15 липня 2022 року м. ПолтаваСправа №440/5402/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Полтавської міської ради до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про скасування постанови,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
Полтавська міська рада звернулась до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову від 06.06.2022 про відкриття виконавчого провадження №69160882.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність та необґрунтованість спірної постанови, оскільки державний виконавець не зазначив реквізити заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження, не врахував введення на території України воєнного стану, не вжив усіх залежних від нього заходів щодо встановлення та підтвердження відповідності виконавчого документа встановленим вимогам.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 35-37/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що спірна постанова є правомірною, оскільки під час відкриття виконавчого провадження державний виконавець здійснює перевірку виконавчого документа лише щодо його відповідності вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження". За твердженням представника відповідача, наданий стягувачем разом із заявою про примусове виконання виконавчий документ відповідав вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", підстав для повернення виконавчого документа стягувачу не було.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні). Цією ухвалою до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_1 .
Третя особа письмових пояснень до суду не надала.
Частиною четвертою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Обставини справи
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі №440/4898/21 зобов'язано Полтавську міську раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за шість місяців з дня закінчення повноважень як секретаря Гожулівської селищної ради.
31.01.2022 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №440/4898/21 /а.с. 40/.
02.06.2022 ОСОБА_1 звернулась до ВПВР УЗПВР у Полтавській області із заявою про відкриття виконавчого провадження /а.с. 39/.
06.06.2022 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №69160882 /а.с. 45/.
Не погодившись з цією постановою, позивач оскаржив її до суду.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України /пункт 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження"/.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
У силу положень частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 названого Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою цієї статті визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів /абзац перший частини шостої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження"/.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі спір стосується правомірності постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого судом.
Перевіряючи правомірність спірної постанови на відповідність вимогам до легітимності акта індивідуальної дії, що визначені частиною другою статті 2 КАС України, суд виходить з таких міркувань.
Суд зауважує, що Закон України "Про виконавче провадження" зобов'язує державного виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа разом із заявою стягувача про його примусове виконання вирішити питання про відкриття виконавчого провадження.
Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Суд дослідив наявну у матеріалах справи копію виконавчого листа №440/4898/21, виданого 31.01.2022 Полтавським окружним адміністративним судом на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі №440/4898/21, та встановив, що виконавчий документ відповідає вимогам, зазначеним у частині першій статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
Наведений перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
У спірних відносинах визначені частиною четвертою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" підстави для повернення виконавчого документа стягувачу - відсутні.
Посилання боржника на наявність обставин, що ускладнюють виконання ним вимог виконавчого документа, як-то: помилкове зазначення у резолютивній частині судового рішення назви органу (Гожулівська селищна рада замість Гожулівська сільська рада); введення на території України воєнного стану, наслідком чого є встановлення пріоритетності видатків органами ДКСУ відповідно до постанови КМУ від 09.06.2021 №590; відсутність у Полтавської міської ради відомостей про розмір заробітної плати стягувача у Гожулівській сільській раді на дату звільнення тощо не впливають на вирішення державним виконавцем питання про відкриття виконавчого документа, а тому відхиляються судом як необґрунтовані.
Суд звертає увагу на те, що поважність причин невиконання судового рішення державний виконавець оцінює виключно після відкриття виконавчого провадження та надання боржнику строку для добровільного виконання вимог виконавчого документа. А тому, твердження позивача про те, що державний виконавець під час відкриття виконавчого провадження №69160882 у достатній мірі не перевірив текст виконавчого документа та наявність у боржника можливості виконати його вимоги суд визнає безпідставними.
Згідно зі статтею 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. У свою чергу, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголосив, що "<…> це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію <…>. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97, пункт 41). "<…> Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок <…> саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції" (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.09 (заява №40450/04), пункти 51, 54).
Отже, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У силу частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
З урахуванням наведеного суд зауважує, що право на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Разом з тим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідач у ході розгляду справи довів, що відкривши виконавче провадження №69160882 на підставі заяви ОСОБА_1 від 02.06.2022 про примусове виконання рішення суду та виконавчого листа №440/4898/21, виданого 31.01.2022 Полтавським окружним адміністративним судом на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі №440/4898/21, старший державний виконавець ВПВР УЗПВР у Полтавській області Ніколенко С.В. діяв у відповідності до вимог частини другої статті 19 Конституції України та Закону України "Про виконавче провадження".
Натомість, позивач не надав суду належних та достовірних доказів, що з достатньою переконливістю свідчили б про невідповідність спірної постанови вимогам чинного законодавства.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про правомірність спірної постанови про відкриття виконавчого провадження №69160882.
Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Полтавської міської ради повністю.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2481,00 грн /а.с. 26/, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 27/.
Відповідач та третя особа доказів понесення судових витрат не надали.
З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем та третьою особою судових витрат, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
У задоволенні позовних вимог Полтавської міської ради до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про скасування постанови відмовити повністю.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга в електронній формі подається через Електронний кабінет користувача підсистеми "Електронний суд" безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду, а у паперовій формі - через Полтавський окружний адміністративний суд протягом десяти днів після складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Кукоба