79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.07.2022 Справа № 914/262/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Комунального підприємства “Червоноградтеплокомунерго”, м. Червоноград Львівської області
до відповідача: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз”, м. Львів
про визнання недійсним договору реструктуризації заборгованості № 26/10-01 від 26 жовтня 2021 року
Представники сторін:
від позивача: Дмуховський С.М. - представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи
від відповідача: Бандирський А.С. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 001219 від 09.11.2018 р.; довіреність за вих. № 007.1Др-216-1221 від 24.12.2021 р.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Комунального підприємства “Червоноградтеплокомунерго” до відповідача: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” про визнання недійсним договору реструктуризації заборгованості № 26/10-01 від 26 жовтня 2021 року.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 09.03.2022 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 09.03.2022 р. судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження у справі 914/262/22 на тридцять днів. Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 27.04.2022 р.
15.03.2022 р. представником відповідача подано на електронну адресу суду відзив на позов з додатками за вх. № 6146/22, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у поданому відзиві.
30.03.2022 р. позивачем подано на адресу суду відповідь на відзив з додатками за вх. № 6983/22.
11.04.2022 р. позивачем подано на адресу суду клопотання з додатками про долучення документів до матеріалів справи за вх. № 7627/22.
27.04.2022 р. представником відповідача подано на електронну адресу суду заперечення на клопотання відповідача про долучення документів до матеріалів справи за вх. № 8530/22.
27.04.2022 р. представником відповідача подано на електронну адресу суду додаткові пояснення у даній справі за вх. № 8543/22.
27.04.2022 р. в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошену перерву до 04.05.2022 р.
03.05.2022 р. позивачем подано на електронну адресу суду письмові заперечення з додатками на додаткові пояснення відповідача за вх. № 9077/22.
04.05.2022 р. представником відповідача подано на електронну адресу суду додаткові пояснення у даній справі за вх. № 9210/22.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 04.05.2022 р. судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/262/22 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 01.06.2022 р.
01.06.2022 р. в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошену перерву до 06.07.2022 р.
06.07.2022 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, письмових запереченнях за вх. № 9077/22 від 03.05.2022 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях.
06.07.2022 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов за вх. № 6146/22 від 15.03.2022 р., додаткових поясненнях за вх. № 8543/22 від 27.04.2022 р. та за вх. № 9210/22 від 04.05.2022 р. а також поясненнях, наданих в судових засіданнях.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/262/22.
В судовому засіданні 06.07.2022 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що між Комунальним підприємством «Червоноградтеплокомуненерго» (надалі - позивач) та Акціонерним товариством “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” (надалі - відповідач) укладено Договір на розподіл природного газу № 0942NQU6WGT016 від 01 січня 2016 року шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), відповідно до умов якого, Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
26 жовтня 2021 року між Комунальним підприємством «Червоноградтеплокомуненерго» та Акціонерним товариством “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” було укладено договір реструктуризації заборгованості №26/10-01 (далі - Договір). За умовами цього Договору, КП «Червоноградтеплокомуненерго» зобов'язане сплатити на користь АТ “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” реструктуризовану заборгованість в загальній сумі 11 942 568,18 грн.
Як зазначає позивач, КП «Червоноградтеплокомуненерго» є монополістом у сфері централізованого постачання теплової енергії приєднаними мережами в м. Червоноград, м. Соснівка та смт. Гірник Львівської області. Теплова енергія, яка виробляється на його теплопостачальних об'єктах, має безперебійно постачатися до споживачів м. Червоноград, м. Соснівка та смт. Гірник.
Листами AT «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» вих. №79003-Сл-17167-1021 від 07.10.2021 р. «Щодо заборгованості за розподіл природного газу» та вих. №79003-Сл-14361-0921 від 04.09.2021 р. «Щодо заборгованості за розподіл природного газу», оператор газорозподільної системи повідомив, що у зв'язку з наявною заборгованістю підприємство відключене від системи газопостачання і тому з метою недопущення соціальної напруги серед населення, а також вчасного та сталого проходження опалювального сезону, КП «Червоноградтеплокомуненерго» необхідно терміново здійснити повну оплату послуг згідно умов договору на розподіл природного газу, укладеного з AT «Львівгаз», або укласти договір реструктуризації заборгованості.
Позивач зазначає про те, що у вказаний період була відсутня постанова Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 р. №1097 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 р. № 222.
Вказана постанова Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 р. №1097 набрала чинності та оприлюднена в Урядовому кур'єрі лише 26.10.2021 р.
В умовах загрози зриву опалювального сезону 2021-2022 p.p., непідключенні та подальшому відключенні підприємства через заборгованість від системи газопостачання та за відсутності затвердженого Кабінетом Міністрів України Типового договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, КП «Черовноградтеплокомуненерго» було вимушене підписати Договір про реструктуризацію заборгованості №26/10-01 від 26 жовтня 2021 р. в редакції Відповідача.
Позивач зазначає про те, що зміст Договору про реструктуризацію заборгованості №26/10-01 від 26 жовтня 2021 р. не відповідає вимогам Закону України від 03.11.2016 р. №1730 «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі - Закон №1730) та постанові Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 №222 «Про затвердження Типового договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію» із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 1097 від 20.10.2021 р.
Позивач вказує на те, що Договір реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26 жовтня 2021 року укладений під впливом тяжких обставин, а саме, загроза відключення підприємства від газопостачання та неможливість здійснювати господарську діяльність, а кошти по даному Договору оплачувалися через постійні погрози про відключення підприємства від газопостачання, що в свою чергу паралізувало б роботу підприємства. Вплив тяжкої обставини полягає в тому, що зі сторони АТ “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” була постійна загроза не підключення, а також повного відключення підприємства від газопостачання.
Позивач вважає, що Договір реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26 жовтня 2021 року, укладений між Комунальним підприємством «Червоноградтеплокомуненерго» та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», є недійсним та укладений під впливом тяжкої для Позивача обставини і на вкрай невигідних умовах.
На підставі наведеного, позивач просить суд визнати недійним Договір реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26 жовтня 2021 року, укладений між КП “Червоноградтеплокомунерго” та АТ “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” в частині боргу станом на 01 червня 2021 року у розмірі 4 655 636,08 грн., як такий, що підпадає під дію
Закону України від 03.11.2016 р. №1730 «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення». Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.
Позиція відповідача.
У поданому відзиві на позов за вх. № 6146/22 від 15.03.2022 р. відповідач посилається на те, що Договір реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021 укладений відповідно до вимог законодавства, а саме: п.6.7. Типового договору розподілу природного газу та п.8 гл.6 розд.VI Кодексу газорозподільних систем. Набрання чинності 29.08.2021 року Законом України від 14.07.2021 року № 1639-IX “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу”, яким було внесено зміни до Закону України від 03.11.2016 року № 1730-VIII та передбачено можливість реструктуризації заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за послугу з розподілу природного газу не означає, що норми Типового договору розподілу природного газу та Кодексу ГРМ, якими передбачено можливість реструктуризації заборгованості, припинили свою дію та що Оператор ГРМ і споживач, зокрема і теплопостачальне підприємство, не можуть укласти договір про реструктуризацію заборгованості відповідно до п.6.7. Договору розподілу та п.8 гл.6 розд.VI Кодексу ГРМ на умовах, відмінних від тих, які передбачені Законом України від 03.11.2016 року № 1730-VIII та Типовим договором, затвердженим постановою КМУ від 29.03.2017 р. № 222.
Крім того, відповідач зазначає про те, що позивач не довів наявність двох обов'язкових умов, які є підставою для визнання правочину недійсним в порядку ст.233 ЦК України: вчинення особою правочину під впливом тяжкої для неї обставини і вчинення особою правочину на вкрай невигідних умовах.
Право відповідача припинити газопостачання позивача у зв'язку з невиконанням позивачем своїх зобов'язань за Договором розподілу природного газу передбачене законодавством, а тому не може бути тяжкою для позивача обставиною, під впливом якої позивач вимушений був укласти договір реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021.
Умови договору реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021 є вигідними для позивача, оскільки укладення даного договору надало позивачу можливість не здійснювати негайно оплату простроченої заборгованості за Договором розподілу природного газу в сумі 11 942 568,18 грн., яка існувала у позивача перед відповідачем станом на 30.09.2021 року, а оплатити її частинами відповідно до графіка погашення заборгованості, встановленого у договорі, а також уникнути звернення відповідача до суду із позовом до позивача про стягнення даної заборгованості та стягнення даної заборгованості із позивача в порядку примусового виконання рішення суду.
Також відповідач зазначає про те, що Договір реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021 є повністю виконаним позивачем, оскільки заборгованість позивача перед відповідачем за Договором розподілу в сумі 11 942 568,18 грн., яка існувала станом на 30.09.2021 року, повністю сплачена позивачем.
Відповідач вказує на те, що станом на 30.09.2021 року у позивача існувала прострочена заборгованість перед відповідачем за Договором розподілу в сумі 11 942 568,18 грн.
Відповідно до умов договору реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021 вказана заборгованість була реструктуризована шляхом розстрочення оплати суми заборгованості на 3 місяці (протягом жовтня - грудня 2021 року).
Таким чином, на думку відповідача, укладення договору реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021 р., надало позивачу можливість не здійснювати оплату даної заборгованості негайно, а оплатити її частинами відповідно до графіка погашення заборгованості, встановленого у договорі, а також уникнути звернення відповідача до суду із позовом до позивача про стягнення даної заборгованості та стягнення даної заборгованості із позивача в порядку примусового виконання рішення суду.
Враховуючи вищенаведене, умови договору реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021 є вигідними для позивача та не суперечать правам та інтересам територіальної громади Червоноградської міської ради.
На підставі наведеного, відповідач просить суд у позові відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
01 січня 2016 року між Комунальним підприємством «Червоноградтеплокомуненерго» (позивач у справі) та Акціонерним товариством “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” (відповідач у справі), укладено Договір на розподіл природного газу № 0942NQU6WGT016 шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), відповідно до умов якого, Оператор ГРМ зобов'язувався надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
26 жовтня 2021 року між Комунальним підприємством «Червоноградтеплокомуненерго» та Акціонерним товариством “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” було укладено договір реструктуризації заборгованості №26/10-01 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1 Договору сторони визначили, що залишок заборгованості згідно договору розподілу природного газу № 094NQU6WGT016 від 01.01.2016 р. за послуги з розподілу природного газу надані станом на 01.10.2021 року складає 11 942 568,18 грн., з ПДВ. Зазначений розмір боргу без врахування щомісячного нарахування за послугу з розподілу природного газу.
Пунктом 2 Договору передбачено, що боржник зобов'язується виплатити у повному обсязі заборгованість, зазначену в п. 1 Договору, шляхом перерахування щомісяця коштів Червоноградської міської ради згідно рішень Червоноградської міської ради від 05.08.2021 р. № 639 та від 21.10.2021 р. № 838 на поточний рахунок кредитора частинами, не пізніше останнього числа місяця, відповідно до графіка погашення заборгованості, встановленого у договорі реструктуризації.
Позивач вважає, що договір реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26 жовтня 2021 року укладений під впливом тяжких, а саме, загроза відключення підприємства від газопостачання та неможливість здійснювати господарську діяльність, а кошти по даному Договору оплачувалися через постійні погрози про відключення підприємства від газопостачання, що в свою чергу паралізувало б роботу підприємства. Вплив тяжкої обставини полягає в тому, що зі сторони АТ “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” була постійна загроза не підключення, а також повного відключення підприємства від газопостачання.
Крім того, на думку позивача, вкрай невигідні умови для КП «Червоноградтеплокомуненерго» полягають у тому, що згідно ст. 7 Закону України №1730 -VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб: підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію, відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими теплопостачальними організаціями умов укладеного договору і реструктуризацію заборгованості. Зокрема, умовами договору реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26 жовтня 2021 року за надані послуги з розподілу природного газу передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Кредитор та Боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості, яка станом на момент укладення договору становила 11 942 568,18 грн. Дана сума включала в себе суму заборгованості, визначену у рішенні Господарського суду Львівської області від 29.11.2021 року у справі №914/2259/21, де на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» в судовому порядку прийнято рішення про стягнення: 4 655 636,08 грн. основного боргу, 119 317,90 грн. пені, 156 072,56 грн. інфляційних втрат, 41 893,62 грн. 3% річних та 75 786,98 грн. на відшкодування судового збору. Дане рішення у справі №914/2259/21 набрало законної сили. Однак, як зазначає позивач, Відповідач не відобразив дану обставину в Договорі реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26 жовтня 2021 року, чим ухиляється від виконання вимог Закону України №1730 -VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення». На думку позивача, заборгованість за послуги з розподілу природного газу у розмірі 4 655 636,08 грн. утворилися станом на 1 червня 2021 року, та підпадає під дію Закону України від 03.11.2016 р. №1730 «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» та Комунальним підприємством «Червоноградтеплокомуненерго» за період січень 2021 р.- травень 2021 р. від 16 червня 2021 р. Відтак, на думку позивача, неправомірно нараховані АТ «Оператор газорозподільної системи «Львіввгаз» інші штрафні санкції підлягають списанню Відповідачем.
Позивач зазначає про те, що Закон України №1730 -VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення є спеціальним щодо КП «Червоноградтеплокомуненерго» та АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» та не може ставитись під сумнів і є обов'язковим для застосування сторонами при врегулюванні питання щодо реструктуризації заборгованості за послуги з розподілу природного газу.
Наведене слугувало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про визнання недійсним договору реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26 жовтня 2021 року.
Оцінка суду.
Правовідносини між позивачем, який є споживачем послуги з розподілу природного газу, та відповідачем, який є оператором газорозподільної системи (Оператором ГРМ), регулюються, зокрема, договором розподілу природного газу, типова форма якого затверджена постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2498 (далі - Договір розподілу), укладеного шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу № 09420NQU6WGT016 від 01.01.2016 р.
Крім цього, правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються спеціальними нормами законодавства, а саме Законом України «Про ринок природного газу» та затвердженим відповідно до даного закону Кодексом газорозподільних систем (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015 року) (далі - Кодекс ГРМ), а також нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Як встановлено судом, 26 жовтня 2021 року між Комунальним підприємством «Червоноградтеплокомуненерго» та Акціонерним товариством “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” було укладено договір реструктуризації заборгованості №26/10-01.
З договору реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021 вбачається, що станом на 30.09.2021 року у позивача існувала заборгованість перед відповідачем за Договором розподілу в сумі 11 942 568,18 грн.
Відповідно до п.6.7. Договору розподілу, у разі виникнення у Споживача заборгованості за цим Договором, Сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості, Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.
Укладення Сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від виконання поточних зобов'язань за цим Договором.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості або його недотримання чи несплати поточних платежів, Оператор ГРМ має право у порядку, визначеному цим Договором, припинити або обмежити розподіл (споживання) природного газу на об'єкт Споживача до повного погашення заборгованості.
Аналогічна норма передбачена п.8 гл.6 розд.VI Кодексу газорозподільних систем.
Виходячи з вищенаведених положень п.6.7. Договору розподілу та п.8 гл.6 розд.VI Кодексу газорозподільних систем, 26.10.2021 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір реструктуризації заборгованості №26/10-01, відповідно до якого: сторони визнають, що залишок заборгованості згідно Договору розподілу за послуги з розподілу природного газу надані станом на 01.10.2021 року складає 11 942 568,18 грн. - п.1; боржник (позивач) зобов'язується виплатити в повному обсязі заборгованість, зазначену в п.1 Договору, шляхом перерахування щомісяця коштів Червоноградської міської ради на поточний рахунок кредитора (відповідача) частинами на пізніше останнього числа місяця відповідно до графіка погашення заборгованості (протягом жовтня - грудня 2021 року) - п.2 Договору.
Таким чином, позивачем та відповідачем було укладено договір реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021 відповідно до вимог законодавства, а саме: п.6.7. Договору розподілу та п.8 гл.6 розд.VI Кодексу газорозподільних систем, який підписаний сторонами і скріплений їх печатками та ними виконувався.
У позовній заяві позивач вказує, що зміст вказаного договору реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021 не відповідає Закону України від 03.11.2016 року № 1730-VIII “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення” та Типовому договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 р. № 222, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1097 від 20.10.2021.
Однак, договір реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021 року укладався між позивачем та відповідачем не відповідно до Закону України від 03.11.2016 року № 1730-VIII та Типового договору, затвердженого постановою КМУ від 29.03.2017 р. № 222, а відповідно до положень п.6.7. Договору розподілу природного газу, типова форма якого затверджена постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2498 та п.8 гл.6 розд.VI Кодексу газорозподільних систем.
Суд зазначає, що прийняття та набрання чинності 29.08.2021 року Законом України від 14.07.2021 року № 1639-IX “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу”, яким було внесено зміни до Закону України від 03.11.2016 року № 1730-VIII та передбачено можливість реструктуризації заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за послугу з розподілу природного газу, не означає, що норми Типового договору розподілу природного газу та Кодексу газорозподільних систем, якими передбачено можливість реструктуризації заборгованості, припинили свою дію та що Оператор ГРМ і споживач, зокрема і теплопостачальне підприємство, не можуть укласти договір про реструктуризацію заборгованості відповідно до п.6.7. Договору розподілу та п.8 гл.6 розд.VI Кодексу ГРМ на умовах, відмінних від тих, які передбачені Законом України від 03.11.2016 року № 1730-VIII та Типовим договором, затвердженим постановою КМУ від 29.03.2017 р. № 222.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України свобода договору відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Як зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові №910/10721/18 від 07.08.2019р., ознаками правочину, що підпадає під дію ст. 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто особа усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача.
При цьому, тяжка обставина і вкрай невигідні умови є оцінювальними категоріями і мають визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Особа, яка оскаржує правочин, повинна довести, що за відсутності тяжких обставин вона взагалі або на зазначених умовах не уклала б такий правочин.
Для кваліфікації правочину за ст. 233 ЦК України необхідна обов'язкова наявність двох умов у сукупності: тяжких обставин і вкрай невигідні умови вчинення правочину. Крім того, має бути причинно-наслідковий зв'язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин). Всі ці умови повинна довести особа, яка звертається з позовом про визнання правочину недійсним.
Обгрунтовуючи наявність тяжких обставин при укладенні оспорюваного Договору, позивач покликається на те, що що зі сторони АТ “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” була постійна загроза не підключення, а також повного відключення підприємства від газопостачання.
Вказане твердження позивача суд оцінює критично та не вважає його тяжкою обставиною в розумінні вимог ст. 233 ЦК України.
Крім цього, обгрунтовуючи тяжкі обставини, позивач покликається на загрозу банкрутства та зазначає, що відключення підприємства від газопостачання та не надання послуг з розподілу природного газу призвело до того, що КП “Червоноградтеплокомунерго” не могло б здійснювати свою господарську діяльність, а саме надавати послуги з теплопостачання споживачам, сплачувати податки, заробітну плату, виконувати інші зобов'язання.
На думку суду, відповідні доводи позивача теж не свідчать про наявність тяжких обставин на момент укладення оскаржуваного Договору.
Підсумовуючи викладене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, як наявності тяжких обставин на момент укладення оскаржуваного Договору, так і вкрай невигідних умов цього Договору одночасно. А тому обставини для визнання договору реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26 жовтня 2021 року недійсним на підставі ст. 233 ЦК України - відсутні.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України” від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України” від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не підтверджено доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для задоволення позову. Відтак у задоволенні позову необхідно відмовити.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).
У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі “Серявін проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України” (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України” (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, не доведеними належними та допустимими доказами, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, сплачений судовий збір у даній справі в розмірі 2 481,00 грн. покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили в порядку та в строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, згідно ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 18.07.2022 р.
Суддя Долінська О.З.