11 липня 2022 року м. Рівне №460/4405/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька за участю секретаря судового засідання Кривчук І.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Губар В.Є.,
відповідачів: представники Луценко О.С., Бардабуш Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доРівненського міського суду Рівненської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рівненського міського суду Рівненської області (далі по тексту, Рівненський міський суд, відповідач-1) і Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області (далі по тексту, - ТУ ДСА в Рівненській області, відповідач-2), про:
визнання протиправним та скасування наказу голови комісії з реорганізації (злиття) Рівненського міського суду Рівненської області №38-к/а від 19.05.2020;
поновлення на роботі на посаді помічника судді в Рівненському міському суді Рівненської області з 20.05.2020;
стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 20.05.2020 по день поновлення на роботі;
стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області завданої моральної шкоди в розмірі 20000 грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.12.2020, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 08.02.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі № 460/4405/20 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 прийнято справу до провадження, призначено підготовче засідання на 28.03.2022.
За письмовими клопотаннями відповідачів ухвалою суду від 28.03.2022 підготовче засідання відкладено до 11.05.2022 (а.с.103 том 2).
Протокольною ухвалою від 11.05.2022 витребувано від сторін докази, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 06.06.2022.
В підготовчому засіданні 06.06.2022 задоволено заяву ОСОБА_1 від 11.08.2020 про допит позивача та ОСОБА_2 як свідків. Також частково задоволено клопотання представника ТУ ДСА України в Рівненській області про виклик та допит як свідка ОСОБА_3 , в частині клопотання про виклик та допит як свідка ОСОБА_4 відмовлено.
Протокольною ухвалою суду від 06.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 20.06.2022.
В судовому засіданні 20.06.2022 оголошено перерву до 11.07.2022.
Представник позивача на обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що наказом Рівненського міського суду від 19 травня 2020 року за №38-к/а з 20 травня 2020 року позивачку звільнено з посади помічника судді ОСОБА_3 за поданням судді (пункт 9 частина перша статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)). Однак позивачка вважає, що зазначені в оскаржуваному наказі підстави її звільнення суперечать принципу законності, оскільки вона була призначена помічником судді ще до прийняття нормативно-правових актів, якими передбачено такі підстави звільнення та працювала на підставі безстрокового трудового договору, а тому в силу незворотності дії законів у часі такі підстави не можуть застосовуватись до її випадку. Представник позивачки зазначив, що вона не призначалась на посаду помічника судді ОСОБА_3 , а була закріплена за нею, а тому не могла бути звільнена за поданням цього судді. Крім того, ОСОБА_1 було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 17 липня 2017 року по 20 травня 2020 року включно. Водночас, з наказу про її звільнення вбачається, що її звільнено 20 травня 2020 року, тобто у період перебування працівника у відпустці. Зауважує, що в даному випадку спірний наказ про звільнення підписаний не уповноваженою особою (керівником апарату суду), а головою комісії з реорганізації (злиття) Рівненського міського суду ОСОБА_4 . З огляду на викладене, вважає оспорюваний наказ про звільнення протиправним і таким, що підлягає скасуванню. Вказує, що прийняттям останнього позивачу завдано моральної шкоди, яку з урахуванням характеру і обсягу страждань оцінює в розмірі 20000,00 грн. З таких підстав, просить позов задовольнити повністю.
На адресу суду у встановлені судом строки Рівненським міським судом надано відзив на позовну заяву (а.с.49-51 том 1), відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що наказ про звільнення від 19.05.2020 №38-к/а, яким позивача звільнено 20.05.2020 з посади помічника судді, винесено відповідачем на підставі подання судді ОСОБА_3 від 19.05.2020. Стверджує, що механізм звільнення помічника судді за правилами КЗпП України в сукупності зі ст. 157 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” передбачає відсутність вираженої волі з боку власника або уповноваженого органу, натомість передбачає наявність волі відповідного судді, що оформлена поданням про звільнення помічника. Керівник апарату відповідного суду у вказаному механізмі не виражає ініціативи у звільненні особи з займаної посади, а є лише виконавцем подання - посадовою особою, що надає поданню судді (який не є працівником апарату суду) матеріальної форми наказу, що має юридичну силу для апарату відповідного суду. Крім того, в поданому 03.05.2022 клопотанні відповідач зазначив, за час роботи позивач не подавала особистих заяв про призначення її на посаду помічника судді ОСОБА_5 , а відтак, суддею не вносились відповідні подання керівнику апарату. Факт роботи позивача на посаді помічника судді ОСОБА_3 , отримання заробітної плати саме за таку роботу є беззаперечним, а тому саме суддя ОСОБА_3 за положеннями чинного законодавства здійснила вибір помічника, звернувшись з відповідним поданням до керівника апарату суду. 31 травня 2016 року позивача у встановленому порядку було повідомлено про зміну істотних умов праці, у зв'язку з набранням з 01.05.2016 року чинності Законом України від 10.12.2015 "Про державну службу", яким повідомлено про втрату статусу державного службовця. Вважає, що звільнення відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому просив у задоволенні позову відмовити.
07.08.2020 на адресу суду надійшов відзив ТУ ДСА в Рівненській області (а.с.80-81 том 1), згідно з яким відповідач 2 позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити внаслідок їх необґрунтованості і безпідставності. Крім того, вказують, що територіальне управління не було роботодавцем позивача і жодних трудових відносин між ним і територіальним управлінням не існувало.
18.09.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1 (а.с.112-114 том 1), у якому позивач не заперечила факту повідомлення їй про зміну істотних умов праці у травні 2016 року, однак зауважила, що інформація про зміст таких змін до її відома не доводилася. Наголосила, що суддя з якою позивач працювала з часу її призначення на посаду судді Рівненського міського суду працює дотепер, строк її повноважень не припинено, а працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.
В судовому засіданні 11.07.2022 допитано як свідка ОСОБА_3 , яка повідомила, що подання на призначення ОСОБА_1 своїм помічником не вносила.
Допитаний в судовому засіданні 11.07.2022 свідок ОСОБА_2 вказав, що позивачка ОСОБА_1 є його дружиною. Після звільнення з посади скаржилася на погане самопочуття, безсоння, переживала через неможливість брати участь в забезпечені сім'ї, менше уваги приділяла дітям. До лікарів не зверталася, однак за порадами працівників аптеки купувала та вживала заспокійливі препарати. Протягом усього періоду роботи помічником в Рівненському міському суді ОСОБА_1 працювала лише з суддею Діонісьєвою Н.М.
В судовому засіданні 11.07.2022 представник позивача підтримав позов з підстав, зазначених у ньому та відповіді на відзив, та просив позов задовольнити повністю. Представники відповідачів, в свою чергу, підтримали заперечення проти позову і просили у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзивах. Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін та показання свідків, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_6 наказом Рівненського міського суду від 09 жовтня 2006 року №37-к з 09 жовтня 2006 року призначено на посаду секретаря судового засідання постійно як таку, що пройшла за конкурсом, з посадовим окладом згідно з штатним розписом. Присвоєно 13 ранг державного службовця.
Наказом Рівненського міського суду від 18 червня 2007 року №40-к ОСОБА_6 переведено на посаду помічника судді на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_7 . Присвоєно 11 ранг державного службовця.
Наказом Рівненського міського суду від 02 лютого 2009 року №5-к ОСОБА_6 переведено на посаду помічника судді постійно.
Наказом Рівненського міського суду від 01 листопада 2010 року №6/а “Про закріплення помічників суддів за суддями” відповідно до статті 151 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ОСОБА_6 закріплено помічником судді ОСОБА_3 .
Наказом Рівненського міського суду від 04 липня 2012 року №43-к/а внесено зміни в обліково-статистичні дані ОСОБА_8 помічника судді Діонісьєвої Н. М., змінивши прізвище “ ОСОБА_9 ” на “ ОСОБА_10 ”.
З 05 серпня 2014 року по 06 червня 2017 року включно позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
31 травня 2016 року позивачку було повідомлено про зміну істотних умов праці, пов'язаних із введенням в дію з 01 травня 2016 року Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII “Про державну службу”, яким передбачено віднесення посади помічника судді до посади патронатної служби.
Наказом Рівненського міського суду від 05 липня 2017 року №93-від/а помічнику судді ОСОБА_1 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, з 17 липня 2017 по 20 травня 2020 включно.
Згідно з Указом Президента України “Про реорганізацію місцевих загальних судів” №451/2017 від 29 грудня 2017 року утворено, зокрема, Рівненський окружний суд - у місті Рівному та Рівненському районі Рівненської області із місцезнаходженням у місті Рівному шляхом реорганізації (злиття) Рівненського міського суду та Рівненського районного суду Рівненської області.
11 вересня 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про перебування Рівненського міського суду Рівненської області в стані припинення
12 вересня 2018 року Рівненським міським судом Рівненської області позивачці надіслано письмове повідомлення про зміну істотних умов праці та можливе наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією державного органу.
15 травня 2020 року позивач звернулася до керівника апарату Рівненського міського суду із письмовою заявою про намір приступити до виконання своїх посадових обов'язків помічника судді з 21 травня 2020 у зв'язку із закінченням відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
У зв'язку з цим, 18 травня 2020 року керівник апарату Рівненського міського суду Рівненської області скерував на ім'я судді ОСОБА_3 лист з проханням визначити одного помічника судді та подати відповідне подання, оскільки на час перебування помічника судді Костюк Т.М. у відпустці на посаду помічника судді ОСОБА_3 призначено ОСОБА_11
19 травня 2020 року суддя Діонісьєва Н.М. подала керівнику апарату Рівненського міського суду подання про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді ОСОБА_3 , залишивши на вказаній посаді ОСОБА_11 .
Наказом голови комісії з реорганізації (злиття) Рівненського міського суду Рівненської області Бардабуш Г.І. №38-к/а від 19 травня 2020 року ОСОБА_1 звільнено 20 травня 2020 року з посади помічника судді ОСОБА_3 за поданням судді, відповідно до пункту 9 статті 36 КЗпП України, частини третьої статті 157 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, пункту 12 Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України №21 від 18 травня 2018 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 130 Закону України від 07 лютого 2002 року № 3018-III “Про судоустрій України” (був чинним на час призначення позивачки на посаду) до штату апарату судів входять також помічники суддів, наукові консультанти та судові розпорядники.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 88-р “Про віднесення посад працівників апарату судів загальної юрисдикції до відповідних категорій посад державних службовців” посаду помічника судді віднесено до посади державної служби.
Отже, з моменту призначення на посаду помічником судді Рівненського міського суду (з 18 червня 2007 року тимчасово, а з 02 лютого 2009 року постійно) ОСОБА_1 мала статус державного службовця і проходження нею державної служби регулювалося Законом України “Про державну службу” № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року.
Відповідно до статті 151 Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 07 липня 2010 року № 2453-VІ, який набув чинності 03 серпня 2010 року, кожний суддя суду загальної юрисдикції може мати помічника, правовий статус і умови діяльності якого визначаються цим Законом та положенням про помічника судді, що затверджується Радою суддів України. Помічники суддів прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до апарату відповідного суду, на них поширюється дія Закону України “Про державну службу”. Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.
На час виникнення спірних правовідносин відповідно до статті 157 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника (помічників) судді, затвердженим Радою суддів України. Помічником судді може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і вільно володіє державною мовою. Помічники суддів Верховного Суду повинні також мати стаж професійної діяльності у сфері права не менше трьох років. Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Помічники суддів з питань підготовки справ до розгляду підзвітні лише відповідному судді.
Основним підзаконним актом, який визначає особливості патронатної служби в судовій гілці влади є Положення про помічника судді, затверджений Радою суддів України 18 травня 2018 року № 21 (далі - Положення № 21).
Згідно з абзацом 2 пункту 1 Положення №21 посади помічників судді належать до посад патронатної служби, на які не поширюється дія Закону України “Про державну службу”, крім статті 92 Закону України “Про державну службу”.
Пунктами 2, 3 Положення №21 визначено, що помічник судді це працівник патронатної служби в суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя. Помічник судді є працівником апарату суду.
Згідно пункту 4 Положення №21, помічник судді з питань підготовки та організаційного забезпечення судового процесу підзвітний лише відповідному судді. Суддя є його безпосереднім керівником.
Відповідно до пункту 7 Положення №21, судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.
Пунктом 8 Положення №21 визначено, що помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду. Призначення на посаду помічника судді здійснюється на підставі письмового подання судді без конкурсного відбору наказом керівника апарату відповідного суду. У поданні на призначення помічника судді зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, громадянство, володіння державною мовою, посада, яку займає особа на момент внесення подання, посада, на зайняття якої претендує особа.
За правилами пункту 12 Положення №21, трудові відносини з помічником (помічниками) судді припиняються в день припинення повноважень безпосереднього керівника та/або в день відрахування безпосереднього керівника зі штату суду або в день ухвалення з'їздом суддів України рішення про обрання Ради суддів України в новому складі. Наказ про звільнення видається керівником апарату відповідного суду на підставі подання безпосереднього керівника та/або на підставі наказу про відрахування безпосереднього керівника зі штату суду.
Помічник судді може бути звільнений з посади за наказом керівника апарату суду в порядку, визначеному законодавством про працю, на підставі або заяви про звільнення за власним бажанням, або за поданням судді, в тому числі в зв'язку з дискредитацією помічника судді (вчинення такого проступку помічником, що підриває довіру та авторитет судової влади, суду та/або конкретного судді в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби в якості помічника судді), або у випадках, визначених пунктом 11 цього Положення чи в порядку врегулювання конфлікту інтересів згідно із законодавством.
У разі припинення повноважень судді відповідного суду та звільнення судді з займаної посади у встановленому законом порядку, помічник судді звільняється із займаної посади з дотриманням гарантій, передбачених законодавством.
Пунктом 9 статті 36 КЗпП України (в редакції чинній на час звільнення) передбачено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема підстави, передбачені іншими законами.
Крім того, 01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ “Про державну службу” (далі - Закон №889-VІІІ), яким посаду помічника судді віднесено до категорії посади патронатної служби.
За змістом статті 92 Закону №889-VІІІ до посад патронатної служби належать посади помічників суддів. Працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.
Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби.
Працівник патронатної служби може бути достроково звільнений з посади за ініціативою особи, працівником патронатної служби якої він призначений, або керівника патронатної служби.
Положеннями статті 92 Закону №889-VІІІ визначено, що на працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41-43-1, 49-2 та частини третьої статті 184 КЗпП України.
Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.
Системний аналіз наведених правових положень свідчить, що за певних критеріїв помічник судді може бути звільнений з посади за наказом керівника апарату суду в порядку, визначеному законодавством про працю, зокрема, на підставі подання судді.
Так помічник судді, призначений на посаду на строк виконання повноважень судді, звільняється у день припинення повноважень такого судді з дотриманням трудових та соціальних гарантій, передбачених трудовим законодавством.
Помічник судді може бути звільнений достроково за вмотивованим поданням судді, на строк повноважень якого його було призначено.
З набранням чинності Законом 2453-VІ статус помічника судді змінився. Остаточно статус помічника судді змінився після ухвалення Закону №889-VІІІ. Із введенням в дію указаного Закону (01 травня 2016 року) помічники суддів втратили статус державних службовців та набули статусу працівників патронатної служби. Зокрема, з вказаної дати помічник судді призначався на посаду та звільнявся керівником апарату лише за письмовим поданням судді, який самостійно здійснював добір помічника.
Також, зміни правового статусу та умов діяльності помічника судді конкретизовано у затвердженому Радою суддів України Положенні № 21, зокрема, встановлено вимогу щодо оформлення до подання судді на призначення помічника особистої заяви претендента та унормовано, що помічник судді призначається на посаду на час виконання суддею повноважень судді відповідного суду.
Таким чином, помічник судді, призначений на посаду на строк виконання повноважень судді, звільняється у день припинення повноважень такого судді з дотриманням трудових та соціальних гарантій, передбачених трудовим законодавством. При цьому, помічник судді може бути звільнений достроково за вмотивованим поданням судді, на строк повноважень якого його було призначено.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 08.02.2022, для правильного вирішення справи суди мали б встановити чи призначалась ОСОБА_1 на посаду за письмовим поданням судді Діонісьєвої Н.М. та чи мала остання правові підстави для звернення з поданням про її звільнення.
Наказом Рівненського міського суду №6/а від 01 листопада 2010 року відповідно до статті 151 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” ОСОБА_6 закріплена помічником судді Діонісьєвої Н.М.
Водночас під час розгляду справи судом встановлено, що суддя Діонісьєва Н.М. не вносила письмового подання про призначення ОСОБА_1 на посаду свого помічника. Вказані обставини підтверджені поясненнями представника Рівненського міського суду та клопотанням (а.с.110-111 том 2), показаннями свідка ОСОБА_3 .
Крім того, наказами про призначення на посаду помічника судді (наказ №40-к від 18 червня 2007 року, наказ №5-к від 02 лютого 2009 року), а також відомостями з трудової книжки НОМЕР_1 від 01 жовтня 2002 року підтверджується, що ОСОБА_1 не призначалася помічником судді Діонісьєвої Н.М. за її поданням та на строк її повноважень.
Щодо надання правової оцінки обставинам переведення ОСОБА_1 на умови роботи за строковим трудовим договором суд зазначає таке.
Із набуттям помічниками статусу працівників патронатної служби, трудовий договір, який укладався із ними, набув статусу такого, що укладається на визначений строк, погоджений сторонами (на час виконання суддею своїх повноважень), тобто строкового в розумінні частини першої статті 23 КЗпП України.
Відповідно до статті 23 КЗпП України (в редакції чинній на момент призначення на посаду помічника судді) трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк. Згідно із статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише на визначених цією статтею підставах.
Згідно наказу №5-к від 02 лютого 2009 року ОСОБА_1 переведено на посаду помічника судді Рівненського міського суду постійно.
Тобто вона була прийнята на роботу помічника судді на умовах безстрокового трудового договору.
Щодо повідомлення позивача про зміну істотних умов праці від 31.05.2016 (а.с.62 том 1), то суд зазначає, що вказане повідомлення не підтверджує належним чином переведення позивача на інші умови праці, пов'язані із введенням в дію Закону № 889-VІІІ оскільки, указаним повідомленням позивачку не було повідомлено в чому полягає зміна істотних умов праці, а саме не вказано про переведення на умови строкового трудового договору.
Крім того судом встановлено, що ОСОБА_1 не подавала особисту заяву про призначення помічником судді Діонісьєвої Н.М., і суддя відповідне подання не вносила.
Матеріали справи не містять жодних доказів про переведення позивачки на умови строкового трудового договору у зв'язку із змінами істотних умов праці чи на інших підставах, зокрема відсутні відповідні розпорядчі акти (наказ чи інший документ).
Крім того, в трудовій книжці міститься лише запис від 02 лютого 2009 року про те, що ОСОБА_1 працює на посаді помічника постійно та про звільнення з цієї посади 20 травня 2020 року.
А відтак, обставини щодо переведення позивача на умови роботи за строковим трудовим договором в ході розгляду справи не підтверджено.
Відсутність подання судді про призначення працівника його помічником на строк його повноважень свідчить про безстроковий характер роботи такого працівника та унеможливлює його звільнення за поданням судді з підстав, передбачених пунктом 9 статті 36 КЗпП України.
Зазначена правова позиція відповідає висновкам, викладеним, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 823/77/17.
Враховуючи те, що в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 не призначалася на посаду на строк повноважень судді Діонісьєвої Н.М. за її поданням (пункт 8 Положення №21), підстави для її звільнення за пунктом 9 статті 36 КЗпП України, у зв'язку з надходженням подання вказаної судді про її звільнення, відсутні.
А відтак, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Голови комісії з реорганізації (злиття) Рівненського міського суду Рівненської області Бардабуш Г.І. "Про звільнення ОСОБА_1 " від 19 травня 2020 № 38-к/а та поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника судді в Рівненському міському суді Рівненської області з 20 травня 2020 року є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. А відтак, в цій частині рішення суду підлягає до негайного виконання.
Водночас слід зазначити, що суд не надає оцінку твердженням позивача, що оскаржуваний наказ прийнятий не уповноваженою особою, оскільки на підставі обставин, зазначених вище, суд вже дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу. Такі доводи позивача на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Розмір середнього заробітку позивача визначається на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995р. №100 (далі - Порядок №100).
Відповідно до вимог вказаного Порядку №100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п'ятого пункту 4 цього Порядку.
Абзаци 3-5 пункту 4 Порядку № 100 вказують, що якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з встановленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.
Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.
Зважаючи, що в останні 4 місяці, що передують місяцю в якому відбулося звільнення, позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та їй не здійснювалася виплата заробітної плати, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначається виходячи з установленого розміру посадового окладу за посадою позивача.
При цьому суд зазначає, що розрахунок здійснюється за період з 21.05.2020 по 11.07.2022. Позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 20.05.2020 до задоволення не підлягає, оскільки позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років з 17 липня 2017 по 20 травня 2020 включно, тобто, 20.05.2020 - це останній день відпустки позивача.
Наявними в матеріалах справи довідками (а.с.78 том 1, а.с. 138 том 2, а.с.151-154 том 2) підтверджується, що посадовий оклад помічника судді Рівненського міського суду Рівненської області складав: в 2020 році - 9921,00 грн., з 01.01.2021 по 20.10.2021 - 9921,00 грн., з 21.10.2021 по 01.01.2022- 10714,00 грн., з 01.01.2022 року - 11710 грн.
Таким чином, обчислення суми середнього заробітку по місяцях виглядає так:
за період з 21.05.2020 - 31.05.2020 (11 днів): 9921грн:31день х 11днів = 3520,44 грн.;
за період з 01.06.2020 по 30.09.2021 (16 місяців): 9921 грн. х 16 = 158736 грн.;
за період з 01.10.2021 по 20.10.2021 (20 днів): 9921:31х20 = 6400,80 грн.
за період з 21.10.2021 по 31.10.2021 (11 днів): 10714:31х11 = 3801,82 грн.
за період з 01.11.2021 по 31.12.2021 (2 місяці): 10714 х 2 = 21428,00 грн.
за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 (6 місяців): 11710 х 6 = 70260,00 грн.
за період з 01.07.2022 по 11.07.2022 (11 днів): 11710:31х11 = 4155,25 грн.
А відтак, сума заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21.05.2020 по 11.07.2022 складає 268302,23 грн.
Водночас суд враховує, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 (а.с.121-124 том 2), позивач в 2, 3 та 4 кварталі 2020 року отримувала виплати від Рівненського міського центру зайнятості: 3149,75 грн., 8623,79 грн., 6429,83 грн.
А відтак, суд вважає, що на користь позивача слід стягнути суму середнього заробітку за вирахуванням сум, отриманих нею від Рівненського міського центру зайнятості, тобто 250098,86 грн.
При цьому суд звертає увагу, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах по справах №826/6583/14 від 15.02.2019, від 20.03.2019 №201/12340/16-а (2а/201/1042/2016) та від 04.06.2020 №821/114/18, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Справляння і сплата податку на доходи громадян, єдиного соціального внеску, військового збору є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Таким чином, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області зобов'язане виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті податки та інші обов'язкові платежі.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Згідно з Довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації в Рівненській області від 21.10.2020 № 1084-05/20 (а.с.164 том 1), розмір посадового окладу помічника судді з 01.01.2020 становить 9921,00 грн., отже в цій сумі рішення суду підлягає негайному виконанню.
Щодо позовних вимог про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області на користь позивача моральну шкоду в розмірі 20000 грн., суд зазначає таке.
Позивач вказує, що моральна шкода, яка їй спричинена, полягає в тому, що вона не була допущена до виконання своїх функціональних обов'язків, позбавлена джерел існування як особисто, так і двох малолітніх дітей. Завдана моральна шкода призвела до сильних глибоких душевних хвилювань та страждань, що виразилося у погіршенні самопочуття, що призвело до затяжних моральних страждань, в порушенні сну, поганому самопочутті. Життя позивача перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями, що призводить до погіршення стану здоров'я. Вказані обставини також підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 . Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює в 20000 грн.
Відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Для відшкодування моральної шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 у справі № 818/1394/17.
Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Поняття доказів наведено у статті 72 КАС України, відповідно до якого доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до статей 73,74 КАС України, надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.
Обов'язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.
Із врахуванням вищезазначених правових норм, суд зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відшкодування на користь позивача моральної шкоди, позивач зазначив що звільнення її з роботи завдало їй душевних страждань з приводу неможливості брати участь у матеріальному забезпеченні сім'ї, у зв'язку з стражданнями позивач стала менеше уваги приділяти дітям, погіршився стан здоров'я, працездатність, увага.
Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач визначаючи розмір моральної шкоди, мала б навести розрахунок такої шкоди, які повинні ґрунтуватися на відповідних доказах, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння позивачу сильних душевних страждань, шкоди здоров'ю чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати. Однак, на підтвердження обставин заподіяння моральних страждань та розміру такої моральної шкоди позивач не привів жодних розрахунків та не надав жодних доказів.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.
З огляду на наведене вище позовні вимоги слід задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За позовну вимогу про стягнення моральної шкоди позивач сплатила судовий збір в сумі 840,80 грн. Зважаючи, що в задоволенні вказаної вимоги позивачу відмовлено, стягнення судового збору в цій частині на користь позивача не проводиться.
В судовому засіданні 11.07.2022 представник позивача подав заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 25000 гривень. Питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу просить вирішити після ухвалення рішення по суті позовних вимог після подачі позивачем доказів, які підтверджують розмір цих витрат.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до п. 4 частини 6 ст. 246 КАС України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.
Зважаючи на заяву представника позивача суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати та встановити строк для подання позивачем доказів щодо розміру понесених судових витрат.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Голови комісії з реорганізації (злиття) Рівненського міського суду Рівненської області Бардабуш Г.І. "Про звільнення ОСОБА_1 " від 19 травня 2020 № 38-к/а.
Поновити ОСОБА_1 на посаді помічника судді в Рівненському міському суді Рівненської області з 20 травня 2020 року.
Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 250089,86 грн. (двісті п'ятдесят тисяч вісімдесят дев'ять гривень 86коп.)
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду про поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць (9921,00 грн) допустити до негайного виконання.
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 20 липня 2022 об 11 год. 00 хв. в приміщенні Рівненського окружного адміністративного суду за адресою: м.Рівне, вул. 16 Липня, 87.
Позивачу в строк до 15 липня 2022 року подати до суду докази щодо розміру понесених судових витрат разом із доказами їх направлення іншим учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Рівненський міський суд Рівненської області (вул. Шкільна, 1,м. Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 26406128) Відповідач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області (вул. Замкова, 22а,м. Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 26259988)
Повний текст рішення складений 15 липня 2022 року
Суддя С.М. Дуляницька