вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.07.2022м. ДніпроСправа № 904/250/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотест-Центр", м. Львів
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Жовті Води, Дніпропетровська область
про стягнення пені у розмірі 124 615,76 грн., 3% річних у розмірі 104 301,70 грн. та інфляційної складової у розмірі 322 107,56 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
Без участі представників сторін.
РУХ СПРАВИ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотест-Центр" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення пені у розмірі 233 591,86 грн., 3% річних у розмірі 91 640,25 грн. та інфляційної складової у розмірі 28 673,52 грн.
Ухвалою суду від 26.01.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотест-Центр" № 17-01/22-01 від 17.01.2022 залишено без руху.
Ухвалою суду від 07.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене провадження у справі. Справу № 904/250/22 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Позивач, 10.03.2022 надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог. Наразі позивач просить суд стягнути пеню у розмірі 124 615,76 грн., 3% річних у розмірі 104 301,70 грн. та інфляційну складову у розмірі 322 107,56 грн.
Подана заява відповідає вимогам чинного законодавства України. За таких обставин, суд прийняв до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотест-Центр" (надалі - постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - покупець) було укладено договір поставки № 12с/142/53-142-04-20-01296 від 05.11.2020 (надалі - договір).
Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, поставити покупцеві Модулі індикації для відображення результатів вимірювання (далі - продукція, код ДК 31710000-6- електронне обладнання), а покупець прийняти і оплатити продукцію на умовах, визначених договором. Умови договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс 2010".
Згідно з пунктом 1.2 договору, найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки визначені в специфікації (додаток № 1 до договору), яка є невід'ємною частиною даного договору.
Сума договору становить 2 906 560,00грн., у тому числі ПДВ 20% - 581 312,00грн, а всього 3 487 872,00грн (п.3.1. договору).
Позивач вказав, що між сторонами було підписано специфікацію, в якій визначено, найменування, кількість, вартість продукції, що поставляється.
Позивач стверджує, що на виконання умов договору поставки позивачем поставлена продукція на загальну суму 3 487 872,00 грн., що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною № 321 від 15.12.2020.
Однак, покупець, за твердженням позивача, порушив свої зобов'язання за договором та не сплатив вартість отриманого товару у встановлені строки. Платіжним дорученням № 16453 від 22.07.2021 відповідачем здійснено часткову оплату вартості поставленого товару на суму 581312,00 грн.
За таких обставин, за розрахунком позивача, у Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотест-Центр" у розмірі 2 906 560,00 грн.
Позивач зазначив, що вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2021 у справі № 904/7350/21. Цим рішенням присуджено до стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Автоматика та Машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотест-Центр" заборгованість за договором поставки № 12с/142/53-142-04-20-01296 від 05.11.2020 у розмірі 2 906 560 грн.
Позивач наполягає на тому, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2021 у справі № 904/7350/21 станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом відповідачем не виконано, сума основної заборгованості не сплачена.
За таких обставин, позивач нарахував відповідачу до сплати 3 % річних за загальний період з 30.01.2021 по 07.03.2022 у розмірі 104 301,70 грн., інфляційну складову за загальний період з лютого 2021 по січень 2022 у розмірі 322 107,56 грн. та пеню у розмірі облікової ставки НБУ за загальний період з 01.03.2021 по 01.09.2021 у розмірі 124 615,76 грн.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач надав до суду відзив на позов, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
Відповідач зазначив, що 10.11.2021 між сторонами було підписано графік погашення заборгованості, в т.ч., за договором поставки № 12с/142/53-142-04-20-01296 від 05.11.2020. Відповідно до цього графіку, строк виконання грошового зобов'язання за договором - до 30.11.2021. Відповідач наполягає на тому, що оскільки строк виконання грошового зобов'язання було змінено, підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитків з 30.01.2021 по 30.11.2021 відсутні.
Також відповідач зауважив, що позивач здійснює нарахування пені поза межами, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, 6 місячного строку.
За таких обставин, відповідач надав власний контррозрахунок штрафних санкцій.
Крім того, за розрахунком відповідача, відлік строку на оплату поставленого товару слід починати з дати проходження товаром вхідного контролю, а саме з 03.03.2021.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення пені за договором поставки № 12с/142/53-142-04-20-01296 від 05.11.2020 у розмірі 124 615,76 грн., 3% річних у розмірі 104 30,70 грн. та інфляційної складової у розмірі 322 107,56 грн.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений товар мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи був оплачений відповідачем поставлений товар), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотест-Центр" (надалі - постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - покупець) було укладено договір поставки № 12с/142/53-142-04-20-01296 від 05.11.2020 (надалі - договір).
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п.10.1. договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (за наявності) і діє до 31.12.2021, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених договором, договір діє до закінчення строку дії гарантій на продукцію.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, поставити покупцеві Модулі індикації для відображення результатів вимірювання (далі - продукція, код ДК 31710000-6- електронне обладнання), а покупець прийняти і оплатити продукцію на умовах, визначених договором. Умови договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс 2010".
Згідно з пунктом 1.2 договору, найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки визначені в специфікації (додаток № 1 до договору), яка є невід'ємною частиною даного договору.
Сума договору становить 2 906 560,00грн., у тому числі ПДВ 20% - 581 312,00грн, а всього 3487872,00грн (п.3.1. договору).
Між сторонами було підписано специфікацію, в якій визначено, найменування, кількість, вартість продукції, що поставляється.
На виконання умов договору поставки позивачем поставлена продукція на загальну суму 3 487 872,00 грн., що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною № 321 від 15.12.2020.
Однак, покупець порушив свої зобов'язання за договором та не сплатив вартість отриманого товару у встановлені строки. Платіжним дорученням № 16453 від 22.07.2021 відповідачем здійснено часткову оплату вартості поставленого товару на суму 581 312,00 грн.
За таких обставин, у Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотест-Центр" у розмірі 2 906 560,00 грн.
Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2021 у справі № 904/7350/21. Цим рішенням присуджено до стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Автоматика та Машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотест-Центр" заборгованість за договором поставки №12с/142/53-142-04-20-01296 від 05.11.2020 у розмірі 2 906 560 грн.
Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Докази виконання відповідачем рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2021 у справі № 904/7350/21 та сплати суми основної заборгованості за договором поставки № 12с/142/53-142-04-20-01296 від 05.11.2020 у розмірі 2 906 560,00 грн. в матеріалах цієї справи відсутні.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу до сплати 3 % річних за загальний період з 30.01.2021 по 07.03.2022 у розмірі 104 301,70 грн. та інфляційну складову за загальний період з лютого 2021 по січень 2022 у розмірі 322 107,56 грн.
Щодо строків оплати відповідачем за поставлений товар слід зазначити про таке.
У рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2021 у справі №904/7350/21 судом було встановлено, що, з урахуванням положень чинного законодавства та умов договору поставки, строк оплати вартості поставленого товару за видатковою накладною № 321 від 15.12.2020 на суму 2 906 560,00грн. є таким, що настав.
Разом з тим, вказаним рішенням не було встановлено строку, у який відповідач мав оплатити товар, поставлений за видатковою накладною № 321 від 15.12.2020 на суму 3 487 872,00 грн.
Так, порядок оплати за поставлений товар визначений розділом 4 договору.
Відповідно до пункту 4.2 договору, покупець зобов'язаний оплатити продукцію протягом 45 (сорока п'яти) банківських днів з моменту поставки та проходження вхідного контролю продукції за кількістю та якістю відповідно нормативних документів покупця, в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в договорі, згідно рахунку, наданого постачальником.
Слід звернути увагу позивача на те, що строк оплати товару за договором обліковується у банківських, а не календарних днях.
З урахуванням вказаного пункту договору, строк оплати покупцем спірного товару настав 19.02.2021.
Щодо твердження відповідача про те, що відлік строку на оплату поставленого товару слід починати з дати проходження товаром вхідного контролю, а саме з 03.03.2021, слід зазначити про таке.
Як вказано вище, за умовами п. 4.2 договору початок відліку строку оплати прив'язаний саме до моменту отримання такого товару покупцем.
Підписавши видаткову накладну № 321 від 15.12.2020 покупець підтвердив факт отримання підприємством товару. Проходження вхідного контролю продукції за кількістю та якістю є виробничим процесом покупця та не може бути відкладальною обставиною для здійснення оплати товару.
Умова проходження вхідного контролю продукції є додатковою та жодним чином не впливає на відлік строку оплати.
За таких обставин, відлік строку на оплату поставленого товару слід починати саме з дати підписання сторонами видаткової накладної № 321 від 15.12.2020.
А отже:
- у період з 20.02.2021 по 21.07.2021 у відповідача існувало прострочення з виконання грошового зобов'язання у розмірі 3 487 872 грн.;
- з 22.07.2021 у відповідача існує прострочення з виконання грошового зобов'язання у розмірі 2 906 560,00 грн.
Разом з цим, між сторонами, 10.11.2021 було підписано графік погашення заборгованості, в т.ч., за договором поставки № 12с/142/53-142-04-20-01296 від 05.11.2020. Відповідно до цього графіку, строк виконання грошового зобов'язання за договором - до 30.11.2021.
Отже, 10.11.2021 сторони встановили інший строк виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати заборгованості у розмірі 2 906 560,00 грн. При цьому, надання постачальником покупцю відстрочки з погашення вказаної заборгованості у період з 10.11.2021 по 30.11.2021 не нівелює наявність у відповідача прострочення з виконання грошового зобов'язання у період з 20.02.2021 по 09.11.2021.
За розрахунком суду:
- 3% річних на суму боргу 3 487 872 грн. за період з 20.02.2021 по 21.07.2021 становлять 43 574,51 грн.;
- 3% річних на суму боргу 2 906 560 грн. за період з 22.07.2021 по 09.11.2021 становлять 26 517,38 грн.;
- 3% річних на суму боргу 2 906 560 грн. за період з 01.12.2021 по 07.03.2022 становлять 22 933,95 грн.
Всього: 93 025,84 грн.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 3% річних є обґрунтованими у розмірі 93 025,84 грн.
Розрахунок інфляційної складової, наданий позивачем, не відповідає чинному законодавству України. Так, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
За розрахунком суду:
- інфляційна складова на суму боргу 3 487 872 грн. за період з березня 2021 по липень 2021 становить 141 422,47 грн.;
- інфляційна складова на суму боргу 2 906 560 грн. за період з серпня 2021 по січень 2022 становить 136 072,30 грн.
Всього: 277 494,77 грн.
А отже, позовні вимоги про стягнення інфляційної складової є обґрунтованими у розмірі 277 494,77 грн.
Згідно з п. 7.2. договору, у разі порушення покупцем більш ніж на 30 календарних днів строку оплати продукції, покупець сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочки оплати.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
На підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував пеню у розмірі облікової ставки НБУ за загальний період з 01.03.2021 по 01.09.2021 у розмірі 124 615,76 грн.
Перевіривши розрахунок, доданий до позову, суд встановив, що позивачем при здійсненні нарахування пені було помилково визначено дату виникнення у відповідача основного зобов'язання. Як наслідок, порушено вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, як зазначено вище, строк оплати покупцем спірного товару настав 19.02.2021.
А отже, шестимісячний строк для нарахування пені, встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, завершується 19.08.2021.
Судом зроблено перерахунок сум пені. При здійсненні розрахунку пені суд застосував положення частини 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Тому, розрахунок пені здійснюється саме з 01.03.2021 (дати, визначеної позивачем у розрахунку) по 19.08.2021.
За розрахунком суду:
- пеня на суму боргу 3 487 872 грн. за період з 01.03.2021 по 21.07.2021 становить 97 899,31 грн.;
- пеня на суму боргу 2 906 560 грн. за період з 22.07.2021 по 19.08.2021 становить 18 434,75 грн.
Всього: 116 334,06 грн.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими у розмірі 116 334,06 грн.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 12с/142/53-142-04-20-01296 від 05.11.2020 з додатками та додатковими угодами (том 1 а.с. 20 - 29), видатковою накладною (том 1 а.с. 30), податковою накладною (том 1 а.с. 31 - 32), листуванням між сторонами (том 1 а.с. 34 - 39, 41 - 57), платіжним дорученням (том 1 а.с. 40).
Обставини, на які посилається відповідач, доводяться графіком погашення заборгованості (том 1 а.с. 112).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення 3 % річних у розмірі 93 025,84 грн., інфляційної складової у розмірі 277 494,77 грн. та пені у розмірі 116 334,06 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 11 275,86 грн., інфляційної складової у розмірі 44 612,79 грн. та пені у розмірі 8 281,70 грн. - слід відмовити.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.
При цьому, слід зазначити про таке.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру позивачем сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та ціни позову 551 025,02 грн., за подання цього позову позивачем мав бути сплачений судовий збір у розмірі 8 265,38 грн.
Платіжним дорученням № 1098 від 14.01.2022 позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 9 088,58 грн. Тобто, позивачем було надлишково сплачено до державного бюджету судовий збір у розмірі 823,20 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відтак, надлишково сплачений позивачем судовий збір у розмірі 823,20 грн. може бути повернутий останньому ухвалою суду за відповідним клопотанням.
ЩОДО ПОКЛАДЕННЯ НА ВІДПОВІДАЧА ВИТРАТ ПОЗИВАЧА НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ АДВОКАТА.
У позові позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 45 000 грн.
У якості доказів надання Адвокатським об'єднанням «Лохматов і партнери» Товариству з обмеженою відповідальністю "Екотест-Центр" юридичних послуг під час розгляду справи №904/250/22 позивачем долучено до суду: договір про надання правової допомоги від 03.06.2021 № 03-06/21, додаткову угоду № 15 від 04.01.2022, акт приймання - передачі наданих послуг від 18.01.2022, рахунок на оплату № 2 від 18.01.2022 та платіжне доручення № 1149 від 14.02.2022.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до акту приймання - передачі наданих послуг від 18.01.2022, вартість юридичних послуг у справі, незалежно від обсягу послуг та часу, витраченого Адвокатським об'єднанням, є фіксованою та складає 15 000 грн.
Розмір фактичних витрат позивача на правову допомогу адвоката підтверджений належними доказами та співмірний із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову.
За таких обставин, витрати позивача на правову допомогу адвоката у розмірі 15 000 грн. слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог, а саме покласти на відповідача у розмірі 13253,16 грн.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (місцезнаходження: 52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Гагаріна, буд. 4; ідентифікаційний код: 39688675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотест-Центр" (ідентифікаційний код: 37801182; місцезнаходження: 79034, м. Львів, вул. Кам'янецька, 3) 3 % річних у розмірі 93 025,84 грн., інфляційну складову у розмірі 277 494,77 грн., пеню у розмірі 116 334,06 грн., витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 13 253,16 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 302,82 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2021 у справі № 904/250/22 здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу в розмірі 2 906 560 грн. з 08.03.2022 до моменту виконання рішення суду у даній справі за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 11 275,86 грн., інфляційної складової у розмірі 44 612,79 грн. та пені у розмірі 8 281,70 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 18.07.2022.
Суддя М.О. Ніколенко