Справа №22-3685/2006р. Головуючий 1 інстанції суддя - Грубіян Л.І.
Категорія № Доповідач суддя Шейко Л.М.
«18» липня 2006р. м.Одеса
Судова колегія з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді - Шейко Л.М.
суддів - Кемеровської Н.В., Короткова В.Д.
при секретарі - Тончевої Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 листопада 2005 року по справі за позовом Дунайського транспортного прокурора в інтересах ВАТ УДП до ОСОБА_1 про виселення та позовом ОСОБА_1 до ВАТ УДП про спонукання видачі ордеру, -
В жовтні 1996 року дунайський транспортний прокурор звернувся до суду з заявою в порядку ст. 118 ЦПК України в інтересах ВАТ УДП про виселення відповідачки з квартири АДРЕСА_1, вказуючи, що вказаний будинок знаходився на балансі АТ « Удаско » ( нині ВАТ УДП ) з моменту будівництва до 3.12.1998 року. На підставі договору між АТ « Удаско » і Ізмаїльським відділом комплексних випробувань « УкрПІНПЗа » пароплавство подовжило строк надання робітнику « УкрПШТІЗа » - ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 до 15.01.1994 року ( а.с-5 ), будинок знаходився на балансі позивача ( а.с. 6 ).
Згідно рішення виконкому Ізмаїльської міської ради народних депутатів від 30.12.1985 року ( а.с. - 6а) п'ятиповерховий дев'яностоквартирний житловий будинок для малосімейних був прийнятий до експлуатації.
По Положенню про використання житлових будинків для малосімейних ( гуртожиток ) житлова площа надавалася на підставі сумісного рішення адміністрації і профспілкового комітету ( а.с. 9 ). Документом, що давав право на вселення було розпорядження встановленої форми.
Незважаючи на те, що строк договору закінчився 15.01.1994 року, відповідачка відмовляється звільнити квартиру. Ордер на спірну квартиру ОСОБА_1 не видавався і тому законні підстави для проживання в квартирі відсутні.
Позивач просив виселити відповідачку зі спірного житла.
Представник Ізмаїльської міської ради залучений судом в якості співвідповідача позов підтримав.
Представник відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2, він же представник 3-ої особи - « Укрпівдбуддослідження » позов не визнав, підтримав позов ОСОБА_1 і просив понудити відповідача видати ордер на спірну квартиру, вказуючи, що спірна квартира в 1996 році була виділена « Укрпівдбуддослідженню » і по рішенню профкому та адміністрації підприємства « Укрпівдбуддослідження » спірна житлова площа була виділена тимчасово робітниці підприємства - ОСОБА_1 (а.с. ЗО ), оплату за проживання проводило підприємство ( а.с. 33 ). Просив в позові відмовити.
Позивач зустрічний позов не визнав.
Рішенням суду в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, справу направити на новий розгляд посилаючись на порушення судом норм права.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване по суті правильне рішення з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що спільним засіданням Президіума Дунайського баскомфлоту та адміністрації пароплавства від 13.11.1985 року « Про розподіл жилої площі у домі для малосімейних по АДРЕСА_1 ». Згідно п.п. 1.1.цієї постанови УкрПНПЗу у гуртожитку було виділено 1 квартиру. Також згідно п.2 цією ж постанови житлова площа виділялась для тимчасового проживання на період до вводу у експлуатацію своєї житлової площі.
УкрГІГНПЗ своїм листом № НОМЕР_1 просив пароплавство ще на рік подовжити угоду проживання у квартирі №НОМЕР_1 робітника УкрГІШТІЗ ( тобто ОСОБА_1) і вказував, що підприємством ведеться будівництво 4-х квартирного відомчого будинку по АДРЕСА_2, де робітнику буде надана житлова площа, а гуртожиток буде повернуто пароплавству. 16.02.1993 року складено такий договір строком на 1 рік, тобто з 15.01.1993 року по 15.01.1994 року. Пунктом 2 цього договору УкрПІНТІЗ зобов'язувалось по закінченню строків дії договору повернути житлову площу пароплавству у технічно -виправленому стані та з виконаним ремонтом.
Зазначений договір найму житла було порушено відповідачем, так як після закінчення строку договору квартира не була повернута пароплавству і ОСОБА_1 продовжує в ній проживати до теперішнього часу, незважаючи на те, що УкрПІНТГЗом їй було предоставлене житло за адресою:АДРЕСА_2, яке нею було приватизовано згідно до розпорядження виконкому Ізмаїльської міської ради № НОМЕР_2. Згідно вказаного розпорядження власником квартири по АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 До приватизації власником цієї квартири було Ізмаїльське відділення «Укрпівдбуддослідження » / УкрГІШТІЗ / на підставі договору купівлі -продажу, засвідченого нотаріальною канторою 04.12.1997 року.
Крім того, відповідно до ст. 58 ЖК України єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення є ордер, тобто письмове розпорядження на заселення житлового приміщення, а як вбачається з матеріалів справи ордер ОСОБА_1 на вселення не видавався. Тому у ОСОБА_1 немає правових підстав проживання у квартирі АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що закінчився строк договору найму житла від 16.02.1993 року і у зв'язку з тим, що УкрПІНТІЗом була надана ОСОБА_1 інша житлова площа по АДРЕСА_2.
Як в апеляційній скарзі так і судовому засіданні апелянти не навели докази, які б спростовували висновки, зроблені у рішенні суду.
Таким чином, судова колегія прийшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належну оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 218; 303 ; 307 ч.І п.1; 308; 314 ч.1п.1; 315- 317 ЦПК України, колегія судів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити .
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 листопада 2005 року- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту ЇЇ проголошення, та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: