ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.07.2022Справа № 910/3658/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Просто - страхування» (вул. Герцена, буд. 10, м. Київ, 04050; ідентифікаційний код 24745673)
до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (вул. Ямська, буд. 28 літера А, м. Київ, 03038; ідентифікаційний код 19411125)
про стягнення 42 598, 62 грн,
без виклику представників учасників справи,
1. Стислий виклад позиції позивача
Приватне акціонерне товариство «Просто - страхування» (далі за текстом - ПрАТ «Просто - страхування», Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (далі за текстом - ПрАТ «Європейський страховий альянс») затрат по виплаті страхового відшкодування в розмірі 42 598, 62 грн за полісом № ЕР200455351.
В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що ним на виконання умов договору страхуванням серії PKS № 2001152 від 14.07.2020 здійснено виплату суми страхового відшкодування безпосередньо потерпілій внаслідок ДТП (06.06.2021) особі - Товариству з обмеженою відповідальністю «Арсенал-С» із врахуванням коефіцієнта фізичного зносу в розмірі 42 598, 62 грн.
Постановою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 21.07.2021 у справі № 664/1760/21 визнано винним у вчиненні вказаної вище ДТП ОСОБА_1 , цивільно - правова відповідальність якого застраховано Відповідачем згідно полісу № ЕР200455351.
Відтак, Позивач зазначає, що до нього перейшло право вимоги до Відповідача в межах виплаченої суми страхового відшкодування, як до особи відповідальної за заподіяну шкоду на підставі статті 993 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) та статті 27 Закону України «Про страхування».
Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Із поданого Відповідачем відзиву на позовну заяву вбачається, що Відповідач не погоджується із заявленими вимогами частково у зв'язку з тим, що Позивачем при здійсненні виплати суми страхового відшкодування на користь потерпілої особи не враховано положення пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не вирахувано із виплаченої суми суму ПДВ, з огляду на те, що Позивачем до матеріалів справи не додано доказів збитків у розмірі ПДВ.
Відтак, Відповідач зазначає, що обґрунтованою сумою страхового відшкодування є 35 498, 85 грн у зв'язку з чим вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню.
Також відповідач заперечує щодо заявленого Позивачем до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн та зазначає, що остання розрахована без урахування складності справи, ціни позову та розумності їх розміру у зв'язку з чим на думку Відповідача співмірним розміром витрат на правничу допомогу може бути сума не більше 5 000, 00 грн.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
14.06.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
14.07.2020 між ПрАТ «Просто - страхування» та ТОВ «Арсенал-С» (далі за текстом - Страхувальник) укладено договір страхування серії PKS № 2001152 від 14.07.2020 «Просто-Каско Плюс», відповідно до умов якого застраховано автомобіль «Renault Duster», державний номер НОМЕР_1 .
06.06.2021 в м. Олешки Херсонської області на вулиці Куйбишева відбулася ДТП за участю транспортних засобів ДТП «Renault Duster», державний номер НОМЕР_1 та «Hyundai Santa Fe», державний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована Відповідачем згідно полісу № ЕР200455351.
У результаті даної ДТП пошкоджено застрахований Позивачем транспортний засіб «Renault Duster», державний номер НОМЕР_1 .
08.06.2021 повідомив Позивача про ДТП та 12.07.2021 звернувся до останньго із заявою на виплату/доплату страхового відшкодування, в якій зазначено про необхідність здійснити виплату суми страхового відшкодування на рахунок потерпілої особи - ТОВ «Арсенал-С».
Відповідно до постанови Цюрупинського районного суду Херсонської області від 21.07.2021 у справі № 664/1760/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вказаної вище ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно висновком експерта № 90 від 17.06.2021 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 77 420, 14 грн, а з урахування коефіцієнта фізичного зносу (0,6411) становить 42 598, 62 грн.
На підставі страхового акту № 153031 від 28.07.2021 Позивачем визначено суму страхового відшкодування в розмірі 66 438, 87 грн., яку згідно платіжного доручення
№ 13089 від 28.07.2021 виплачено на користь ТОВ «Арсенал-С» із зазначенням призначення платежу: «Страх відшк. за ремонт а/м Renault Duster, р/н НОМЕР_1 , власник ТОВ «Арсенал-С», зг. розп № 153031 від 28.07.2021».
Позивач в досудовому порядку звертався до Відповідача із заявою про страхове відшкодування № 04-1857 від 09.08.2021 щодо необхідності здійснити виплату суми 66 438, 87 грн, у відповідь на яку Відповідач листом № 2665/13 від 30.08.2021 зазначив про необхідність вирахувати із суми страхового відшкодування ПДВ.
У якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надано: ордер серії АІ №1116322 від 04.01.2022, копію посвідчення адвоката України від 15.02.2018, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.02.2018 серії КС № 6423/10, договір про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2020, реєстр справ від 04.01.2022, Акт виконаних робіт від 31.01.2022 на загальну суму 65 000, 00 грн, копію платіжного доручення № 203 від 06.01.2022 на суму 65 000, 00 грн., рахунок - фактуру № 1 від 04.01.2022 та детальний опис робіт (наданих послуг) від 31.01.2022.
Суд вказує, що наданий Позивачем акт виконаних робіт від 31.01.2022 підписаний сторонами та скріплений відповідними печатками товариств, що відповідно підтверджує факт надання адвокатом послуг Позивачу без зауважень та претензій, у зв'язку з чим такі послуги були оплачені Позивачем згідно платіжного доручення № 203 від 06.01.2022 на суму 65 000, 00 грн.
В наданому Позивачем детальному описі робіт (наданих послуг) зазначено:вид наданої адвокатом правової допомоги, кількість витраченого часу, вартість наданої послуги та загальну вартість витраченого часу, яка становить 10 000, 00 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на
стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Вина водія автомобіля «Hyundai Santa Fe», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку та підтверджується постановою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 21.07.2021 у справі № 664/1760/21.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Водночас, враховуючи заперечення Відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Стаття 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регламентує, зокрема розмір та склад суми витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу), що підлягає відшкодуванню на рахунок безпосередньо потерпілій особі.
Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми ПДВ, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Отже, страхова виплата (регламентна виплата), здійснена за згідно з нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілій особі (страховиком чи МТСБУ) в умовах відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту, не включає суму податку на додану вартість. Доплата цього податку здійснюється відповідно до наведених в пункті 36.2 статті 36 вказаного Закону умов, а суб'єкт, на якого покладається обов'язок доплатити суму податку, визначається в залежності від того, чи перевищують сумарно: здійснена страхова виплата (регламентна виплата) разом з проведеним відновлювальним ремонтом пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу та нарахованої суми ПДВ; ліміт відповідальності страховика/МТСБУ (пункт 9.4 статті 9 та пункт 36.1 статті 36 Закону).
Таким чином, перед здійсненням перерахування на рахунок потерпілої у ДТП особи страхової виплати (регламентної виплати), суд має вирішити, чи підлягає перерахуванню потерпілій особі у складі страхової виплати (регламентної виплати) доплата попередньо вирахуваної з суми оціненої шкоди сума податку, у зв'язку із чим підлягають встановленню обставини:
- чи здійснювався відновлювальний ремонт пошкодженого майна (транспортного засобу) потерпілої особи,
- у разі фактично проведеного відновлювального ремонту - чи було отримане страховиком (МТСБУ) документальне підтвердження факту оплати проведеного ремонту та ПДВ у складі цієї оплати,
- чи не перевищують сумарно фактичні витрати на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу разом з податком, що підлягають виплаті потерпілій особі, встановлений ліміт/межу відповідальності МТСБУ (пункт 9.4 статті 9 та пункт 36.1 статті 36 Закону).
Даний правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.12.2020 у справі № 911/286/20.
Дослідивши матеріали справи та з огляду на встановлені судом обставини, суд вказує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували те, що потерпілою в ДТП особою здійснювався відновлюваний ремонт відповідного транспортного засобу (наприклад акт виконаних робіт по ремонту пошкодженого автомобіля), а тому суд погоджується з доводами Відповідача, що позивач сплачуючи страхове відшкодування мав зменшити суму, яка підлягала виплаті на визначений відповідно до законодавства податок на додану вартість та виплати її з урахуванням ліміту, встановленого у полісі №ЕР2004555351 - 130 000, 00 грн.
Згідно наявного в матеріалах справи висновку експерта № 90 від 19.06.2021 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахування коефіцієнта фізичного зносу (0, 6411) становить 42 598, 62 грн та згідно калькуляції № 62/21 від 06.06.2021 (а.с. 4 аркуш) до даного висновку та до зазначеної суми включений ПДВ, який нарахований та є складовою сум вартості ремонту.
Отже, позивачем при виплаті потерпілій особі суми страхового відшкодування розмір такого відшкодування мав бути зменшений на суму податку на додану вартість у розмірі 20 %, а саме на суму 7 099, 77 грн ПДВ (42 598, 62 грн / (1+20 %) = 35 498, 85 грн (сума без врахування 20 % ПДВ) - 42 598, 62 грн х -1) у зв'язку з чим сума страхового відшкодування, розрахована у відповідності до пункту 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» становить 35 498, 85 грн, що в свою чергу є підставою для погодження з доводами Відповідача.
З огляду на викладене вище, виходячи із доказів, які наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що до Позивача перейшло право вимоги до страховика винної особи (відповідача) за полісом № ЕР200455351 в розмірі 35 498, 85 грн, що у зв'язку з тим, що Позивачем було виплачено страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 66 438, 87 грн згідно платіжного доручення № 13089 від 28.07.2021, що є підставою для часткового задоволення позову.
Що стосується питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтею 129 ГПК України.
Відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Як вбачається із позовної заяви (а.с. 4) дана справа, на думку Позивача, є складною, оскільки містить достатньо велике правове обґрунтування вимог, розрахунок вимог, а також велику кількість письмових доказів, які були досліджені адвокатом.
Суд, дослідивши умови договору про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2020, зазначає, що умовами останнього не закріплено вартість однієї нормо години витраченого адвокатом часу в розмірі 2 000, 00 грн, а пунктом 4.1. даного договору встановлено,що вартість наданих юридичних послуг адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги та виставляє клієнту рахунок.
Додатком № 1 до договору про надання правової допомоги № 1 від 04.01.2022 закріплено реєстр справ, пунктом 1 якого визначено дану справу із зазначенням витрат на правову допомогу (гонорар) в розмірі 10 000, 00 грн. та відповідно 31.01.2022 підписано акт виконаних робіт, з якого вбачається, що адвокатом в межах даної справи надано послуги на суму 10 000, 00 грн, а клієнтом (позивачем) прийнято такі послуги без зауважень та претензій на загальну суму по 11- ом справам на загальну суму 65 000, 00 грн., яку позивачем було сплачено згідно платіжним дорученням № 203 від 06.01.2022.
Згідно наданого Позивачем детального опису робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги загальна кількість витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги у даній справі становить 5 годин при вартості однією нормо години 2 000, 00 грн, що в загальному становить 10 000, 00 грн.
Із пункту 2 детального опису від 31.01.2022 вбачається, що адвокатом в ході надання правової допомоги Позивачу вчинено підготовчі дії, а саме:
- з'ясування чи мали місце обставини (факти), про які вказує Замовник, та якими доказами вони підтверджуються;
- з'ясування чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
- визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин;
- визначення правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин з врахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду;
- збір необхідних доказів на підтвердження позовних вимог;
- аналіз судової практики.
Враховуючи зазначене, дослідивши наданий позивачем детальний опис, суд вказує, що адвокатом включено до даного переліку тотожні дії, як наприклад: «з'ясування чи мали місце обставини (факти), про які вказує Замовник, та якими доказами вони підтверджуються», «з'ясування чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження» та «збір необхідних доказів на підтвердження позовних вимог», оскільки останні дій фактично зводяться до збору адвокатом доказів, які мають бути надані позивачем. Крім того, адвокатом не конкретизовано, які саме «інші фактичні дані та докази їх підтвердження» ним було з'ясовано з огляду на те, що матеріали справи складаються фактично з матеріалів страхової справи Позивача.
Також суд звертає увагу, що адвокатом двічі зазначено про аналіз судової практики, а саме: «визначення правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин з врахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду» та «аналіз судової практики».
Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що виокремлення професійним адвокатом Синюком С.Л. - керуючим Адвокатським бюро «Синюк та Партнери» окремо таких дій як визначення підсудності розгляду позовної заяви, визначення складу учасників судового процесу, розрахунок ціни позову, що відповідно входять до дій щодо написання та підготовки позовної заяви, на думку суду, зроблено адвокатом для загального об'єму та не свідчить про складність та винятковість справи.
Додатково суд звертає увагу на те, що позовна заява не містить розрахунку, на наявність якого посилається Позивач у поданому позові, а саме позовні вимоги розраховані без урахування положень підпункту 36.2 пункту 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20.
З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених Позивачем витрат та наявність заперечень щодо співмірності та розумності розміру останніх, суд дійшов висновку погодитися з доводами Відповідача в цій частині та на підставі частини 5 статті 129 ГПК України з огляду на те, що витрати на професійну правничу допомогу Позивача є непропорційними до предмету спору з огляду на нескладність та однотипність справи, обмеженість необхідності збору доказів (з огляду на їх надання Позивачем), суд дійшов висновку частково відмовити Позивачу у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на Відповідача відшкодування останніх в межах суми 5 000, 00 грн. із врахуванням часткового задоволення позову.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Підсумовуючи викладене вище, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, виплату Позивачем суми страхового відшкодування на виконання умов Договору без вирахування ПДВ, як це передбачається вимогами чинного законодавства, а також враховуючи доводи Відповідача щодо заявленої суми до стягнення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 35 498, 85 грн.
Що стосується заявлених Позивачем судових витрат, суд дійшов висновку, що відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню Відповідачем в розмірі 5 000, 00 грн.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Просто - страхування» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (вул. Ямська, буд. 28 літера А, м. Київ, 03038; ідентифікаційний код 19411125) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто - страхування» (вул. Герцена, буд. 10, м. Київ, 04050; ідентифікаційний код 24745673) суму страхового відшкодування 35 498 (тридцять п'ять тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 85 коп, судовий збір - 2 067 (дві тисячі шістдесят сім) грн 50 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
4. В задоволенні іншої частини витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 18.07.2022
Суддя Антон ПУКАС