Справа №22-3734-2006
Категорія 18
Головуючий у першій інстанції Демченко О.М.
Доповідач Вадовська Л.М.
13 липня 2006 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Вадовської Л.М.,
суддів - Ващенко Л.Г.,
Фадєєнко А.Ф.,
при секретарі - Боднар М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ «Державний ощадний банк України" в особі Одеського міського відділення № 7860 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Державний ощадний банк України" про захист прав споживача, розірвання договору банківського вкладу, стягнення збитків , -
Позивач , звернувшись до суду з вищеназваним позовом , вказав, що до 2 січня 1992 року з Ощадним банком СРСР уклав договір банківського вкладу, на підтвердження чого отримав ощадну книжку. Крім того, його матір'ю ОСОБА_2, свідоцтво про право на спадщину після смерті якої він отримав, до 2 січня 1992 року з Ощадбанком СРСР те ж були укладені договори банківського вкладу, на підтвердження чого ОСОБА_2 отримала ощадні книжки. Посилаючись на порушення відповідачем законних прав та інтересів як власника коштів та споживача послуг у зв'язку з не проведенням нарахування та виплати процентів по притягнутим на умовах договорів банківського вкладу коштам, позивач просив визнати за ним право на одержання доходу у вигляді процентів на розміщені ним та ОСОБА_2 в філіях банку грошові внески, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити проценти з урахуванням індексів інфляції (а.с.2-5)
В ході розгляду справи позивач змінив позовні вимоги. Посилаючись на те, що відповідач суттєво порушив умови договорів, внаслідок чого позивача фактично позбавлено власності на надані відповідачу кошти, позивач просив розірвати договори банківського вкладу з моменту укладення таких та стягнути спричинені знеціненням вкладів збитки у вигляді здійснених ним та ОСОБА_2 грошових вкладів з урахуванням інфляції за період з моменту розірвання договору по лютий 2006 року в розмірі 60 580 грн. 66 коп. (а.с.32-34, 40).
Відповідач в особі представника позов визнав в частині права на розірвання договорів банківського вкладу по основних рахунках та не визнав в частині стягнення збитків з посиланням на відсутність вини банку в знеціненні вкладів та обов'язку здійснювати щорічну індексацію таких.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 березня 2006 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення скасувати , ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Неправильність рішення апелянт мотивував порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції , заслухавши пояснення, дослідивши докази , колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог з таких підстав.
Ухвалюючи рішення , суд першої інстанції виходив з того , що право позивача на розірвання договорів у зв'язку з неналежним виконанням таких наявне та стягнення збитків грунтується на правових підставах.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та вказує на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Колегією суддів встановлено , що 25 травня 1991 року позивач уклав з Ощадним банком СРСР договір банківського вкладу, розмістивши належні йому кошти в розмірі 3 000 крб. 00 коп. на рахунку № НОМЕР_1 у філії № 7860/0313 банку в м. Одесі. Залишок вкладу на час розгляду справи в суді складає 2,41 грн. (а.с.11, 43). 2 листопада 1996 року позивачем відкрито компенсаційний рахунок № НОМЕР_2 , залишок вкладу на якому становить 3 197 грн. 65 коп. (а.с. 12,44).
1 листопада 1990 року ОСОБА_2 уклала з Ощадним банком СРСР договір банківського вкладу, розмістивши належні їй кошти в розмірі 6 628 грн. 89 коп. на рахунку № НОМЕР_3 у філії № 5375/0316
банку м. Одеси. Залишок вкладу на час розгляду справи в суді складає 5 грн. 20 коп. (а.с.8, 45). 1 березня 1991 року ОСОБА_2 відкрито компенсаційний рахунок №НОМЕР_4, залишок вкладу на якому становить 0,12 грн. 27 березня 2004 року ОСОБА_2 відкрито компенсаційний рахунок № НОМЕР_5, залишок вкладу на якому становить 7 896 грн. 00 коп. (а.с. 10,47).
У 1977 році ОСОБА_2 уклала з Ощадним банком СРСР договір банківського вкладу, розмістивши належні їй кошти на рахунку № НОМЕР_6 філії банку в м. Одесі. Залишок вкладу на час розгляду справи в суді складає 0,30 грн. (а.с.7,48-50). 27 березня 2004 року ОСОБА_2 відкрито компенсаційний рахунок № НОМЕР_7, залишок вкладу на якому становить 4 409 грн.50 коп. (а.с.9, 51).
Правовідносини , що виникли між сторонами , випливають з договорів банківського вкладу. Оскільки договори банківського вкладу було укладено до 1 січня 2004 року і виниклі між сторонами правовідносини є тривалими , то щодо підстав розірвання договору підлягають застосуванню норми ЦК України в редакції 2004 року ( аб.2 п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року).
Згідно ч.І ст.651 ЦК України в редакції 2004 року розірвання договору за загальним принципом допускається за згодою сторін.
Позивач заявив вимоги про розірвання договорів банківського вкладу по основних рахунках. Відповідач проти розірвання договорів не заперечує. Обопільна згода сторін на розірвання договорів банківського вкладу наявна.
З огляду на викладене , вимоги в частині розірвання договорів банківського вкладу по основних рахунках підлягають задоволенню.
Згідно ч.ч.2, 3 ст.653 ЦК України в редакції 2004 року розірвання договору зумовлює наслідки припинення зобов'язання сторін. Оскільки договір розривається у судовому порядку, то зобов'язання припиняються з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.
Рішення суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення, тому момент припинення зобов'язань по договору визначається датою ухвалення рішення, тобто 13 липня 2006 року.
У зв'язку з припиненням зобов'язань відповідач повинен повернути позивачу залишки вкладів по основних рахунках.
В частині обгрунтованості вимог про стягнення збитків, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до Указу Президента СРСР від 22 березня 1991 року «Про компенсацію населенню втрат від знецінення заощаджень у зв'язку з одноразовим підвищенням роздрібних цін" проводилася разова переоцінка коштів населення, які знаходились у внесках Держбанку і Ощадбанку СРСР.
Позивачу передбачена даним Указом 40-відсоткова компенсація була нарахована, з зарахуванням суми компенсації на спеціальний рахунок.
Згідно ст.57 Закону України «Про банки і банківську діяльність" внески фізичних осіб Державного ощадного банку гарантуються державою.
Згідно ст.1 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" від 21 листопада 1996 року № 537/96-ВР , держава взяла на себе зобов'язання по відновленню знецінених заощаджень громадян, поміщених до установ Ощадбанку в період до 2 січня 1992 року.
Виходячи з вимог ст.5 даного Закону , установи Ощадбанку провели одноразову індексацію внесків у співвідношенні 01 крб. заощаджень на 01 грн. 05 коп., а проіндексовані суми віднесли на позабалансовий рахунок банку. Вкладникам видали компенсаційні ощадні книжки, на підставі яких виникає право на отримання компенсаційних сум в майбутньому за рахунок Державного бюджету. Суми коштів, зафіксовані в ощадній книжці позивача , виписаній Ощадбанком відповідно до вимог Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" позивачем як вкладником не вносились. Це суми, які держава планує поступово виплатити як компенсацію втрат від знецінення заощаджень.
Компенсаційний рахунок - це фактичне оформлення права на отримання компенсації за наявності грошових коштів для компенсації заощаджень громадян, які визначаються в Державному бюджеті окремою статтею (ст.6 Закону).
Постановою Кабінету Міністрів України «Про виплату в 2005 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень і страхових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України і установи колишнього Укрдержстраху , та викуп облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року" № 409 від 30 травня 2005 року передбачені виплати компенсацій громадянам на загальну суму 500 млн. грн. визначеним категоріям вкладників.
У 2006 році виплата компенсаційних сум не передбачена.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 2 липня 2002 року у справі «ОСОБА_3 та інші проти України" визначено , що стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює для держави загального обов'язку щодо проведення систематичного індексування заощаджень для виправлення згубних наслідків інфляції та збереження купівельної спроможності вкладених коштів.
При цьому, початкові вклади незаперечно становлять «майно", яке належить позивачу у сенсі ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, і тому не заперечується , що заявники можуть забрати ці кошти разом з відповідними процентами, якщо забажають.
Що стосується коштів, передбачених Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" № 537/96 від 21 листопада 1996 року та відповідних проіндексованій вартості вкладів, Європейський Суд з прав людини зазначає, що ці кошти належать до коштів державного Казначейства, що їх держава виділяє на певних умовах.
Право на індексування заощаджень не гарантується як таке статтею 1 Протоколу № 1.
З огляду на викладене, не має підстав вважати, що позивачу заподіяні збитки, які, у його розумінні, викликані інфляційними процесами в Україні і складають 60 580 грн. 66 коп.
Твердження представника позивача про те, що суми коштів, які залишилися на початкових (основних) вкладах підлягають індексації за загальними правилами індексації грошових доходів громадян, не приймаються до уваги , оскільки згідно ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, які вони отримують в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсія, соціальна допомога, стипендія, оплата праці (грошового забезпечення), суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, тощо.
Вклади громадян до таких доходів не відносяться. На них розповсюджується інший порядок компенсації, згідно якого держава взяла на себе обов'язок по відновленню знецінених заощаджень громадян, поміщених до установ Ощадбанку у період до 2 січня 1992 року , що має місце і у даному випадку.
При розірванні договорів початкових (основних) вкладів підлягають поверненню суми первинних вкладів, які були передані Ощадбанку на зберігання до 2 січня 1992 року, незалежно від їх нинішньої реальної вартості.
Керуючись ст.303, п.2 ч.І ст.307, п.п.3,4 ч.І ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ВАТ «Державний ощадний банк України" в особі Одеського міського відділення № 7860 задовольнити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 березня 2006 року - скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Позов ОСОБА_1 до ВАТ «Державний ощадний банк України" про захист прав споживача, розірвання договору банківського вкладу, стягнення збитків задовольнити частково.
Розірвати договори початкових банківських вкладів між ОСОБА_1 та ВАТ «Державний ощадний банк України" по рахунку № НОМЕР_1 (філія № 0313 м. Одеса) , по рахунку № НОМЕР_6 (філія № 0316 м. Одеса) , по рахунку № НОМЕР_3 (філія № 0316 м. Одеса).
Зобов'язати ВАТ «Державний ощадний банк України" повернути ОСОБА_1 залишок по початкових (основних) вкладах по рахунку № НОМЕР_1 (філія № 0313 м. Одеса) , по рахунку № НОМЕР_6 (філія № 0316 м. Одеса), по рахунку № НОМЕР_3 (філія № 0316 м. Одеса).
Відмовити ОСОБА_1 в позові до ВАТ «Державний ощадний банк України" про стягнення збитків в розмірі 60 580 грн. 66 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий /підпис/ Судді /підписи/
З оригіналом згідно.
Суддя
Л.М.Вадовська