15 липня 2022 року Справа № 480/2911/22
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бондаря С.О.,
розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2911/22 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1, які виразились у відмові ОСОБА_1 нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року та березень 2018 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2018 року, включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року та березень 2018 року відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виплатити ОСОБА_1 компенсацію за затримку повного розрахунку при звільненні зі служби (його середнє грошове забезпечення) за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 01 жовтня 2021 року по дату повного розрахунку, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив про те, що він проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1. Наказом від 17 вересня 2021 року №14-РС військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача звільнено з військової служби у запас. При цьому за період з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2018 року йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. На звернення представника позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 02 лютого 2022 року №5/110 повідомив, що механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає та у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям не було. На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними та порушують його право на отримання грошового забезпечення у визначених законом розмірах. Також позивач зазначив, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294, яка набрала чинності 01 січня 2008 року, затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток). Наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулось з 01 березня 2018 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, отже обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача повинно здійснюватися наростаючим підсумком починаючи з 01 січня 2008 року, тобто з моменту підвищення посадового окладу згідно з постановою №1294, та діяти до 28 лютого 2018 року, тобто до моменту підвищення посадового окладу згідно з постановою №704. З цих підстав позивач вважає, що січень 2008 року та березень 2018 року є місяцями підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку №1078, січень 2008 року та березень 2018 року є базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 15.04.2022 відкрито провадження у справі та її розгляд ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач подав до суду відзив на позов, у якому зазначає, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям за період з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2018 року не було.
Суд, вивчивши письмові матеріали справи та дослідивши наявні докази у справі, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1.
Наказом від 17 вересня 2021 року №14-РС військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача звільнено з військової служби у запас.
При цьому за період з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2018 року ОСОБА_1 не була нарарахована та виплачена індексація грошового забезпечення.
На звернення представника позивача щодо нарахування та виплати індексації, ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 02 лютого 2022 року №5/110 повідомив, що механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає та у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям не було.
Вважаючи такі дії протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
За змістом абзацу 2 частини третьої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з статтями 4, 6 вказаного Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статей 16, 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-III держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів.
Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 18 вказаного Закону).
Згідно з пунктом 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі також - "Порядок №1078"), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
З урахуванням наведеного суд приходить до наступних висновків:
Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011- XII, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, але який не врегульовує питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення військовослужбовців, слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078, оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, як складова конституційного права на соціальний захист.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Висновки про віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення та обов'язковість її нарахування та виплату знайшли своє відображення в постановах Верховного Суду від 3 квітня 2019 року по справі № 638/9697/17 та від 19 липня 2019 року по справі № 240/4911/18.
Таким чином, дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, є протиправними.
Стосовно вимог позивача про визначення місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року та березень 2018 року, суд зазначає, що вказані вимоги є передчасними.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, судовому захисту підлягають порушені суб'єктом владних повноважень права особи.
З листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02 лютого 2022 року №5/110 вбачається, що відповідач в цілому відмовив ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті індексації. Тобто, відповідачем не вирішувалося питання про визначення базових місяців для проведення індексації, а тому права позивача в цій частині не порушувалися.
Вимоги щодо зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 компенсацію за затримку повного розрахунку при звільненні зі служби (його середнє грошове забезпечення) за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 01 жовтня 2021 року по дату повного розрахунку, суд також визнає передчасними та такими що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Крім того, відповідно до п.2.2 Рішення Конституційного суду України № 4-рп2012 від 22.02.2012 року, аналіз ст.ст.116,117 КЗпП України свідчить про те, що невиплата звільненому працівнику всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Згідно з постановою Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП У країни, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належить йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим порушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, який є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальним є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
У даному випадку не існує спору про стягнення суми заборгованості по невиплаченій заробітній платі, мова іде про зобов'язання нарахувати та виплатити суму індексації, тобто сума заборгованості не визначена.
Також відсутній факт проведення з позивачем остаточного розрахунку, який є обов'язковим при вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах суд зазначає наступне.
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтею 382 КАС України.
Відповідно до частини першої вказаної статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов'язком.
Проте, позивачем не зазначено жодної підстави для встановлення такого контролю.
Суд також не вбачає законних підстав для встановлення судового контроля при ухваленні судового рішення.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1, які виразились у відмові ОСОБА_1 нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2018 року, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О. Бондар