Провадження № 22-ц/803/2727/22 Справа № 191/5064/18 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
06 липня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,
при секретарі - Панасенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення вартості безпідставно набутого майна, -
У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що на підставі договору дарування нерухомого майна - будинку, посвідченого 10 квітня 2009 року за №441 приватним нотаріусом Синельниківського міського нотаріального округу Харченко О.А., ОСОБА_1 належить житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , про що зроблено запис в реєстрову книгу БТІ №Д-5 за реєстровим №1667/8 та надано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, станом на 16 квітня 2009 року.
Станом на 2009 рік вказане нерухоме майно складалося із: Житловий будинок А-1, рік будівництва 1948, загальна площа: 43.5, житлова площа: 23.4, матеріал стін глинобитні обкладені 0,5 цеглою; сарай Б-1, рік будівництва 1948, матеріал стін глинобитні обкладені 0,5 цеглою; літня кухня В-1, рік будівництва 1969, матеріал стін цегла; гараж Г-1, рік будівництва 1978, матеріал стін цегла; погріб П-1, матеріал стін цегла; вбиральня Е-1, матеріал стін дерево; водоколонка Л-1, металева; огорожа №1-2, штахет. Інвентаризаційна вартість станом на 2009 рік становила 47 058 грн 00 коп.
При цьому, позивач зазначив, що в період з 2009 по 2018 роки здійснював реконструкцію та добудову до будинку за власні кошти на загальну суму в розмірі 887 726 грн 79 коп.
Так, на підставі договору від 05 серпня 2018 року, було виконано обстеження вищезазначеної земельної ділянки та внесено зміни в архівну справу БТІ, а саме встановлено, що відбулися зміни: будівництво прибудови А-2, побудови а-1, прибудови а'-1, проведено реконструкцію та капітальний ремонт житлового будинку А-1 (переставлено перегородки між кухнею 1-2 та кімнатою 1-3 зі зміною їх цільового призначення), збудовано альтанку Д-1, вбиральню Ж-1, літній душ 3-1, ворота №1, огорожу №2, вимощення № І демонтовано сіни а-1 стіни «глинобитні обкладені 0,5 цеглою», сарай В-1, вбиральню Е-1, огорожу №1-2 «штахет». Інвентаризаційна вартість станом на 2018 рік становить 857 472 грн 00 коп.
ОСОБА_2 вказував, що у нього з відповідачкою була домовленість про те, що ним буде проведена реконструкція і нове будівництво, а в наступному ОСОБА_1 переоформить вказане нерухоме майно на його ім'я, але на цей час між ними виник спір і відповідачка відмовляється оформити право власності на позивача.
У зв'язку з чим, ОСОБА_2 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь вартість безпідставно набутого майна в розмірі 857 472 грн 00 коп.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2021 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 на його користь витрати на будівельні матеріали при будівництві об'єктів, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 539 608 грн. Також вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що між сторонами відсутні будь-які відносини чи то договірні, чи то деліктні, які б передбачали взаємні права та/чи обов'язки щодо будівництва/ремонту домоволодіння та відшкодування відповідачем вартості вказаного ремонту.
ОСОБА_2 , відповідно до ст.360 ЦПК України, подав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів скарги.
Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення суду - скасувати з ухваленням нового судового рішення по суті даного спору, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування нерухомого майна - будинку, посвідченого приватним нотаріусом Синельниківського міського нотаріального округу Харченко О.А. 10 квітня 2009 року за №441, є власником житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , про що зроблено запис в реєстрову книгу БТІ №Д-5 за реєстровим №1667/8 та надано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, станом на 16 квітня 2009 року.
Згідно довідки КП «Синельниківське МБТІ» №1280 від 23 жовтня 2018 року, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований за ОСОБА_1 , станом на 16 квітня 2009 року, складався із: Житловий будинок А-1, рік будівництва - 1948, загальна площа: 43.5, житлова площа: 23.4, матеріал стін глинобитні обкладені 0,5 цеглою; сарай Б-1, рік будівництва - 1948, матеріал стін глинобитні обкладені 0,5 цеглою; літня кухня В-1, рік будівництва - 1969, матеріал стін цегла; гараж Г-1, рік будівництва - 1978, матеріал стін цегла; погріб П-1, матеріал стін цегла; вбиральня Е-1, матеріал стін дерево; водоколонка Л-1, металева; огорожа №1-2, штахет. Інвентаризаційна вартість станом на 2009 рік становила 47 058 грн 00 коп (а.с.4).
У судовому засіданні суду першої інстанції також було установлено, що ОСОБА_2 є рідним сином ОСОБА_1 та приймав участь у проведенні ремонтних робіт житлового будинку, добудови та інше, за адресою проживання останньої, а саме: АДРЕСА_1 .
На підтвердження понесених за період 2017-2018 років витрат на будівельні матеріали при будівництві об'єктів за вищезазначеною адресою, ОСОБА_2 надав суду письмові документи, зокрема, копії квитанцій, платіжних доручень, товарних чеків, видаткових накладних, рахунок-фактуру, оплачені замовлення будівельних товарів, товаро-транспортні накладні та розписки виконаних будівельних робіт (а.с.8-43).
Згідно копії матеріалів архівної справи на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в даному будинку та на земельній ділянці, на якій розташований житловий будинок, відбулись зміни, а саме: будівництво прибудови А-2, побудови а-1, прибудови а'-1, проведено реконструкцію та капітальний ремонт житлового будинку А-1 (переставлено перегородки між кухнею 1-2 та кімнатою 1-3 зі зміною їх цільового призначення), збудовано альтанку Д-1, вбиральню Ж-1, літній душ 3-1, ворота №1, огорожу №2, вимощення № І демонтовано стіни а-1 стіни «глинобитні обкладені 0,5 цеглою», сарай В-1, вбиральню Е-1, огорожу №1-2 «штахет». Інвентаризаційна вартість станом на 2018 рік становить 857 472 грн 00 коп (а.с.117-125).
Згідно судової будівельно-технічної експертизи №5890/5891-19 від 15 квітня 2020 року, ринкова вартість домоволодіння АДРЕСА_1 , станом на 01 січня 2009 року, могла складати 135 965 грн. Водночас, ринкова вартість домоволодіння АДРЕСА_1 на момент проведення експертизи складає 440 400 грн. Надані копії товарних чеків та видаткових накладних за 2017-2018 роки (арк.8-43) не спростовують і не можуть підтверджувати використання придбаних матеріалів в домоволодінні АДРЕСА_1 , крім вартості придбаних воріт зазначеної в протоколі узгоджень договірної ціни від 29 березня 2017 року (а.с.37). Кошторисний метод застосувати неможливо, у зв'язку з відсутністю проектно-кошторисної документації на будівництво та наявності великої кількості прихованих робіт. Визначення вартості обладнання (котлів для опалювання) не відноситься до компетенції судових експертів-будівельників. За основу прийняті визначення орієнтовної ринкової вартості матеріалів за допомогою витратного підходу по укрупненим показникам вартості будівництва. Орієнтовна ринкова вартість будівельних матеріалів, які були використані при будівництві домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з 2009 року по 01 жовтня 2019 року, могла складати - 539 608, 00 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , було проведено ряд відновлюваних, ремонтних робіт та добудов, що підтверджується, зокрема, копіями квитанцій, платіжних доручень, товарних чеків та видаткових накладних, відповідно до яких, ним було придбано будівельні матеріали на ремонт та добудову зазначеного будинку, а тому, з урахуванням висновку експерта, оскільки матеріалами справи установлено, що в спірному житловому будинку відбулись зміни та добудови, житловий будинок поліпшився, його ринкова вартість зросла, при цьому, жодними доказами відповідач не спростував проведення відновлюваних ремонтних робіт у вказаному будинку, дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
Такий правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звертаючись до суду з даним позовом посилався на те, що у нього з відповідачкою була домовленість про те, що ним буде проведена реконструкція житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а в наступному ОСОБА_1 переоформить вказане нерухоме майно на його ім'я.
Разом з тим, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності такої домовленості між сторонами, в тому числі із визначенням конкретних наслідків у разі її невиконання або неналежного виконання, позивач не надав ні до суду першої, ні до апеляційної інстанції, тоді як, відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що позивач є її сином і ними спільно, а також за участю її доньки - ОСОБА_3 , було вирішено на території спірного домоволодіння проводити роботи по його поліпшенню за фінансової участі усіх зазначених осіб, оскільки все належне їй на праві власності майно в майбутньому залишиться дітям у спадок.
Так, згідно матеріалів справи, у спірному домоволодінні дійсно відбулись зміни, а саме було проведено ряд будівельних робіт усіх будов та споруд, житловий будинок поліпшився та його ринкова вартість зросла.
Проте, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що вищезазначене не свідчить про наявність між сторонами даного спору будь-яких договірних, чи то деліктних правовідносин, які б передбачали, зокрема, відшкодування відповідачем вартості вказаного ремонту.
Водночас, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi цієї статті тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 520/14188/18.
У справі, що переглядається, апеляційним судом не встановлено наявності між сторонами договірного характеру правовідносин, як і не встановлено на підставі належних і допустимих доказів факту набуття грошових коштів відповідачем та їх збереження без достатніх правових підстав.
ОСОБА_2 не підтвердив джерело походження коштів, які, за твердженнями останнього, він сплатив на проведення реконструкції житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , а також сам факт такої сплати особисто ним.
Отже, з урахуванням викладеного вище, правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 857 472, 00 грн, як вартості безпідставно набутого майна, згідно ст.1212 ЦК України, відсутні.
Крім того, відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №5890/5891-19 у даній справі, призначеної ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2019 року, додані позивачем до своєї позовної заяви копії квитанцій, платіжних доручень, товарних чеків та видаткових накладних за 2017-2018 роки (том 1 а.с.8-43) не спростовують і не можуть підтверджувати використання придбаних матеріалів саме в домоволодінні АДРЕСА_1 , крім вартості придбаних воріт зазначеної в протоколі узгоджень договірної ціни від 29 березня 2017 року (том 1 а.с.37). При цьому, судовим експертом зазначено щодо відсутності проектно-кошторисної документації на будівництва та наявності великої кількості прихованих робіт.
Таким чином, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданим доказам у їх сукупності, не навів обґрунтованих мотивів покладених в основу рішення, в результаті чого дійшов помилкового висновку про задоволення даного позову.
Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору.
Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про те, що відповідач набула кошти (майно) або зберегла їх (його) у себе за рахунок позивача без достатньої правової підстави, тому необґрунтованими є доводи ОСОБА_2 про необхідність зобов'язати ОСОБА_1 повернути йому такі кошти, розмір яких він визначив у позовній заяві, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
Разом з тим, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 13 215, 00 грн підлягають стягненню з позивача на користь держави.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення вартості безпідставно набутого майна - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 13 215 (тринадцять тисяч двісті п'ятнадцять) гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.В. Лаченкова
М.Ю. Петешенкова