вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"11" липня 2022 р. Справа № 918/296/22
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом фізичної особи-підприємця Белан Людмили Василівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед"
про стягнення заборгованості в сумі 322 182 грн 17 коп.,
у судовому засіданні приймали участь:
від позивача - Налапко М.М., ордер серія АМ № 1024492 від 18.05.2022 р.;
від відповідача - не з'явився.
Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
У судовому засіданні 11 липня 2022 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У травні 2022 року фізична особа-підприємець Белан Людмила Василівна (далі - Підприємець, позивач) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 322 182 грн 17 коп., з яких: 290 026 грн 00 коп. - основний борг, 13 464 грн 49 коп. - інфляційні втрати, 11 331 грн 94 коп. - пеня, 1 693 грн 79 коп. - 3% річних та 5 665 грн 95 коп. - штраф за користування чужими грошовими коштами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконано свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем відповідно до умов, укладеного між Підприємцем та Товариством, договору від 15 лютого 2022 року № БЛВ/ТР-22, товару, у зв'язку з чим у Товариства виникла заборгованість перед Підприємцем у розмірі 290 026 грн 00 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 11 331 грн 94 коп., штрафу за користування чужими грошима в розмірі 5 665 грн 95 коп., 3% річних в розмірі 1 693 грн 79 коп. та інфляційних втрат в розмірі 13 464 грн 49 коп. Стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат заявлено з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Також Підприємцем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, згідно якого позивач вказує, що поніс та очікує понести витрати у зв'язку із розглядом справи в розмірі 38 000 грн 00 коп., які складаються із суми сплаченого судового збору за подання даного позову та витрат на правничу допомогу адвоката.
Ухвалою суду від 6 червня 2022 року позовну заяву Підприємця від 28 травня 2022 року № 28-05/22 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначено на 11 липня 2022 року.
У судовому засіданні 11 липня 2022 року представник Підприємця підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні. Крім того представник Підприємця зазначив, що докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат, будуть надані суду.
Відповідач у судове засідання 11 липня 2022 року не з'явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 33013 12061601 (а.с. 42).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка останнього не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, то за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Враховуючи належне повідомлення відповідача про судове засідання, призначене на 11.07.2022 р., суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності останнього.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Підприємця, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
15 лютого 2022 року між фізичною особою-підприємцем Белан Людмилою Василівною (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" (далі - Покупець) укладено договір № БЛВ/ТР-22 (далі - Договір; а.с. 16-17).
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується постачати, а Покупець приймати і оплачувати на умовах даного Договору наступний Товар: тріску технологічну.
Оплата товару здійснюється у погоджені письмово сторонами строки після проставляння Покупцем штампу (позначення) про одержання товару без розбіжностей на товарно-транспортній накладній або з дня складання акту про приймання товару, якщо товар надійшов без товаросупроводжувальних документів або при виявленні невідповідності товару по кількості та/або якості даним товаросупроводжувальних документів. Відстрочка оплати складає 30 (тридцять) днів по кожній партії товару, що супроводжується однією товарно-транспортною накладною (пункт 2.3 Договору).
Згідно п. 4.1. Договору поставка Товару здійснюється партіями у період з 15 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року.
Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що поставка Товару автотранспортом здійснюється на умовах: СРТ м. Костопіль, Рівненська обл., Україна (Інкотермс - 2000 р.).
Відповідно до п. 4.4. Договору Товар супроводжується наступними документами: товарно-транспортна накладна.
В товарно-транспортній накладній повинно зазначатися: номер, дата виписки, назва Постачальника, Товару, розміри завантаження (для визначення об'єму Товару геометричним методом), об'єм, підпис уповноваженої особи, печатка Постачальника (пункт 4.5. Договору).
Відповідно до п. 5.1. Договору Товар вважається зданим Постачальником і прийнятим Покупцем: за якістю - відповідно до п. 3.1. даного Договору та до нормативно-технічної документації, зазначеній в пункті 3.1. даного Договору; за кількістю - відповідно до товарно-транспортної накладної.
Договір набирає чинності після підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині розрахунків до їх повного завершення (пункт 8.1. Договору).
Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений їхніми печатками.
Як встановлено судом, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 290 026 грн 00 коп., що підтверджується товарно-транспортними накладними від 1 лютого 2022 року № 2, від 9 лютого 2022 року № 3, від 10 лютого 2022 року № 4, від 14 лютого 20222 року № 5, від 15 лютого 2022 року № 6, від 16 лютого 20222 року № 7, від 21 лютого 2022 року № 8, від 22 лютого 2022 року № 9, від 23 лютого 2022 року № 10 (а.с. 19-27) та накладною від 28 лютого 2022 року № 2 (а.с. 18).
Судом встановлено, що зазначені товарно-транспортними накладними підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їхніми печатками.
Як зазначив позивач, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати за поставлений товар, у зв'язку із чим, за останнім рахується заборгованість в розмірі 290 026 грн 00 коп.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що укладений між позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як підтверджено матеріалами справи відповідач оплату вартості поставленого позивачем товару в сумі 290 026 грн 00 коп. у строки, передбачені Договором, не здійснив.
Оскільки доказів належної сплати вартості товару суду не надано, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 290 026 грн 00 коп. підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 11 331 грн 94 коп. та штрафу за користування чужими грошовими коштами в сумі 5 665 грн 95 коп. суд дійшов наступних висновків.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов Договору у визначений строк оплату за поставлений товар не здійснив, а отже за приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Наведені норми свідчать, що за порушення зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як вбачається з аналізу чинних норм законодавства, неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦК України). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦК України). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Велика Палата Верховного Суду у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 року зазначила, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
З умов укладеного між сторонами договору від 15 лютого 2022 року № БЛВ/ТР-22 судом встановлено, що сторони не передбачили відповідальності за прострочення виконання Покупцем своїх зобов'язань з оплати за поставлений товар у вигляді пені.
За приписом ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
У своїй постанові від 20.06.2018 року по справі № 904/5922/17, що прийнята у подібних правовідносинах, Верховний Суд констатує, що в тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Частина 6 ст. 231 ГК України, не є нормою законодавства, яка встановлює обов'язок та умови сплати пені, тобто не є безумовною підставою для стягнення неустойки в силу закону, а відтак не може бути застосована у даному випадку.
При цьому, з огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати товару не передбачена законодавчими актами.
Верховний Суд у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 року проаналізував ст. 231 ГК України та зазначив, що положення ч. 6 ст. 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається облікової ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, ч. 2 ст. 231 ГК України, у ч. 6 цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.
Відтак, сторони, укладаючи договір від 15 лютого 2022 року № БЛВ/ТР-22, не погодили відповідальність за несвоєчасне виконання покупцем зобов'язання по оплаті товару у вигляді пені. Також сторони не передбачили відповідальності у вигляді штрафу за користування чужими грошовими коштами.
Умовами договору від 15 лютого 2022 року № БЛВ/ТР-22 взагалі не встановлено розмір неустойки за порушення виконання грошового зобов'язання, а ч. 6 ст. 231 ГК України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) пені та штрафу, а лише встановлює порядок його визначення у договорі, виходячи з облікової ставки Національного банку України.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 11 331 грн 94 коп. пені та штрафу за користування чужими грошовими коштами в сумі 5 665 грн 95 коп. є безпідставними.
Враховуючи вищенаведене, у задоволенні позовних вимог Підприємця про стягнення з Товариства пені в сумі 11 331 грн 94 коп. та штрафу за користування чужими грошовими коштами в сумі 5 665 грн 95 коп. слід відмовити.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних
Оскільки відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем товар, на підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 1 693 грн 79 коп. три відсотки річних та 13 464 грн 49 коп. інфляційних втрат, які позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В свою чергу, суд, здійснивши перерахунок трьох відсотків річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір відсотків річних становить 1 689 грн 19 коп., при заявленому - 1 693 грн 79 коп. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають три відсотки річних, які за розрахунком суду складають 1 689 грн 19 коп.
За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення 3% річних в сумі 1 693 грн 79 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 1 689 грн 19 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 4 грн 60 коп. слід відмовити.
Крім того, суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір даних компенсаційних виплат становить 21 658 грн 73 коп., при заявленому 13 464 грн 49 коп. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у заявленому позивачем розмірі 13 464 грн 49 коп.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми та перевіривши суми заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця Белан Людмили Василівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 290 026 грн 00 коп. - основного боргу, 13 464 грн 49 коп. - інфляційних втрат та 1 689 грн 19 коп. - трьох відсотків річних. У решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 11 331 грн 94 коп., трьох відсотків річних в сумі 4 грн 60 коп. та штрафу за користування чужими грошовими коштами в сумі 5 665 грн 95 коп. відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
В позовній заяві Підприємцем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, згідно якого позивач вказує, що поніс та очікує понести витрати у зв'язку із розглядом справи в розмірі 38 000 грн 00 коп., які складаються із суми сплаченого судового збору за подання даного позову та витрат на правничу допомогу адвоката.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову, Підприємцем, заявляючи вимогу про стягнення заборгованості, було сплачено 4 833 грн 00 коп. судового збору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 4 577 грн 69 коп.
Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" (35000, Рівненська обл., м. Костопіль, вул. Степанська, буд. 9, код ЄДРПОУ 32358806) на користь фізичної особи-підприємця Белан Людмили Василівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 290 026 (двісті дев'яносто тисяч двадцять шість) грн 00 коп. - основного боргу, 13 464 (тринадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн 49 коп. - інфляційних витрат, 1 689 (одну тисячу шістсот вісімдесят дев'ять) грн 19 коп. - три відсотки річних та 4 577 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят сім) 69 коп. - витрат по оплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця Белан Людмили Василівни про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" пені в сумі 11 331 грн 94 коп., трьох відсотків річних в сумі 4 грн 60 коп. та штрафу за користування чужими грошовими коштами в сумі 5 665 грн 95 коп. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 18 липня 2022 року.
Суддя Політика Н.А.