06 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 916/2825/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
позивача - Єгоров О.О. (адвокат), Мартинюк В.П. (самопредставництво),
відповідача - Денов Г.В. (самопредставництво)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод" та Южненської міської ради Одеської області
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 (у складі колегії суддів: Принцевська Н.М. (головуючий), Діброва Г.І., Ярош А.І.)
та рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2021 (суддя Бездоля Д.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод"
до Южненської міської ради Одеської області
про стягнення 7 350 966,70 грн,
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод" (далі - Завод, Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Южненської міської ради Одеської області (далі - Міськрада, Відповідач) про стягнення з Відповідача на свою користь збитків у розмірі 7 350 966,70 грн.
1.2. В обґрунтування позову Завод посилався на обставину понесення ним збитків, спричинених внаслідок передачі Відповідачем в оренду Позивачу за договором земельної ділянки з недоліками, які перешкоджають її використанню.
2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.09.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 у справі № 916/2825/20, позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача збитки в сумі 2 009 048,31 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
2.2. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що понесені Позивачем витрати до моменту пред'явлення Відповідачу претензії з вимогою про розірвання договору були здійснені Позивачем на власний розсуд, з метою використання земельної ділянки з відомим Позивачу фактичним станом, і тому вони не були неминучими внаслідок дій Відповідача, вчиненими останнім після передачі земельної ділянки, а тому вина Відповідача у понесенні цих витрат відсутня.
2.3. Таким чином, встановивши відсутність обставин, які б свідчили про наявність з боку Відповідача повного складу господарського правопорушення (вини) до моменту заявлення Позивачем вимоги про розірвання договору, суди дійшли висновку, що понесені Позивачем витрати до 08.04.2019 (19.03.2019 + 20 днів) включно, пов'язані з користуванням земельною ділянкою за призначенням в загальній сумі 5 341 918,39 грн не підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.
2.4. Разом з тим, суди зазначили, що після спливу визначеного законом двадцятиденного строку на розгляд вимоги Позивача про розірвання договору, витрати Позивача у вигляді щомісячної орендної плати були понесені останнім саме з вини Відповідача, оскільки Позивач з цього часу зазнав цих витрат внаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі, та понесення цих витрат було зумовлено вже не добровільною згодою Позивача на їх понесення, а неприйняттям Відповідачем пропозиції Позивача про розірвання цього договору та неусуненням в повному обсязі не передбачених договором недоліків (обмежень) земельної ділянки. При цьому, суди зауважили, що витрати Позивача зі сплати орендних платежів були вимушеними, натомість Відповідач понесенню цих витрат міг запобігти шляхом задоволення його пропозиції щодо розірвання договору.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
3.1. У касаційній скарзі Завод просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову про стягнення збитків в сумі 5 341 918,39 грн та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарськими судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 923/700/17, від 19.04.2019 у справі № 918/542/18 та від 16.04.2019 у справі № 911/917/16.
3.2. Міська рада у своїй касаційній скарзі просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарськими судами попередніх інстанцій висновків, які викладені у постановах Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 910/2360/19, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17 та від 10.12.2020 у справі № 396/1513/18
Крім того, у якості підстави для подання касаційної скарги заявник стверджує про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.08.2020 у справі № 916/1250/19;
Також скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 1, 13, 21, 28 Закону України "Про оренду землі" та статей 651 та 653 Цивільного кодексу України, а саме щодо включення до складу збитків орендаря витрат з орендної плати, без встановлення істотного порушення договору оренди землі з боку орендодавця.
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. Ухвалами Верховного Суду від 22.02.2022 було відкрито касаційне провадження за вищезазначеними касаційними скаргами та призначено розгляд справи № 916/2825/20 у судовому засіданні на 30.03.2022.
4.2. Водночас, 30.03.2022 судовий розгляд справи № 916/2825/20 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду не відбувся з огляду на обставини, пов'язані з військовою агресією Російської Федерації, у тому числі введенням воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
4.3. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 29.3-02/928 від 19.05.2022 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 916/2825/20 у зв'язку з увільненням судді Міщенка І.С. від роботи у зв'язку із призовом на військову службу по мобілізації.
4.4. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2022 справу № 916/2825/20 було передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Зуєв В.А. - головуючий, Берднік І.С., Суховий В.Г.
4.5. Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2022 (у складі колегії суддів Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.) прийнято до провадження справу № 916/2825/20 за вищезазначеними касаційними скаргами та призначено її розгляд на 06.07.2022.
4.6. Ураховуючи наведене, а також обставини, пов'язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 і від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", справа розглядається у розумний строк.
5. Обставини встановлені судами
5.1. 09.06.2017 за результатами земельних торгів Міськрада (орендодавець) та Завод (орендар) уклали Договір, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою м. Южне, Одеська обл., ІІ мікрорайон.
5.2. Характеристика земельної ділянки визначена сторонами у розділах "Об'єкт оренди" (пункти 2-7 Договору) та "Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки" (пункти 24-25 Договору), а саме: загальна площа 1,5746 га, у томі числі: ріллі (-) га; багаторічних насаджень (-) га; сіножатей (-) га; пасовищ (-) га; інші 1,5746 га; на земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна (-), а також інші об'єкти інфраструктури (-); земельна ділянка передається в оренду разом з (-); земельна ділянка, яка передається в оренду, має такі недоліки, що можуть перешкоджати її ефективному використанню (-); інші особливості оренди, які можуть вплинути на орендні відносини (-); відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, не зареєстровані.
5.3. Мета використання та цільове призначення земельної ділянки визначена у розділі "Умови використання земельної ділянки" (пункти 16-17 Договору), а саме: земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (9-ти поверхового восьмисекційного житлового будинку № 6Б); цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.
5.4. Згідно з пунктами 9-12 договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі, у національній валюті України. Розмір річної орендної плати визначається за результатами земельних торгів (протокол № 183 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 09.06.2017) і становить 2 652 742,39 грн в рік. Обчислення розміру річної плати за користування (оренду) земельної ділянки здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюється на час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Орендар протягом трьох банківських днів після підписання договору оренди землі сплачує розмір річної орендної плати за перший рік оренди земельної ділянки в сумі 2 611 614,63 грн, яка перераховується на відповідний рахунок. Гарантійний внесок в сумі 41 127,76 грн без ПДВ зараховується до сплати річної орендної плати. Орендна плата за наступні роки оренди земельної ділянки перераховується орендарем щомісячно в розмірі 221 061,87 грн у такі строки: 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
5.5. Орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок невиконання орендодавцем зобов'язань, передбачених цим договором. Збитками вважаються: фактичні втрати, які орендар зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору. Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних (пункти 22, 23 договору).
5.6. За умовами пунктів 27, 28 договору, крім іншого, Відповідач взяв на себе зобов'язання передати Позивачу земельну ділянку у належному стані та визначених межах згідно з цим договором, якому кореспондується право Позивача використовувати орендовану земельну ділянку на власний розсуд у відповідності до мети, обумовленої у договорі, з правом переважного придбання у власність цієї земельної ділянки згідно з законом та переважного права за інших рівних умов на поновлення договору оренди.
5.7. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору в односторонньому порядку не допускається (пункти 34, 35 договору).
5.8. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, а також після державної реєстрації права оренди. Договір укладено на 49 років (пункти 8, 39 Договору).
5.9. На виконання умов договору Рада передала, а Завод прийняв в оренду земельну ділянку. У відповідному акті приймання-передачі зазначено, що на орендовану земельну ділянку площею 1,5746 га не встановлено обмежень та сервітутів.
5.10. Речове право оренди Заводу зареєстровано 20.06.2017, що підтверджується відповідним витягом з реєстру.
5.11. Після укладення договору та підписання акта прийому-передачі земельної ділянки Позивач вчиняв дії щодо використання земельної ділянки за призначенням, однак виявивши недоліків земельної ділянки, що не передбачені договором та які перешкоджають її використанню відповідно до визначеної договором мети, 19.03.2019 звернувся до Відповідача з претензією щодо розірвання укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки та відшкодування Позивачу понесених ним збитків в розмірі 5 004 002,03 грн, з яких: 4 408 401,63 грн орендної плати, 120 000,00 грн витрат за проведення комплексної експертизи та 69 120,00 грн за проект на системи протипожежного захисту та інші витрати, що пов'язані з підготовкою будівництва. Вимога про розірвання договору обґрунтована тим, що після укладення договору позивачем було виявлено наявність не передбачених договором обтяжень земельної ділянки, які перешкоджають її використанню відповідно до визначеної договором мети.).
5.12. У запереченнях від 02.04.2019 №486/21-05-03 на вищевказану претензію Відповідач наголосив на відсутності порушень договору з боку Міськради.
5.13. Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.12.2019, залишеним без змін постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 та Верховного Суду від 11.08.2020 у справі № 916/1250/19, розірвано укладений між сторонами договір.
Під час розгляду вказаної справи Відповідачем визнавалась обставина знаходження на земельній ділянці дощової та фекальної каналізації, а також запроектованих частин проїздів, які не були винесені на межі цієї земельної ділянки.
При цьому, як встановлено судом, фактичний стан цієї земельної ділянки не відповідав умовам розділу 2 Об'єкт оренди спірного договору, наявні на земельній ділянці об'єкти інфраструктури та споруди перешкоджають використанню земельної ділянки за призначенням згідно з спірним договором, будівельні об'єкти, які передбачені проектом Будівництво багатофункціонального торгово-розважального комплексу з готельним блоком та житловим комплексом, розташованими за адресою: Одеська обл., м. Южне, II мікрорайон, накладаються на об'єкти інфраструктури та споруди, які розміщені на цій земельній ділянці, об'єкти інфраструктури та споруди, які розміщені та запроектовані на вказаній земельній ділянці, перешкоджають будівництву об'єктів, які передбачені проектом Будівництво багатофункціонального торгівельно-розважального комплексу з готельним блоком та житловим комплексом, у зв'язку з накладанням будівельних об'єктів на об'єкти інфраструктури та споруди, та на їх необхідно нормовані відстані відступу (протипожежні та санітарно-технічні).
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
6.2. За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
6.3. Відповідно до частин першої, другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
6.4. Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
6.5. Згідно з пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
6.6. Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
6.7. Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов'язання.
6.8. Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
6.9. Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
6.10. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
6.11. Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
6.12. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
6.13. Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягала доведенню позивачем перед судом.
Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
6.14. Однак, суди зазначеного не врахували та не встановили наявності усіх елементів складу правопорушення, як обов'язкової підстави для стягнення збитків. Лише констатувавши факт встановлення рішеннями судів у справі № 916/1250/19 відсутність об'єктивної можливості Позивача використовувати земельну ділянку відповідно до мети укладеного між сторонами договору, суди порушили принцип змагальності та повноту дослідження обставин у спорі про стягнення збитків у справі, що розглядається.
При цьому, поза увагою господарських судів попередніх інстанцій залишилось те, у справі № 916/1250/19 надавалась виключно оцінка правомірності та підставності вимог Позивача про розірвання договору, проте у межах вказаної справи елементи складу господарського правопорушення та докази на їх підтвердження не були предметом дослідження.
6.15. Крім того, як свідчать матеріали справи, Відповідач упродовж усього розгляду справи заперечував наявність своєї вини у спірних відносинах та наголошував, зокрема, що Міськрада сприяла Позивачу у вирішенні питання щодо перенесення міжквартальних доріг загального користування за межі сформованих земельних ділянок, шляхом погодження внесення змін до детального плану території мікрорайону, а також вживала заходів щодо перенесення (демонтажу) каналізаційних колодязів, які розташовані в межах спірної земельної ділянки
Втім, суди попередніх інстанцій не надали оцінку та не дослідили характер дій Відповідача у контексті спірних правовідносин.
6.16. Також колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17 для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна, з якими закон пов'язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб'єктивних прав та обов'язків.
6.17. В пункті 39 договору оренди визначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, а також після державної реєстрації права оренди.
6.18. Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що договір оренди укладено між сторонами 09.06.2017, водночас речове право орендаря зареєстроване 20.06.2017, що підтверджується відповідним витягом з реєстру.
6.19. При цьому, як встановлено судами вже 13.06.2017 (тобто до набрання чинності договору оренди) Позивач звертався до Відповідача із заявою щодо розгляду питання внесення змін до детального плану територій мікрорайону 1.2, у зв'язку з орендою земельної ділянки під будівництво 9-ти поверхового будинку та викупом земельної ділянки під готель з метою перегляду планувальних рішень, збільшення поверховості та перегляду функціонального призначення земельних ділянок, а також відпрацювання питання про зміну проходження внутрішньоквартальних проїздів.
6.20. В такий спосіб, до початку перебігу строку дії договору оренди Позивач був обізнаний з фактичним станом земельної ділянки та наявними недоліками.
6.21. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами протягом тривалого періоду вчинялись дії, спрямовані на усунення недоліків земельної ділянки.
6.22. Водночас, при прийнятті рішення про стягнення збитків та встановлення вини Відповідача, суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували, правової оцінки діям учасників договірних відносин протягом спірного періоду з урахуванням принципів добросовісності, розумності, а також послідовності поведінки сторін не надали, що, у свою чергу, може суттєво вплинути на результати вирішення справи по суті.
6.23. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.24. Однак, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з'ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
6.25. Не з'ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов'язані з ними докази, суди попередніх інстанцій також допустили порушення норм процесуального права щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду даної справи, у зв'язку з чим, оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
6.26. Водночас, оскільки Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду направляє дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду з питань, зазначених Відповідачем у касаційній скарзі.
6.27. Щодо тверджень Відповідача про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.08.2020 у справі № 916/1250/19, судова колегія зазначає наступне.
Необхідність відступлення від правового висновку Верховного Суду, зробленого у справі № 916/1250/19 скаржник обґрунтовує тим, що суд касаційної інстанції залишив поза увагою необхідність встановлення при розірвані договору оренди землі наступних складових: істотного порушення договору та наявності шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, а також встановлення и чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Таким чином вказані доводи стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій у справі № 916/1250/19 і переоцінки вже оцінених ними доказів у справі та зводяться до незгоди з відповідними обставинами і оцінкою, здійсненою судами.
З огляду на викладене, доводи скаржника про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.08.2020 у справі № 916/1250/19 фактично спрямовані на ревізію існуючого судового рішення у спосіб невстановлений законодавством, у зв'язку з чим, Верховний Суд відхиляє їх як необґрунтовані.
7. Висновки Верховного Суду
7.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
7.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7.3. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
7.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
7.5. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.
8. Розподіл судових витрат
8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод" та Южненської міської ради Одеської області задовольнити частково.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 і рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2021 у справі № 916/2825/20 скасувати.
3. Справу № 916/2825/20 направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Зуєв
Судді І. С. Берднік
В. Г. Суховий