вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.07.2022м. ДніпроСправа № 904/275/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання Риженко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТА-Д АГРО", м. Кам'янське, Дніпропетровська область
до Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України", с. Дослідне, Дніпровський район, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 2 916 509, 46 грн.
Представники:
Від Позивача: Федоренко Р.В., ордер серії АЕ № 1118207 від 20.01.2022, адвокат
Від Відповідача: Cустав Н.В., адвокат
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ,
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТА-Д АГРО" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України", в якому просить стягнути заборгованість за договором поставки № КАС-2602/2021 від 26.02.2021 року у розмірі 2 916 509, 46 грн., яка складається з: 1 441 650, 00 грн. - основної заборгованості, 1 301 850, 00 грн. - штрафу, 91 276, 31 грн. - пені, 16 201, 85 грн. - 3 % річних, 65 531, 30 грн. - інфляційних збитків.
Ухвалою суду від 27.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 15.02.2022.
15.02.2022 сторони в судове засідання не з'явилися. Позивач направив заяву про відкладення підготовчого засідання.
Крім того, в даній заяві позивач зазначає про отримання від відповідача гарантійного листа № 389 від 28.12.2021, яким відповідач гарантує сплату основного боргу в сумі 1 441 650,00 грн. до 01.03.2022.
Ухвалою суду від 15.02.2022 відкладено підготовче засідання на 14.03.2022.
У призначений судом час підготовче засідання не відбулося у зв'язку із введенням з 24.02.2022 на території України воєнного стану та виникненням внаслідок цього ризиків для здійснення безпечного розгляду справ у відкритих судових засіданнях.
Ухвалою від 15.03.2022 визнано поважними причини, що унеможливили проведення судового засідання у справі, яке було призначено на 14.03.2022. Про дату час та місце судового розгляду справи по суті вирішено повідомити сторін додатково.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні з 26.03.2022 ще на 30 днів (до 24 квітня включно).
Розпорядженням голови Господарського суду Дніпропетровської області № 34 від 28.03.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" відповідно до ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв'язку із запровадженням 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ та рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9, з метою недопущення випадків загрози житло, здоров'ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, встановлено в Господарському суді Дніпропетровської області особливий режим роботи суду.
Ухвалою суду від 11.04.2022 призначено підготовче засідання на 26.04.2022.
Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні з 25.04.2022 строком на 30 діб.
26.04.2022 сторони в судове засідання не з'явилися.
Ухвалою суду від 23.05.2022 призначено підготовче засідання на 30.05.2022.
Від Позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 24.05.2022 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТА-Д АГРО" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програми EasyCon.
26.05.2022 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № КАС-2602/2021 від 26.02.2021 року у розмірі 2 916 509, 46 грн., яка складається з: 1 441 650, 00 грн. - основної заборгованості, 1 088 880,23 грн. - штрафу, 149 574,26 грн. - пені, 31 842,77 грн. - 3 % річних, 204 562,20 грн. - інфляційних збитків.
27.05.2022 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
30.05.2022 позивач в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги.
Суд прийняв уточнені позовні вимоги до розгляду.
Відповідач в судове засідання не з'явився.
Ухвалою суду від 30.05.2022 відкладено підготовче засідання на 20.06.2022.
20.06.2022 відповідач в судове засідання не з'явився, направив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із хворобою представника.
Позивач проти задоволення клопотання відповідача заперечив, наполягав на закритті підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 20.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 06.07.2022.
06.07.2022 позивач в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги.
Відповідач до початку розгляду справи по суті подав письмові пояснення по суті спору, в яких зазначав, що підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, у зв'язку з чим просить зменшити розмір штрафних санкцій.
До заяви відповідачем долучено: довідка про заборгованість із заробітної плати, виписка по рахунку з АТ «Райффайзен банк», виписка по рахунку з АТ «КБ «Приватбанк», скріншот з кабінету платника податків, довідка з дебіторською заборгованістю.
Слід зазначити, що Відповідач строк для подачі доказів пропустив.
Крім того, всупереч вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не надав докази направлення цих додатків позивачу.
Враховуючи викладене, суд не приймає в якості доказів документи, додані відповідачем до своїх пояснень.
Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.
Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об'єктивного та розумного обґрунтування.
Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв'язку з поведінкою заявників.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
06.07.2022 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, прийнято вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № КАС-2602/2021 від 26.02.2021 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.
Вказане стало причиною звернення позивача до суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 916 509,46 грн., яка складається з:
1 441 650,00 грн. - основного боргу,
204 562,20 грн. - втрат від інфляції за загальний період прострочення з 02.10.2021 по 30.05.2022,
31 842,77 грн. - 3% річних за загальний період прострочення з 02.10.2021 по 30.05.2022,
149 574,26 грн. - пені за загальний період прострочення з 02.10.2021 по 02.04.2022,
1 088 880,23 грн. - штрафу 10%.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач, посилаючись на положення п. 3.4. договору, зазначає що позивач протягом 3 робочих днів з дати отримання замовлення повинен надіслати відповідачу підтвердження замовлення або повідомити про неможливість виконання замовлення повністю або частково. Виставлення постачальником рахунку-фактури свідчить про прийняття замовлення.
Тобто відповідач вважає, що відповідно до умов договору, замовлення було оформлено та підписано у вигляді специфікації до договору, при цьому лише виставлення рахунку на оплату позивачем є підтвердженням прийняття ним замовлення та можливості виконати його, так і оплата здійснюється на підставі лише рахунку, після підтвердження самим позивачем щодо можливості його виконання.
В строк до 01.10.2021 відповідач не здійснював оплату за товар, оскільки позивач не підтвердив можливості поставки товару, не надав рахунку на оплату та поставки товару не було здійснено. Враховуючи, що позивачем не було виконано умов договору, то у відповідача, на його думку, не настав строк виконання його зобов'язань за договором, тому він не може вважатись боржником з 02.10.2021 за неналежне виконання договору.
Відповідач зазначив, що позивач виставив рахунок лише 01.10.2021, коли зміг підтвердити саму можливість поставки товару, проте у відповідача на цей час вже закінчився строк на оплату, тому він не виконав умови щодо сплати не зі своєї вини.
Відповідач вважає, що строки, передбачені специфікацією, завершились за строком без виконання, проте сторонам за погодженням не заборонено виконати зобов'язання з відкладенням строків виконання.
Враховуючи, що нові строки виконання не були зафіксовані угодою письмово, то строки починають діяти в порядку ч.2 ст. 530 ЦК України ,тобто з моменту пред'явлення вимоги кредитором боржнику.
Претензія з вимогою була отримана відповідачем 14.12.2021, і з моменту 7-денного строку в разі невиконання, відповідач став вважатись боржником, тобто з 22.12.2021.
Відповідач наголосив, що не знімає з себе відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань, та просить суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій.
Відповідач також просить врахувати, що станом на даний час знаходиться у скрутному фінансовому становищі, має заборгованість із заробітної плати за період з січня по червень 2020 в розмірі 5 061 119,85 гри., не сплачені кошти по соціальному страхуванню в розмірі 171 485,01 грн., наявність податкового боргу в розмірі 1 161698,60 грн., відсутність грошових коштів за рахунками підприємства, наявність дебіторської заборгованості в розмірі 2 573 252,33 грн. Стягнення з Відповідача штрафних санкцій призведе до ускладнення виконання зобов'язань, зокрема, з виплат заробітної плати своїм працівникам.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови поставки товару, строк та порядок розрахунків, наявність часткових оплат, факт поставки товару, періоди прострочення виконання зобов'язань, правомірність нарахування штрафних санкцій.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
1. Обставини укладення договору.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мета-Д Агро" (постачальник) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (покупець) укладено договір поставки №КАС-2602/2021 від 26.02.2021. (далі - договір).
Предмет договору. В порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.
Найменування, асортимент, кількість, ціна, вартість кожної партії товару, строки і умови поставки та інші особливі умови, погоджені сторонами, зазначаються у специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору (п.п. 1.1., 1.2. договору).
Ціна договору. Загальна вартість договору визначається сумою всіх специфікацій та видаткових накладних, підписаних сторонами протягом строку дії даного договору (п. 2.1. договору).
Строк. Господарські зобов'язання сторін цього договору, що виникли на його підставі, існують із дня його підписання сторонами та діють до 31.12.2021 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторонами. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, а також не є підставою для припинення зобов'язань за ним.
У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити даний договір за 20 діб до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік. (п. п. 8.1, 8.2. договору).
Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
2. Природа договору.
Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Вказані положення кореспондуються із положеннями статті 265 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
3. Строк поставки товару. Факт поставки товару.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Для отримання товару покупець надає постачальнику замовлення. Оформлення замовлення провадиться покупцем у порядку, визначеному цим договором.
У замовленні визначається: дата замовлення; найменування товару; кількість одиниць в асортиментній позиції; строки і умови поставки товару тощо. (п. 3.1. договору).
Постачальник протягом 3 робочих днів з дати отримання замовлення повинен надіслати покупцю підтвердження замовлення або повідомити про неможливість виконання замовлення повністю або частково. Виставлення постачальником рахунку-фактури свідчить про прийняття замовлення.
Товар переходить у власність покупця після підписання видаткової накладної або транспортного документу (п.п. 3.4., 3.5. договору).
26.02.2021 між сторонами було підписано специфікацію № 1.
Відповідно до умов специфікації, позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 2 707 500,00 грн.
Позивачем на виконання умов договору було поставлено товар на загальну суму 2 707 500,00 грн., що підтверджується:
видатковою накладною № 368 від 01.10.2021 на суму 287 850,00 грн.,
видатковою накладною № 370 від 02.10.2021 на суму 259 350,00 грн.,
видатковою накладною № 382 від 05.10.2021 на суму 259 350,00 грн.,
видатковою накладною № 383 від 06.10.2021 на суму 259 350,00 грн.,
видатковою накладною № 470 від 07.10.2021 на суму 287 850,00 грн.,
видатковою накладною № 479 від 08.10.2021 на суму 287 850,00 грн.,
видатковою накладною № 490 від 09.10.2021 на суму 287 850,00 грн.,
видатковою накладною № 514 від 10.10.2021 на суму 259 350,00 грн.,
видатковою накладною № 377 від 25.10.2021 на суму 259 350,00 грн.,
видатковою накладною № 379 від 26.10.2021 на суму 259 350,00 грн.
Видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень
Відповідач проти кількості, якості та вартості поставленого товару не заперечив.
Таким чином, факт поставки товару вартістю 2 707 500,00 грн. визнається підтвердженим.
4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.
Порядок оплати за кожну партію товару узгоджується у замовленні та визначається сторонами у специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору. (п. 2.2 Договору).
Пунктом 4 специфікації передбачені умови оплати: оплата здійснюється покупцем шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підстав виставленого рахунку в розмірі 100% у строк до 01.10.2021.
Позивач на виконання умов договору та специфікації виставив відповідач рахунок на оплату № 139 від 01.10.2021 на суму 2 707 500,00 грн.
Суд не приймає заперечення відповідача щодо зміни строку оплати, оскільки зміни до договору вносяться в письмовій формі.
Доказів зміни умов договору в частині оплати вартості товару суду надано не було.
Враховуючи, що рахунок на оплату позивачем виставлено 01.10.2021 (а.с. 19), відповідач повинен був провести оплату вартості отриманого ним товару.
Господарський суд констатує, що строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.
Відповідач частково сплатив вартість поставленого позивачем товару в розмірі 1 265 850,00 грн.
Таким чином, заборгованість за договором становить 1 441 650,00 грн.
На момент розгляду справи відповідачем не надано доказів погашення заборгованості перед позивачем.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 441 650,00 грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
5. Правомірність нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо розрахунку трьох процентів річних.
Позивач нарахував три проценти річних за період прострочення з 02.10.2021 по 30.05.2022 на суму 31 842,77грн.
Відповідач контррозрахунок трьох процентів річних не надав.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних, виявив помилку у визначенні період нарахування, а тому вимога є такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 31 738,72 грн.
В частині стягнення 3% річних у розмірі 104,05 грн. слід відмовити.
Щодо розрахунку інфляційних втрат.
Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з жовтня 2021 по квітень 2022 на суму 204 562,20грн.
Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав.
Господарський суд перевірив розрахунок та визнав вимогу такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 170 603,14 грн.
В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 33 959,06 грн. слід відмовити.
5. Правомірність нарахування пені та штрафу.
У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частин 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою встановлено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Установивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), зокрема можуть пов'язувати період нарахування пені з подією, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).
Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі 5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. У разі прострочення оплати понад 10 днів покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф в розмірі 10% за кожні 5 календарних днів прострочення платежу (п.7.1.1 договору).
Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення поставки товару з 02.10.2021 по 02.04.2022 у розмірі 149 574,26 грн.
Господарський суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем та визнав вимогу такою, що підлягає задоволенню в розмірі 149 574,26 грн..
Крім того, позивач нарахував та просить стягнути штраф у розмірі 10 % від вартості недопоставленого товару у розмірі 1 088 880,23 грн.
Господарський суд перевірив розрахунок штрафу, здійснений позивачем та визнав вимогу такою, що підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги у вигляді штрафу у розмірі 1 088 880,23 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи: з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; терміну прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання та невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
За відсутності в законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.
При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов'язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.
Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов'язку.
Викладені обставини, з урахуванням правової природи неустойки та її, перш за все, стимулюючого значення для виконання договірних зобов'язань, дозволяють погодитися з доводами відповідача щодо наявності підстав для зменшення пені.
При цьому суд зважає на те, що значне зменшення розміру штрафних санкцій нівелюватиме саме значення пені, як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.
Зазначений висновок міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Визначаючи розмір пені, що підлягає стягненню на користь позивача, суд також керується нормативними приписами статті 3 Цивільного кодексу України, згідно з якою одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
За частинами першою - третьою статті 13 цього Кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності.
Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).
За оцінкою суду, справедливим та розумним буде зменшення заявленого позивачем до стягнення штрафу у сумі 1 088 880,23 грн. на 50% до 544 440,12 грн.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТА-Д АГРО" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 2 916 509, 46 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (52071, Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище Дослідне; код ЄДРПОУ 30093529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТА-Д АГРО" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Любавичського Ребе, буд. 16; код ЄДРПОУ 43805546) основного боргу в розмірі 1 441 650,00 грн, пені в розмірі 149 574,26 грн., 3% річних у розмірі 31 738,72 грн., інфляційних втрат у розмірі 170 603,14 грн., штрафу у розмірі 544 440,12 грн., витрат на сплату судового збору у розмірі 43 235,79 грн., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням чинності.
В частині стягнення 33 959,06 грн. - інфляційних втрат, 104,05 грн. - 3% річних, 544 440,11 грн. штрафу, 511,85 грн. - судового збору відмовити.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено - 15.07.2022.
Суддя Н.Г. Назаренко