ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.07.2022Справа № 910/16569/21
За позовомДержавного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів"
доДержавного підприємства "Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові"
простягнення 3 536 434 128,51 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: Погас О.А. - представник за довіреністю;
Бевз А.С. - представник за довіреністю;
від відповідача: не з'явився.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/16569/21 за позовом Державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів" (далі також - позивач, ДП "ФІНІНПРО") до Державного підприємства "Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові" (далі також - відповідач, ДП "ЗАХІДІНФРАПРОЕКТ") про стягнення заборгованості в розмірі 3 536 434 128, 51 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем його зобов'язань за договорами позики.
Ухвалою від 09.12.2021 суд відклав підготовче засідання на 17.02.2022 та продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів.
Позивачем через загальний відділ діловодства суду було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Безпосередньо в підготовчому засіданні 17.02.2022 представник позивача наполягав на задоволенні заявленого клопотання про збільшення розміру позовних вимог та надав усні пояснення по справі.
Заслухавши доводи представника позивача, суд дійшов висновку, що заявляючи клопотання про збільшення розміру позовних вимог позивач фактично одночасно змінює предмет та підстави позову, оскільки заявлені у клопотанні договори раніше не розглядалися в межах даної справи.
З огляду на наведені обставини суд відмовив позивачу в задоволенні клопотання про збільшення розміру позовних вимог, а спір у справі буде вирішуватися з урахуванням ціни позову, яку було заявлено у позовній заяві.
Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 31.05.2022 судове засідання призначено на 07.07.2022.
Безпосередньо в судовому засіданні 07.07.2022 представники позивача наполягали на задоволенні заявленого позову та надали усні пояснення.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 07.07.2022 не забезпечив, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Так, ухвали суду були надіслані за адресою відповідача, яка вказана у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, суд зауважує, що ухвали суду у даній справі були офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.
У судовому засіданні 07.07.2022 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між Державним підприємством "Фінансування інфраструктурних проектів" (далі - Позикодавець) та Державним підприємством «Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові» (далі - Позичальник) в рамках фінансування завдань та заходів Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2010 №357 (далі - Програма) укладено наступні правочини:
- договір безпроцентної позики № 4 від 12.11.2010 (зі змінами) - (далі також - Договір № 4) на загальну суму 642 370 000, 00 грн щодо виконання ДП «ЗАХІДІНФРАПРОЕКТ» завдання №1 «Будівництво нових та реконструкція діючих стадіонів для проведення в Україні матчів фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу (далі - чемпіонат)» (будівництво стадіону по вул. Стрийській - Кільцевій дорозі в м. Львові) Додатку 2 до Програми;
- договір безпроцентної позики № 5 від 12.11.2010 (зі змінами) - (далі також - Договір № 5) на загальну суму 534 830 000,00 грн щодо виконання ДП «ЗАХІДІНФРАПРОЕКТ» завдання №3 «Проектування, будівництво, реконструкція і ремонт аеропортів» (забезпечення розвитку Львівського аеропорту) Додатку 2 до Програми;
- договір безпроцентної позики № 6 від 15.11.2010 (зі змінами) - (далі також - Договір № 6) на загальну суму 56 170 000,00 грн щодо виконання ДП «ЗАХІДІНФРАПРОЕКТ» завдання №2 «Будівництво нових, реконструкція та дооснащення діючих тренувальних баз для забезпечення тренувань команд-учасниць чемпіонату» (реконструкція стадіону Львівського державного університету фізичної культури по вул. Черемшини, 17) Додатку 2 до Програми;
договір безпроцентної позики № 36 від 25.01.2011 (зі змінами) - (далі також - Договір № 36) на загальну суму 300 000,00 грн щодо виконання ДП «ЗАХІДІНФРАПРОЕКТ» завдання №7 «Створення сучасних систем для забезпечення надання послуг громадського транспорту міст Києва, Донецька, Львова, Харкова та здійснення контролю за безпекою на дорогах, що ведуть до стадіонів» (будівництво автовокзалів для перевезення пасажирів у містах, в яких проводитимуться матчі чемпіонату) Додатку 2 до Програми;
- договір безпроцентної позики № 1/2011 від 26.04.2011 (зі змінами) - (далі також - Договір № 1/2011) на загальну суму 5 700 000,00 грн. грн. щодо виконання ДП «ЗАХІДІНФРАПРОЕКТ» завдання №2 «Будівництво нових, реконструкція та дооснащення діючих тренувальних баз для забезпечення тренувань команд-учасниць чемпіонату» (реконструкція стадіону Львівського державного університету фізичної культури по вул. Черемшини, 17) Додатку 2 до Програми;
- договір безпроцентної позики № 2/2011 від 26.04.2011 (зі змінами) - (далі іменується - Договір № 2/2011) на загальну суму 129 004 884,00 грн щодо виконання ДГІ «ЗАХІДІНФРАПРОЕКТ» завдання №1 «Будівництво нових та реконструкція діючих стадіонів для проведення в Україні матчів фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу (далі - чемпіонат)» (будівництво стадіону по вул. Стрийській - Кільцевій дорозі в м. Львові) Додатку 2 до Програми;
- договір безпроцентної позики № 3/2011 від 26.04.2011 (зі змінами) - (далі іменується - Договір № 3/2011) на загальну суму 1 468 745 261, 96 грн щодо виконання ДП «ЗАХІДІНФРАПРОЕКТ» завдання №3 «Проектування, будівництво, реконструкція і ремонт аеропортів» (забезпечення розвитку Львівського аеропорту) Додатку 2 до Програми;
(далі разом - Договори).
Згідно п. 1.1. Договорів, Позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується надати Позичальнику безпроцентну цільову позику (надалі - Позика), а останній зобов'язується прийняти Позику, використати її за цільовим призначенням, відповідно до мети Позики та повернути вказану Позику Позикодавцеві у визначений цим Договором строк.
Відповідно до п. 4.1. Договорів, Позика надається Позикодавцем у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на рахунок Позичальника, відкритий в органах Державного казначейства України відповідно до Порядку (далі - рахунок Позичальника) за графіком плану фінансування завдань і заходів Програми відповідно до п. 6 Порядку.
Як наголошує позивач, на виконання вищезазначених пунктів Договорів, кошти за вказаними Договорами були перераховані Позичальнику в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких додано до позовної заяви.
Згідно п. 5.2,2 Договорів, Позичальник зобов'язаний повернути Позикодавцю позику в строки та на умовах, передбачених цим Договором.
Позивач звертався до відповідача з претензією про сплату заборгованості за Договорами (дана обставина підтверджується листом від 30.08.2021 №1187/08-21). Однак, відповідь на претензію до позивача не надійшла.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, на думку позивача, що станом на момент звернення до суду, відповідач не виконав умов укладених Договорів та у визначений строк кошти не повернув. А тому у ДП «ЗАХІДІНФРАПРОЕКТ» перед ДП «ФІНІНПРО» існує заборгованість:
- по Договору № 4 у сумі 642 370 000, 00 грн.;
- по Договору № 5 у сумі 534 830 000, 00 грн.;
- по Договору № 6 у сумі 56 170 000, 00 грн.;
- по Договору № 36 у сумі 300 000, 00 грн.;
- по Договору № 1/2011 у сумі 5 700 000, 00 грн.;
- по Договору № 2/2011 у сумі 129 004 884, 00 грн.;
- по Договору № 3/2011 у сумі 1 468 745 261, 96 грн.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, викладених у позові доводів не спростував.
Дослідивши зміст укладених між сторонами договорів суд дійшов висновку, що вказані правочини за своєю правовою природою є договорами позики.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). .
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
В той же час приписами ст. 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
До того ж, ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, Інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно із ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, Договорами встановлені наступні строки надання позики:
- п. 3.1. Договору № 4 в редакції Додаткової угоди № 13 до Договору позика надається Позичальнику до 11 жовтня 2018 року;
- п. 3.1. Договору № 5 в редакції Додаткової угоди № 13 до Договору позика надається Позичальнику до 11 жовтня 2018 року;
- п. 3.1. Договору № 6 в редакції Додаткової угоди № 13 до Договору позика надається Позичальнику до 16 жовтня 2018 року;
- п. 3.1. Договору № 36 в редакції Додаткової угоди № 10 до Договору позика надається Позичальнику до 21 грудня 2018 року;
- п. 3.1. Договору № 1/2011 в редакції Додаткової угоди № 11 до Договору позика надається Позичальнику до 20 березня 2019 року;
- п. 3.1. Договору № 2/2011 в редакції Додаткової угоди № 12 до Договору позика надається Позичальнику до 20 березня 2019 року;
- п. 3.1. Договору № 3/2011 в редакції Додаткової угоди № 11 до Договору позика надається Позичальнику до 20 березня 2019 року.
Наявність обов'язку відповідача щодо повернення позикових коштів в загальному розмірі 2 837 120 145, 96 грн підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв'язку з чим позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.
Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 467 511 779,17 грн інфляційних втрат та 231 802 203,38 грн 3% річних за прострочення повернення позик за укладеними договорами.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено щодо кожного Договору, з урахуванням встановлених строків повернення позики, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у загальному розмірі 231 802 203,38 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно наданого позивачем розрахунку індексу інфляції суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався.
Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає пункту 6 Наказу Держкомстату № 265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
Необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд встановив, що розмір інфляційного збільшення становить 467 511 779,17 грн, а розрахунок наданий позивачем є вірним.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про наявність порушення зобов'язань за договорами позики.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів" задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові" (03118, м. Київ, вул. Хотівська, 4, літера А, код ЄДРПОУ 37122901) на користь Державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів" (03118, м. Київ, вул. Хотівська, 4 (літ А) код ЄДРПОУ 37264503) заборгованість в сумі 2 837 120 145, 96 грн, інфляційні втрати в сумі 467 511 779, 17 грн, 3% річних в сумі 231 802 203, 38 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 794 500,00 грн. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 18.07.2022 року.
Суддя Ю.О.Підченко