номер провадження справи 34/48/22
12.07.2022 Справа № 908/919/22
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
при секретареві судового засідання Балицькій Ю.І.
розглянувши матеріали справи № 908/919/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авісметіз-Запоріжжя», ідентифікаційний код юридичної особи 35449872 (бул. Шевченка, б.6, м. Запоріжжя, 69037) до відповідача: Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 22144952 (вул. Добролюбова, 23-а, м. запоріжжя, 69006)
про стягнення 7 432 грн 63 коп.
За участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Ференець О.Є., адвокат, посвідчення № 300 від 30.07.2003, ордер від 25.11.2021
від відповідача: Близнюк Р.Є., довіреність № 3 від 04.01.2022, паспорт
До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Авісметіз-Запоріжжя» з позовною заявою вих. № 51 від 06.06.2022 про стягнення з Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради 7 432 грн 63 коп., з яких: 5 175 грн 42 коп. - оплата за надані послуги за договором на надання послуг поточного ремонту № 547-ПР/2019 від 18.09.2019, 426 грн 66 коп. - пеня, 370 грн 50 коп. - 3% річних, 1 460 грн 05 коп. - інфляційні втрати, а також: 2 481 грн 00 коп. судового збору та 3 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2022 справу № 908/919/22 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.06.2022 у справі № 908/919/22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін. Судове засідання призначено на 12.07.2022 о 10 год. 30 хв.
Сторони повідомлені про судове засідання належним чином.
11.07.2022 до суду від відповідача надійшла заява про визнання позову у повному обсязі та клопотання про вирішення питання про повернення позивачеві судового збору.
В судовому засіданні 12.07.2022 здійснювалось фіксування судового процесу. Суд відкрив судове засідання. Відводів складу суду не заявлено. Права та обов'язки представникам сторін відомі та зрозумілі.
В судовому засіданні представник позивача у повному обсязі підтримав позовні вимоги. Просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідач на користь позивача 7 432 грн 63 коп., з яких: 5 175 грн 42 коп. - оплата за надані послуги за договором на надання послуг поточного ремонту № 547-ПР/2019 від 18.09.2019, 426 грн 66 коп. - пеня, 370 грн 50 коп. - 3% річних, 1 460 грн 05 коп. - інфляційні втрати, а також: 2 481 грн 00 коп. судового збору та 3 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Представник відповідача визнав позов повністю, та у зв'язку із цим, просив суд повернути позивачеві 50% сплаченого судового збору.
За наслідками судового засідання судом ухвалено рішення, вступну та резолютивну частини якого проголошено присутнім представникам сторін.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -
18.09.2019 між Комунальним підприємством “Запоріжремсервіс” Запорізької міської ради (замовником, відповідачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авісметіз - Запоріжжя» (підрядником, позивачем у справі) укладено договір № 547-ПР/2019 на надання послуг поточного ремонту (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання на свій ризик надати в порядку і на умовах цього договору власними та залученими силами і засобами (в тому числі, але не виключно, з використанням наданих замовником матеріалів), послуги код ДК 2015:021 45450000-6 поточний ремонт (послуги на виконання поточного ремонту під'їзду №1-3 житлового будинку № 6 по вул. Чернівецька у м. Запоріжжя (часткова заміна проводки та арматури) в обумовлений цим договором термін та з належною якістю в межах узгодженої договірної ціни, з дотриманням вимог техніки безпеки, охорони праці та здати об'єкт в експлуатацію.
Відповідно до п. 2.1 договору ціна послуг за цим договором складає 5 175 грн 42 коп. , у тому числі ПДВ - 862 грн 57 коп.
Згідно з п. 4.1. договору здача-приймання результатів надання послуг після їх закінчення здійснюється згідно з чинним порядком і оформлюється актом прийняття об'єкту в експлуатацію - актом виконаних робіт форми КБ-2в. Належним чином оформлені оригінали Актів КБ-2в з додатками і довідок КБ-3, передаються замовнику в трьох примірниках, після підписання та скріплення печаткою кожного їх примірника підрядником, із зазначенням в адресній частині реквізитів цього договору.
Оплата наданих послуг здійснюється на підставі підписаних замовником довідок та актів про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, КБ-2в протягом 60 календарних днів після підписами вищезгаданих форм КБ-3, КБ-2в. Розрахунок вартості виконаних робіт за формою КБ-3, КБ-2в виконується підрядником згідно з вимогами державних стандартів України, узгодженої договірної ціни, кошторисної документації, фактично виконаних робіт і фактично використаних матеріалів. У разі порушення підрядником термінів надання замовнику актів КБ-2в, передбачених п. 5.4.3. договору, термін оплати таких послуг становить 60 (шістдесят) календарних днів від дати підписання замовником актів КБ-2в з додатками до акта КБ-2в, підтверджених довідками КБ-3, на підставі наданих підрядником рахунків та оригіналів актів КБ-2в, Кб-3 і податкових накладних.
Виконуючі взяті на себе за договором зобов'язання, позивач виконав поточний ремонт зазначених вище об'єктів, що підтверджується підписаними 18.11.2019 сторонами довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3), а також актом приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в).
Відповідач в строк до 17.01.2020 повинен був з перерахувати на поточний рахунок позивача 5 175 грн 42 коп. оплати за надані послуги.
Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в примусовому порядку.
Стягнення з Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авісметіз-Запоріжжя» 7 432 грн 63 коп., з яких: 5 175 грн 42 коп. - оплата за надані послуги за договором на надання послуг поточного ремонту № 547-ПР/2019 від 18.09.2019, 426 грн 66 коп. - пеня, 370 грн 50 коп. - 3% річних, 1 460 грн 05 коп. - інфляційні втрати, а також: 2 481 грн 00 коп. судового збору та 3 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу було предметом судового розгляду у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Правовідносини сторін є господарськими та виникли з договору № 547-ПР/2019 на надання послуг поточного ремонту від 18.09.2019, укладеного між сторонами.
Договір не визнаний недійсним.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 ЦК України).
Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а відтак договір є укладеним.
В підпунктах 4.1 та 4.5 пункту 4 договору сторони договору визначили, що оплата наданих послуг здійснюється на поточний рахунок підрядника на підставі підписаних замовником довідок та актів про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, КБ-2в протягом шістдесяти календарних днів після підписання вищезгаданих форм.
Виконуючі взяті на себе за договором зобов'язання, позивач виконав поточний ремонт узгоджених у договорі об'єктів, що підтверджується підписаними сторонами 18.11.2019 довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2019 (ф. КБ-3), а також актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року (ф. КБ-2в).
Отже, відповідач в строк до 17.01.2020 зобов'язаний був перерахувати позивачеві 5 175 грн 42 коп. оплати за надані послуги.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг не виконав, в результаті чого сума боргу відповідача перед позивачем за договором складає 5 175 грн 42 коп.
Відповідно до п. 13.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12 2019 року, а в частині виконання фінансових зобов'язань - до повного їх виконання. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) за цим договором,
Суд звертає увагу сторін, що закінчення дії договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, які виникли внаслідок його укладення, зокрема, така обставина не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за договором щодо здійснення оплати за надані послуги.
Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Частиною 2 цієї статті визначено, що припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Стаття 599 ЦК України та стаття 202 ГК України встановлюють, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає і інші підстави припинення зобов'язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов'язання як закінчення строку дії договору.
Тобто, зобов'язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору (постанова Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 910/4962/18).
Відповідно до частини 7 статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Таким чином, зобов'язання, яке існувало на момент дії договору, однак лишилось невиконаним, підлягає виконанню незалежно від того, що термін дії договору закінчився.
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав своє зобов'язання, відповідно до договору № 547-ПР/2019 на надання послуг поточного ремонту від 18.09.2019.
Однак, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем отриманих послуг поточного ремонту, згідно умов договору.
Таким чином, суд вважає доведеними, правомірно заявленими, та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5 175 грн 42 коп. оплати за надані послуги згідно договору № 547-ПР/2019 на надання послуг поточного ремонту від 18.09.2019.
У зв'язку із несплатою відповідачем основної заборгованості у повному обсязі у визначений договором строк, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 426 грн 66 коп. пені, 370 грн 50 коп. 3% річних, 1 460 грн 05 коп. інфляційних втрат.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексуУкраїни порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 9.4 договору у випадку порушення замовником термінів оплати виконаних робіт згідно п. 4.1, він сплачує підряднику пеню в розмірі 0,05 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення зобов'язань.
Факт прострочення відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг доведено.
Позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 426 грн 66 коп. пені правомірно заявлені до стягнення за заявлений позивачем період та підлягають задоволенню в межах суми заявленої вимоги.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Сплата відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом перевірено розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат за допомогою ІПС «Законодавство» та визнано обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 370 грн 50 коп. 3% річних, 1 460 грн 05 коп. інфляційних втрат за заявлений до стягнення період.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.
Дослідивши матеріали справи позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором в повному обсязі.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, відповідачем не виконані зобов'язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі.
Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів сплати заборгованості.
При цьому, суд також враховує, що відповідачем визнано позов повністю, і судом задовольняються позовні вимоги у повному обсязі.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, у даному випадку у зв'язку із визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, із сплаченої позивачем при поданні позову суми судового збору в розмірі 2481 грн 00 коп., 1 240 грн 05 коп. підлягає поверненню із Державного бюджету України, а решта в сумі 1 240 грн 05 коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, які також задовольняються судом у заявленій до стягнення сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Стаття 627 ЦК України закріплює принцип свободи договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналогічні положення містяться у ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Так, згідно з позовною заявою позивач, відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України зазначав про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн 00 коп. та просив стягнути вказану суму витрат з відповідача.
За умовами укладеного між позивачем (клієнтом) і Адвокатським об'єднанням «Фінанси та право» в особі керуючого партнера Ференця О.Є. договору про надання професійної правничої допомоги № 51/АМЗ від 03.12.2021, клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання з підготовки позовних матеріалів.
Відповідно до п. 2.1. цього договору розрахунок вартості професійної правничої допомоги розраховується Адвокатським об'єднанням виходячи із розміру встановленої мінімальної заробітної плати. За годину роботи адвоката по наданню професійної правничої допомоги встановлюється оплата в розмірі 1/6 від встановленої мінімальної заробітної плати; розмір якої встановлено на 1 січня календарного року. Станом на 01.01.2021, розмір мінімальної заробітної плати встановлено 6000,00 грн. Відповідно Адвокатським об'єднанням та Замовником погоджено вартість 1 (однієї) години роботи адвоката по договору в розмірі 1000 грн. Якщо при наданні професійної правничої допомоги по представництву Замовника в судових органах, судове засідання тривало менш 1 (однієї) години, оплата послуг здійснюється за повну годину.
На виконання вказаних умов договору, позивач та адвокатське об'єднання підписали Акт надання - прийому професійних правничих послуг по Етапу 1, згідно якого загальний час наданої професійної правничої допомоги по Етапу 1договору № 51/АМЗ від 03.12.2021 складає 3 години.
До позову було додано договір № 51/АМЗ про надання професійної правничої допомоги від 03.12.2021, укладений між АО «Фінанси та право» в особі керуючого партнера Ференця О.Є. та позивачем у даній справі свідоцтво адвоката Ференець О.Є., акт № 1 від 06.06.2022 до договору на суму 3000 грн 00 коп., рахунок № 11АМЗ/06 від 06.06.2021 та платіжне доручення № 427 від 13.06.2022 про оплату за надання професійної правничої допомоги в рамках договору 3000 грн 00 коп.
Враховуючи наведене, позивач повідомив, що з метою стягнення з відповідача заборгованості за договором в судовому порядку позивачем було укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 51/АМЗ від 03.12.2021з Адвокатським об'єднанням «Фінанси та право», надав відповідні докази в підтвердження виконання сторонами договору та заявив про відповідні вимоги до вирішення справи по суті.
З урахуванням таких факторів, як: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціна позову та значенням справи для сторони; вартість професійної правничої допомоги, наданої на етапі підготовки справи до слухання (з'ясування обставин справи з клієнтом та формування правової позиції, вивчення первинних документів по справі, які були надані клієнтом, а також складання позовної заяви разом із детальним розрахунком повної суми заборгованості - штрафні санкції, відсотки, інфляційні втрати) було узгоджено сторонами в сумі 3000,00 грн та визначено в рахунку на оплату. Факт надання правничої допомоги засвідчується актом приймання-передачі наданих послуг № 1 від 06.06.2022 , а факт оплати цих послуг заявником платіжним дорученням №427 від 13.06.2022 з відміткою банку.
Суд вважає, що 3 000 грн 00 коп. становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі, підстав для зменшення їх розміру не вбачається.
Керуючись ст.ст. 129, 130, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Запоріжремсервіс” Запорізької міської ради (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 23-А; ідентифікаційний код юридичної особи 22144952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Авісметіз - Запоріжжя” (69037, м. Запоріжжя, бул. Т. Шевченка, буд. 6; ідентифікаційний код юридичної особи 35449872) 5 175 (п'ять тисяч сто сімдесят п'ять) грн 42 коп. оплати за надані послуги за договором на надання послуг поточного ремонту № 547-ПР/2019 від 18.09.2019, 426 (чотириста двадцять шість) грн 66 коп. пені, 370 (триста сімдесят) грн 50 коп. 3% річних, 1 460 (одна тисяча чотириста шістдесят) грн 05 коп. інфляційних втрат, а також: 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн 05 коп. судового збору та 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Повернути з Держбюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Авісметіз - Запоріжжя” (69037, м. Запоріжжя, бул. Т. Шевченка, буд. 6; ідентифікаційний код юридичної особи 35449872) 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн 05 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 438 від 13.06.2022 на загальну суму судового збору 2 481 грн 00 коп., який знаходиться в матеріалах господарської справи № 908/919/22, про що постановити відповідну ухвалу.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 18.07.2022.
Суддя А.О. Науменко