"06" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3909/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф., при секретарі судового засідання Петровій О.О. розглянувши справу №916/3909/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ” (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137, а/с 271, код ЄДРПОУ 36860996)
до відповідача Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області (67661, Одеська область, Одеський район, село Нерубайське, пл. Партизан, буд.4, код ЄДРПОУ 04377753)
про стягнення 322 203,76грн.
Представники сторін:
від позивача: Широков Д.М., самопредставництво;
від відповідача - не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ” звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області про стягнення 295 344,36грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором №С/223-20 від 06.03.2020р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.12.2021 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/3909/21 за правилами загального позовного провадження.
03.05.2022р. за вх. №7322/22 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 322 203,76грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 277 772,04грн., 3% річних в сумі 8 515,80грн. та інфляційних витрат в сумі 35 915,92грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.05.2022р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлялись судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленням про вручення від 16.02.2022р. (вх. ГСОО №5748/22 від 21.04.2022р.), від 24.03.2022р. (вх. ГСОО№5580/22 від 15.04.2022р.), від 06.05.2022р. (вх. ГСОО№7158/22 від 23.05.2022р.), від 19.05.2022р. (вх. ГСОО№8494/22 від 13.06.2022р.), та від 03.06.2022р. (вх. ГСОО №9019/22 від 22.06.2022р.). Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
06.03.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ” (Постачальник) та Нерубайською сільською радою Одеського району Одеської області (Споживач) був укладений договорів постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № С/223-20, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2020 р. товар за кодом ДК 021:2015-9120000-6 Газове паливо (Природний газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (п.1.1 договору).
Річний плановий обсяг постачання газу - 90 000 куб.м. (п.1.2 договору).
Відповідно до п. 1.3 договору планові обсяги споживання природного газу по місяцях, куб.м.: березень - 5000; квітень - 500; травень - 100; червень - 100; липень - 100; серпень - 100; вересень - 500; жовтень - 2000; листопад - 10000; грудень - 71600.
Розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються Постачальником та Споживачем (п.3.1 договору).
Пунктом 3.2 договору передбачено, що ціна газу на момент укладення договору становить - 3 892,76 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ - 778,55 грн., всього з ПДВ - 4 671,31 грн. у тому числі компенсація вартості послуги замовленої потужності становить 148,99 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 3.3 Договору, зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.
На виконання умов договору протягом дії договору було укладено низку додаткових угод, а саме: додаткова угода № 1 від 14.05.2020 р. щодо зміни реквізитів; додаткова угода № 2 від 02.11.2020 р. щодо зміни ціни природного газу з 01.09.2020 р. - 5 138,40 грн. з ПДВ; додаткова угода № 3 від 04.11.2020 р. щодо зміни ціни природного газу з 01.10.2020 р. - 5 652,24 грн. з ПДВ; додаткова угода №4 від 07.12.2020 р. щодо зміни ціни природного газу з 15.10.2020 р. - 6 216,00 грн. з ПДВ; додаткова угода № 5 від 31.12.2020 р. щодо продовження строку дії Договору до 31.03.2021 р. додаткова угода № 6 від 08.02.2021 р. щодо затвердження суми пролонгації - 84 000,00 грн.; зміна реквізитів. додаткова угода № 7 від 31.03.20201 р. щодо продовження дії Договору до 15 квітня 2021 р., а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання.
Пункт 2.6 передбачено, що визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами здійснюється в наступному порядку: за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРС/Оператором ГТС та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРС/Кодексу ГТС (п.2.6.1); на підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС/Оператора ГРС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника (п.2.6.2).
Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу (п.2.7 договору).
Згідно п. 2.8 договору, у випадку ненадання Споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним, підписаного Споживачем акта приймання-передачі газу, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРС/Оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника.
Пункт 2.9 визначено, що у випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання- передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРС.
Відповідно п. 5.1. Договору, Сторони підтверджують, що ознайомлені з правами та обов'язками для Постачальника та Споживача, визначеними Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом ГТС, Кодексом ГРС, Правилами постачання та гарантують їх безумовне дотримання
Позивач вказує, що на виконання умов Договору, поставив протягом січня-лютого 2021 р. природний газ в обсязі фактичного споживання Відповідачем, виконавши свої зобов'язання перед останнім, а саме протягом січня 2021 р. поставив природний газ в загальній кількості - 27,279 тис.м.куб.. на загальну суму - 169 566,26 грн., що зазначено актом приймання- передачі природного газу № РН-0000679 від 31.01.2021 року (з урахуванням акту коригування вартості природного газу №РН-00000090 від 23.03.2021 р.), з яких сума - 84 919,12 грн. переплата за Договором (за попередні періоди), а решта - 84 647,14 грн. сума боргу, що так і залишається не сплаченою; протягом лютого 2021р. поставив природний газ в загальній кількості - 31,069 тис.м.куб.. на загальну суму - 193 124,90 грн., що зазначено актом приймання- передачі природного газу № РН-0001375 від 28.02.2021 року (з урахуванням акту коригування вартості природного газу №РН-00000091 від 23.03.2021 р.), що так і залишається не сплаченою.
Отже, як вказує позивач станом на момент подачі позовної заяви, відповідно до даних бухгалтерського обліку Позивача, заборгованість Відповідача становить 277 772,04 грн.
Відповідно до п. 4.4 Договору, розрахунки за спожитий газ проводяться шляхом оплати Споживачем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 15 календарних днів з моменту отримання рахунків за отриманий товар та актів приймання-передачі природного газу.
Як зазначає позивач, акт приймання-передачі № РН-0000679 від 31.01.2021 року, акт коригування вартості природного газу №РН-00000090 від 23.03.2021 р., № РН-0001375 від 28.02.2021 р., акт коригування вартості природного газу №РН-00000091 від 23.03.2021 р., та відповідні рахунки були надіслані на адресу відповідача разом з претензією №107/03-01 від 31.03.2021 р. яка отримана останнім 06.04.2021р. Проте заборгованість погашена не була.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов договору щодо належної оплати вартості отриманого газу, позивачем було нараховано відповідачу 3% річних в сумі 8 515,80грн. та інфляційні витрати в розмірі 35 915,92грн.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № С/223-20 від 06.03.2020р. стяло підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ” з відповідним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „Енергогазрезерв”, як постачальником, та Нерубайською сільською радою Одеського району Одеської області, як споживачем, виникли на підставі укладеного між ними 06.03.2020р. Договору С/223-20.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що на підставі укладеного між сторонами договору та поданих позивачем доказів (актів приймання-передачі газу та коригуючих актів) у відповідача виник обов'язок оплатити природний газ, який поставлений позивачем у період січень-лютий 2021р., та вартість якого, із врахуванням проведеного коригування та часткової оплати, становить 277 772,04 грн.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Нерубайською сільською радою Одеського району Одеської області, як споживачем, прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору С/223-20 від 06.03.2020р., щодо оплати вартості отриманого з боку позивача природного газу, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 277 772,04 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.
Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 8 515,80грн. та інфляційні витрати в сумі 35 915,92грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних витрат, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області трьох відсотків річних в розмірі 8 515,80грн. та інфляційних витрат в сумі 35 915,92 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ” є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ” (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137, а/с 271, код ЄДРПОУ 36860996) до Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області (67661, Одеська область, Одеський район, село Нерубайське, пл. Партизан, буд.4, код ЄДРПОУ 04377753)- задовольнити повністю.
2. Стягнути з Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області (67661, Одеська область, Одеський район, село Нерубайське, пл. Партизан, буд.4, код ЄДРПОУ 04377753) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ” (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137, а/с 271, код ЄДРПОУ 36860996) заборгованість за спожитий природний газ у січні-лютому 2021 року в сумі 277 772 (двісті сімдесят сім тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 04 коп. 3% річних в сумі 8 515 (вісім тисяч п'ятсот п'ятнадцять)грн. 80коп., інфляційні витрати в розмірі 35 915 (тридцять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять)грн. 92коп. та судовий збір в сумі 4 833 (чотири тисячі вісімсот тридцять три)грн. 06коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18 липня 2022 р.
Суддя К.Ф. Погребна