення з АТ “СМНВО-Інжиніринг” 16 564 934,62 грн, з яких: 14 260 528,10 грн заборгованості за надані послуги, 1 023 410,35 грн пені, 325 723,43 грн відсотків річних, 955 272,74 грн інфляційних втрат позовну давність та відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
11.01.2022 позивачем подано відповідь на відзив №01/22-01 від 05.01.2022, в якій просить в задоволенні заяви відповідача про застосування судом строків позовної давності, викладеній у відзиві, відмовити у повному обсязі, позовні вимоги ТОВ “ТРАНС ЦЕНТР” задовольнити повністю.
07.02.2022 від відповідача за зустрічним позовом надійшов до суду відзив на зустрічний позов №01/22-04 від 31.01.2022, в якому просить в задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.
21.02.2022 від Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг” надійшла відповідь на відзив № 18-7/58 від 18.02.2022 (вх. № 1308/22).
10.06.2022 представником відповідача подані суду пояснення щодо розрахунку штрафних санкцій.
В судовому засіданні представник позивача за первісним наполягав на задоволенні позовних вимог, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити.
Представник відповідача за первісним позовом підтримав викладену у відзиві позицію стосовно первісного позову та застосувати строки позовної давності, зустрічний позов просить задовольнити.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:
24 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАНС ЦЕНТР” (позивач - експедитор) і Акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг” (відповідач - клієнт) був укладений Договір транспортного експедирування № 104/2000101 (далі за текстом - “Договір”), відповідно до умов якого Клієнт доручає, а Експедитор зобов'язується за винагороду і за рахунок клієнта організувати перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів Клієнта, що перевозяться залізничним транспортом, погоджені сторонами в додаткових угодах та/або заявках.
Згідно з умовами п. 2.1 Договору сторони погоджують, який саме вантаж Клієнта буде експедируватись, маршрути його транспортування в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що Клієнт не пізніше 15 днів до запланованої дати відправлення вантажу, направляє Експедитору заявку із зазначенням маршруту і всіх можливих даних про вантаж та в обов'язковому порядку відповідно до форми заявки вказує: найменування, кількість, код вантажу по ГНВ, ЄТСНВ, необхідний для перевезення рухомий склад, кількість вагонів, завантаження вагонів, терміни транспортування, станції відправлення, станції призначення вантажу, найменування вантажовідправника і вантажоодержувача. Після отримання заявки Експедитор направляє Клієнту рахунок із зазначенням сум, необхідних для надання послуг відповідно до замовлення (п.2.3).
Згідно абзацу 2 п. 2.10 Договору акт виконаних робіт (послуг) підтверджує факт передачі послуги Експедитором Клієнту, та складається на підставі первинних (фінансових) документів, отриманих від транспортних та інших підприємств, залучених до перевезення вантажів Клієнта.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідач замовив у позивача у період жовтень 2020 - лютий 2021 послуги з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, що підтверджується актами виконаних робіт (послуг) від 02.11.2020 р. № 1012, від 05.11.2020 р. № 1050, від 05.11.2020 р. № 1051, від 12.11.2020 р. № 1072, від 16.11.2020 р. № 1086, від 22.11.2020 р. №1095, від 12.12.2020 р. № 1184, від 14.12.2020 р. № 1192, від 16.12.2020 р. № 1204, від 20.12.2020 р. № 1208, від 23.12.2020 р. № 1212, від 23.12.2020 р. № 1213, від 31.12.2020 р. №1223, від 03.01.2021 р. № 1, від 07.01.2021 р. № 2, від 07.01.2021 р. № 3, від 10.01.2021 р. № 5, від 14.01.2021 р. № 6, від 05.02.2021 р. № 93, загальний об'єм наданих послуг за договором становить 27 418 644,61 грн.
Відповідачем зобов'язання по оплаті за надані послуги у повному обсязі не виконано, в якості оплати відповідачем частково перераховано на рахунок позивача кошти в сумі 13 158 116,51 грн.
Також заборгованість відповідача перед позивачем за Договором підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків за період 01.10.2020 р. - 19.03.2021 р. (підписаний обома сторонами) та за період 24.09.2020 - 16.11.2021 (підписаний позивачем).
Таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором становить 14 260 528,10 грн.
Відповідно до п. 3.2.1. Договору Клієнт зобов'язується своєчасно перераховувати Експедитору грошові кошти, необхідні для проведення розрахунків з відповідними залізницями та іншими підприємствами, послуги яких необхідні для транспортування вантажів Клієнта, а також виплачувати плату Експедитору, в порядку, погодженому в цьому Договорі. Періодичність сплати послуг, що поставляються один раз на десять днів, але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця на підставі виставлених рахунків.
Як вказано в п. 4.1. Договору загальна сума Договору складає 40 000 000,00 грн. (сорок мільйонів гривень), в т.ч. ПДВ 20%, визначається, як загальна вартість Послуг, наданих Клієнту. Клієнт перераховує Експедитору 30% передоплату грошових коштів, необхідних для виконання його доручень по перевезенню відповідних партій вантажів до їх відвантаження, згідно виставленого рахунку. Решту грошових коштів Клієнт переховує Експедитору впродовж 2 місяців з моменту відправлення залізничного рухомого складу зі станції Суми.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок іншої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Аналогічна ст. 919 Цивільного кодексу України норма міститься також в ст. 316 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Згідно з п. 5.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, взятих на себе за цим Договором, винна сторона відшкодовує іншій Стороні увесь збиток, нанесений даним невиконанням або неналежним виконанням зобов 'язань.
Пунктом 5.3. Договору встановлено, що Клієнт несе матеріальну відповідальність за неналежне виконання своїх зобов'язань відповідно до п. 3.2. цього Договору, приймає на себе пов'язані з цим витрати і відшкодовує Експедитору всі понесені збитки, що мають бути підтверджені документально.
Факт надання позивачем послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом відповідачеві вищевказаним договором повністю підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем. Зокрема, це підтверджується актами виконаних робіт (послуг) та актом звіряння взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами.
Отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором складає 14 260 528,10 грн., яка є не сплаченою.
Враховуючи порушення строків оплати з боку відповідача, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 023 410,35 грн пені, 325 723,43 грн відсотків річних, 955 272,74 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 16.12.2020 по 11.05.2021 р. відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 5.2. Договору за несвоєчасне перерахування грошових коштів за надані Послуги у встановлені Сторонами терміни, Експедитор має право вимагати від Клієнта оплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої або несвоєчасно сплаченої суми, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день несвоєчасного перерахування.
Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р “Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
У своїх поясненнях щодо розрахунку штрафних санкцій відповідач за первісним позовом вказує, що ним проведений контррозрахунок штрафних санкцій, з якого вбачаються розбіжності. Так, зазначає, що позивач нараховує пеню та 3% річних за порушення відповідачем зобов'язання з оплати передплати в розмірі 30% від вартості послуг, визначеної в рахунках-фактурах. Проте договором № 104/2000101 від 24.09.2020 року, сторони у п. 4.1. не визначали строку виконання зобов'язань АТ “СМНВО-Інжиніринг” з оплати 30% передплати від вартості послуг. Тобто строк виконання такого зобов'язання АТ “СМНВО-Інжиніринг” мав бути визначений в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, мав спливати з дати отримання відповідної вимоги. Однак, позивач не направляв на адресу відповідача вимог щодо сплати передплати в розмірі 30% вартості послуг визначених в рахунках-фактури. Також при розрахунку пені та 3% річних за порушення зобов'язань з оплати послуг, наданих за актами №1184 від 12.12.2020 року, №1208 від 20.12.2020 року, №93 від 05.02.2020 року, позивач не вірно рахує початок періоду прострочення. Також відповідач зазначає, що позивачем не вірно обраховані інфляційні нарахування, зокрема, розрахунок позивача здійснений без врахування роз'яснень Верховного Суду, викладених у постановах ВС КГС від 26.06.2020 року у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 щодо розрахунку інфляційних нарахувань.
Суд погоджується з доводами відповідача за первісним позовом, викладеними у поясненнях щодо розрахунку штрафних санкцій та наданим контррозрахунком.
Таким чином, задоволенню підлягають вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача 14 260 528,10 грн боргу, 1 003 624,96 грн пені, 320 652,88 3% річних, 941 725,18 грн інфляційних втрат.
Стосовно зустрічних позовних вимог, суд зазначає наступне.
Акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг” (позивач за зустрічним позовом) подано до ТОВ “ТРАНС ЦЕНТР” (відповідач за зустрічним позовом) зустрічний позов, відповідно до якого просить визнати недійсними пункт 5.2. договору транспортного експедирування № 104/2000101 від 24.09.2020; визнати недійсним зобов'язання Акціонерного товариства “СМНВО-Інжиніринг” з оплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНС ЦЕНТР” нарахованої неустойки у вигляді пені за порушення строків виконання зобов'язань, передбачених пунктами 4.1 договору транспортного експедирування № 104/2000101 від 24.09.2020.
У зустрічному позові позивач зазначає, що в частині п. 5.2. Договір є недійсним, оскільки укладений з порушенням засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, а також посилається на вимоги ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст, 203 Цивільного кодексу України.
У відповідності до змісту п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України загальним засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
В свою чергу, укладаючи договір транспортного експедирування №104/2000101 від 24.09.2020 року (далі за текстом - Договір), сторони в п. 5.2 встановили, що за несвоєчасне перерахування грошових коштів за надані Послуги у встановлені Сторонами терміни Експедитор має право вимагати від Клієнта оплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої або несвоєчасно сплаченої суми, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день несвоєчасного перерахування.
При цьому в п. 4.1 Договору передбачено, що Клієнт перераховує Експедитору 30% передоплату грошових коштів, необхідних для виконання його доручень по перевезенню відповідних партій вантажів до їх відвантаження, згідно виставленого рахунку. Решту грошових коштів Клієнт перераховує Експедитору впродовж 2-х місяців з моменту відправлення залізничного рухомого складу зі станції Суми. Грошові кошти, що надаються Клієнтом Експедитору для виконання цього Договору (за винятком плати Експедитору) с власністю Клієнта.
При укладанні спірного договору сторони визначили відповідальність Експедитора наступним чином: « 5.8. Експедитор не несе відповідальність за збереження вантажу, що міститься у вагоні. 5.9. У разі порушення п. 3.2.16. і п. 3.2.20. цього Договору Експедитор залишає за собою право виставити Клієнтові, а Клієнт зобов'язаний сплатити пеню за наднормативне використання вагонів за кожну добу перевищення в розмірі 480,00 (Чотириста вісімдесят гривень 00 копійок) гривень за 1 (Один) вагон на добу. Неповна доба оплачуються пенею як повна. 5.10. У разі подачі під навантаження вагонів власності інотериторій, Клієнт повинен надати документи (накладну УМВС з відміткою станції призначення про прибуття вантажу), необхідні для підтвердження податкової ставки ПДВ 0% (Нуль відсотків). У разі неподання Клієнтом цих документів Експедитор має право донарахувати Клієнту податкову ставку ПДВ у розмірі 20.0% (Двадцять відсотків) на узгоджену ціну, а також суми штрафних санкцій та пені, виставлені податковими органами. Клієнт зобов'язаний оплатити виставлений рахунок протягом 5 (П'яти) банківських днів з дня отримання його копії.»
Позивач за зустрічним позовом вважає, що сторони не передбачили жодної форми відповідальності Експедитора за порушення зобов'язань, взятих на себе договором, крім відшкодування можливих збитків.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Підстави визнання правочину (у тому числі окремих частин правочину) недійсним визначені ст. ст. 215, 203 ЦК України.
Так, статтею 215 ч. ч. 1, 3 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Позивач за зустрічним позовом як на підставу недійсності окремих частин договору вказує на наявність істотного дисбалансу договірних прав щодо міри відповідальності обох сторін при укладенні договору (тобто укладення договору з порушенням вимог справедливості).
У відповідності до вимог ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 6 Кодексу сторони с вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Умови договору транспортного експедирування №104/2000101 від 24.09.2020 року (зокрема, щодо відповідальності сторін) були узгоджені сторонами в порядку та згідно з вимогами ст. ст. 179 та 181 Господарського кодексу України. При цьому позивач за зустрічним позовом не заперечував проти таких умов договору, протокол розбіжностей не складав. Інших переконливих доказів та пояснень на підтвердження позовної вимоги про визнання недійсними пунктів договору та визнання недійсними зобов'язань позивачем за зустрічним позовом не наведено.
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України” Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог, витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом у розмірі 247 977,07 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог, витрати позивача за зустрічним позовом зі сплати судового збору у зв'язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 185, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНС ЦЕНТР” (вул. Радистів, буд. 14, м. Київ, 02089, ідентифікаційний код 37117413) до Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг” (вул. Іллінська, буд. 13, м. Суми, 40009, ідентифікаційний код 00205618) - задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг” (вул. Іллінська, буд. 13, м. Суми, 40009, ідентифікаційний код 00205618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНС ЦЕНТР” (вул. Радистів, буд. 14, м. Київ, 02089, ідентифікаційний код 37117413) заборгованість за договором транспортного експедирування № 104/2000101 від 24.09.2020 в сумі 14 260 528,10 грн (чотирнадцять мільйонів двісті шістдесят тисяч п'ятсот двадцять вісім гривень 10 коп) основного боргу, 1 003 624,96 грн (один мільйон три тисячі шістсот двадцять чотири гривні 96 коп) пені, 320 652,88 грн (триста двадцять тисяч шістсот п'ятдесят дві гривні 88 коп) 3% річних, 941 725,18 грн (дев'ятсот сорок одна тисяча сімсот двадцять п'ять гривень 18 коп) інфляційних втрат та 247 977,07 грн (двісті сорок сім тисяч дев'ятсот сімдесят сім гривень 07 коп) витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні іншої частини первісних позовних вимог - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. У задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг” (вул. Іллінська, буд. 13, м. Суми, 40009, ідентифікаційний код 00205618) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНС ЦЕНТР” (вул. Радистів, буд. 14, м. Київ, 02089, ідентифікаційний код 37117413) - відмовити.
6. Судові витрати за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Повний текст рішення складений та підписаний 18.07.2022.
Суддя О.Ю. Соп'яненко