15 липня 2022 року Справа № 160/7232/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача - Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавський області з відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за заявою від 29 березня 2022 року про призначення пенсії, яке безпосередньо виразилося у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в призначенні пенсії від 07 квітня 2022 року за №046350009818.
- зобов'язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням даних довідки про стаж від 21.01.2022 року №145/0/2-22 з моменту звернення до органів пенсійного фонду 29 березня 2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-1 було надіслано повідомлення про направлення рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 07.04.2022 року про відмову у призначенні пенсії. Зазначену відмову було надано на заяву позивача про призначення пенсії від 29.03.2022 року із доданими до неї документами. При цьому, якщо виходити із мотивування відмови відповідача, то підставою для прийняття негативного рішення та відмови у призначенні пенсії стало те, що у наданому одному з документів, а саме довідці про стаж від 21.01.2022 року №145/0/2-22 прізвище, ім'я та по батькові не співпадає із даними паспорта, тобто анкетними даними. Проте, дана відмова відповідача у призначенні пенсії на погляд позивача є протиправною та такою, що порушує гарантоване права Конституцією України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
20.06.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що підстави для задоволення позову відсутні з наступних підстав. З 01.04.2021 року впроваджено нову технологію екстериторіального призначення/перерахунку пенсії. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 . Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи відповідно до архівних довідок Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 21.01.2022 року №144/0/2-22. Для підтвердження трудового стажу роботи, позивачем надана трудова книжка серії НОМЕР_1 , трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_2 та архівні довідки Юр'ївської селищної ради. При дослідженні трудової книжки колгоспника встановлено, що відповідно до запису № зазначено рік 1995 та будь-які інші записи відсутні, печать колгоспу та підпис відповідальної особи відсутній. Відповідно до запису №1-12 у розділі «трудова участь у загальному господарстві» на сторінці 18-19 трудової книжки, зазначено періоди трудової діяльності, відпрацьовані трудові дні та оплата праці з 1989 по 2000 рік, при цьому відсутні печать колгоспу та підпис відповідальної особи. Для підтвердження трудового стажу за період роботи з 1989 року по 2000 рік позивачем надані архівні довідки від 21.01.2022 року №144/0/2-22. Відповідно до яких, прізвище ім'я по-батькові заявниці не відповідає паспортним даним, отже, врахувати зазначені довідки для підтвердження трудового стажу роботи немає законних підстав.
Станом на 14 липня 2022 року від відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відзив на позов не надходив.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
29 березня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до Відділу обслуговування громадян №23 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Дану заяву і наданими документами зареєстровано за №158 від 29.03.2022 року.
Рішенням від 07.04.2022 року №046350009818 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії.
Відповідно до даного рішення від 07.04.2022 року №046350009818, починаючи з 01 січня 2018 року право на призначенні пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року - не менше 29 років.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до управління 29.03.2022 року із заявою про призначення пенсії за віком надавши наступні документи: трудова книжка, свідоцтво про народження дітей, довідка про стаж, паспорт, код.
Аналіз наданих документів показує, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 11 місяців 14 днів.
До стажу не зараховано: довідка про стаж від 21.01.2022 року №145/0/2-22, оскільки ПІБ не співпадає з даними паспорта.
Управлінням прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (надалі по тексту також - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Крім того, спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58).
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Відповідно до п. 2.12 Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Як зазначено відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву, при дослідженні трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 встановлено:
- відповідно до запису №1-4 на сторінці №2, позивача прийнято в члени колгоспу 15.07.1989 року та звільнено за власним бажанням з 25.06.2000 року, при цьому, відповідно до запису №1-4 на сторінці 6-7 трудової книжки, зазначено записи про прийняття на роботу з 15.07.1989 року різноробочим, з 01.10.1989 року переведена в телятницю, з 02.01.1994 року переведена дояркою, та відповідно запису № зазначено рік « 1995» та будь-які інші записи відсутні, печать колгоспу та підпис відповідальної особи відсутній;
- відповідно до запису №1-12 у розділі «Трудова участь у загальному господарстві» на сторінці 18-19 трудової книжки, зазначено періоди трудової діяльності, відпрацьовані трудові дні та оплата праці з 1989 року по 2000 рік, при цьому, відсутня печать колгоспу та підпис відповідальної особи.
Проте, суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо неврахування трудового стажу позивача вказаного у його трудовій книжці, з підстав того, що вона заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок.
Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Відтак, враховуючи вище викладене, трудовий стаж позивача відповідно до записів в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 , має бути зараховано до страхового стажу позивача, а тому рішення відповідача-2 від 07.04.2022 року №046350009818 про відмову в призначенні пенсії за віком з підстави того, що до стажу не зараховано: довідка про стаж від 21.01.2022 року №145/0/2-22, оскільки ПІБ не співпадає з даними паспорта, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки основним документом, що підтверджує стаж особи є трудова книжка.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В позовній заяві позивач просить визнати протиправними дії відповідача - Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавський області з відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за заявою від 29 березня 2022 року про призначення пенсії, яке безпосередньо виразилося у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в призначенні пенсії від 07 квітня 2022 року за №046350009818, суд зазначає наступне.
За загальним правилом, діями суб'єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень. Отже, під протиправними діями суб'єкта владних повноважень слід розуміти активну форму поведінки, пов'язану з виконанням дій, які такий суб'єкт не мав права вчинювати відповідно до його повноважень, за відсутності обставин, з якими пов'язана необхідність вчинення певної дії або з порушенням процедури.
До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу саме позивача. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права таабо виникнення додаткового обов'язку.
В даному випадку, права позивача порушуються не діями Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за заявою від 29 березня 2022 року про призначення пенсії, а фактично рішенням від 07.04.2022 року №046350009818, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком та згідно якого не зараховано стаж згідно довідки від 21.01.2022 року №145/0/2-22, у зв'язку з чим суд вважає необхідним залишити вимоги про визнання протиправними дій без задоволення.
Оскільки суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача відповідно до записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 має бути зараховано до страхового стажу позивача то відповідно належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати позивачу зазначені періоди до страхового стажу
Однією з позовних вимог позивача є зобов'язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням даних довідки про стаж від 21.01.2022 року №145/0/2-22 з моменту звернення до органів пенсійного фонду 29 березня 2022 року.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що задоволення повністю вказаних позовних вимог, без перевірки суб'єктом владних повноважень, дотримання заявником усіх визначених законом умов, буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а відтак в цій частині позов слід задовольнити частково, шляхом зобов'язання відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, викладених у даній справі.
Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в загальному розмірі 992,40 грн.
Таким чином, судовий збір у сумі 992,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 07.04.2022 року №046350009818 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 , виданої на ім'я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) про призначення пенсії за віком від 29.03.2022 року №158, з урахуванням висновків суду викладених у даній справі.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, 36014, м.Полтава, вул.Соборності, 66) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу.
Суддя Д.В. Сидоренко