Справа № 134/202/22
2-а/134/3/2022
Іменем України
23 червня 2022 року смт. Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Кантонистої О.О.
за участю: секретаря судового засідання Балух О.В.
представника позивача - адвоката Глушкова І.П.
представника відповідача - Бешлея І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Крижопіль Вінницької області в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
14 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та просить скасувати постанову серії БАБ № 150033 від 01 лютого 2022 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що 01 лютого 2022 року о 08 год. 30 хв. він перебував в належному йому автомобілі, який стояв припаркований по вул. Героїв України в смт. Крижопіль. В цей час під'їхали працівники поліції, які звинуватили його у тому, що він керував автомобілем, будучи позбавленим права керування. Відносно нього було винесено постанову, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та накладено штраф в розмірі 20400 грн.
З даною постановою він не згоден, оскільки транспортним засобом не керував, а сидів в автомобілі та чекав свого товариша, який його привіз, а сам пішов до церкви.
Він казав про це працівникам поліції під час винесення оскаржуваної постанови, однак вони не слухали його пояснень та не з'ясували всіх обставин справи.
Вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а тому винесена відносно нього постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження по справі необхідно закрити.
Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 15 лютого 2022 року адміністративний позов було залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 02 березня 2022 року відкрито провадження в справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.
15 квітня 2022 року до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за безпідставністю.
Вказує, що 01 лютого 2022 року інспектором СРПП ВП № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області винесено постанову серії БАБ № 150033 відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме: за те, що він керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами постановою Крижопільського районного суду Вінницької області від 24 листопада 2021 року. Твердження позивача про те, що він транспортним засобом не керував не відповідає дійсності.
Так, на відеозаписі з нагрудної камери інспектора поліції чітко зафіксовано, як ОСОБА_1 під час розмови не заперечував, що керував транспортним засобом, йому було відомо, що Крижопільським районним судом його позбавлено права керування транспортними засобами, тому ОСОБА_1 свідомо допустив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Отже, дії інспектора щодо виявлення факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є правомірними та законними.
17 травня 2022 року від представника позивача - адвоката Глушкова І.П. надійшла відповідь на відзив, де він вказує, що відповідачем не надано доказів, які безпосередньо свідчать про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, яке йому ставиться у вину. Навпаки, з наданого відповідачем відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції не вбачається факту керування ОСОБА_1 автомобілем. При цьому, поліцейський сказав ОСОБА_1 про те, що начальнику поліції зателефонувала якась особа і повідомила, що він ( ОСОБА_1 ) протиправно керує транспортним засобом. Таким чином, поліцейський при винесенні постанови керувався не фактичними даними та обставинами справи, а повідомленням третіх осіб, очевидців скоєного правопорушення не було. Інспектор поліції не з'ясував чи дійсно ОСОБА_1 керував автомобілем, не взяв до уваги його пояснення, а відразу почав звинувачувати у вчиненні правопорушення, тобто в даній ситуації працівник поліції діяв завідомо упереджено.
Окрім того, посилання на відеофіксацію, як доказ по справі, у даному випадку є некоректним, оскільки в оскаржуваній постанові, в порушення вимог КУпАП, не зазначено конкретний технічний засіб, яким проводилася відеофіксація, в зв'язку з чим даний доказ є нікчемним.
Також працівник поліції при винесені оскаржуваної постанови не роз'яснив ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 286 КУпАП, чим було грубо порушено права та законні інтереси останнього.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Глушков І.П. підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов. Вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Наданий відповідачем відеозапис є недопустимим доказом, оскільки у постанові не зазначено, яким саме технічним засобом здійснювалось фіксування правопорушення.
Представник відповідача - Бешлей І.В. заперечив проти задоволення позову, з підстав наведених у відзиві, зазначив, що позивачу було відомо про позбавлення його права керування транспортними засобами, саме він керував автомобілем та не заперечував цей факт при спілкуванні з інспектором поліції. Наданий відеозапис є належним та допустим доказом, оскільки в п. 7 оскаржуваної постанови вказано, що до неї додаються відеодокази. Постанова по справі про адміністративні правопорушення не містить спеціальний пункт, де б зазначалася інформація про технічних прилад, яким здійснювалася фото або відеофіксація.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01 лютого 2022 року старшим ДОП СП ВП № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Куртою А.В. було винесено постанову серії БАБ № 150033, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн. за те, що він 01 лютого 2022 року о 09 год. 00 хв. в смт. Крижопіль по вул. Героїв України здійснював рух на автомобілі Hyundai Tucson, державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи при цьому позбавленим права керування транспортними засобами Крижопільським районним судом, чим порушив п. 2.1 а) ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн.
В пункті 7 постанови зазначено, що до постанови додаються відеодокази.
Від підпису та отримання копії постанови ОСОБА_1 відмовився.
Не погоджуючись із даної постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду із проханням її скасувати, як неправомірну, а провадження по справі закрити.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 2.1 а) Правил дорожнього руху передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідальність за ч. 4 ст. 126 КУпАП настає за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
З переглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що позивач ОСОБА_1 визнав ту обставину, що він постановою Крижопільського районного суду від 24 листопада 2021 року позбавлений права керування транспортним засобом строком на 1 рік.
Також на відеозаписі зафіксовано, як працівники поліції під'їхали до автомобіля, у якого були увімкнені задні стоп сигнали. З водійського місця вийшов позивач ОСОБА_1 , який на вимогу працівника поліції надати посвідчення водія відповів, що він позбавлений права керування транспортними засобами, тимчасового талону у нього також немає. На запитання працівника поліції чому він в такому разі керує автомобілем, ОСОБА_1 сказав, що приїхав до батьків та не знав, що йому не можна керувати автомобілем, оскільки чекав коли йому прийде копія постанови з суду. Разом з тим підтвердив, що був присутнім в судовому засіданні під час розгляду справи, однак вважав, що він може ще деякий час керувати автомобілем. Просив на перший раз обмежитись попередженням, так як не має коштів для сплати штрафу.
Водночас позивач у позові вказує, що він 02 лютого 2022 року не керував транспортним засобом.
Таким чином посилання позивача про те, що він не керував транспортним засобом суд відхиляє, оскільки вони спростовуються зазначеним вище відеозаписом.
Що стосується посилання представника позивача на те, що відеозапис є недопустимим доказом, оскільки у постанові не зазначений технічний засіб за допомогою якого була здійснена відеофіксація, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото, відеозапису.
Суд встановив, що вказаний відеозапис здійснений на підставі ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» з метою фіксування правопорушення, та виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Крім того, відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
У відповідності до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 цього Закону передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
При цьому, позивачем не наведено обставин, які б свідчили про порушення поліцейським вимог Закону України «Про Національну поліцію» при здійсненні відеозапису, що може бути підставою для виключення такого доказу з числа доказів у розумінні ст. 251 КУпАП.
Суд вважає, що сама по собі відсутність посилання в оскаржуваній постанові на технічний засіб, яким здійснено відеозапис, ні в якому разі не підтверджує порушення поліцейським вимог Закону України «Про Національну поліцію» при здійсненні відеозапису, а відтак, зазначені доводи представника позивача суд відхиляє.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, а позивач зобов'язаний довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Із наведеного вбачається, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до діючого законодавства, адміністративне стягнення накладено органом, який має на це повноваження та в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, підстав для скасування постанови суд не встановив, а отже в позові необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право зокрема залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
В силу ст. 139 КАС України та з огляду на відмову у задоволенні позову, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат.
Керуючись ст. ст. 9, 10, 77, 90, 139, 286 КАС України, суд -
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 150033 від 01 лютого 2022 року та закриття справи про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області, місце знаходження: вул. Театральна, 10 м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 40108672.
Повний текст рішення складено 28 червня 2022 року.
Суддя