вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" липня 2022 р. Справа№ 910/10939/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Суліма В.В.
Ткаченка Б.О.
за участю секретаря судового засідання: Дерій В.В.
за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання
від позивача: Брага О.В. (поза межами суду),
Єдаменко Є.А. (поза межами суду);
від відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021
у справі № 910/10939/21 (суддя Бондарчук В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біллона",
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
про стягнення 261 792,90 грн,
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Товариство з обмеженою відповідальністю "Біллона" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" про стягнення 261 792,90 грн, у тому числі: 214 221,51 грн - страхового відшкодування, 21 422,15 грн - пені, 19 801,59 грн - інфляційних втрат та 6 347,65 грн - 3% річних.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення умов договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 005065/4008/0000150 від 11.03.2020, відповідач, як страховик, відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 113 735,83 грн, штраф у сумі 11 373,58 грн, 3% річних у розмірі 3 370,14 грн, інфляційні втрати в сумі 10 761,69 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 570,99 грн, вартість експертного дослідження по визначенню матеріального збитку, проведеного експертом-автотоварознавцем Крутінь В.І. в сумі 2 056,79 грн та судовий збір у розмірі 2 088,62 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що судом не приймаються до уваги наведені відповідачем заперечення, оскільки ані умовами договору, ані додатковими угодами до договору не передбачено графіку страхових платежів, їх кількість та суми, які підлягають сплаті, тому суд дійшов висновку про необґрунтованість відмови ПрАТ "СК "Уніка" у виплаті страхового відшкодування на користь ТзОВ "Біллона" саме з цієї підстави. З урахуванням положень договору, оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля "Fiat Nuovo Doblo" номерний знак НОМЕР_1 у розмірі 240 303,93 грн (додаток № 2 до висновку 8278) перевищує 75% дійсної вартості цього транспортного засобу (вартість транспортного засобу складає 215 788,12 грн за висновком № 8278), відповідно страхове відшкодування має бути здійснене з урахуванням франшизи в сумі 1 076,49 грн, зносу транспортного засобу, який розрахований за формулою наведеною в п. 10.1.2.2. договору та становить 209 812,32 грн і вартості залишків транспортного засобу, яка згідно з висновком № 21761 склала 95 000,00 грн. Суд перевірив наданий відповідачем розрахунок страхового відшкодування за відрахуванням франшизи, зносу транспортного засобу та вартості залишків транспортного засобу, та дійшов висновку, що його здійснено арифметично вірно. За вказаних обставин, суд вважає обґрунтованою до стягнення сумою страхового відшкодування, яка підлягає виплаті ПрАТ "СК "Уніка" на користь ТзОВ "Біллона", у розмірі 113 735,83 грн, що має наслідком часткове задоволення позовних вимог. Сума штрафу складає 205 293,17 грн, що перевищує суму страхового відшкодування, у зв'язку з чим обґрунтованою до стягнення є сума штрафу у розмірі 11 373,58 грн (10% від суми страхового відшкодування). Початком строку нарахування фактично штрафу є лист відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування від 07.07.2020. Таким чином, кінцевим днем строку спеціальної позовної давності є 07.07.2021, натомість позивач звернувся до суду 06.07.2021, тобто в межах однорічного строку. За розрахунком суду обґрунтованими до стягнення є суми 3% річних у розмірі 3 370,14 грн та інфляційних втрат у розмірі 10 761,69 грн. Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам. Позивачем надано суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в межах даної справи у розмірі 5 000,00 грн, водночас, ураховуючи задоволення позову частково, відповідно ця вимога також підлягає задоволенню пропорційно задоволеним позовним вимогам. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача вартість експертного дослідження по визначенню матеріального збитку, проведеного експертом-автотоварознавцем Крутінь В.І., яка складає 4 000,00 грн і оскільки позивачем надано суду докази понесених витрат на проведення експертного дослідження, суд вважає, що ця вимога відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає задоволенню пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/10939/21 та задовольнити її; скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/10939/21; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі; стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати при подачі апеляційної скарги за сплату судового збору.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що страховий платіж за договором складає 12 159 грн і на момент настання страхового випадку було сплачено за договором лише 3 039,75 грн, отже, на момент настання страхового випадку, страховий платіж (12 159 грн) не був сплачений в повному обсязі, тому договір страхування не був чинний відповідно до вимог п. 5.1 договору.
Скаржник зазначає про те, що позивачем до позовної заяви не долучено жодних доказів, та в матеріалах справи такі докази відсутні, які свідчили б про погашення заборгованості за кредитом або про погодження з вигодонабувачем отримання відшкодування на свою користь, тому позивач, за таких обставин, не наділений правом на отримання страхового відшкодування, тобто позов подано безпідставно.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що у п. 5.6 договору відсутні будь-які терміни сплати страхових платежів на які посилається відповідач, недотримання яких, на його думку, є невиконанням умов договору та підставою невиплати страхового відшкодування, натомість, фігурують дати 11.03.2020 дата підписання сторонами договору; 15.03.2020-14.03.2021 - строк дії договору відповідно до п. 1.4 договору; 19.03.2020 - дата сплати першої частини страхового платежу; 14.06.2020 - дата до якої, як вважає відповідач, повинен на бути сплачена чергова частина платежу, а оскільки договором не визначено терміни сплати страхових платежів, відповідач не може на власний розсуд, без узгодження зі стороною договору, в односторонньому порядку, в порушення п. 8.1 договору, визначати терміни сплати страхових платежів. Крім того, відмовивши у виплаті страхового відшкодування порушив п. 8.5 договору, а саме не повернув позивачу сплачені на його рахунок страхові платежі після того, як вирішив достроково припинити договір, про що в порушення п. 8.3 не повідомив позивача за 30 днів.
Також позивач вказує на умови п.п. 10.1.10 та 10.7 договору, відповідно до якого, якщо умовами договору передбачена сплата страхового платежу частинами, то страховик вправі при здійсненні страхового відшкодування вимагати від страхувальника сплати неоплаченої частини страхового платежу, а страхувальник в цьому випадку зобов'язаний протягом 5 робочих днів її сплатити. У випадку відмови страхувальника сплатити неоплачену частину (частини) страхового платежу, страховик має право утримати суми несплаченої частини страхового платежу з суми страхового відшкодування. (10.1.10). Якщо умовами договору передбачена сплата страхового платежу частинами, то страховик вправі при здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування вимагати від страхувальника неоплаченої частини страхового платежу, а страхувальник в цьому випадку зобов'язаний її сплатити. У випадку відмови страхувальника сплатити неоплачену частину (частини) страхового платежу, страховик має право зменшити страхове відшкодування на розмір неоплаченої частини (частин) страхового платежу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/10939/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/10939/21. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/10939/21 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/11249/21 за правилами загального позовного провадження. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 у справі № 910/11249/21. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 20.01.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суд увід 07.12.2021 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/10939/21 за правилами загального позовного провадження. Надіслати копію апеляційної скарги на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 та позивачу: ІНФОРМАЦІЯ_2. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/10939/21. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 13.01.2022.
На підставі ст. 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 відкладено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі №910/10939/21 на 03.02.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Біллона" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.
Судове засідання у справі № 910/10939/21, призначене на 03.02.2022, не відбулось, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Гаврилюка О.М.
З 18.02.2022 головуючий суддя Гаврилюк О.М. приступив до роботи, а відтак ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2022 розгляд справи № 910/10939/21 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 в режимі відеоконференції призначити на 10.03.2022.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
У зв'язку із викладеним, судове засідання у справі № 910/10939/21, призначене на 10.03.2022, не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 на 07.07.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2022 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Біллона" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, тимчасову непрацездатністю судді Гаврилюка О.М., введення воєнного стану в Україні, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/10939/21 розглядалась протягом розумного строку.
Позиції учасників справи
Представники позивача у судовому засіданні 07.07.2022 заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/10939/21 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
11.03.2020 між позивачем, відповідачем та Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - вигодонабувач) укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 005065/4008/0000150, предметом якого є: в частині добровільного страхування наземного транспорту - майнові інтереси, які не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом "Fiat Nuovo Doblo" номерний знак НОМЕР_1 - та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням, зазначеними п. 1.2. договору (страхування КАСКО).
Пунктом 1.3. договору передбачено розмір франшизи - 0,5% від суми страхової суми.
Строк дії договору - з 15.03.2020 по 14.03.2021 (п. 1.4. договору).
Згідно п. 3.1. договору страховим ризиком, в тому числі, є дорожньо-транспортна пригода.
Відповідно до п. 3.2. договору страховим випадком по страхуванню КАСКО є факт понесення збитків страхувальником внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого транспортного засобу та/або додаткового обладнання внаслідок подій, визначених у п. 3.1. договору.
У відповідності до п. 5.4. та п. 5.5. договору, у випадку несплати чергового страхового платежу або будь-якої чергової частини страхового платежу (якщо річний страховий платіж сплачується частинами) в розмірі і в строки, визначені графіком сплати страхових платежів (або відповідним страховим сертифікатом до договору), договір припиняє свою дію з 00 год. 00 хв. дати, наступної за останньою датою, оплаченого періоду дії договору (або оплаченої частини періоду дії договору). Дію договору може бути поновлено з 00 год. 00 хв. дати, наступної за датою погашення страхувальником заборгованості по сплаті страхового платежу (чергової частини страхового платежу) за умови попереднього огляду та фотографування застрахованого транспортного засобу. Поновлення дії договору оформляється додатковою угодою. При цьому, дата закінчення строку дії договору залишається незмінною.
В п. 5.6. договору сторонами погоджено графік страхових платежів, зокрема, передбачено 1-й період страхування: з 15.03.2020 по 14.03.2021, страхова сума за КАСКО - 215 298,00 грн, страховий платіж - 11 820,00 грн.
Відповідно до п. 6.1.3 договору страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений п.п. 10.5. та 10.6. договору строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати штрафу у розмірі 0,5% від належної до виплати суми за кожен день прострочення, але не більше 10% від розміру суми страхового відшкодування.
Згідно із п. 8.2. договору дія договору припиняється та договір втрачає чинність за згодою сторін за умови отримання попередньої письмової згоди на це вигодонабувача, а також у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором обсяги і строки.
Відповідно до п.п. 9.1 та 9.2 договору порядок та спосіб виплати страхового відшкодування здійснюється страховиком, за попереднім письмовим погодженням з вигодонабувачем відповідно до умов договору та законодавства України.
Пунктом 9.2 договору визначено, що право на отримання страхового відшкодування має вигодонабувач та страхувальник (його спадкоємець/правонаступник) або інша особа, яка має належним чином оформлене повноваження від страхувальника або за його письмовою згодою.
У відповідності до п. 9.3. договору виплата страхового відшкодування може бути здійснена вигодонабувачу - у розмірі фактичної заборгованості за кредитом, але не більше суми страхового відшкодування, розрахованого відповідно до умов договору страхування; страхувальнику - в розмірі різниці між сумою страхового відшкодування та сумою, виплаченою вигодонабувачу в рахунок погашення заборгованості за кредитом або у іншому порядку виключно за письмовим погодженням із страхувальником та вигодонабувачем.
Розмір страхового відшкодування визначається виходячи з фактичного розміру збитків, завданих ТЗ в результаті страхового випадку та розрахованого відповідно до умов договору. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати розмір прямого збитку, понесеного страхувальником (вигодонабувачем), та розмір страхової суми, зазначеної в договорі. Розрахунок суми страхового відшкодування визначається на день настання страхового випадку (п. 9.4. договору).
В п. 9.7. договору сторони погодили, що вигодонабувач з метою отримання страхового відшкодування має право за власною ініціативою вчиняти будь-які дії, які повинен чи має право вчиняти страхувальник, в тому числі перераховувати страхові платежі за дорученням страхувальника, а страховик зобов'язаний прийняти такі платежі, як виконані належним чином та такі, що відповідають умовам цього договору. При цьому вчинення таких дій вигодонабувачем породжуватиме такі самі правові наслідки, якби такі дії були вчинені страхувальником. Таке право вигодонабувача не звільняє страхувальника від виконання його обов'язків за договором.
Пунктом 10.1.1. договору передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з умовами договору на підставі заяви страхувальника або вигодонабувача і страхового акта, що складається страховиком після отримання всіх необхідних документів, визначених п. 10.1.4. цього договору.
Згідно п. 10.1.8. договору при повному конструктивному або фізичному зруйнуванні ТЗ (вартість відновлювального ремонту на момент настання страхового випадку перевищує 75% дійсної вартості ТЗ та додаткового обладнання), страховик (за письмовим погодженням вигодонабувача) має право прийняти рішення стосовно виплати страхового відшкодування, а саме: страховик здійснює виплату страхової суми за відрахуванням франшизи та зносу, який визначається відповідно до п. 10.1.2.2. цього договору. Майнові права у цьому випадку переходять до страховика; страховик здійснює виплату страхової суми за відрахуванням франшизи, зносу який визначається відповідно до п. 10.1.2.2. цього договору та вартості залишків ТЗ. Майнові права у цьому випадку залишаються у страхувальника.
В п. 10.1.8.3. договору сторони погодили, що вартість залишків ТЗ може визначатися на підставі експертного висновку або на підставі акту погодження залишкової вартості ТЗ між страховиком та страхувальником.
Якщо умовами договору передбачена сплата страхового платежу частинами, то страховик вправі при здійсненні страхового відшкодування вимагати від страхувальника сплати неоплаченої частини страхового платежу, а страхувальник в цьому випадку зобов'язаний протягом 5 робочих днів її сплатити. У випадку відмови страхувальника сплатити неоплачену частину (частини) страхового платежу, страховик має право утримати суми несплаченої частини страхового платежу з суми страхового відшкодування (п. 10.1.10. договору).
Відповідно до п. 10.5. договору рішення про здійснення або відмову в здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування приймається страховиком протягом 10 робочих днів з дня надання всіх необхідних документів.
Страхова виплата або страхове відшкодування здійснюється протягом 10 робочих днів з дня прийняття страховиком рішення про здійснення страхової виплати або страхового відшкодування (п. 10.6. договору).
У п. 10.7 договору сторонами погоджено, якщо умовами договору передбачена сплата страхового платежу частинами, то страховик вправі при здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування вимагати від страхувальника неоплаченої частини страхового платежу, а страхувальник в цьому випадку зобов'язаний її сплатити. У випадку відмови страхувальника сплатити неоплачену частину (частини) страхового платежу, страховик має право зменшити страхове відшкодування на розмір неоплаченої частини (частин) страхового платежу.
В п. 11.1 договору сторони погодили підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, а саме:
- навмисні дії страхувальника, його посадових осіб, працівників або осіб, які мають повноваження діяти від імені, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними господарського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація таких дій встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
- вчинення страхувальником, його посадовою особою, працівником абро особою, яка має повноваження діяти від його імені, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
- подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей, що зазначаються у п. 1.1., 1.2., та 1.11., про предмет договору або про факт настання страхового випадку;
- отримання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, винної у їх заподіянні;
- несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру або розміру збитків;
- невиконання страхувальником умов цього договору;
- власноручної відмови від отримання страхового відшкодування від страховика або від третьої особи, за умови, що така відмова не була здійснена в результаті примусових дій, шантажу, або знаходження страхувальника у стані алкогольного чи токсичного сп'яніння;
- інші випадки, передбачені законом.
Згідно п. 12.3. договору страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати штрафу у розмірі 0,5% від суми страхового відшкодування за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми виплати.
На виконання умов цього договору, позивачем здійснено на користь відповідача страхові платежі: платіжним дорученням № 273 від 19.03.2020 на суму 3 039,75 грн, платіжним дорученням № 592 від 17.06.2020 на суму 3 039,75 грн та платіжним дорученням № 175 від 11.03.2021 на суму 2 510,99 грн.
16.06.2020 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Fiat Nuovo Doblo" номерний знак НОМЕР_1 , що призвело до механічного пошкодження транспортного засобу.
18.06.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою №00359644 про виплату страхового відшкодування у зв'язку із пошкодженням 16.06.2020 автомобіля "Fiat Nuovo Doblo" номерний знак НОМЕР_1 .
07.07.2020 відповідач листом за вих. № 2439 відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування з підстав невнесення ТзОВ "Біллона" чергового страхового платежу, який згідно з графіком, наведеним у п. 5.6. договору, необхідно було здійснити 14.06.2020. Таким чином, на думку відповідача, на момент настання страхового випадку 16.06.2020 договір припинив свою дію.
30.03.2021 експертом-автотоварознавцем Крутінь В.І. надано висновок № 8278 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку автомобіля "Fiat Nuovo Doblo" номерний знак НОМЕР_1 . Так, у висновку № 8278 зазначено, що на огляд експерту був наданий автомобіль в пошкодженому стані. Відповідно до ІІ розділу висновку, ринкова вартість колісного транспортного засобу, з урахуванням факторів, що впливають на процент зміни вартості транспортного засобу становить 215 788,12 грн.
Згідно із додатком № 2 до висновку № 8278 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Fiat Nuovo Doblo" номерний знак НОМЕР_1 складає 240 303,93 грн, що перевищує вартість транспортного засобу.
Отже, відповідно до висновку № 8278 вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля "Fiat Nuovo Doblo" номерний знак НОМЕР_1 становить 215 788,12 грн (в розмірі ринкової вартості транспортного засобу).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскільки вартість матеріального збитку згідно з висновком № 8278 перевищує розмір страхової суми у розмірі 215 298,00 грн за договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 005065/4008/0000150, відповідно підлягає стягненню з відповідача, сума страхового відшкодування у розмірі 214 221,51 грн (з урахуванням франшизи в розмірі 0,5% від страхової суми), яка розраховано наступним чином: 215 298,00 грн (страхове відшкодування) - 1 076,49 грн (франшиза). Також, позивач нараховує на суму невиплаченого страхового відшкодування пеню у розмірі 21 422,15 грн, 3% річних в сумі 6 347,65 грн та інфляційні втрати у розмірі 19 801,59 грн .
Однак, відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає, що правомірно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, оскільки позивач своєчасно не сплатив страховий платіж, відповідно договір на момент настання страхового випадку не діяв. Також, відповідач, посилаючись на пункти 9.2. та 9.3. договору зазначає, що позивач не наділений правом на отримання страхового відшкодування, оскільки згідно з умовами договору саме вигодонабувач - АТ "Райффайзен Банк Аваль" повинен був звернутися до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування. Крім того, відповідач заперечує проти розміру страхового відшкодування, зокрема, за розрахунком відповідача і вважає належною сумою страхового відшкодування - 113 735,83 грн.
Відповідач надав суду висновок про вартість пошкодженого колісного транспортного засобу № 21761 від 02.09.2021, виконаного суб'єктом оціночної діяльності Береговим В.М., із якого вбачається, що він виконаний на підставі висновку № 8278 від 30.03.2021 та всі вихідні дані при складанні висновку № 21761 від 02.09.2021, отримані з висновку № 8278 від 30.03.2021: акт огляду, калькуляція відновлювального ремонту, фото фіксацію, розрахунки, отже, відповідно до висновку №21761 від 02.09.2021, вартість пошкодженого транспортного засобу "Fiat Nuovo Doblo" номерний знак НОМЕР_1 на підставі наданих матеріалів, маркетингу вторинного ринку об'єктів порівняння при проведенні розрахунків станом на дату оцінки, становить 95 000,00 грн.
Так, за розрахунком відповідача, сума страхового відшкодування розрахована таким чином: страхова сума з урахуванням знецінення транспортного засобу у розмірі 209 812,32 грн (215 298,00 грн - 2,547994521% на підставі п. 10.1.2.2. договору) - 1 076,49 грн (франшиза) - 95 000,00грн (вартість залишків транспортного засобу) = 113 735,83 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За частинами першою, четвертою, сьомою статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина перша статті 180 ГК України).
Статтею 26 Віденської конвенції "Про право міжнародних договорів" 1969 р. (ратифікована Україною 14 травня 1986 р.) закріплено, що "кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись" (pacta sunt servanda).
Принцип pacta sunt servanda в Україні закріплений ст. 1 Закону України "Про міжнародні договори України".
Крім того, він міститься в статті 629 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладаючи основний договір, сторони спору мали право очікувати, що все, обумовлене укладеним між ними правочином, буде виконано контрагентом зацікавленої сторони (постанова Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 910/22752/17.
Так, відносини, що склались між позивачем та відповідачем регулюються Законом України "Про страхування", Цивільним кодексом України та договором добровільного страхування, укладеного між страхувальником та страховиком.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ст. 16 Закону України "Про страхування").
Відповідно до ст. 983 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 18 Закону України "Про страхування" договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 20 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик зобов'язаний, в тому числі, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику.
Страхувальник, в свою чергу, зобов'язаний своєчасно вносити страхові платежі та повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування (ст. 21 Закону України "Про страхування").
Спір у цій справі виник внаслідок відмови відповідача, як страховика, здійснити на користь позивача, як страхувальника, страхового відшкодування згідно з умовами договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 005065/4008/0000150 від 11.03.2020 у зв'язку із настанням страхового випадку, зокрема, підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідачем зазначено несвоєчасну оплату позивачем чергового страхового платежу, який мав бути сплачений 14.06.2020 згідно з графіком платежів, наведеним у п. 5.6. договору, внаслідок чого на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.06.2020, договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 005065/4008/0000150 від 11.03.2020 не діяв.
Однак, колегія суддів не погоджується із даним твердженням, враховуючи наступне.
В п. 5.6. договору сторонами погоджено графік страхових платежів, зокрема, передбачено 1-й період страхування: з 15.03.2020 по 14.03.2021, страхова сума за КАСКО - 215 298,00 грн, страховий платіж - 11 820,00 грн, однак, із наведеного пункту договору не вбачається графіку здійснення страхових платежів, а також не зазначено яка кількість та в яких саме сумах необхідно здійснювати страхові платежі у період страхування з 15.03.2020 по 14.03.2021.
Відповідно до п. 10.1.10 договору, якщо умовами договору передбачена сплата страхового платежу частинами, то страховик вправі при здійсненні страхового відшкодування вимагати від страхувальника сплати неоплаченої частини страхового платежу, а страхувальник в цьому випадку зобов'язаний протягом 5 робочих днів її сплатити. У випадку відмови страхувальника сплатити неоплачену частину (частини) страхового платежу, страховик має право утримати суми несплаченої частини страхового платежу з суми страхового відшкодування.
Згідно із п. 10.7. договору, якщо умовами договору передбачена сплата страхового платежу частинами, то страховик вправі при здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування вимагати від страхувальника неоплаченої частини страхового платежу, а страхувальник в цьому випадку зобов'язаний її сплатити. У випадку відмови страхувальника сплатити неоплачену частину (частини) страхового платежу, страховик має право зменшити страхове відшкодування на розмір неоплаченої частини (частин) страхового платежу.
Крім того, відповідно до п.п. 8.2, 8.3 договору, дія договору припиняється та договір втрачає чинність за згодою сторін за умови отримання попередньої письмової згоди на це вигодонабувача, зокрема, у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором обсяги і строки (8.2). Про намір достроково припинити дію договору сторона-ініціатор зобов'язана повідомити іншу сторону та вигодонабувача не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати припинення дії договору (8.3).
Також, відповідно до п. 8.5 договору, у разі дострокового припинення договору за вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі за договором. Якщо вимога страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов договору, то страховик повертає йому сплачені страхові платежі за період, що залишився до закінчення строк дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи у розмірі 35%від страхового платежу за період, що залишився до закінчення строку дії договору, та фактичних витрат страхового відшкодування, що були здійснені за договором.
Доказів вчинення відповідних дій відповідачем не надано, тому твердження відповідача про припинення договору є безпідставним.
До того ж, відповідачем 17.06.2020 прийнято черговий страховий платіж від позивача, згідно із договором № 005065/4008/0000150 від 11.03.2020, що підтверджується платіжним дорученням № 592.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про необґрунтованість відмови у виплаті страхового відшкодування на користь відповідача.
Так, як вбачається із матеріалів справи, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.06.2020, транспортний засіб "Fiat Nuovo Doblo" номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу, отримав механічні пошкодження.
Згідно з п. 10.1.8. договору при повному конструктивному або фізичному зруйнуванні ТЗ (вартість відновлювального ремонту на момент настання страхового випадку перевищує 75% дійсної вартості ТЗ та додаткового обладнання), страховик (за письмовим погодженням вигодонабувача) має право прийняти рішення стосовно виплати страхового відшкодування, а саме: страховик здійснює виплату страхової суми за відрахуванням франшизи та зносу, який визначається відповідно до п. 10.1.2.2. цього договору. Майнові права у цьому випадку переходять до страховика; страховик здійснює виплату страхової суми за відрахуванням франшизи, зносу який визначається відповідно до п. 10.1.2.2. цього договору та вартості залишків ТЗ. Майнові права у цьому випадку залишаються у страхувальника.
Відповідно до п. 10.1.2.2. при повному конструктивному або фізичному зруйнуванні ТЗ (вартість відновлювального ремонту на момент настання страхового випадку перевищує 75% дійсної вартості ТЗ та додаткового обладнання) знос ТЗ за період дії договору визначається за формулою: Зп = Зб*П/365, де Зп - знос за період з дати початку строку дії договору до моменту настання страхового випадку; Зб - базовий знос ТЗ за відповідний рік експлуатації ТЗ; П - період з дати початку строку дії договору до моменту настання страхового випадку (в днях).
Пунктом 10.1.2.3 сторони погодили, що базовий знос за перший рік експлуатації ТЗ складає 16% , за другий рік - 12%, за кожний наступний рік - 10%.
Як вже зазначалось, за розрахунком позивача розмір страхового відшкодування складає 214 221,51 грн, з урахуванням франшизи в сумі 1 076,49 грн, натомість, за розрахунком відповідача, розмір страхового відшкодування складає 113 735,83 грн, з урахуванням знецінення транспортного засобу, франшизи та вартості залишків транспортного засобу.
Дослідивши надані докази, колегія суддів апеляційного господарського суду, враховуючи умови договору та те, що вартість відновлювального ремонту автомобіля "Fiat Nuovo Doblo" номерний знак НОМЕР_1 у розмірі 240 303,93 грн (додаток № 2 до висновку 8278) перевищує 75% дійсної вартості цього транспортного засобу (вартість транспортного засобу складає 215 788,12 грн за висновком № 8278), погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що страхове відшкодування має бути здійснене з урахуванням франшизи в сумі 1 076,49 грн, зносу транспортного засобу, який розрахований за формулою наведеною в п. 10.1.2.2 договору та становить 209 812,32 грн і вартості залишків транспортного засобу, яка згідно з висновком № 21761 склала 95 000,00 грн, у зв'язку із чим належною та обґрунтованою до стягнення сумою страхового відшкодування, яка підлягає виплаті відповідачем на користь позивача є сума у розмірі 113 735,83 грн.
Як вбачається зі змісту п.п. 9.1-9.3, отримання вигодонабувачем страхового відшкодування є його правом, при цьому саме на відповідача покладено обов'язок здійснювати страхове відшкодування на користь страхувальника або вигодонабувача, тому доводи відповідача про те, що позивач не наділений правом на отримання страхового відшкодування, оскільки згідно з умовами договору саме вигодонабувач - АТ "Райффайзен Банк Аваль" є безпідставними.
Зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Вказана правова позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 06.06.2012 у справі № 303/2147/14-ц (провадження № 6-49цс12), а також Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.01.2018 у справі № 910/17993/15, від 28.02.2018 у справі № 149/344/15-ц, від 06.06.2019 у справі № 758/8819/16-ц, від 26.06.2019 у справі № 760/2905/16-ц, від 04.09.2019 у справі № 280/2625/13-к, від 16.10.2019 у справі № 452/3519/15.
Крім того, в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що ст. 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 1214гс18).
З огляду на викладене, існує стала судова практика Верховного Суду, що в разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов'язання, передбаченого договором страхування, зокрема, виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов'язана на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, право постраждалої особи (іншої особи, яка набула таке право) щодо відшкодування не лише шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, а й відповідальності за несвоєчасне виконання страховиком (у визначених законом випадках - МТСБУ) такого обов'язку (регламентної виплати), передбачене нормами чинного законодавства та підтверджується сталою судовою практикою.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем свого обов'язку за договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 005065/4008/0000150 від 11.03.2020, позивач нараховує пеню у розмірі 21 422,15 грн на підставі п. 12.3 договору, проте з умов цього пункту вбачається відповідальність у вигляді штрафу, а також 3% річних в сумі 6 347,65 грн та інфляційні втрати у розмірі 19 801,59 грн.
Згідно п. 12.3. договору страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати штрафу у розмірі 0,5% від суми страхового відшкодування за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми виплати.
Враховуючи те, що сума штрафу складає 205 293,17 грн (за період 07.07.2020 по 02.07.2020), що перевищує суму страхового відшкодування, у зв'язку з чим обґрунтованою до стягнення є сума штрафу у розмірі 11 373,58 грн (10% від суми страхового відшкодування).
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог про стягнення пені, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду про подання позову щодо пені в межах строку позовної давності, оскільки початком строку нарахування фактично штрафу є лист відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування від 07.07.2020. Таким чином, кінцевим днем строку спеціальної позовної давності є 07.07.2021, натомість позивач звернувся до суду 06.07.2021, тобто в межах однорічного строку.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок позивача, погоджується із господарським судом першої інстанції та вважає суми інфляційних втрат та 3% річних у розмірах 10 761,69 грн та 3 370,14 грн, відповідно, правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
За змістом статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, зокрема, на підтвердження понесення цих витрат, позивачем надано: договір про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 23.12.2020, укладений між адвокатом Єдаменко Євгеном Анатолійовичем та ТзОВ "Біллона", додаток до договору, в якому наведено вартість послуг, які надає адвокат Єдаменко Є.А., акт здачі-прийняття виконаних робіт на суму 5 000,00 грн, платіжне доручення № 298 від 27.04.2021 на суму 5 000,00 грн.
Отже, з наведеного вбачається, що позивачем надано суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в межах даної справи у розмірі 5 000,00 грн, водночас, враховуючи задоволення позову частково, відповідно ця вимога підлягає задоволенню пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме у розмірі 2 570,99 грн.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача вартість експертного дослідження по визначенню матеріального збитку, проведеного експертом-автотоварознавцем Крутінь В.І., яка складає 4 000,00 грн, і на підтвердження понесених витрат позивачем надано суду акт № 8278 здачі-прийняття виконаних робіт від 30.03.2021 на суму 4 000,00 грн та платіжне доручення № 199 від 24.03.2021 на суму 4 000,00 грн, тому, з урахуванням положень ст. 129 ГПК України, витрати на проведення експертного дослідження підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 056,79 грн.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що не відповідають обставинам справи.
З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/10939/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/10939/21 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/10939/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/10939/21 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу № 910/10939/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Текст постанови складено та підписано 15.07.2022.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Сулім
Б.О. Ткаченко