ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
18 липня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/238/22
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2022 (суддя суду першої інстанції - Желєзна С.П., час і місце оголошення рішення: 18.04.2022 (повний текст складено - 18.04.2022), м. Одеса, просп. Шевченко, 29, Господарський суд Одеської області)
по справі №916/238/22
за позовом Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»
до відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 184 485,70 грн.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі по тексту - АТ «ПГЗК») звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі по тексту - АТ «Українська залізниця») про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажу у розмірі 184 485,70 грн.
Позовні вимоги АТ «ПГЗК» обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за договором перевезення вантажу в частині своєчасної доставки вантажу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.04.2022 позов задоволено; стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» штраф за прострочення доставки вантажу у розмірі 184 485,70 грн., судовий збір у розмірі 2 767,30 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що доставку вантажу було прострочено, а будь-яких достеменних доказів на підтвердження відсутності вини АТ «Українська залізниця» у несвоєчасній доставці вантажу відповідачем не було надано.
Суд першої інстанції також вказав, що розрахунок заявленого до стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 184 485,70 грн. є вірним та обґрунтованим.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2022 про по справі №916/238/22.
Відповідач вказав, що за накладними № 45277902, 45277910, 45277928, 45277936, 45277951, 45277969 позивачем невірно застосовано штраф у розмірі 20% від провізної плати, оскільки за вказаними накладними фактично вантаж доставлено за 6 діб, встановлений термін доставки 4 доби, тому доставка вантажу прострочена на 2 доби, отже застосуванню підлягає штраф у розмірі 10 % від провізної плати.
Апелянт зазначає, що він визнає фактичні обставини справи щодо здійснення ним залізничних перевезень на умовах, визначених в накладних, зазначених в позовній заяві щодо прострочення доставки вантажів за ними на суму 148 870,70 грн.
Апелянт вказав, що стягнення з Відповідача значних сум штрафів, які є неспівмірними із збитками, які зазнав внаслідок прострочення доставки вантажу Позивач (збитки взагалі відсутні), за вищезазначених причин буде суперечити не тільки інтересам Відповідача, але й інтересам держави Україна.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18 квітня 2022 по справі № 916/238/22, відмовити Акціонерному товариству «Південний Гірничо-Збагачувальний комбінат» в задоволенні позовних вимог на суму 35 615,00 грн., зменшити розмір штрафних санкцій по справі № 916/238/22 на 95% від суми 148 870,70 грн.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця».
Позивач вказав, що у розрахунку наявності факту прострочення доставки вантажу та кількості діб прострочення правомірно застосовано термін - 1 доба на кожні повні та неповні 320 км. та застосовано штраф у розмірі 20% від розміру провізної плати. Таким чином, позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 71 230,00 грн. за несвоєчасну доставку вантажу за залізничними накладними №№45277902, 45277910, 45277928, 45277936, 45277951, 45277969 є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, відповідно, правомірно були задоволені судом.
Позивач зазначає, що Відповідачем не надано будь-яких документальних підтверджень того, що в даному випадку наявні передумови для зменшення розміру штрафних санкцій, у задоволенні відповідного клопотання Залізниці має бути відмовлено. Нарахований штраф за несвоєчасну доставку вантажів не є надмірним чи завищеним; нарахування Відповідачеві штрафу не є винятковим випадком, оскільки Відповідачем регулярно допускаються порушення строків доставки вантажів. Тому позивач вважає, що штраф нарахований правомірно та зменшенню не підлягає.
Керуючись викладеним вище, позивач просить рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2022 по справі №916/238/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» без задоволення.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/238/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді -Таран С.В., Поліщук Л.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2022.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 916/238/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2022 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2022 про по справі №916/238/22 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи № 916/238/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
24.05.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/238/22.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 поновлено Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2022 по справі №916/238/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2022 по справі №916/238/22; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2022 по справі №916/238/22 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 17.06.2022; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2022 про по справі №916/238/22.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 25.05.2022, якою відкрито апеляційне провадження у справі №916/238/22, направлялася на адресу сторін у справі засобами поштового зв'язку у встановленому законом порядку та була отримана позивачем 14.06.2022, а відповідачем 06.06.2022, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Окрім того, факт належного повідомлення позивача підтверджується наданим позивачем відзивом на апеляційну скаргу.
Тобто учасники справи були повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
08.11.2021 АТ «ПГЗК» було відправлено на станцію Берегова Одеської залізниці вантаж відповідно до наступних залізничних накладних: №45127552, №45127545, №45127560, №45127578. Вантажоодержувачем вантажу, відправленого за вказаними накладними, було ДП «Морський торговельний порт «Южний».
Як вбачається з залізничних накладних №45127552, №45127545, №45127560, №45127578, вантаж, відправлений позивачем на підставі вищевказаних накладних, прибув на станцію призначення 17.11.2021.
12.11.2021 АТ «ПГЗК» було відправлено на станцію Берегова Одеської залізниці вантаж відповідно до наступних залізничних накладних: №45277951, №45277936, №45277969, №45277928, №45277910, №45277902. Вантажоодержувачем вантажу, відправленого за вказаними накладними, було ДП «Морський торговельний порт «Южний».
Як вбачається з залізничних накладних №45277951, №45277936, №45277969, №45277928, №45277910, №45277902, вантаж, відправлений позивачем на підставі вищевказаних накладних, прибув на станцію призначення 19.11.2021.
Позовні вимоги АТ «ПГЗК» обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за договором перевезення вантажу в частині своєчасної доставки вантажу.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договорів.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457 «Про затвердження Статуту залізниць України» (з наступними змінами і доповненнями; далі - Статут залізниць України) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Відповідно до ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до п. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Пунктом 41 Статуту залізниць України визначено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з п. п. 1.1, 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 (далі - Правила), у разі перевезення вантажною швидкістю маршрутними відправками термін перевезення складає 1 добу повні та неповні 320 км; у разі перевезення вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах термін перевезення на кожні повні та неповні 200 км складає 1 добу; у разі перевезення дрібними відправками та відправками в середньотоннажних контейнерах термін перевезення на кожні повні та неповні 200 км складає 1 добу.
Відповідно до п. п. 2.1, 2.4 Правил, обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. Терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Варто зазначити, що приписами п. 2.9 Правил визначено, що про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Згідно з п. п. 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
При вирішенні даного спору господарський суд вважає за необхідне врахувати інформаційний лист Вищого господарського суду України „Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів” від 04.04.2012р. N 01-06/420/2012, у відповідності до якого розміри штрафу за несвоєчасну доставку вантажів, які залізниця сплачує одержувачу вантажу, встановлені статтею 116 Статуту у відсотках від провізної плати залежно від кількості прострочених діб. Таким чином, встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Відповідно до пунктів 7, 20 та 29 залізничних накладних: №45127552, №45127545, №45127560, №45127578, вантаж було направлено саме маршрутною відправкою, маршрутний поїзд 110804, маршрут 67.
Відповідно до пунктів 7, 20 та 29 залізничних накладних:№45277951, №45277936, №45277969, №45277928, №45277910, №45277902, вантаж було направлено саме маршрутною відправкою, маршрутний поїзд 111209, маршрут 110.
Відтак, в розрахунок наявності факту прострочення доставки вантажу та кількості діб прострочення правомірно застосовано термін - 1 доба на кожні повні та неповні 320 км. А отже позивачем було вірно встановлено строк доставки вантажу у 3 доби, а саме 2 доби на перевезення вантажу на відстань, встановлену у накладних, а саме 446 км, та ще одна доба на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Таким чином, вантаж, відправлений на підставі накладних: №45127552, №45127545, №45127560, №45127578, був виданий ДП «Морський торговельний порт «Южний» з простроченням встановленого строку доставки на 5 днів, а на підставі накладних: №45277951, №45277936, №45277969, №45277928, №45277910, №45277902 - з простроченням на 3 дні.
При цьому, жодна із наданих відповідачем накладних не містить відміток АТ «Українська залізниця» про збільшення терміну доставки вантажу.
З огляду на викладене вище, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на те, що за накладними № 45277902, 45277910, 45277928, 45277936, 45277951, 45277969 встановлений термін доставки 4 доби, тому доставка вантажу прострочена на 2 доби. Адже відповідачем було не вірно розраховано термін доставки. Як було зазначено вище, строк доставки вантажу становить 3 доби, а саме 2 доби на перевезення вантажу на відстань, встановлену у накладних, а саме 446 км, та ще одна доба на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Положеннями ч. 1-2 ст. 313 Господарського кодексу України визначено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі. Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини.
Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Приписами ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи відсутність будь-яких достеменних доказів на підтвердження відсутності вини АТ «Українська залізниця» у несвоєчасній доставці вантажу, відправленого на підставі вище перерахованих накладних, господарський суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для покладення на АТ «Українська залізниця» відповідальності у вигляді стягнення штрафу, заявленого АТ «ПГЗК» до стягнення.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку суми штрафу, що підлягає стягненню з відповідача.
За таких обставин, враховуючи наявність на накладних відмітки на передання ДП «Морський торговельний порт «Южний» на користь позивача права на пред'явлення претензій та позову до АТ «Українська залізниця», наявні правові підстави для задоволення заявлених АТ «ПГЗК» позовних вимог шляхом присудження до стягнення із АТ «Українська залізниця» штрафу у розмірі 184 485,70 грн.
Колегія суддів відмовляє у задоволенні вимоги апелянта про зменшення розміру штрафних санкцій по справі № 916/238/22 на 95% з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктом 116 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2019 по справі №916/238/22.
Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2022 по справі №916/238/22 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2022 про по справі №916/238/22 потрібно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2022 про по справі №916/238/22 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2022 про по справі №916/238/22 - залишити без змін.
Витрати на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.
Повний текст постанови складено та підписано 18.07.2022.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран