ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
14 липня 2022 року Справа № 902/1276/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Демидюк О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційні скарги ОСОБА_1 (вх. 1401/22 від 12.05.2022) та ОСОБА_2 (вх. 1402/22 від 12.05.2022) на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.04.2022 у справі №902/1276/21 (повний текст складений 22.04.2022, суддя Шамшуріна М.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна"
до ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення 161 682,38 грн
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.04.2022 у справі №902/1276/21 позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" 161 682,38 грн заборгованості, в тому числі: 65 670,28 грн пені, 57 851,80 грн 10% річних та 38160,30 грн інфляційного збільшення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" 1212,62 грн витрат зі сплати судового збору та 11500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" 1212,62 грн витрат зі сплати судового збору та 11500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Вказане рішення обґрунтоване тим, що враховуючи положення договору поруки щодо повної солідарної відповідальності відповідача 2 за виконання боржником зобов'язання перед кредитором за договором поставки, у тому числі в частині сплати відсотків річних, пені, суми інфляційного збільшення основної суми боргу, а також з огляду на те, що строк дії поруки станом на день звернення позивача із позовом не сплинув, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 пені у сумі 65 670,28 грн, 10% річних у сумі 57851,80 грн та інфляційного збільшення у сумі 38160,30 грн є обґрунтованими.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ОСОБА_3 звернулася до суду із апеляційною скаргою через систему "Електоронний суд", в якій просить переглянути рішення Господарського суду Вінницької області від 12.04.2021, у справі №902/1276/21, в частині стягнення заборгованості за Договором поставки №72/19/12 від 27.08.2019, в загальному розмірі 161 682,38 грн, з яких 65670,28 грн пені, 57 851,80 грн 10% річних та 38 160,30 грн інфляційного збільшення, та змінити його, зазначивши: у резолютивній частині, в усіх примірниках, стягнути заборгованість за Договором поставки №72/19/12 від 27.08.2019, в загальному розмірі 87 965,70 грн, з яких 28029,18 грн пені, 31 697,44 грн 10% річних та 28 239,07 грн інфляційного збільшення.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не перевірив розрахунок, проведений виключно позивачем. Разом з тим, з врахуванням умов Договору поруки щодо зміни зобов'язання за Договором поставки, а саме строків виконання зобов'язань вбачається, що зобов'язання: у розмірі 134 276,50 грн, у відповідності до ст. 610 ЦК України, вважається порушеним (простроченим) з 21.10.2020, у розмірі 134 276,50 грн - з 21.11.2020, у розмірі 134 276,50 грн - з 21.12.2020. Скаржник зазаначає, що з врахуванням виконання грошового зобов'язання у розмірі 402 829,50 грн, вбачається: прострочене зобов'язання у розмірі 134 276,50 грн від 21.10.2020 припинено належним виконанням 02.09.2021; прострочене зобов'язання у розмірі 134 276,50 грн від 21.11.2020 припинено належним виконанням 07.10.2021; прострочене зобов'язання у розмірі 134 276,50 грн від 21.12.2020 припинено належним виконанням 02.12.2021. На думку скаржника, тільки за вказані періоди скаржник може нести відповідальність. Таким чином, за неналежне виконання з боку ОСОБА_3 зобов'язань за Договором поставки, з врахуванням Договору поруки, стягненню підлягає сума, в загальному розмірі 87 965,70 грн, з яких 28 029,18 грн пені, 31 697,44 грн 10% річних та 28 239,07 грн інфляційного збільшення.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду із апеляційною скаргою через систему "Електронний суд", в якій просить переглянути в апеляційному порядку рішення Господарського суду Вінницької області від 12.04.2021, у справі №902/1276/21 та скасувати його. Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволені позову ТОВ "Трау Нутришин Україна" до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за Договором поставки №72/19/12 від 27.08.2019 відмовити.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 556 ЦК України право вимоги ТОВ "Трау Нутришин Україна" до ФОП Грачової Я.А., яке виникло із зобов'язань за Договором поставки, перейшло до ОСОБА_2 , на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Листом суду апеляційної інстанції від 12.05.2022 матеріали справи витребовувалися з Господарського суду Вінницької області.
25.05.2022 матеріали справи надійшли на адресу суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. 1401/22 від 12.05.2022) на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.04.2022 у справі №902/1276/21 залишено без руху.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_2 (вх. 1402/22 від 12.05.2022) на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.04.2022 у справі №902/1276/21 залишено без руху.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. 1401/22 від 12.05.2022) на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.04.2022 у справі №902/1276/21. Запропоновано протягом 10 днів з дня одержання даної ухвали надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам провадження. Роз'яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 (вх. 1402/22 від 12.05.2022) на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.04.2022 у справі №902/1276/21. Прийнято апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.04.2022 у справі №902/1276/21 до спільного розгляду. Запропоновано протягом 10 днів з дня одержання даної ухвали надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам провадження. Роз'яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
14.06.2022 на адресу суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
14.06.2022 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
16.06.2022 на адресу суду від ТОВ "Трау Нутришин Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в якому позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
16.06.2022 на адресу суду від ТОВ "Трау Нутришин Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 задоволенні клопотання ОСОБА_2 (вх. №3526/22 від 14.06.2022) про розгляд в судовому засіданні з повідомленням сторін у справі №902/1276/21 відмовлено. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 (вх. №3527/22 від 14.06.2022) про розгляд в судовому засіданні з повідомленням сторін у справі №902/1276/21 відмовлено.
21.06.2022 на адресу суду від ТОВ "Трау Нутришин Україна" надійшло клопотання про подання доказів судових витрат. Після ухвалення постанови у справі за наслідками розгляду апеляційних скарг.
05.07.2022 на адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи понесення позивачем судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу, що додаються, під час апеляційного провадження. Заявник просить включити до судових витрат позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).
Згідно з частиною 10 статті 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що оскаржується рішення місцевого господарського суду, в якому ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент звернення з апеляційною скаргою, а справа №902/1276/21 не належить до категорії справ вказаних у частині 4 статті 247 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 27.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем Грачовою Яною Андріївною (покупець) укладено договір поставки № 72/19/12 (Договір поставки).
Згідно предмету договору сторони узгодили, що в терміни та на умовах, що визначені цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі по тексту також - товар, продукція), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором (п. 1.1. договору).
Предметом договору є товар, який належить постачальнику на праві власності на момент укладення договору (п. 1.2. договору).
Сторони погодили, що всі поставки товару, які здійснені у межах даного договору постачальником покупцю, вважаються такими, що здійснені на умовах даного договору навіть тоді, коли посилання на даний договір не здійснено у документі, яким підтверджується передання товару (п. 1.3. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору оплата товару здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України в безготівковій формі шляхом перерахування суми, належної до сплати на рахунок постачальника в строки, що визначені умовами додатків до цього договору або визначені в інших документах (видаткова накладна, додаткова угода).
Покупець у відповідності до цього договору здійснює розрахунки, що складаються із вартості товару згідно номенклатури (п. 3.2. договору).
Згідно до п. 3.3. договору моментом виконання зобов'язань покупця з оплати товару вважається момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника В разі не надходження грошових коштів від покупця, постачальник залишає за собою право затримати передачу наступної (поставки) партії товару покупцю. Дане положення застосовується також у випадку погодження між сторонами здійснення покупцем повної або часткової попередньої оплати за товар.
Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в видатковій накладній (товарно-транспортній накладній), по якості - відповідно до критеріїв якості, вказаних в сертифікаті якості підприємства - виробника (п. 6.6. Договору).
На виконання умов договору та відповідно до видаткових накладних: № 201910463 від 30.08.2019, № 201911424 від 25.09.2019, № 201912313 від 18.10.2019, № 201913112 від 08.11.2019, № 201913172 від 11.11.2019, № 201914453 від 17.12.2019, № 201914063 від 06.12.2019, № 201914091 від 06.12.2019, № 201914209 від 10.12.2019, № 201914359 від 13.12.2019, № 201914514 від 18.12.2019, № 201914548 від 19.12.2019, № 201914616 від 20.12.2019, № 201914720 від 24.12.2019, № 201914931 від 28.12.2019, № 202000108 від 08.01.2020, № 202000072 від 08.01.2020, № 202000334 від 15.01.2020, № 202000388 від 16.01.2020, № 202000467 від 17.01.2020, № 202000543 від 21.01.2020, № 202000430 від 17.01.2020, № 202000604 від 22.01.2020, № 202000691 від 24.01.2020, № 202000715 від 24.01.2020, № 202000790 від 28.01.2020, № 202000852 від 29.01.2020, № 202000884 від 29.01.2020, № 202000924 від 30.01.2020, № 202001121 від 05.02.2020, № 202000967 від 31.01.2020, № 202001060 від 04.02.2020, № 202001193 від 06.02.2020, № 202001231 від 07.02.2020, № 202001293 від 11.02.2020, № 202001345 від 12.02.2020, № 202001347 від 12.02.2020, № 202001413 від 13.02.2020, № 202001483 від 14.02.2020 відповідачу-1 було передано товару на загальну суму 915 060,00 грн.
Водночас відповідач-1 своє зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, в сумі 532230,46 грн (за період з 27.08.2019 по 15.11.2020), у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 382829,54 грн.
У подальшому, 21.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" (кредитор), фізичною особою-підприємцем Грачовою Яною Андріївною (боржник) та ОСОБА_2 (поручитель) укладено договір №21/09/2020-1 про встановлення поруки та реструктуризації заборгованості (Договір поруки).
Умовами договору поруки сторони передбачили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків та грошових зобов'язань боржника перед кредитором за договором поставки №72/19/12 від 27.08.2019 (надалі іменується "договір поставки 1") з усіма змінами, додатками, доповненнями та додатковими угодами, заявками тощо до договору поставки 1 у обсязі, що визначений даним договором поруки. Боржник, поручитель та кредитор засвідчують, що станом на дату укладення даного договору сума основного боргу боржника перед кредитором за договором поставки 1 становить 402 829, 50 грн (п. 1.1. договору поруки).
Положеннями пункту 1.3. договору поруки сторони погодили, що у разі порушення боржником обов'язків за договором поставки 1 поручитель відповідає перед кредитором солідарно відносно до боржника у розмірі у повному обсязі, зокрема в частині сплати: основної суми боргу, відсотків річних, пені, суми інфляційного збільшення основної суми боргу.
Після повного виконання поручителем обов'язків боржника за договорами поставки 1 та договором кредитор зобов'язується передати поручителеві завірені копії документів, що підтверджують такі обов'язки боржника, протягом 15 робочих днів з моменту проведення виконання (п.1.5. договору поруки).
Пунктом 1.6. договору поруки сторони узгодили, що якщо боржник не виконує встановлені договором поставки 1 грошові зобов'язання, поручитель зобов'язаний сплатити кредитору несплачену боржником суму боргу за договором у строки (терміни), що визначені договором поставки 1 без будь яких вимог (звернень) з боку кредитора.
Строк дії даного договору поруки становить до 31.12.2021, строк дії поруки за даним договором до 31.12.2021 (п.1.7. договору поруки).
В розділі 2 договору поруки сторони також узгодили умови розстрочення сплати основної суми боргу за договором поставки № 72/19/12 від 27.08.2019.
Так, боржник, кредитор та поручитель погодили, що у випадку сплати боржником та/або поручителем боргу на користь кредитора за договором поставки 1 у сумі 402 829, 50 грн за графіком, який визначений пунктом 2.2. даного договору, кредитор не буде мати претензій до боржника та поручителя в частині порушення грошових зобов'язань боржником за договором поставки 1 (п.2.1. Договору поруки).
Пунктом 2.2 договору сторони узгодили наступний графік погашення заборгованості боржником таабо поручителем на користь кредитора за договором поставки 1 у сумі 402829,50 гривень: до 20.10.2020: 134 276,5 грн; до 20.11.2020: 134 276,5 грн; до 20.12.2020: 134 276,5 грн.
У зв'язку з невиконанням боржником, поручителем взятих на себе зобов'язань, позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з відповідачів 382829,54 гривень заборгованості.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.05.2021 у справі №902/1225/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" про солідарне стягнення з Фізичної особи-підприємця Грачової Яни Андріївни та ОСОБА_2 суми основного боргу у розмірі 382829,54 грн стягнуто солідарно з Фізичної особи - підприємця Грачової Яни Андріївни та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" 378829,54 гривень основного боргу. Провадження у справі №902/1225/20 в частині солідарного стягнення з Фізичної особи - підприємця Грачової Яни Андріївни та ОСОБА_2 суми основного боргу у розмірі 4000,00 грн закрито.
Вказане рішення суду набрало законної сили 30.06.2021.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання рішення суду у справі №902/1225/20 видано відповідні накази, відкрито виконавчі провадження з примусового виконання рішення суду. Під час примусового виконання рішення суду у справі №902/1225/20 було здійснено наступні виплати: 03.08.2021-38693,97 грн, 02.09.2021-100356,80 грн, 15.09.2021-26087,91 грн, 20.09.2021-30111,38 грн, 07.10.2021-49610,42 грн, 23.10.2021-30466,34 грн та 02.12.2021-103502,72 грн, що підтверджується випискою банку за 03.08.2021-02.12.2021 та меморіальними ордерами.
У зв'язку із несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання за договором поставки позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення у солідарному порядку 65670,28 гривень пені, 57851,80 гривень 10% річних та 38160,30 гривень інфляційного збільшення.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 цього Кодексу).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 цього Кодексу).
Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Судом встановлено, що правовідносини сторін у цій справі виникли з Договору поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом спору у цій справі є вимога про солідарне стягнення з відповідачів 161682,38 грн заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачами зобов'язань за договором поставки №72/19/12 від 27.08.2019, що складається з пені у сумі 65670,28 грн, 10% річних у сумі 57851,80 грн та інфляційного збільшення у сумі 38160,30 грн.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором поставки виконав належним чином, в той же час з наданих позивачем видаткових накладних, виписок банку та розрахунків слідує, що відповідач-1 зустрічні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати виконував неналежним чином, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошових зобов'язань на користь постачальника.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з положеннями пункту 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положеннями пункту 9.2 договору поставки №72/19/12 від 27.08.2019 визначено, що за порушення умов даного договору, крім відповідальності, яка передбачена п. 9.1 даного договору, покупець несе наступну відповідальність: за несвоєчасну оплату продукції, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення виконання грошових зобов'язань та відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 10% річних від суми простроченого грошового зобов'язання.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представником відповідачів заявлено також про застосування строку позовної давності стосовно вимог про стягнення 65670,28 грн пені та 57851,80 грн 10% річних.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно вимог частини статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до пункту 9.5 договору поставки сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.
Приймаючи до уваги, що на вимоги про стягнення інфляційних втрат та 10% річних поширюється загальний строк позовної давності у три роки, а щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (пені) сторони збільшили строк позовної давності до 3 (трьох) років договором, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення інфляційних втрат, 10% річних та пені заявлена в межах строку позовної давності, у зв'язку з чим заява представника відповідачів про застосування строку позовної давності є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме обставини прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, обставини наявності у договорі умов про відповідальність за це порушення у вигляді нарахування неустойки, збільшених відсотків річних свідчать про правомірність нарахування пені, 10% річних та інфляційних втрат.
Так, за розрахунком суду апеляційної інстанції, здійсненим за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff?utm_source), підлягають стягненню з ОСОБА_1 65 670,28 грн, 57 851,80 грн 10% річних та 38160,30 грн інфляційного збільшення.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника ОСОБА_1 , що у відповідності до пункту 9.2 Договору поставки, з врахуванням змін, внесених Договором поруки, саме, за періоди часу з 21.10.2020 до 02.09.2021, з 21.11.2020 до 07.10.2021, з 21.12.2020 до 02.12.2021, ОСОБА_3 , може нести відповідальність за неналежне виконання зобов'язань. Оскільки порушення грошових зобов'язань виникло саме з Договору поставки №72/19/12 від 27.08.2019. Позивач заявив до стягнення пеню, 10% річних та інфляційні втрати на підстав вказаного договору у зв'язку із несвоєчасним виконанням зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі порукою.
Положеннями статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Статтею 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
За приписами статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Судом встановлено, що 21.09.2020 між позивачем та відповідачами укладено договір №21/09/2020-1 про встановлення поруки та реструктуризації заборгованості.
Пунктом 1.1. цього договору, сторони передбачили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків та грошових зобов'язань боржника перед кредитором за договором поставки №72/19/12 від 27.08.2019 з усіма змінами, додатками, доповненнями та додатковими угодами, заявками тощо до договору поставки 1 у обсязі, що визначений даним договором поруки.
Умовами Договору поруки №21/09/2020-1 від 21.09.2020 сторони погодили, що у разі порушення боржником обов'язків за договором поставки 1 поручитель відповідає перед кредитором солідарно відносно до боржника у розмірі у повному обсязі, зокрема в частині сплати: основної суми боргу, відсотків річних, пені, суми інфляційного збільшення основної суми боргу.
Згідно п. 1.7 Договору поруки строк дії даного договору поруки становить до 31.12.2021, строк дії поруки за даним договором до 31.12.2021.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника ОСОБА_2 , що згідно ч. 2 ст. 556 ЦК України, право вимоги, ТОВ "Трау Нутришин Україна" до ФОП Грачової Я.А., яке виникло, із зобов'язань, за Договором поставки, перейшло до Грачова А.А., оскільки суму боргу сплатив саме Грачов А.А.
Згідно ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Як зазначалося вище, під час примусового виконання рішення суду у справі №902/1225/20 було здійснено ОСОБА_2 наступні виплати за Договором поставки №72/19/12 від 27.08.2019: 03.08.2021 - 38 693,97 грн, 02.09.2021 - 100 356,80 грн, 15.09.2021 - 26087,91 грн, 20.09.2021 - 30 111,38 грн, 07.10.2021 - 49 610,42 грн, 23.10.2021 - 30 466,34 грн та 02.12.2021 - 103 502,72 грн, що підтверджується випискою банку за 03.08.2021 - 02.12.2021 та меморіальними ордерами.
Грачов А.А. сплатив 02.12.2021 заборгованість, яка виникла на підтаві Договору поставки №72/19/12 від 27.08.2019, тобто з 02.12.2021 набув прав кредитора за вказаним договором поставки.
ТОВ "Трау Нутришин Україна" у зв'язку із несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання за договором поставки нарахувало до стягнення 65 670,28 грн пені, 57851,80 грн 10% річних та 38160,30 грн інфляційного збільшення.
Нарахування пені, інфляційних втрат та 10% річних здійснено за період з грудня 2019 до 01.12.2021. У вказаний період ОСОБА_2 не набув прав кредитора Договором поставки №72/19/12 від 27.08.2019.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що із позовною заявою ТОВ "Трау Нутришин Україна" звернулося до суду 21.12.2021, тобто в період дії Договору поруки.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що беручи до уваги положення договору поруки щодо повної солідарної відповідальності відповідача 2 за виконання боржником зобов'язання перед кредитором за договором поставки, у тому числі в частині сплати відсотків річних, пені, суми інфляційного збільшення основної суми боргу, а також з огляду на те, що строк дії поруки станом на день звернення позивача із позовом не сплинув, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 пені у сумі 65670,28 гривень, 10% річних у сумі 57851,80 гривень та інфляційного збільшення у сумі 38160,30 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Місцевим господарським судом доцільно зауважено, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій та сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Згідно зі статтями 598 - 609 ЦК України рішення суду не є підставою для припинення зобов'язання.
Таким чином, позовні вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів пені у сумі 65 670,28 грн, 10% річних у сумі 57 851,80 гривень та інфляційного збільшення у сумі 38 160,30 грн підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частинами першою-третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування щодо невідповідності заявлених витрат цим критеріям (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (такий правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Суд апеляційної інстанції встановив, що 03.01.2018 між Адвокатським об'єднанням "Євстігнєєв, Сидоренко і партнери" (Об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" (Замовник) укладено Договір про надання правової допомоги №1/2018.
За цим Договором Об'єднання зобов'язується надавити правову допомогу Замовнику на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному у Договорі за погодженням Сторін (п. 2.1. Договору).
Правова допомога, що надається на підставі цього Договору, може мати одноразовий чи систематичний характер і складається з комплексу дій чи самостійних операцій, необхідних і достатніх для досягнення мети, поставленої Замовником (п. 2.2. Договору).
Відповідно до п. п. 2.3., 2.4. Договору види, характер, обсяг, порядок надання і строки правової допомоги визначаються Сторонами в умовах даного Договору. Окремі вимоги щодо Предмету даного Договору, не встановлені у п. 2.1., 2.2. Договору, визначаються у додатку до нього.
Пунктом 5.1. Договору сторони узгодили, що формою винагороди Об'єднання за надання правової допомоги Замовнику є гонорар. Розрахунки Замовника з Об'єднанням здійснюються в національній валюті України.
Вартість послуг за даним Договором визначається згідно з Додатком І до Договору, що є невід'ємною частиною Договору, та складає суму коштів сплачених за цим Договором Замовником Об'єднанню. Визначення суми вартості правової допомоги за певний строк чи конкретну дію або справу здійснюється Об'єднанням та відображається в акті приймання-передачі послуг, що складається у двох екземплярах, які направляються Об'єднанням Замовнику. Також Об'єднання надає Замовнику звіт з розшифруванням (переліком) правової допомоги (п. 5.2. Договору).
Згідно до п. 5.3. Договору грошова сума, вказана в п. 5.2 цього Договору, перераховується Замовником на рахунок Об'єднання не пізніше 5 календарних днів з дня підписання акту прийому-передачі послуг.
При належному виконанні умов цього Договору, Сторони підписують акт приймання-передачі послуг (п. 5.5. Договору).
15.12.2021 між Об'єднанням та Замовником укладено Додаток № 41 до Договору №1/2018 про надання правової допомоги від 03.01.2018 (далі по тексту також - Додаток).
Відповідно до п. 1 Додатку Сторони погодили, що Об'єднання бере на себе зобов'язання від імені та в інтересах Замовника здійснити комплекс дій щодо звернення до відповідного господарського із позовною заявою щодо солідарного стягнення з фізичної особи-підприємця Грачова Яна Андріївна ("Боржник 1") та ОСОБА_2 ("Боржник 2") суми інфляційного збільшення основної суми боргу, відсотків річних та пені за порушення грошових зобов'язань за договором поставки №72/19/12 від 27.08.2019 та договору № 21/09/2020-1 про встановлення поруки та реструктуризації заборгованості від 21.09.2020 р. Об'єднанням також забезпечується судове представництво Замовника в господарському суді Вінницької області, відповідному апеляційному суді, Верховному суді. Об'єднанням здійснюються дії щодо отримання додаткових доказів, якщо це буде визнано необхідним Об'єднанням. Перелік процесуальних прав, якими наділяються адвокати Об'єднання визначається Договором.
Пунктом 2 Договору Сторони погодили, що гонорар Об'єднання за надання правової допомоги згідно п. 1 даного додатку становить:
A) 2000 грн за одну годину надання правової допомоги адвокатом Об'єднання або залученим на договірних засадах Об'єднанням адвоката. Тарифікація від п'ятнадцяти хвилин;
B) 2000 грн за забезпечення адвокатом Об'єднання або залученим на договірних засадах Об'єднанням адвоката судового представництва Замовника у господарському суді Вінницької області або у відповідному апеляційному суді чи у суді касаційної інстанції. Тарифікація від однієї години;
За наслідками надання правової допомоги Об'єднанням складається звіт. Сторони погодили, що гонорар за надання правової допомоги згідно умов п.п. 1-2 даного додатку сплачується Замовником Об'єднанню протягом трьох банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі правової допомоги (послуг) за Договором. Сторони також погодили, що частина правової допомогикомпенсація додаткових витрат згідно умов п. 1-2 даного додатку, яка підлягає оплаті Замовником, визначається Об'єднанням. Сторони також погодили, що частина гонорару за надання правової допомогикомпенсація додаткових витрат згідно умов п. 1-2 даного додатку, може бути оплачена Замовником авансом Об'єднанню (п.3 Додатку).
Позивачем до клопотання долучений Акт №127 приймання-передачі правової допомоги (послуг) до договору та Додатку від 22.06.2022, згідно якого Об'єднанням надана Замовнику правова допомога за Договором. Розмір гонорару за надану правову допомогу становить 8000,00 грн. Перелік (розшифрування) правової допомоги наведено у звіті (додаток №1 до акту). Загальна сума, що підлягає сплаті за даним актом становить 8000,00 грн. Замовник підтверджує, що вказана у п. 1 акту та додатку №1 (звіт) правова допомога надана Об'єднанням у повному обсязі, належної якості, претензій та зауважень щодо об'єму та якості наданої правової допомоги Замовник до Об'єднання не має, а супутні витрати пов'язані із наданням правової допомоги, їх розмір є справедливим та прийнятним для Замовника.
Також позивачем надано суд Звіт про витрачений час на надання правової допомоги, згідно якого кількість витраченого часу становить 4 години.
17.02.2022 позивачем сплачено (платіжне доручення №2426 від 01.07.2022) на рахунок Об'єднання 8000,00 грн, яка включає оплату гонорару в розмірі 8000,00 грн.
Таким чином, згідно з вимогами статей 74, 126 Господарського процесуального кодексу України доведено обставини надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи №902/1276/21 у суді першої інстанції у заявленому розмірі.
При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що обов'язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачами не подане клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, отже, у суду відсутні підстави втручатися у розмір визначеної вартості послуг, зміст наданих послуг та їх співмірність з предметом спору.
Так, матеріалами справи підтверджується реальний обсяг наданої адвокатом Сидоренком В.А. правової допомоги на суму 8000,00 грн.
З огляду на викладене, беручи до уваги, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідачів.
Таким чином, доводи скаржників, викладені у апеляційних скаргах, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені в ухвалі місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційних скарг покладаються на апелянтів.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційні скарги ОСОБА_1 (вх. 1401/22 від 12.05.2022) та ОСОБА_2 (вх. 1402/22 від 12.05.2022) на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.04.2022 у справі №902/1276/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 12.04.2022 у справі №902/1276/21 залишити без змін.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" (22445, Вінницька область, Калинівський район, с. Корделівка, вул. Київська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 37018799) 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
4. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" (22445, Вінницька область, Калинівський район, с. Корделівка, вул. Київська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 37018799) 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
5. Господарському суду Вінницької області на виконання даної постанови видати відповідні накази.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
7. Матеріали справи №902/1276/21 повернути до Господарського суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "14" липня 2022 р.
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Демидюк О.О.