майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"11" липня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/306/22
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання Шундрик Т.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Мариніна М.О., ордер АМ №1025967 від 22.06.2022;
від відповідача: Савчук О.К., ордер КС №618266 від 22.11.2021;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Державного підприємства "Олевське лісове господарство"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК "Вишевичі"
про стягнення 39 117,48грн
Державне підприємство "Олевське лісове господарство" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК Вишевичі" про стягнення 39 117,48грн, з яких: 33 485,00грн основної заборгованості;670,00грн штрафу та 4 962,48грн інфляційних.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу необробленої деревини №393 від 31.08.2021.
В якості правових підстав позивач посилається на ст.11, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 627, 628, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.173, 174, 193, 230 Господарського кодексу України.
Ухвалою суду від 30.05.2022 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначити судове засідання для розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 04.07.2022 оголошувалась перерва до 11.07.2022.
Представник позивача в судовому засіданні 11.07.2022 підтвердив факт сплати відповідачем суми основного боргу. Просив суд задовольнити позовні вимоги щодо стягнення штрафу та інфляційних нарахувань. Подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правову допомогу (а.с. 63-67).
Представник відповідача в судовому засіданні 11.07.2022 пояснив, що відповідачем під час розгляду справи в суді сплачено суму основного боргу, в зв'язку з чим, подав клопотання про зменшення розміру судових витрат і витрат на правову допомогу.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
31.08.2021 між Державним підприємством "Олевське лісове господарство" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РБК "Вишевичі" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №393 (далі - Договір) (а.с.11-16).
За результатами проведення аукціону із продажу необробленої деревини заготівлі третього кварталу 2021 року, який відбувся 31.08.2021 продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах та способом, вказаними в цьому договорі (п.1.1 Договору).
На підставі регламенту біржі продавець продає, а покупець купує товар для власної переробки (п.1.2 Договору).
Відповідно до п.1.3 Договору товаром по цьому договору є необроблена деревина, стандартизована в лоти, та реалізована під час аукціону, а саме: лот №190.
Деталізована інформація про лоти зафіксована в специфікації, що додається до цього договору та є його невід'ємною частиною. Аукціонне свідоцтво про результати аукціону обов'язково направляється Біржею протягом 3 (трьох) робочих днів, по закінченню аукціону, на електронну пошту та оприлюднюється в персональних кабінетах продавця і покупця (п.1.4 Договору).
Згідно п.2.1 Договору загальна вартість товару, що є предметом цього договору, складає 109 700,00грн (сто дев'ять тисяч сімсот грн 00коп).
За змістом п.2.2 Договору по факту готовності партії товару, продавець надає покупцеві повідомлення про готовність товарної партії та запрошення на відбір товару (до відвантаження).
Пунктом 2.4 Договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату (передоплата 100%) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом 3 (трьох) банківських днів після дня отримання рахунку (рахунків).
Разом з тим, згідно п.2.6 Договору сума гарантійного внеску, перерахована покупцем на рахунок біржі для участі в аукціоні із продажу необробленої деревини, перераховується продавцю (за згодою продавця) в якості частини оплати за проданий товар або повертається на рахунок покупця протягом 3 (трьох) банківських днів після реєстрації покупцем на біржі даного договору купівлі-продажу необробленої деревини.
Датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної (п.3.4 Договору).
Відповідно до пп.4.4.1 Договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити продавцеві грошові кошти в якості оплати за товар на умовах та способом, передбаченими цим договором.
Пунктом 5.2 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну або неповну оплату товару покупець несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 2% від вартості неоплаченої продукції.
Даний договір вважається укладеним та набуває чинності з моменту підписання сторонами та реєстрації на біржі. Даний договір діє з 31.08.2021 по 30.09.2021 (п.7.1.-7.2 Договору).
Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії (п.7.3 Договору).
На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу лісоматеріали на суму 121 077,23грн, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні №003234 від 10.09.2021 (на суму 8 000,00грн), №262423 від 10.09.2021 (на суму 54 554,53грн), №849013 від 10.09.2021 (на суму 58 522,70грн) (а.с. 23-26).
Проте, всупереч умовам Договору відповідачем здійснено лише часткову оплату отриманої продукції, в розмірі 87 592,23грн, про що свідчить, зокрема, акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2021-18.04.2022 (а.с. 70). Таким чином, в останнього перед позивачем утворилася заборгованість з оплати поставленої лісопродукції в розмірі 33 485,00грн (121 077,23грн - 87 592,23грн).
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару, позивачем направлено останньому претензію №220 від 28.03.2022 щодо повернення заборгованості з оплати вартості лісопродукції згідно умов Договору в сумі 33 485,00грн протягом місячного строку (а.с. 27-28).
Водночас, станом на дату подання до суду позовної заяви відповідач відповіді на претензію не надав та не задовольнив її, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.
Разом з тим, під час розгляду справи в суді відповідачем сплачено на користь позивача 33 485,00грн основного боргу, що підтверджується копією платіжного доручення №2 від 01.07.2022 (а.с. 72).
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу необробленої деревини №393 від 31.08.2021.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.1 ст.692 ЦК України).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Як судом зазначалося вище, під час розгляду справи в суді відповідачем сплачено на користь позивача 33 485,00грн основного боргу, що підтверджується копією платіжного доручення №2 від 01.07.2022 (а.с. 72).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 33 485,00грн основного боргу за відсутністю предмета спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
За порушення строків оплати за договором, позивач заявив до стягнення 4 962,48грн інфляційних витрат за період з 01.10.2021 по 20.05.2022.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок розміру інфляційних втрат, суд дійшов до висновку про його правильність та обґрунтованість, тому задовольняє позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача 4 962,48грн.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 670,00грн штрафу.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України). Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст.230 Господарського кодексу України).
Як судом зазначалося вище, п.5.2 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну або неповну оплату товару покупець несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 2% від вартості неоплаченої продукції.
Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок розміру штрафу, суд дійшов до висновку про його неправильність, у зв'язку з чим, здійснивши його перерахунок, вважає такою, що підлягає до задоволення суму штрафу - 669,70грн. У частині вимог щодо стягнення 0,30грн штрафу суд відмовляє.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову частково, а саме - в частині вимог про стягнення 669,70грн штрафу і 4 962,48грн інфляційних втрат. У частині вимог щодо стягнення 0,30грн штрафу суд відмовляє в позові.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони .
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7 000,00грн, суд зазначає наступне.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 Господарського процесуального кодексу України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в розмірі 7 000,00грн представником позивача подано копії договорів про надання правової допомоги №55 від 04.02.2022 і №56 від 04.02.2022 (а.с. 33-34, 65); ордери серії АМ №1024291 від 13.05.2022 на ім'я Коки Валентини Аркадіївни та серії АМ №1025967 на ім'я Мариніної Марини Олександрівни (а.с. 36, 50); копії свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю №715 від 04.10.2012 та №1001215 від 01.12.2020 (а.с. 35, 51); копію витягу з Єдиного Реєстру адвокатів України №000374 від 16.02.2015 (а.с. 35); копії акту №1 приймання-передачі юридичних послуг у справі №906/306/22 від 11.07.2022, №2 від 13.05.2022 (а.с. 64а, 67); копію рахунку на оплату №1 від 11.07.2022 (а.с. 66); копію платіжного доручення №1508 від 11.07.2022 на оплату послуг з правової допомоги в розмірі 4000,00грн (а.с. 64).
Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015), а також висновки Європейського суду з прав людини, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої Європейського суду з прав людини вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08. 2019 у справі №915/237/18.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
11.07.2022 відповідачем до суду подано клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу (а.с. 68-69), в якому останній, посилаючись, зокрема, на здійснення повного погашення суми основного боргу, на малозначність і нескладність справи, нетривалу за часом участь представника позивача в судових засіданнях у даній справі, а також на тимчасове фактичне зупинення підприємницької діяльності у зв'язку з введенням у державі воєнного стану, просить покласти судові витрати на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Отже, враховуючи вищевикладене, а також, характер і рівень складності справи (малозначність справи), з огляду на принцип с п і в м і р н о с т і розміру адвокатських послуг, принцип пропорційності розміру судових витрат до обсягу частково задоволених позовних вимог, кількість та тривалість судових засідань за участю представника позивача, здійснення повного погашення відповідачем суми основного боргу під час розгляду справи в суді, а також клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про покладення на відповідача судових витрат на професійну правову допомогу в сумі 3 500,00грн.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 33 485,00рн основного боргу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК "Вишевичі" (12214, Житомирська обл., Радомишльський район, с. Вишевичі, вул. Садова, буд. 70, ідентифікаційний код 4044618) на користь Державного підприємства "Олевське лісове господарство" (11002, Житомирська обл., м. Олевск, вул. Пушкіна, буд. 18, ідентифікаційний код 00991901):
- 669,70 грн штрафу;
- 4 962,48 грн інфляційних;
- 2 481,00грн судового збору;
- 3 500,00грн витрат на професійну правничу допомогу.
4. Відмовити в позові в частині стягнення 0,30грн штрафу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 18.07.22
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - у справу
2 - позивачу на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2
3 - відповідачу на електронну пошту представника: ІНФОРМАЦІЯ_3