14 липня 2022 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю учасників судового провадження:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
потерпілого ОСОБА_8
представника потерпілого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12022263110000017 від 31.01.2022 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 травня 2022 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освіто, працюючого на посаді інженера з експлуатації споруд та устаткування ВКГ Кіцманського ВУЖКГ, розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,-
Короткий зміст оскарженого судового рішення.
Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 травня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 залишено обраний - у виді домашнього арешту.
Цивільний позов ОСОБА_10 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 150 000 грн та 15 000 грн на відшкодування витрат на правову допомогу.
Вирішено долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи апелянта.
На вказаний вирок обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, в якій просять змінити вирок в частині призначеного покарання та призначити покарання із застосуванням ст.75 КК України. В частині вирішення цивільного позову просять вирок змінити та стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 50 000 грн у відшкодування моральної шкоди та 15 000 грн у відшкодування витрат на надання правової допомоги.
ЄУНСС: 718/702/22 Головуючий в І інстанції: ОСОБА_11
Номер провадження 11-кп/822/239/22 Суддя-доповідач: ОСОБА_1 .
Не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, зазначають, що вирок суду в першої інстанції в частині призначеного покарання є надто суворим та таким, що не відповідає принципам справедливості й достатності з урахуванням конкретних обставин справи та даних про особу обвинуваченого.
Зазначають, що судом першої інстанції безпідставно та некоректно в мотивувальній частині вироку щодо опису обставин вчинення правопорушення зазначено, що тілесні ушкодження потерпілому були нанесені дерев'яною битою, оскільки удари були нанесені дерев'яною палицею від господарського предмета і ОСОБА_6 не готувався заздалегідь до вчинення злочину.
Вказують, що судом першою інстанції не було враховано такі обставини, як вчинення ОСОБА_6 злочину вперше, щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину, відшкодування потерпілому завданих матеріальних збитків та моральної шкоди в розмірі 100 000 грн., відсутність важких наслідків для потерпілого, офіційне працевлаштування, перебування на утриманні малолітньої дитини 2020 року народження, позитивну характеристику по місцю роботи та не надано обґрунтованої відповіді щодо неможливості застосування ст. 75 КК України при обранні міри покарання.
Таким чином, вважають, що суд першої інстанції не надав обґрунтованого висновку про те, що виправлення ОСОБА_6 неможливе без ізоляції від суспільства.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
Згідно вироку суду, 30.01.2022 року близько 11 год. 20 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи на АДРЕСА_2 , під час суперечки із односельчанином ОСОБА_10 , яка виникла на ґрунті побутових причин, з метою спричинення останньому тілесних ушкоджень, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння та бажаючи їх настання, діючи умисно наніс ОСОБА_10 два удари дерев'яною битою, перший із яких нанесений вище ліктя правої руки, а другий - в лівий бік в область селезінки, у результаті чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді травматичного розриву селезінки, яке ускладнилося гострою внутрішньою кровотечею з утворенням заочеревної гематоми зліва, гематоми лівого підребір'я.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 13-Мд від 17.03.2022 року вище вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння.
Таким чином ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - умисне завдання тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та захисника і просила залишити без змін вирок суду першої інстанції.
Потерпілий ОСОБА_8 та його представник ОСОБА_9 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Мотиви Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, позиції учасників судового провадження стосовно поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши учасників судового провадження в судових дебатах, надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.1 ст.121 КК України та доведеність його вини, апелянтом не оспорюється, висновки суду першої інстанції в цій частині апеляційним судом не перевіряються.
Стосовно призначеного покарання, колегією суддів встановлено наступне.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як встановлено колегією суддів, суд першої інстанції при ухваленні вироку вказаних вимог дотримався у повній мірі.
При призначені покарання судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_6 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем роботи характеризується позитивно, перебуває на обліку у лікаря психіатра з діагнозом F 45.1, однак згідно висновку судово-психіатричної експертизи №167 від 08.04.2022 року на час вчинення злочину будь-яких ознак психічного захворювання, недоумства та інших ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд першої інстанції визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування матеріальної шкоди, перебування на утриманні обвинуваченого малолітньої дитини.
Врахувавши всі пом'якшуючі покарання та фактичні дані, позицію потерпілого, який просив суворо покарати обвинуваченого, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість призначення обвинуваченому покарання за ч.1 ст.121 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, що є нижчим від найнижчої межі, встановленої санкції відповідної норми.
При цьому, колегія суддів не знаходить підстав для застосування при призначенні покарання ОСОБА_6 положень ст.75 КК України, як про це просять обвинувачений та його захисник, оскільки наявні обставини у сукупності з даними про особу обвинуваченого та фактичними обставинами вчинення кримінального правопорушення, не свідчать про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Крім того, районним судом враховано позицію потерпілого, який наполягав на суворій мірі покарання.
В апеляційному суді потерпілий ОСОБА_8 вказав, що примирився з обвинуваченим та отримав грошове відшкодування і просив суворо не карати ОСОБА_12 та не позбавляти його волі.
Однак, колегія суддів зазначає, що така позиція не є визначальною та не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом України про кримінальну відповідальність.
Така позиція потерпілої сторони у співставленні із тяжкістю та суспільною небезпечністю вчиненого злочину, а також непоправних наслідків цього діяння, не може слугувати підставою для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням.
Апеляційний суд при цьому враховує практику Верховного Суду (постанова ВС від 09.10.2018 у справі № 756/4830/17-к), згідно якої визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі обставини, не дають підстав для застосування відносно ОСОБА_6 вимог ст. 75 КК України, обставин для застосування даної норми не встановлено під час розгляду провадження в суді першої інстанції та під час апеляційного перегляду.
Доводи захисту про те, що судом першої інстанції безпідставно та некоректно в мотивувальній частині вироку щодо опису обставин вчинення правопорушення зазначено, що тілесні ушкодження потерпілому були нанесені дерев'яною битою, оскільки удари були нанесені дерев'яною палицею від господарського предмета і він не готувався заздалегідь до вчинення злочину не беруться до уваги колегією суддів.
З матеріалів провадження встановлено, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ч.1 ст.121 КК України здійснювалось в суді першої інстанції відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України.
Таким чином, сторона захисту позбавлена права оскарження в апеляційному порядку обставин справи.
Доводи сторони захисту про необхідність зменшення суми цивільного позову із відшкодування моральної шкоди з 150 000 грн до 50 000 грн, оскільки 09.06.2022 року за добровільною згодою з потерпілим, обвинувачений відшкодував моральну шкоду в розмірі 100 000 грн та домовився решту суми в розмірі 50 000 грн відшкодувати в порядку виконання вироку суду, апеляційний суд відхиляє.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, дана заява була написана та відшкодування шкоди в розмірі 100 000 грн було здійснено після винесення вироку суду, у якому було визначено суму моральної шкоди, яку слід стягнути з обвинуваченого.
Таким чином, дане відшкодування відбулося вже на підставі вирішеного цивільного позову, тому сторона захисту не позбавлена права подати на стадії виконання вироку дану заяву, як підтвердження сплати частини відшкодування моральної шкоди за вже вирішеним цивільним позовом.
А тому, колегія суддів підстав для зміни вироку в частині цивільного позову не вбачає.
Отже, в результаті апеляційного перегляду судового рішення, колегією суддів не встановлено таких порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок.
Істотних порушень, які б стали безумовною підставою для зміни чи скасування вироку, апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційна скарга сторони захисту задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 травня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України - залишити без змін.
Взяти ОСОБА_6 під варту в залі суду негайно.
Строк відбування покарання рахувати з 14 липня 2022 року
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який утримується під вартою - у той самий строк з дня отримання копії ухвали.
Головуючий [підпис] ОСОБА_1
Судді [підпис] ОСОБА_2
[підпис] ОСОБА_13 Станковська
Згідно з оригіналом
Суддя Чернівецького
апеляційного суду _________________ ОСОБА_1
(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)
18.07.2022 року
(дата засвідчення копії)