14 липня 2022 року м. Рівне №460/10390/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у призначенні пенсії за віком, зобов'язання зарахувати до страхового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком періоди з 01.07.1983 по 29.09.1983 військовий учбовий збір при військовій частині НОМЕР_3 на Львівському учбовому центрі інженерних військ та період роботи фізичною особою-підприємцем з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року та зобов'язання призначити і виплатити пенсію за віком з дати звернення із заявою про призначення пенсії - з 11.11.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у листопаді 2021 року, після досягнення 61-річного віку та за наявності трудового стажу більше 27 років, звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії. Однак у такому призначенні йому відмовлено, у зв'язку з тим, що позивач має загальний страховий стаж 23 роки 6 місяців при необхідному 27 років. Стверджує, що відповідач безпідставно не зарахував окремі періоди його роботи до страхового стажу, оскільки разом з заявою про призначення пенсії позивачем надані всі належні документи на підтвердження страхового стажу. З огляду на наведене, вважає рішення про відмову у призначенні пенсії необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, а отже протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому просить позов задовольнити.
23.05.20022 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що згідно з матеріали електронної справи страховий стаж позивача на дату призначення пенсії становить 23 роки 6 місяців. Повідомлено, що немає підстав для зарахування до загального страхового стажу позивача періодів зайняття підприємницькою діяльністю з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків за даними системи персоніфікованого обліку. Також вказано, що неможливість зарахування до страхового стажу періоду проходження позивачем військових зборів, оскільки останнє є військовою підготовкою, а не військовою службою. З огляду на наведене, вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 13.04.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши позовну заяву та відзив до неї, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
11.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком.
17.11.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області прийняло рішення №172850009663 про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо непризначення пенсії та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою ст.9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 цього Закону. Зокрема, право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до Закону СРСР від 12.10.1967 «Про загальний військовий обов'язок», який діяв під час навчання позивача у ХАДІ, на військових кафедрах здійснювалась військова підготовка студентів (курсантів) вищих навчальних закладів за програмою підготовки офіцерів запасу. Військова підготовка, як окрема учбова дисципліна, входила до загального навчального плану ВНЗ та закінчувалась учбовими зборами у військових частинах. Після проходження всієї програми військової підготовки у ВНЗ та учбових зборів студенти, які під час навчання та на учбових зборах іменувались курсантами, складали випускні іспити, які проводились у військових частинах та приймались екзаменаційними комісіями. Студентам (курсантам), які склали іспити з військової підготовки та атестованим у офіцерській склад, присвоювались відповідні військові звання офіцера запасу для подальшого проходження військової служби у запасі.
Така система військової підготовки студентів вищих навчальних закладів за програмою підготовки офіцерів запасу зберігається в Україні і зараз згідно Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-ХІІ) та розробленого на виконання цього Закону №2232-ХІІ «Порядку проведення військової підготовки громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №48 від 01.02.2012.
Згідно з пунктом 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ до видів військової служби відноситься військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки.
Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ), який діяв раніше та норми якого застосовуються до 01.01.2004, передбачено, що до стажу роботи зараховується також: «навчання у вищих і середніх, спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі».
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. розділу II Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені «Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 8 Порядку час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Як встановлено судом зі змісту копій диплому НОМЕР_1 , трудової книжки і довідки Національного університету водного господарства та природокористування №15 від 25.02.2021, в період з 01.09.1978 по 30.09.1983 позивач навчався в Українському Інституті водного господарства Ордена Дружби народів, включаючи військові учбові збори при військовій частині НОМЕР_3 на Львівському учбовому центрі інженерних військ в період з 01.07.1983 по 29.09.1983.
Таким чином, підстави для неврахування періоду проходження позивачем військових учбових зборів в період його навчання з 01.07.1983 по 29.08.1983 у відповідача відсутні.
Щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 31.12.2003, суд зазначає таке.
Відповідно до абз.3 пп.2 п.2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 3-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно зі статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Розділ XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV був доповнений пунктом 3-1 згідно із Законом України №2148-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", який набрав чинності 11 жовтня 2017 року. Даним пунктом передбачено, що період ведення підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно підтверджуються лише довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Крім того, відповідно до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Судом також встановлено, що в період з 14.10.1996 по 22.01.2014 ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та здійснювала підприємницьку діяльність, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію №735384 та не заперечується сторонами.
Водночас, первинні документи, які містять додаткові відомості про здійснення позивачем підприємницької діяльності з 1998 по 2003 роки, сплату ним страхових внесків та/або єдиного податку у вказаний період, ні у позивача, ні в Головного управління ДПС у Рівненській області, не збереглися, зважаючи на термін такого зберігання, та були знищені.
Так, листом від 22.10.2021 у відповідь на звернення позивача ГУ ДПС у Рівненській області повідомило, що з 16.10.1996 по 23.01.2014 позивач перебував на обліку в податковому органі. Поряд з цим, вказано, що надати інформацію про сплату податків за період з 01.01.1992 по 08.08.2012 є неможливим, оскільки відповідно до положень Переліку типових документів, що утворюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5 та зареєстрованого Міністерством юстиції України за №571/20884, строк зберігання становить п'ять років.
Попри це, суд вважає, що в даному випадку, позивач не може бути позбавленим свого права на зарахування до страхового стажу періоду зайняття ним підприємницькою діяльністю через закінчення терміну зберігання документів, оскільки це відбулося не з його вини, тобто у зв'язку з обставинами, що виникли не з його волі, та на які він не міг вплинути. Позивач зі свого боку вчинив всі залежні від нього дії для підтвердження ним зайняття підприємницькою діяльністю, і у нього відсутня будь-яка можливість отримати інші відомості, окрім даних, що були надані для пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії.
Таким чином, на переконання суду, дії управління при відмові у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його зайняття підприємницькою діяльністю, є непропорційними заявленій легітимній меті, а тому їх не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно норм п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Водночас, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу. Відповідач, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії за віком з підстав непідтвердження наявності у нього достатнього стажу роботи, будь-яких додаткових документів від нього не вимагав, жодних дій по їх самостійному отриманню не вчиняв.
З аналізу норм пенсійного законодавства вбачається, що у зв'язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком Управління зобов'язане перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
При цьому, суд акцентує, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.
З урахуванням обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що відповідач, не зараховуючи до страхового стажу ОСОБА_1 період зайняття ним підприємницькою діяльністю з 01.01.1998 по 31.12.2003 та період перебування на військових учбових зборах з 01.07.1983 по 29.09.1983, допустив протиправну бездіяльність, а відтак діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством.
З огляду на встановлені в ході розгляду обставини справи, на переконання суду, належним способом захисту та відновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача є зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період зайняття ним підприємницькою діяльністю з 01.01.1998 по 31.12.2003 та період перебування на військових учбових зборах з 01.07.1983 по 29.09.1983.
Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком після досягнення 61-річного віку і за наявності страхового стажу більше 27 років, а отже ним дотримано усі умови для призначення пенсії за віком.
Визначаючи дату, з якої слід відновити порушені права, свободи та інтереси позивача, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Так, відповідно до пункту першого вказаної статті пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.
Як встановлено судом, позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії 11.11.2021, а відтак належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити позивачу пенсію за віком з 11.11.2021.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування власної позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Зважаючи на положення ст.139 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений ним судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Поряд з цим, щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.
Відповідно до ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.3 та ч.4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У позовній заяві позивач заявив клопотання про стягнення на його користь судових витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн.
На обґрунтування вказаних витрат позивач додав до матеріалів позову копію договору про надання правової допомоги від 28.10.2021 №1, додаткову угоду до договору від 28.10.2021, акт приймання-передачі наданих послуг за вказаним договором із описом виконаних послуг (складання позовної заяви) на загальну суму 3000 грн.
Разом з тим, щодо відсутності документа про фактичну сплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу (платіжного документа), то суд враховує таке.
У постанові Верховного Суду від 21.01.2021 (справа №280/2635/20, провадження №К/9901/29763/20) судова колегія зазначила, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Так, на переконання колегії суддів, норми ст.ст. 134, 139 КАС були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів - суб'єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Враховуючи зазначену правову позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку, що долученими до матеріалів цієї справи доказами доведено факт надання адвокатом правничої допомоги позивачу у межах розгляду даної адміністративної справи.
Стосовно розміру витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", "East/West Alliance Limited" проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи встановлені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, суд вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги за складання та подання позову завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
Зважаючи на те, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, її розгляд здійснювався в порядку письмового провадження, а також беручи до уваги значну кількість сталої судової практики у спірних правовідносинах та фактичний обсяг виконаної роботи, на переконання суду, розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у розмірі 2000 грн., а їх стягнення з відповідача у такому розмірі не становитиме надмірний тягар для державної установи.
Таким чином, заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у загальній сумі 200 грн.
та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (п'ятсот) грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період зайняття ним підприємницькою діяльністю з 01.01.1998 по 31.12.2003 та період перебування на військових учбових зборах з 01.07.1983 по 29.09.1983 та непризначення пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період зайняття ним підприємницькою діяльністю з 01.01.1998 по 31.12.2003 та період перебування на військових учбових зборах з 01.07.1983 по 29.09.1983 та призначити пенсію за віком з 11.11.2021.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 14 липня 2022 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м.Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя У.М. Нор