вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" липня 2022 р. Справа№ 910/5339/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Козир Т.П.
Кравчука Г.А.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 12.07.2022
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 21.10.2021 (повний текст рішення складено 29.10.2021)
у справі №910/5339/21 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд"
за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛКАР"
2. ОСОБА_1
3. фізичної особи-підприємця Шитікова Олега Дмитровича
4. Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство"
про стягнення 1.061.539,89 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" про стягнення 1.061.539,89 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1.061.539,89 грн.
У відзиві на позов відповідач визнав факт здійснення поставки товару позивачем, водночас відповідачем заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, посилаючись на те, що поставка товару була здійснені партіями з 10 по 12 листопада 2017 р., відтак перебіг позовної давності розпочався не пізніше 12.11.2017 та сплив через три роки 12.11.2020, тоді як з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт" звернулося до суду 30.03.2021, у зв'язку з чим відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У письмових поясненнях, поданих суду першої інстанції, позивач зазначав, що підписання сторонами акту звірки взаєморозрахунків від 31.05.2018 свідчить про переривання строку позовної давності.
У письмових поясненнях, поданих суду першої інстанції, відповідач зазначав, що особа, якою підписано Акт звірки взаєморозрахунків від 31.05.2018, не має право вчиняти дії, направлені на визнання заборгованості підприємства; крім того, вказував, що ініціали (ім'я та по-батькові) підписанта акту звірки взаєморозрахунків від 31.05.2018 «Винокуров В.М.» не відповідає ініціалам Винокурова М.В., який є працівником ТОВ "Кернел-Трейд".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 у справі №910/5339/21 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт" 1.061.539,89 грн суму основного боргу та 15.923,10 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду мотивоване встановленням обставин щодо невиконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару за укладеним між сторонами договором поставки у спрощений спосіб. Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що підписання в межах строків позовної давності боржником і кредитором акта звірки взаєморозрахунків від 31.05.2018, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, належить до дії, яка свідчить про визнання особою свого боргу, і як наслідок про переривання строку позовної давності.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 у справі №910/5339/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального права та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються заперечення на позов, аналогічні тим, які викладено у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях, наданих суду першої інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29/11.2022 відкрито апеляційне провадження; призначено до розгляду апеляційну скаргу.
Після неодноразових перенесень, судове засідання з розгляду вищевказаної заяви було призначено на 12.07.2022, про що 07.06.2022 постановлено відповідну ухвалу суду.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 12.07.2022 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 12.07.2022 представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За правилами ст. ст. 205, 206 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі за вибором сторін, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення.
Згідно з положеннями ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено поставку товару відповідачу, а саме 155,400 т. насіння соняшника, що підтверджується Товарно-транспортними накладними № 3 від 08.11.2017, № 4 від 08.11.2017, № 5 від 09.11.2017, № 6 від 09.11.2017, № 7 від 09.11.2017 та № 8 від 10.11.2017; експрес - накладними ТОВ «НОВА ПОШТА» № 59 0003 0420 5014, 590003 0520 2139, 59 0002 9847 2901, 59 0003 0140 3775, 59 0002 9916 0623.
Актом звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем станом на 31.05.2018 відповідачем визнано наявність заборгованості перед позивачем на загальну суму коштів у розмірі 2392002,61 грн, в тому числі суму боргу в розмірі 1.061.539,89 грн.
Зі змісту вищезазначених видаткових накладних та актів надання послуг вбачається, що сторонами досягнуто згоди з таких умов договору, як предмет та ціна договору, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про те, що сторонами було укладено договір у спрощеній формі.
Посилаючись на договір поставки №П-0764/8/18 від 10.11.2017, укладений між ТОВ «Екологічний продукт» та ТОВ «Кернел-Трейд», сторонами не надано підписаний ними договір поставки №П-0764/8/18 від 10.11.2017, а відтак суд не може стверджувати про укладення між сторонами вказаного договору.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у спрощеній формі правочин є договором поставки.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як встановлено вище, позивачем здійснено поставку товару відповідачу, а саме 155,400 т. насіння соняшника, вартістю 1.061.539,89 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 3 від 08.11.2017, № 4 від 08.11.2017, № 5 від 09.11.2017, № 6 від 09.11.2017, № 7 від 09.11.2017 та № 8 від 10.11.2017; експрес-накладними ТОВ «НОВА ПОШТА» № 59 0003 0420 5014, 590003 0520 2139, 59 0002 9847 2901, 59 0003 0140 3775, 59 0002 9916 0623.
Відповідач факт отримання насіння соняшника не заперечує.
Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Актом звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем станом на 31.05.2018 відповідачем визнано наявність заборгованості перед позивачем на загальну суму коштів у розмірі 2.392.002,61 грн., в тому числі суму боргу в розмірі 1.061.539,89 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Отже, станом на час звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості отриманого товару настав.
Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заявленої позивачем до стягнення заборгованості.
В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи те, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1.061.539,89 грн є обґрунтованою.
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог позивача, заявленої в місцевому господарському суді, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Нормами ст.257 ЦК України встановлено, що загальний строк позовної давності становить три роки.
Згідно ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у позові.
Відповідно до ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Як встановлено вище, між позивачем та відповідачем підписано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2018, згідно з яким відповідачем визнано наявність заборгованості перед позивачем на загальну суму коштів у розмірі 2.392.002,61 грн., в тому числі суму боргу в розмірі 1.061.539,89 грн.
Підписання в межах строків позовної давності боржником і кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, належить до дії, яка свідчить про визнання особою свого боргу, і як наслідок про переривання строку позовної давності.
Від імені відповідача зазначений Акт звірки підписано представником відповідача Винокуровим М.В. (в акті змінено місця розташування ініціалів Винокурова М.В., зазначено - Винокуров В.М.), проставлений ним підпис, який візуально не відрізняється від підписів, які останній проставив на довіреностях №П00014008 від 08 листопада 2017 року та №П00014009 від 22 листопада 2017 року.
Колегія суддів враховує, що акт звірки виготовлений на бланку відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" та містить відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд".
Відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання може мати печатки.
Для виготовлення печаток одержання будь-яких документів дозвільного характеру не передбачається.
В даному випадку вбачається, що підписання акту підтверджується наявністю на спірному акті відтисків печатки відповідача, як юридичної особи. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.
В той же час, відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки.
Тобто, матеріали справи не місять доказів того, що печатка товариства використовувалась проти волі відповідача.
Отже, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірному акті та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на бухгалтерських документах, а відповідачем в свою чергу не надано доказів протиправності використання печатки відповідача, колегія суддів вважає, що даний Акт звірки взаємних розрахунків від 31.05.2018 є належним та допустимим доказом у даній справі.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, заміна місця розташування ініціалів Винокурова М.В. в Акті звірки взаємних розрахунків від 31.05.2018 не свідчить про те, що вказаний акт підписано іншою особою.
Також безпідставними є доводи відповідача щодо відсутності повноважень Винокурова М.В. на підписання акту звірки, з огляду на визначені у посадовій інструкції завдання та обов'язки, права, повноваження, відповідальність, які необхідні для забезпечення ефективної роботи керівника підрозділу закупівель в Полтавській, Сумській і Чернігівській областях Винокурова Максима Володимировича.
Отже, внаслідок підписання представником відповідача 31.05.2018 Акту звірки взаємних розрахунків відбулось переривання позовної давності та її перебіг розпочався заново, а тому зважаючи на дату звернення позивача з даним позовом до суду (01.04.2021), позивач звернувся до суду з позовом у даній справі в межах строку позовної давності.
З огляду на викладене, позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" про стягнення 1.061.539,89 грн правомірно визнана судом першої інстанції обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 у справі №910/5339/21 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Київську міську раду.
Матеріали справи №910/5339/21 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 18.07.2022.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Т.П. Козир
Г.А. Кравчук