пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
05 липня 2022 року Справа № 903/181/22
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансгазіндастрі АГ”
про стягнення 318189,67 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: Пясецький Д. В., адвокат, довіреність № 208 від 20.05.2021;
від відповідача: Кушнірук А. В., адвокат, ордер серія АС № 1037012 від 02.04.2022.
Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Судове засідання проведено в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Встановив:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” звернувся(з у рахуванням прийнятої судом заяви про збільшення розміру позовних вимог) до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансгазіндастрі АГ” про стягнення 318189,67 грн, з них 245846,80 грн основного боргу, 28005,66 грн пені, 6620,12 грн - 3 % річних, 37717,09 грн інфляційних втрат
При обґрунтуванні позовних вимог вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу (рамковий) № 22/ПГ-0955-П від 18.11.2020 в частині повних та своєчасних платежів за отриманий газ.
Ухвалою суду від 04.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04.04.2022, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив.
04.04.2022 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з неможливістю з'явитись в дане судове засідання. Вказав, що ухвалу про відкриття провадження отримав лише 22.03.2022 та бажає скористатися своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у межах строків встановлених ГПК України. Також просить проводити підготовче засідання у більш тривалий строк.
В судовому засіданні 04.04.2022, з метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, суд ухвалив на місці продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів до 06.06.2022 включно та відкласти підготовче засідання.
Ухвалою суду від 04.04.2022 повідомлено сторін про те, що підготовче засідання відбудеться 24.05.2022.
07.04.2022 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав відзив на позовну заяву в якому просить суд поновити строк на подання відзиву на позовну заяву, відмовити в задоволенні позову в частині безпідставно пред'явлених сум боргу, розстрочити виконання рішення на шість місяців починаючи з моменту ухвалення судом рішення, зменшити суму штрафних санкцій до суми, яка дорівнюватиме 10% від сум нарахованих позивачем, при цьому вказує, що позивач передав у власність відповідача природний газ (з урахуванням вартості послуги транспортування природного газу) на загальну суму 3551756,48 грн. Звертає увагу суду, що позивачем при здійсненні нарахувань штрафних санкцій порушено п.3.5 договору, оскільки останній здійснює нарахування з починаючи 16 числа відповідного розрахункового періоду, що свідчить про невірність проведення нарахувань штрафних санкцій та їх завищення, адже позивачем обрано невірний період існування заборгованості та донараховано більше штрафних санкцій ніж передбачено договором, так як відповідно до п. 3.5 договору остаточний розрахунок здійснюється до 20 числа місяця наступного за розрахунковим періодом. Щодо розстрочення виконання рішення на шість місяців вказує, що після вересня 2021 року, в зв'язку зі зміною кон'юнктури ринкових цін на газ та фінансовими труднощами, що виникли у підприємства, доходи підприємства значно знизилися. Дані події стали наслідком того, що станом на 28.02.2022 року дохідність підприємства становила мінус - 13576,97 грн. Непоправні наслідки для господарської діяльності підприємства спричинило введення воєнного стану на території України, адже у цей період підприємство фактично не працювало. Також звертає увагу суду на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 яким остання засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності. Щодо підстав для зменшення штрафних санкцій вказує, що у випадку не зменшення штрафних санкцій відповідач не в змозі буде своєчасно виконувати зобов'язання перед державним бюджетом та працівниками підприємства, і в подальшому буде змушений призупинити будь-яку господарську діяльність, що може призвести до банкрутства.
В судовому засіданні 24.05.2022 представник позивача вказав, що станом на 24.05.2022 відзиву відповідача не отримував, у зв'язку з чим був позбавлений можливості підготувати відповідь на нього, просить суд відкласти підготовче засідання для надання можливості перевірки надходжень відзиву з додатками по електронній пошті, подати відповідь на нього.
З метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, в судовому засіданні 24.05.2022, суд ухвалив на місці відкласти підготовче засідання та вирішення питання про прийняття відзиву відповідача.
Ухвалою суду від 24.05.2022 повідомлено відповідача про те, що підготовче засідання відбудеться 08.06.2022.
31.05.2022 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав пояснення щодо аргументів відповідача, викладених у відзиві, де вказує, що відповідно до пунктів 6 додаткових угод №№ 1-12 змінено строки оплати за спірним договором, а саме сторони визначили, що оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, відповідно позивач правомірно здійснив нарахування, починаючи з 16 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом. Щодо дії форс-мажорних обставин вказує, що п. 7.2 договору визначено, що про настання форс-мажорних обставин, термін їхньої дії та припинення сторона, для якої вони наступили, сповіщає іншу сторону протягом трьох робочих днів з моменту настання таких обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатись на такі обставини. Звертає увагу, що відповідач не надавав позивачу жодної інформації про початок дії для нього форс-мажорних обставин. Разом із цим, строки виконання зобов'язань настали 17.05.2021, 16.06.2021 та 16.09.2021 відповідно. Крім цього, розрахунок позивачем здійснено станом на 31.12.2021, в той час як відкрита військова агресія Російської Федерації була 24.02.2022. Таким чином, вважає, що посилання відповідача на настання форс-мажору та можливості уникнення відповідальності безпідставні. Щодо зменшення пені вказує, що скрутне матеріальне становище відповідача не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором, а при зменшенні пені на 90% не буде дотримано баланс інтересів сторін та знівельоване взагалі саме значення пені. Щодо розстрочки виконання рішення зазначає, що надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду, призведе до сприяння останньому в подальшому порушувати свої зобов'язання за іншими подібними договорами (існуючими і майбутніми), оскільки надана розстрочка буде істотно порушувати майнові інтереси позивача, внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов'язання відповідача у спірних правовідносинах. В тому числі враховуючі стрімкі інфляційні процеси в державі. Вважає, що обставини, на які посилається відповідач в не є тими виключними обставинами (в розумінні статті 331 ГПК України) для розстрочення виконання судового рішення, а є лише способом для затягування виконання рішення суду у поточній справі.
06.06.2022 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача 245846,80 грн основного боргу, 28005,66 грн пені, 6620,12 грн - 3 % річних, 37717,09 грн інфляційних втрат.
07.06.2022 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткового погашення заборгованості перед позивачем.
В судовому засіданні 08.06.2022 суд на місці ухвалив прийняти заяву про збільшення розміру позовних вимог, має місце нова ціна позову 318189,67 грн; представники сторін не заперечували проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті; суд ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 21.06.2022.
В судовому засіданні 08.06.2022 оголошено перерву до 21.06.2022.
20.06.2022 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та розстрочення виконання рішення, при обґрунтуванні клопотання посилається на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, в якому остання засвідчила про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), починаючи з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення.
21.06.2022 відповідач подав пояснення щодо заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних нарахованих за період з 24.02.2022 по 31.05.2022. також відповідач 21.06.2022 подав клопотання про відкладення розгляду справи по суті, оскільки не може прибути в дане судове засідання так як перебуває у відрядженні за межами м.Луцька.
В судовому засіданні 21.06.2022 суд на місці ухвалив прийняти клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (без прийняття доказу долученого до клопотання через пропуск відповідачем процесуального строку на подання доказів у справі, про що заперечував представник позивача), пояснення та клопотання про відкладення розгляду справи по суті приєднати до матеріалів. Проте, суд зазначає, що даний лист є загальнодоступним у мережі інтернет за адресою https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf і на його зміст є посилання у самому клопотанні, яке прийнято судом.
В судовому засіданні 21.06.2022 представник позивача вказав щодо клопотання про відкладення розгляду справи покладається на розсуд суду та заявив усне клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку EasyCon.
Ухвалою суду від 22.06.2022 повідомлено відповідача про те, що розгляд справи по суті відбудеться 05.07.2022, судове засідання відбудеться в режимі відеоконференції.
01.07.2022 позивач через відділ документального забезпечення та контролю подав пояснення щодо застосування до спірних правовідносин форс-мажору, де вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Таким чином, засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини, а лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, розміщений на веб-сайті ТПП, вищенаведеним нормам Закону і Регламенту не відповідає і не може вважатись сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим Торгово-промисловою палатою України відповідачу, і, як наслідок, доказом дії обставин непереборної сили.
В судовому засіданні 05.07.2022 представник позивача позов підтримав з підстав наведених у ньому, додатково просив відмовити у задоволенні клопотань відповідача про розстрочення рішення суду та зменшення штрафних санкцій.
В судовому засіданні 05.07.2022 представник відповідача позов заперечив з підстав наведених у відзиві, просив задовольнити клопотання відповідача про розстрочення рішення суду та зменшення штрафних санкцій.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
встановив:
18.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю “Трансгазіндастрі АГ” (споживач) було укладено договір постачання природного газу (рамковий) № 22/ПГ-0955-П (далі - договір) (а.с.9-14).
Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00), власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Пунктом 2.1 договору визначено, що постачання газу споживачу здійснюється протягом періоду дії цього договору на підставі підписаних сторонами додаткових угод до договору, які є його невід'ємними частинами. В додаткових угодах зазначаються періоди та обсяг постачання, ціна постачання газу та порядок проведення розрахунків.
Згідно з п. 2.6 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у розрахунковому періоді, оформляється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявності) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначається фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.
Відповідно до п.3.1 договору ціна за 1 тис.куб.м газу, що постачається постачальником споживачу, строк та порядок проведення розрахунків визначається в окремих додаткових угодах до даного договору, які є невід'ємними частинами даного договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу за газ і забезпечує оплату в строки, передбачені умовами, що визначаються в окремих додаткових угодах до даного договору (п.3.4 договору).
Пунктом 6.2 договору сторони визначили, що в разі порушення споживачем строків остаточного розрахунку за поставлений постачальником газ/інші платежі споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 7.1 договору, при настанні обставин неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов'язань по цьому договору, як-то: пожежа, повінь, землетрус та інші стихійні лиха, аварія на газопроводі, війна та військові дії, блокада, страйки, зміна законодавства України, видання органами виконавчої влади України нормативних актів, що роблять неможливим виконання зобов'язань по цьому договору, чи інших, що не залежать від сторін, обставин, сторона яка зазнала впливу таких обставин не несе відповідальності. Дані обставини повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України чи іншим компетентним органом.
Згідно з п. 7.2 договору, про настання форс-мажорних обставин, термін їхньої дії та припинення сторона, для якої вони наступили, сповіщає іншу сторону протягом трьох робочих днів з моменту настання таких обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатись на такі обставини.
Пунктом 10.1 договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині постачання природного газу до 31.12.2021, а в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками сторін без будь яких зауважень.
В подальшому між сторонами було підписано дванадцять додаткових угод, якими визначався обсяг, ціна та порядок розрахунку (а.с.15-26).
На виконання умов договору позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 3551756,48 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу та не оспорюється відповідачем (а.с.30-36).
Відповідач частково виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленого газу, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 245846,80 грн.
Предметом спору по даній справі є стягнення з відповідача 318189,67 грн, з них 245846,80 грн основного боргу, 28005,66 грн пені, 37717,09 грн інфляційних втрат, 6620,12 грн - 3 % річних.
Норми права якими керувався суд при вирішенні спору.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтями 179, 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Пунктом 6 додаткових угод визначено, що оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки : 100 % суми платежу за газ до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.
Матеріалами справи підтверджена заборгованість в сумі 245846,80 грн, доказів, які б спростовували дану заборгованість або доказів її оплати, відповідач суду не надав, тому підлягає стягненню з відповідача.
У зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого товару, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 6620,12 грн за період з 18.05.2021 по 26.05.2022 та інфляційні втрати у розмірі 37717,09 грн за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу 37717,09 грн інфляційних збитків, 6620,12 грн 3% річних.
Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав, тільки у відзиві заначив про що згідно п.3.5 договору остаточний розрахунок здійснюється до 20 числа місяця наступного за розрахунковим періодом. Проте суд відхиляє дані заперечення оскільки п.6 додаткових угод(а.с. 15-26) визначено, що оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки : 100 % суми платежу за газ до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.
Тому, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про вірність здійсненого розрахунку та правомірність заявлених до стягнення 37717,09 грн інфляційних втрат та 6620,12 грн 3% річних нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Щодо вимоги про стягнення пені суд зазначає таке.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що в разі порушення споживачем строків остаточного розрахунку за поставлений постачальником газ/інші платежі споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків остаточного розрахунку, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 28005,66 грн пені.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає таке.
Частина 3 статті 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукуючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов'язання.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України).
Правова позиція Верховного Суду “Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій” (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідач у клопотанні просив зменшити розмір штрафних санкцій (пені, інфляційних та 3 % річних) до 10%.
Суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання). Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018р. по справі №2908/1453/14.
Скрутне фінансове становище, на яке посилається відповідач, не є надзвичайними і не прогнозованими обставинами, а складний фінансовий стан в умовах ринкової економіки є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків.
Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання саме на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Ризики від власної господарської діяльності відповідача не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.
Незадовільний фінансовий стан не є підставою для розстрочення або відстрочення виконання рішення.
Інші наведені заявником доводи стосуються як боржника так і стягувача, а тому, не є підставою для задоволення заяви про зменшення пені на 90 %.
Щодо клопотання про зменшення інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає таке.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних, втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, а тому позиція про те, що інфляційні втрати слід нараховувати виключно на суму боргу не відповідає нормам чинного законодавства.
Така правова позиція зафіксована у постанові Верховного суду від 17 липня 2018 року у справі №904/10242/17.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Враховуючи дані норми права, суд відмовляє в задоволенні клопотання про зменшення нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3 % річних через безпідставність.
Щодо заперечень відповідача в частині розстрочення рішення суду, зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, з посиланням на ту обставину що Торгово-промисловою палатою України визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року, суд зазначає таке.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021р. у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Суд зазначає, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
Досліджуючи баланс інтересів сторін, суд звертає увагу на ту обставину, що поставка природного газу позивачем відповідачу, його отримання та споживання покупцем відбувалася, як до введення воєнного стану в державі, так і в період дії воєнного стану. Суд констатує, що у випадку неможливості відповідачем через введення воєнного стану в державі здійснювати підприємницьку діяльність, останній не був позбавлений можливості, узгодивши відповідну дію з позивачем, відмовитися від прийняття природного газу, змінити умови договору щодо порядку та строків оплати, в частині відповідальності за невиконання умов угоди тощо. Натомість, відповідач прийняв товар, однак не оплачував його майже 4 місяці. Окрім цього судом зауважується, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем з огляду на запровадження в державі воєнного стану.
Згідно з п. 7.2 договору, про настання форс-мажорних обставин, термін їхньої дії та припинення сторона, для якої вони наступили, сповіщає іншу сторону протягом трьох робочих днів з моменту настання таких обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатись на такі обставини.
Однак в матеріалах справи немає ані доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини, а ні доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для ТзОВ "Трансгазіндастрі АГ" за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об'єктивно унеможливлює виконання підприємством зобов'язань за договором на постачання природного газу від 18.11.2020 № 22/ПГ-0955-П.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити та розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Положення ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).
Таким чином, розстрочка це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
При розгляді заяви про розстрочку рішення, суду необхідно встановити обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі у визначений строк або встановленим господарським судом способом, врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.
З підстав, умов та меж надання розстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У клопотанні про розстрочення виконання рішення суду, боржник вказує як підставу розстрочення рішення скрутне фінансове становище та те, що товариство не мало можливості працювати в звичному режимі через введений в Україні воєнний стан. При цьому, суд зазначає, що сам факт тяжкого матеріального становища заявника не є виключною підставою для надання розстрочення виконання рішення суду.
З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, відсутність встановлених судом виняткових обставин, клопотання ТзОВ «Трансгазіндастрі АГ» про розстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача слід стягнути 318189,67 грн, з них 245846,80 грн основного боргу, 28005,66 грн пені, 37717,09 грн інфляційних втрат, 6620,12 грн - 3 % річних
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2481,00 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238, 240, 254-257, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансгазіндастрі АГ” (вул. Стрілецька,41, м.Луцьк, Волинська область, 43021, код ЄДРПОУ 32748376) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (вул.Шолуденка,1, м.Київ, 04116, код ЄДРПОУ 40121452) 318189,67 грн (триста вісімнадцять тисяч сто вісімдесят дев'ять гривень 67 коп.), з них 245846,80 грн основного боргу, 28005,66 грн пені, 37717,09 грн інфляційних втрат, 6620,12 грн - 3 % річних, а також 4772,85 грн (чотири тисячі сімсот сімдесят дві гривні 85 коп.) витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансгазіндастрі АГ” про розстрочення виконання рішення суду по справі № 903/181/22 відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного
судового рішення
15.07.2022.
Суддя А. С. Вороняк