вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" липня 2022 р. Справа № 910/17549/21
Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Андрух Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Комунального підприємства “Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району” м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізована механізована колона № 23”
про стягнення 540 240,20 гривень
за участю представників:
від позивача: Терещенко Р.А. (ордер серії АА № 1211520 від 14.04.2022)
Куліков О.М. (керівник відповідно до відомостей ЄДРПОУ)
від відповідача: Сонько В.В. (ордер серії ВТ № 1025118 від 20.01.2022)
29.10.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства “Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району” м. Києва (далі - ШЕУ Оболонського району/позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізована механізована колона № 23” (далі - ТОВ «СМК №23»/відповідач) про стягнення 624 515,50 грн, з яких: 258 104,03 грн - повна вартість пошкодженого майна, 317 692,08 грн - збитки, 38 523,63 грн - інфляційні втрати та 20 195,76 грн - 3 % річних.
Заявлені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю “Спеціалізована механізована колона № 23” зобов'язань з відшкодування позивачу вартості пошкодженої техніки за умовами, встановленими договором надання послуг спеціальною технікою № 28/01-19 від 28.01.2019.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.11.2021 позовну заяву Комунального підприємства “Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району” м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізована механізована колона № 23” про стягнення 634 515,50 грн передав до Господарського суду Київської області за територіальною підсудністю відповідно до ст. 31 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до результатів автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформлених протоколом автоматизованого розподілу б/н від 22.11.2021, справу № 910/17549/21 передано до розгляду судді Горбасенку П.В.
Господарський суд Київської області ухвалою від 30.11.2021 позовну заяву Комунального підприємства “Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району” м. Києва залишив без руху, виявлені недоліки постановив усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
15.12.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків разом з позовною заявою (нова редакція) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізована механізована колона № 23” про стягнення 180 463,03 грн некомпенсованої вартості причепу за договором, 317 692,08 грн упущеної вигоди, 28 379,79 грн інфляційних втрат, 13 705,30 грн 3% річних.
Господарський суд Київської області ухвалою від 24.12.2021 прийняв позовну заяву Комунального підприємства “Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району” м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізована механізована колона № 23” (в новій редакції) до розгляду; відкрив провадження у справі № 910/17549/21; призначив підготовче засідання на 21.01.2022; надав сторонам строк, зокрема, позивачу - для подання додаткових доказів у справі, відповідачу - для подання відзиву на позов - до 21.01.2022; зобов'язав відповідача до 21.01.2022 у порядку ч. 2 ст. 74 ГПК України надати через канцелярію суду докази сплати позивачу 180 463,03 грн вартості пошкодженої техніки.
21.01.2022 на електронну адресу Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання, відповідно до змісту якого останній просив долучити відзив на позовну заяву та докази його надіслання до матеріалів справи, а також провести засідання 21.01.2022 без участі представника ТОВ «СМК №23». Однак, відповідачем не додано до відзиву документів, які зазначено в додатках до відзиву, що підтверджується складеним Господарським судом Київської області актом №07-13/149/2018 від 19.06.2019.
Господарський суд Київської області ухвалою від 21.01.2022 у цій справі, зокрема відклав підготовче засідання на 04.02.2022.
25.01.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ШЕУ Оболонського району. Вказаний відзив на позовну заяву направлено відповідачем до суду засобами поштового зв'язку 21.01.2022, про що свідчить відтиск календарного штемпеля ПАТ «Укрпошта» на конверті, у якому надійшов відзив.
За таких обставин, оскільки відзив подано в межах встановлених судом строків, суд дійшов висновку про прийняття до розгляду означеного відзиву.
31.01.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній просив, зокрема, повернути відзив ТОВ «СМК №23», оскільки відповідачем подано відзив за відсутності всіх додатків, вказаних в ньому, що суперечить вимогам ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Вказану відповідь на відзив прийнято судом.
Проте як зазначалось вище, відповідачем 21.01.2022 на електронну адресу Господарського суду Київської області направлено відзив до якого не були долучені документи вказані в додатках до нього, поряд з тим 25.01.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив разом з відповідно вказаними документами в додатках до нього.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач як учасник справи, подавши належним чином засвідчені копії документів, долучених до відзиву, дотримався вимог ст. 165 ГПК України, а тому суд вважає необґрунтованими доводи позивача в цій частині та відхиляє їх.
03.02.2022 на електронну адресу Господарського суду Київської області від Комунального підприємства “Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району” м. Києва надійшла заява про відкладення розгляду справи.
Господарський суд Київської області ухвалою від 04.02.2022 у цій справі залишив заяву Комунального підприємства “Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району” м. Києва про відкладення розгляду справи без розгляду; продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів; відклав підготовче засідання на 25.02.2022.
04.02.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Поряд з тим 04.02.2022 на електронну адресу Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізована механізована колона № 23” надійшла сканкопія заяви про ознайомлення з матеріалами справи.
Господарський суд Київської області ухвалою від 07.02.2022 в цій справі залишив без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізована механізована колона № 23” про ознайомлення з матеріалами справи.
14.02.2022 на електронну адресу Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про участь у слуханні справи в режимі відеоконференції, відповідно до якого останній просив суд забезпечити проведення судового засідання по справі № 910/17549/21, призначеного на 25.02.2022 о 10:45, в режимі відеоконференції та визначає Господарський суд Херсонської області відповідальним за проведення даної відеоконференції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2022 дане клопотання передано до розгляду судді Подоляку Ю.В.
Господарський суд Київської області ухвалою від 17.02.2022 у справі відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізована механізована колона № 23” про участь у слуханні справи в режимі відеоконференції.
15.02.2022 на електронну адресу Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до змісту яких останній заперечив проти доводів позивача. Вказані заперечення прийнято судом.
Господарський суд Київської області ухвалою від 09.03.2022 у цій справі повідомив учасників справи, що судовий розгляд справи не відбувся 25.02.2022; постановив про дату, час і місце судового розгляду справи по суті в порядку загального позовного провадження повідомити ухвалою суду.
Господарський суд Київської області ухвалою від 04.04.2022 у справі № 910/17549/21 призначив судовий розгляд справи в підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження на 22.04.2022.
20.04.2022 на електронну адресу Господарського суду Київської області надійшла заява, згідно якої представник відповідача просить суд забезпечити участь представника відповідача - адвоката Сонько В.В. у судовому засіданні, призначеному на 22.04.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою додатку ZOOM, або за допомогою системи EasyCon.
Господарський суд Київської області ухвалою від 21.04.2022 у цій справі задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізована механізована колона № 23” про участь представника відповідача у судовому засіданні з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а саме Системи “EasyCon”, постановив провести судове засідання 22.04.2022 у режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв'язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.
21.04.2022 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суд Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Господарський суд Київської області ухвалою від 22.04.2022 у цій справі, зокрема відклав підготовче засідання на 20.05.2022.
18.05.2022 на електронну адресу Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізована механізована колона № 23” надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, згідно якої відповідач просить суд забезпечити участь представника відповідача - адвоката Сонько В.В. у судовому засіданні, призначеному на 20.05.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою додатку ZOOM, або за допомогою системи EasyCon.
Господарський суд Київської області ухвалою від 19.05.2022 в цій справі задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізована механізована колона № 23” про участь представника відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, призначив провести судове засідання 20.05.2022 в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв'язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.
Господарський суд Київської області ухвалою від 20.05.2022, занесеною до протоколу судового засідання від 20.05.2022 у справі № 910/17549/21, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 03.06.2022.
30.05.2022 на електронну адресу Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізована механізована колона № 23” надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, згідно якої відповідач просить суд забезпечити участь представника відповідача - адвоката Сонько В.В. у судовому засіданні, призначеному на 03.06.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою додатку ZOOM, або за допомогою системи EasyCon.
Господарський суд Київської області ухвалою від 30.05.2022 в означеній справі задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізована механізована колона № 23” про участь представника відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, призначив провести судове засідання 03.06.2022 в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв'язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.
03.06.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про оголошення перерви, оскільки останній звернувся з листом до КК «Київавтодор» з проханням про надання інформації, однак, відповідь не було отримано, а тому просив відкласти розгляд справи до отримання означеної відповіді.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Водночас, згідно приписів ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Як слідує з матеріалів справи, про дату та час судового засідання позивача повідомлено належним чином.
З огляду на викладені вище процесуальні приписи, оскільки викладені позивачем у клопотанні підстави для відкладення розгляду справи у розумінні відповідних процесуальних приписів відсутні, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання позивача про оголошення перерви в підготовчому засіданні.
Поряд з тим в підготовчому засіданні 03.06.2022 суд зауважив представнику позивача на можливості долучення до матеріалі справи вказаної вище відповіді у разі її подання до початку розгляду справи по суті.
Господарський суд Київської області ухвалою від 03.06.2022, занесеною до протоколу судового засідання від 03.06.2022 у цій справі, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.07.2022.
27.06.2022 на електронну адресу Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізована механізована колона № 23” надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, згідно якої відповідач просить суд забезпечити участь представника відповідача - адвоката Сонько В.В. у судовому засіданні, призначеному на 01.07.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою додатку ZOOM, або за допомогою системи EasyCon.
Господарський суд Київської області ухвалою від 28.06.2022 в означеній справі задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізована механізована колона № 23” про участь представника відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, призначив провести судове засідання 01.07.2022 в режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв'язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.
29.06.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Вказане клопотання разом з доказами судом
У судовому засіданні 01.07.2022 представник позивача заявив клопотання про допит ОСОБА_1 як свідка, представник відповідача заперечив проти задоволення такого клопотання.
У відповідності до ч. 1 ст. 87, ч. 1 ст. 89, ст. 86 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З системного аналізу вищенаведених процесуальних приписів слідує, що передумовою для виклику судом свідка у судове засідання в порядку ст. 89 ГПК України є наявність заяви такого свідка, викладені показання у якій суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти, тобто в будь-якому разі показання свідка, викладені у заяві, що подається до суду, передують виклику такого свідка.
Оскільки в матеріалах даної справи відсутня заява ОСОБА_1 як свідка, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для виклику відповідної особи для допиту у якості свідка, як наслідок відмову у задоволенні вищезазначеного клопотання відповідача.
У судовому засіданні 01.07.2022 після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд
28.01.2019 між ТОВ «СМК №23» (далі - замовник) та ШЕУ Оболонського району (далі - виконавець) укладено договір № 28/01-19 про надання послуг спеціальною технікою (далі - договір), відповідно до п. 1.1. та умов даного договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги з експлуатації спеціальної техніки (експлуатація прицепа безпеки) (надалі - послуга, техніка), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначені послуги в порядку та строки, визначені даним договором.
Відповідно до п.п. 2.3., 3.1., 4.2., 4.3., 5.1., 5.2., 8.3. вказаного договору сторони погодили, що вартість за одну годину надання послуг з експлуатації спеціальної техніки відповідно до додатку 1 до цього договору становить: 13,89 грн (тринадцять гривень 89 копійок) з ПДВ., а за двадцять чотири години надання послуг з експлуатації спеціальної техніки відповідно до додатку 1 до цього договору становить: 333,36 грн (триста тридцять три гривні 36 копійок) з ПДВ.
Передача наданих виконавцем послуг та їх приймання замовником оформлюється актом приймання виконаних робіт (наданих послуг), що підписуються сторонами та скріплюються їх печатками.
Замовник на період роботи дорожньої техніки несе повну відповідальність за збереження технічного стану наданої техніки, техніки безпеки, правил експлуатації та обслуговування, створюючи умови праці для водіїв та механізаторів, що відповідають вимогам актів з охорони праці.
Замовник несе відповідальність за дотримання техніки безпеки й охорони праці та правил дорожнього руху в місцях проведення робіт, з вимогами діючих нормативів та правил.
Замовник несе повну матеріальну відповідальність перед виконавцем за цілісність його техніки у період їх роботи на об'єктах замовника.
Сторони погодили, що у разі пошкодження техніки виконавця або її викрадення з об'єкта замовника, останній зобов'язаний відшкодувати виконавцю повну вартість даної техніки, що становить 258 104,03 грн (двісті п'ятдесят вісім тисяч сто чотири гривні 03 копійки).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.
Копії вказаного договору з додатком до нього наявні в матеріалах справи.
Як вказано позивачем, причіп ПГ-02И з LED таблом, державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - причіп) належить ШЕУ Оболонського району на праві власності, на підтвердження чого останнім надано копії акта надання послуг № 318 від 12.12.2016, акта приймання-передачі транспортного засобу серії ТОВ № 484042, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
За доводами позивача, вказаний причіп вартістю 164 516,67 грн взято ШЕУ Оболонського району на бухгалтерський облік на підставі акта приймання-передачі № ВЭ-0000118 від 30.04.2017, який надалі ним було модернізовано, що збільшило його вартість до 258 104,03 грн. На підтвердження вказаного позивачем долучено копії акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № ВЭ-0000118 від 30.04.2017, картки рахунку № 105.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.01.2019 передав, а відповідач прийняв причіп в робочому стані та без пошкоджень для експлуатації на об'єкті. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано копію акта прийому-передачі б/н від 29.01.2019 скріпленого підписами сторін та печаткою позивача.
Відповідно до викладених у позові доводів, 10.02.2019 приблизно о 21:00 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю причепа ПГ-02И, державний знак НОМЕР_1 .
Вищевказані обставини настання ДТП підтверджуються наявною в матеріалах справи копією повідомлення про ДТП.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.04.2019 у справі № 755/2939/19 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення - порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Копія вказаної постанови наявна в матеріалах справи.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії звіту № 10004 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Фаворит» 27.02.2019 за замовленням Моторно (транспортного) страхового бюро України, вартість завданих збитків внаслідок пошкодження причепа становить 77 641,00 грн.
Позивач зазначив, що 03.06.2019 та 04.09.2019 позивачем надавались претензії №№ 529, 813 відповідачу з вимогами про необхідність компенсації вартості техніки позивачу в розмірі 258 104,03 грн. Копії вказаних претензій наявні в матеріалах справи.
Надалі 31.08.2021 позивач зауважив, що направив відповідачу претензію № 053/272-1066 про необхідність компенсації вартості техніки позивачу в розмірі 258 104,03 грн, 311 024,88 грн упущеної вигоди, 39 118,07 грн інфляційних втрат та 19 771,48 грн 3% річних. Копії вказаної претензії з доказами її надіслання наявні в матеріалах справи.
Обставини отримання вказаних претензій відповідачем не заперечувались.
Натомість, за доводами позивача, відповіді на претензії відповідач не надав, коштів не сплатив.
На підтвердження вказано позивачем долучено довідку № 053/272-1530 від 13.12.0221 за підписом головного бухгалтера та керівника ШЕУ Оболонського району.
Своєю чергою Моторно (транспортного) страхове бюро України як страховик виплатило позивачу 77 641,00 грн страхового відшкодування. Вказані обставини здійснення виплати страхового відшкодування підтверджується наявними в матеріалах справи копіями повідомлення № 3.1-05/43239 від 27.12.2019 та платіжного доручення № 1156686 від 27.12.2019.
Враховуючи викладене, неналежне виконання відповідачем п. 5.2. договору, позивач просить суд стягнути з ТОВ «СМК № 23», зокрема некомпенсовану вартість причепа за договором у розмірі 180 463,03 грн.
Позивачем наголошено, що відповідач належним чином умови договору щодо відшкодування вартості техніки не виконав, отже вчинив господарське правопорушення, а тому ШЕУ Оболонського району просить стягнути з ТОВ «СМК № 23» також 28 379,79 грн інфляційних втрат та 13 705,30 грн 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
До того ж за доводами позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання в частині сплати компенсації вартості вказаної техніки, відповідачем спричинено збитки ШЕУ Оболонського району у вигляді недоотриманого доходу (упущеної вигоди), а саме доходу від надання послуг вказаною технікою.
Так позивач зауважив, що 03.01.2020 між ШЕУ Оболонського району та ТОВ «Сучасна транспортна інфраструктура» було укладено договір надання послуг автотранспортом та механізмами. Копії договору про надання послуг автотранспортом та механізмами № 03/01 від 03.01.2020 та заявки № 5/1 від 13.01.2020 наявні в матеріалах справи.
З огляду викладеного позивача вважає, що розрахунок вартості за день роботи техніки становить 333,36 грн, відповідно до п. 2.3. договору, а тому за період з 11.02.2019 по 20.09.2021 позивачем недоотримано прибутку в розмірі 317 692,08 гривень, які останній просить суд стягнути з відповідача.
Відповідач заперечуючи проти доводів позивача зазначив таке:
- у період дії договору ТОВ «СМК № 23» не отримувало послуг від позивача за цим договором, тоді як позивачем не доведено факту передачі ТОВ «СМК № 23» ані транспортного засобу, а ні поліпшень до нього, які значно перевищують його вартість;
- акт прийому-передачі від 29.01.2019 підписано неповноважною особою та з перевищенням повноважень, оскільки вказаний в акті нач. дільниці Іващенко Д.С. у штаті працівників відповідача відсутній, тоді як інший працівник - виконавець робіт Іващенко Д.С. не мав повноважень на прийняття товарно-матеріальних цінностей від імені ТОВ «СМК № 23», оскільки ні наказом про прийняття на роботі, ні посадовою інструкцією, ні довіреністю чи іншим документом останньому не надано повноважень на вчинення таких дій, а тому такий акт не створює жодних наслідків. На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано копії посадової інструкції виконувача робіт та наказу про прийом на роботу № 20-к від 31.08.2018;
- оригінальний підпис виконавця робіт Іващенка Д.С. в наказі про прийняття на роботу суттєво відрізняється від підпису в акті прийому-передачі від 29.01.2019, відсутні відтиск печатки ТОВ «СМК №23», що є обов'язковим реквізитом товариства, та зазначення про належність цього акта до договору № 28/01-19, а також вказаний акт не містить суттєвих умов як первинного акта, а саме: місця складання, посади відповідальної особи, змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру, вартості майна;
- у діях ТОВ «СМК № 23» відсутні вина та причинно-правовий зв'язок між винними діями та спричиненням позивачу прямих збитків, оскільки рішенням суду встановлено іншу особу винну в спричиненні збитків ШЕУ Оболонського району, а тому вимоги про відшкодування збитків заявлено до неналежного відповідача;
- дійсні витрати позивача є значно меншими, ніж ті, що передбачені п. 5.2. договору, тоді як прямі збитки відшкодовані позивачу Моторно (транспортного) страховим бюро України.
В розрізі зазначеного відповідачем, позивачем, на підтвердження обставин того, що пошкодження причепа сталось під час виконання відповідачем зобов'язань за договором № 28/01-19, надано лист КК «Київавтодор» № 053/267-788 від 07.06.2022.
Зі змісту вказаного листа вбачається, що відповідно до договору підряду ТОВ «СМК № 23» виконувались ремонтні роботи на об'єкті «Капітальний ремонт автопроїздів мосту-метро через Русанівську протоку р. Дніпро у Дніпровському районі м. Києві» в період з вересня 2018 року по грудень 2020 року. Копії договору підряду № 174-11 від 14.08.2018, акта технічного приймання об'єкта «Капітальний ремонт автопроїздів мосту-метро через Русанівську протоку р. Дніпро у Дніпровському районі м. Києві» в зв'язку з готовністю його до експлуатації від 17.01.2022.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов таких висновків.
Приписами ст. ст. 11, 22 Цивільного кодексу України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Приписами статей 224, 225 ГК України, що кореспондують із ст. 22 ЦК України, унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої вищевказаними нормами законодавства, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина.
Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Приписами ч. 1 ст. 626, ст. 627, ч. 2 ст. 628, 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Виходячи з системного аналізу договору № 28/01-19 про надання послуг спеціальною технікою від 28.01.2019, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є змішаними договором у розумінні ст. 628 ЦК України, оскільки містить елементи договорів оренди та надання послуг, а тому відносини між сторонами в частині заявлених позовних вимог підпадають під дію правових норм, що регулюють, як правовідносини у сфері оренди (найму), так і у сфері надання послуг (виконання робіт) у відповідних частинах.
Поряд з тим вказаних вище норм законодавства свідчить, що свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору; форми договору.
З наведеного можна зробити висновок про те, що сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати види відповідальності, їх кількість, розмір та види порушення зобов'язання, за якими застосовуються такі санкції тощо.
Згідно із приписами ст. 283, 173, 175 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями ч. 1 ст. 759, ст. 779 ЦК України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини.
У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц.
Так, матеріали справи не містять документів, які б свідчили про визнання недійсним укладеного між ШЕУ Оболонського району та ТОВ «СМК № 23» договору № 28/01-19 про надання послуг спеціальною технікою від 28.01.2019.
З огляду наведеного, підписання відповідачем договору № 28/01-19 про надання послуг спеціальною технікою від 28.01.2019 без будь-яких зауважень щодо положень означеного правочину, та надалі, підписання сторонами акта прийому-передачі від 29.01.2019 без будь-яких зауважень чи заперечень, за своїм правовим наслідком породжує для ТОВ «СМК № 23» обов'язок належного виконання своїх договірних зобов'язань щодо забезпечення збереження об'єкта оренди та повну відповідальність за дотримання збереження технічного стану наданої техніки, техніки безпеки, правил експлуатації та обслуговування такої техніки.
Системний аналіз наведених вище умов укладеного між сторонами правочину свідчить про те, що сторонами чітко визначено межі відповідальності замовника за збереження переданої йому техніки.
За приписами статтей 73, 74, 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В розрізі зазначених вище норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати що:
- принцип стандарту доказування передбачає покладання тягаря доказування на сторони та, водночас, не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує;
- надаючи оцінку доказам та вирішуючи питання про їх прийнятність, суд виходить з критеріїв їх належності, допустимості, достовірності, тоді як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідні обставини, на які посилаються сторони, мають бути підтверджені належними доказами;
- обов'язок доказування треба розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження власних доводів, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи;
- судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, тоді як належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання;
- надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду, а принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
З огляду наведеного, підписання відповідачем договору № 28/01-19 про надання послуг спеціальною технікою від 28.01.2019 без будь-яких зауважень щодо положень означеного правочину, та надалі, підписання сторонами акта прийому-передачі від 29.01.2019 без будь-яких зауважень чи заперечень, за своїм правовим наслідком породжує для ТОВ «СМК № 23» обов'язок належного виконання своїх договірних зобов'язань щодо забезпечення збереження об'єкта оренди та повну відповідальність за дотримання збереження технічного стану наданої техніки, техніки безпеки, правил експлуатації та обслуговування такої техніки.
Системний аналіз наведених вище умов укладеного між сторонами правочину свідчить про те, що сторонами чітко визначено межі відповідальності замовника за збереження переданої йому техніки.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, пошкодження 10.02.2019 саме того причепу, яким на підставі договору № 28/01-19 про надання послуг спеціальною технікою від 28.01.2019 користувався відповідач, відтак суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість посилань позивача на протиправність дій відповідача, що виявились у порушенні взятого на себе останнім договірного обов'язку щодо забезпечення збереження наданої техніки та її технічного стану.
Доводи ж відповідача про недоведеність позивачем факту порушення ТОВ «СМК № 23» договірних зобов'язань, судом визнаються неспроможними в силу того, що відповідальність за збереження об'єкта оренди та забезпечення збереження наданої техніки та її технічного стану є договірним обов'язком відповідача, який не залежить від наявності порушення відповідних правил третьою особою.
Як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи копії звіту про визначення вартості матеріального збитку, вартість завданих збитків внаслідок пошкодження транспортного засобу становить 80 181,00 грн, тоді як позивачу з урахуванням вартості пошкодженого ТЗ відшкодовано Моторно (транспортним) страховим бюро України 77 641,00 грн.
Поряд з тим враховуючи положення п. 5.2. договору, суд дійшов висновку, що позивач укладаючи вказаний договір мав правомірні очікування та законні сподівання на правомірну поведінку відповідача, як суб'єкта господарювання в рамках правовідносин спірного договору, на добросовісне користування правами, визначеними договором, зокрема на відшкодування відповідачем збитків у розмірі 258 104,03 грн у разі пошкодження наданої техніки.
Однак, відповідач своїми діями унеможливив досягнення матеріального результату позивачем за вказаним договором.
З огляду наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо розміру відшкодування вартості техніки, переданої за договором відповідачу - 180 463,03 грн.
Водночас, оскільки відповідачем, як орендарем, порушено свої договірні обов'язки в частині дотримання збереження технічного стану наданої техніки, техніки безпеки, правил експлуатації та обслуговування, внаслідок чого сталася ДТП, у результаті якої майно позивача було пошкоджено, суд дійшов висновку про наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправним діями відповідача та завданими позивачу збитками.
Своєю чергою, відповідачем не наведено суду жодних обставин вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке виразилось у неналежному виконанні договірних зобовязань, відсутності його вини у невиконанні зобовязань щодо забезпечення дотримання збереження технічного стану наданої техніки, техніки безпеки, правил експлуатації та обслуговування переданої йому техніки, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог ШЕУ Оболонського району щодо стягнення з ТОВ «СМК № 23» 180 463,03 грн не компенсованої вартості причепу за договором.
Доводи ж відповідача про те, що відшкодувати шкоду, завдану ДТП повинна особа, винна у вчинені такої ДТП, оцінюються судом критично, оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що ДТП за участю причепа, сталася в період користування відповідачем цим причепом на підставі договору № 28/01-19 про надання послуг спеціальною технікою від 28.01.2019, тоді як відповідно до умов договору повну відповідальність за збереження переданого причепа несе саме замовник, а не треті особи.
Щодо доводів відповідача стосовно відсутності в акті приймання-передачі від 29.01.2021 умов первинного акта: місця складання, посади відповідальної особи, змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру, вартості майна, а також відсутність відтиску печатки ТОВ «СМК №23» суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Як слідує зі змісту акта прийому-передачі від 29.01.2019, вказаний акт містить передбачені законом реквізити, тоді як такі неістотні недоліки акта, як-то місце складання, вартість майна, не є підставою для невизнання господарської операції.
Окрім того, відповідно до пункту 3 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами - підприємцями» №1982-VIII від 23.03.2017 текст статті 58-1 Господарського кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої, зокрема: «Суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків».
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача, оскільки надана копія акта прийому-передачі від 29.01.2019 є належним, допустимим та достатнім доказом в розумінні вимог процесуального закону надання позивачем та прийняття відповідачем причепа.
Судом відхиляються посилання відповідача щодо невідповідності підпису Іващенка Д.С. на акті прийому-передачі від 29.01.2019, як такі, що ґрунтуються лише на його припущеннях і не підтверджені належними та допустимими доказами, тоді як посилання відповідача на відсутність повноважень ОСОБА_3 спростовуються п. 3 розділу 3 посадової інструкції виконувача робіт, яким передбачено право в межах своєї компетенції підписувати та візувати документи.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем п. 5.2. договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 28 379,79 грн інфляційних втрат та 13 705,30 грн 3% річних, нарахованих за період з 11.02.2019 по 20.09.2021 на 180 463,03 грн некомпенсованої вартості причепа.
Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно із приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Предметом позову у цій справі є вимога ШЕУ Оболонського району до ТОВ «СМК № 23», зокрема про стягнення 180 463,03 грн некомпенсованої вартості причепу за договором.
В цьому випадку відшкодування позивачу збитків у розмірі вартості причепа має саме грошовий характер, оскільки договором встановлено обов'язок відповідача в разі порушення умов договору щодо збереження цілісності техніки та її технічного стану сплатити на користь позивача грошові кошти у визначеній сумі.
Отже, суд дійшов висновку, що положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму збитків, підлягаючих до відшкодування позивачу, застосовуються в разі порушення як договірних так і позадоговірних грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення, визначених ст.11 ЦК України.
Враховуючи, що договором строку виконання відповідачем його грошового обов'язку зі сплати вартості причепа не встановлено, тоді як за доводами ШЕУ Оболонського району вимогу № 529 від 03.06.2019 було вручено відповідачу, що не заперечувалось ТОВ «СМК № 23», а тому враховуючи підписання сторонами договору та погодження відповідача з умовами укладеного правочину, суд дійшов висновку, що останнім днем для виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати вартості причепа, у порядку ст. 530 ЦК України, є 10.06.2019.
Отже, враховуючи встановлені ч. 2 ст. 530 ЦК України строки виконання боржником обов'язку зі сплати вартості причепа, суд дійшов висновку, що право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних виникло у позивача з 11.06.2019, тоді як заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних обраховані позивачем за період з 11.02.2019 по 20.09.2021.
Оскільки розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, обрахованих судом з урахуванням вимог закону та обставин справи, становить 23 043,12 грн та 12 340,70 грн відповідно, вимога позивача про стягнення з відповідача 28 379,79 грн інфляційних втрат та 13 705,30 грн 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 23 043,12 грн та 12 340,70 грн відповідно.
Що ж до вимог позивача про стягнення з відповідача 317 692,08 грн упущеної вигоди з підстав ст. ст. 22, 224, 225 ЦК України, слід зазначити таке.
З системного аналізу законодавчих та договірних положень, у тому числі ст. 22 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України, слідує, що у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі реалізації вказаного причепа.
Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Втім, належних та допустимих доказів реальності неодержаних позивачем та заявлених до стягнення доходів у загальній сумі 317 692,08 грн суду не надано, як і не надано доказів вжиття позивачем заходів, спрямованих на одержання наведеної суми коштів у якості прибутку, що також свідчить про доказову непідвердженість понесення позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди у заявленому розмірі.
Посилання ж позивача на договір надання послуг автотранспортом та механізмами № 03/01 від 03.01.2020 визнаються неспроможними з огляду на те, що вказані документи не засвідчують виникнення з передбачених законодавством підстав: у позивача - обов'язку щодо передачі, а у третіх сторін (ймовірних покупців) - права на отримання саме причепа ПГ-02И з LED таблом, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Отже, оскільки доводи стосовно упущеної вигоди є теоретичними, побудованими на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин наявності як упущеної вигоди і її розміру, так і причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і вказаним розміром очікуваного доходу позивача.
За таких обставин, оскільки позивачем не доведено наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування збитків - упущеної вигоди, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 317 692,08 грн упущеної вигоди в результаті пошкодження причепа ПГ-02И з LED таблом, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Ухвалюючи рішення в цій справі, судом враховано, що в процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу «jura novit curia».
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19.
Витрати по сплаті судового збору, розрахованого від ціни позову з урахуванням заяви про усунення недоліків, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд звертає увагу позивача на приписи п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно яких сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізована механізована колона № 23” (вул. Київська, буд. 1, оф. 4, с. Тарасівка (з), Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08161, ідентифікаційний код 35329851) на користь Комунального підприємства “Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району” м. Києва (пров. Куренівський, буд. 15-А, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код 05465258):
- 180 463 (сто вісімдесят тисяч чотириста шістдесят три) грн 03 коп. некомпенсованої вартості техніки за договором;
- 23 043 (двадцять три тисячі сорок три) грн 12 коп. інфляційних втрат;
- 12 340 (дванадцять тисяч триста сорок) грн 70 коп. 3% річних;
- 3 237 (три тисячі двісті тридцять сім) грн 70 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 15.07.2022.
Суддя П.В.Горбасенко