Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/427/22 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
18.07.2022 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07.07.2022, якою стосовно
ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.126, ч.1 ст. 162, п.4 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 125 КК України,
продовжено строк тримання під вартою на два місяці, тобто до 04 вересня 2022 року.
інші учасники судового розгляду:
прокурор - ОСОБА_8
захисник-адвокат - ОСОБА_6
Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.126, ч.1 ст. 162, п.4 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 125 КК України, перебуває в провадженні Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області.
Ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07.07.2022 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до 04 вересня 2022 року.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що дані, які містяться у матеріалах кримінального провадження підтверджують, що заявлені раніше ризики не зменшились. Менш суворі запобіжні заходи не є достатніми для запобігання ризикам, та тримання обвинуваченого під вартою є виправданим.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить ухвалу суду першої інстанції змінити, застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів електронного стеження.
Вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою.
Клопотання про продовження запобіжного заходу не було вручено обвинуваченому та захиснику.
Заявлені прокурором ризики є необґрунтованими.
Розумні строки судового розгляду вичерпані.
Обвинувачений має постійне місце реєстрації, що зазначено у матеріалах кримінального провадження.
Заслухавши доповідача, захисника-адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання прокурора, суд першої інстанції дотримався положень ст.ст.177, 178, 183, 331 КПК та прийняв законне та обґрунтоване рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з огляду на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні ряду кримінальних правопорушень, в тому числі у вчиненні особливо тяжкого злочину. Наявність ризиків передбачених п.п. 1,3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, вказують на можливість обвинуваченого у разі застосування до нього запобіжного заходу не повязанного з триманням під вартою, перховуватись від суду з метою уникнення відповідальності, незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Судом першої інстанції вірно враховано, що ОСОБА_7 не одружений, утриманців не має, за місцем реєстрації до затримання не проживав, що свідчить про відсутність соціальних зв'язків.
Наведені обставини, на думку апеляційного суду, в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає непереконливими доводи обвинуваченого про відсутність ризиків, які обумовлюють обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки тяжкість пред'явленого обвинувачення, дані про особу обвинуваченого, а також існування ризиків, на які послався суд першої інстанції в оскарженій ухвалі, виправдовують продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Апеляційний суд вважає, що застосування запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою в даному кримінальному провадженні, не суперечить положенням ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що суду не було надано належних доказів стосовно того, що відпали чи зменшились ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу обвинуваченого, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможуть запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_7 процесуальних обов'язків.
Доводи, на які посилається у своїй апеляційній скаргі сторона захисту не є суттєвими та не впливають на правильність прийнятого судового рішення і не можуть слугувати підставою для його скасування, а тому підстав для застосування судом до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Наразі матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б на даний час унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
Доводи сторони захисту про невручення копії клопотання про продовження строку тримання під вартою слід відхилити, оскільки розгляд даного клопотання здійснювався у присутності обвинуваченого та захисника, зміст клопотання оголошувався у судовому засіданні, всі сторони висловлювали власні позиції щодо заявлених доводів та вимог. Вказана обставина не впливає на суть прийнятого рішення і не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило чи могло перешкодити ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Таким чином, обставин передбачених ч.2 ст.183 КПК, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків, що безпосередньо може вплинути на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК, та існування реальної потреби проведення судового розгляду кримінального провадження в розумні строки.
На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого є необхідним та виправданим заходом забезпечення кримінального провадження, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризику можливого переховування від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого, вчиненню іншого кримінального правопорушення, що в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо застосування строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , які б були безумовною підставою для скасування оскарженої ухвали.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 376 ч.2, 392, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07.07.2022, якою стосовно ОСОБА_7 , продовжено строк тримання під вартою на 60 днів - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4