06 липня 2022 року Справа № 160/6349/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача за №0016683305 від 17.04.2020 року на суму збільшення 210 974,73 грн. та штрафні санкції 52 743,68 грн., за №0016693305 від 17.04.2021 року на суму 170 грн., за №0016713305 від 17.04.2020 року на суму збільшення 17 581,23 грн. та штрафні санкції 4 395,31 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що контролюючий орган провів невиїзну позапланову документальну перевірку позивача, за результатами якої встановив порушення норм податкового законодавства, через не декларування та не сплату податку з доходів фізичних осіб і військовий збір за результатами річного декларування за 2016 рік у зв'язку із прощенням боргу за кредитним договором. Позивач зазначає, що прощення боргу за кредитним договором відбулось у зв'язку з укладенням додаткового договору, в якому не зазначено, з чого саме складається сума прощеного боргу за кредитним договором (в якій частині тіло кредиту, в якій проценти, пеня та інше), а отже, не можна достеменно зрозуміти, з якої суми слід розраховувати податок. Позивач також звертає увагу, що відбулась зміна валюти зобов'язання за кредитом з долара США на гривню, у зв'язку з чим відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX ПК України різниця між основною сумою боргу за кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року, не вважається додатковим благом та не включається до розрахунку загального річного оподатковуваного доходу.
Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, у сумі, що не перевищує 50% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Оскільки податок з доходів фізичних осіб та військовий збір нарахований на всю суму прощеного боргу за кредитним договором, позивач вважає, що контролюючий орган в порушення вищенаведених норм податкового законодавства неправомірно визначив йому завищене грошове зобов'язання. Крім того, вказує, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб у вигляді додаткового блага є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. При цьому анулювання кредитної заборгованості, що включає заборгованість за процентами, не є фактичним отриманням доходу в розумінні ПК України та не може визначатись як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2022 року було відкрито провадження по даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
На виконання ухвали суду - 25.05.2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позову відмовити, та зазначає, що згідно з відомостями ЦБД ДРФО із сум доходу, отриманого платником податків ОСОБА_2 у розмірі 1 172 770,84 грн., податок з доходів фізичних осіб та військовий збір не нараховувався та до бюджету не сплачувався. Листом від 08.02.2019 р. №01-05-19-6/1329 АТ «ОТП Банк» (ЄДРПОУ 21685166) на запит Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 30.08.2018 р. №52811/04-36-13-18 підтвердив інформацію, надану у податковому розрахунку за формою 1-ДФ про дохід, отриманий платником податку як додаткове благо. Крім того, листом від 08.02.2019 р. №01-05-19-6/1329 АТ «ОТП Банк» повідомив, що на виконання вимог, встановлених пп.165.1.65. п.165.1, ст.165 ПК України банк, шляхом укладення додаткових договорів про прощення боргу повідомляв платника податку про обов'язок сплатити податки та збори з доходу суми прощеного боргу. Виходячи з викладеного вище, перевіркою встановлено, що АТ «ОТП Банк» здійснив списання кредитної заборгованості на загальну суму 1 172 770,84 грн. у III кв. 2016 року, шляхом укладання договору про анулювання (прощення) боргу відповідно до підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 ПК України. Відповідні зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб не були задекларовані та сплачені позивачем. Тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є цілком правомірними та відсутні підстави для задоволення позову повністю.
Ухвалою суду від 04.07.2022 року було замінено відповідача у даній справі - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) в порядку процесуального правонаступництва на належного відповідача - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ ВП 44118658).
В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно із ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача викладену у позовній заяві та враховуючи позицію відповідача викладену у відзиві на позовну заяву оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) знаходиться на обліку як платник податків в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.
Рішенням Комітету по роботі з проблемною заборгованістю від 30.05.2016 року №97/1 розглянуто заявку «Пільгова конвертація/списання заборгованості» по ОСОБА_1 , м.Кривий Ріг, за кредитним договором №СМ-SМЕ311/203/2008 від 02.06.2008 р. та вирішив змінити валюту кредиту шляхом видачі нового кредиту в національній валюті для погашення заборгованості за тілом (строковим та простроченим) та відсотками (всіма строковими та простроченими) з використанням курсу купівлі іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України.
Судом також встановлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області з 20.02.2020 року по 21.02 2020 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.
За результатами проведеної перевіри позивача складено акт від 21.02.2020 року №8687/04-36-33-05/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлені порушення:
- п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 ПК України, а саме: неподання податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2016 рік;
- абз.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 з урахуванням норм п.п.165.1.55 п.165.1 ст.165 розділу IV ПК України у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом у результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік на загальну суму 210 974,73 грн;
- п.п.1.2 п.п.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прошеної) заборгованості за кредитом у результаті чого донараховано військовий збір за 2016 рік на загальну суму 17 581,23 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем сформовані податкові повідомлення-рішення:
- №0016683305 від 17.04.2020 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 263 718,41 грн. (податкове зобов'язання - 210 974,73 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 52 743,68 грн.);
- №0016693305 від 17.04.2020 р., яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170 грн.;
- №0016713305 від 17.04.2020 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 21 976,54 грн. (податкове зобов'язання - 17581,23 грн., штрафна (фінансова) санкція - 4 395,31 грн.).
Не погодившись з прийнятими спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи обґрунтованість прийнятих відповідачем рішень, суд зазначає наступне.
Згідно з приписами п.п.163.1.1 та п.п.163.1.2 п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України - тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України (п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України).
В силу п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України, платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Пунктом 164.1 ст.164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України є вичерпним.
Так, відповідно до підпункту «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.
Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09.04.2015 р. №321-VIII, який набрав чинності 07.05.2015 р., редакція п.п.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України була доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Згідно з п.п.«б» п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 ПК України - до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.
У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.
Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ст.605 ЦК України - зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход.
Водночас, відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення ПК України - не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Підпунктом 1.7 пункту 16-1 Підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).
Так, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що усі умови, які передбачені п.8 підрозділу 1 ХХ ПК України були дотримані ним, зокрема, фінансовий кредит був отриманий у банку в іноземній валюті, не був погашений до 01.01.2014 року, операції з прощення (анулювання) банком заборгованості за кредитом в іноземній валюті були здійснені не раніше 01.01.2015 року, банк здійснив прощення (анулювання) заборгованості за кредитами на суму, що не перевищує суму курсової різниці, у зв'язку з чим така сума не вважається додатковим благом згідно з п.8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення ПК України.
Щодо посилань позивача на п.8 підрозділу 1 розділу XX ПК України, суд зазначає наступне.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань" №321-VIII від 09 квітня 2015 року, положення якого набрали чинності 7 травня 2015 р., підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Наведені норми також вказують на те, що основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.
При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.
Крім того, кредитор в свою чергу має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Аналогічна правова позиція вже неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 р. у справі №826/6896/17, від 01 жовтня 2019 р. №826/4578/17, від 29 січня 2019 р. №821/707/17, від 10 квітня 2020 р. №500/583/19.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство чітко визначало, що сума прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року не є додатковим благом, у силу визначеного пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України правового врегулювання, однак необхідною передумовою є саме зміна валюти кредитування.
В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв'язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року та валюту зобов'язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
Застосування вимог абз.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Зазначена позиція висловлена Верховним Судом у постанові по справі №826/4240/189 від 19 липня 2019 р.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду (щодо пріоритету норм пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України над нормами абзацу «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України) викладено у постанові від 15 травня 2018 р. у справі №821/1594/17.
Отже, для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, чи було змінено валюту зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.
При цьому, для правовідносин, що виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином банк-кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а визнання банком прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов'язання платника податків.
Верховний Суд вказує на те, що під час судового розгляду необхідно з'ясовувати: чи не був погашений отриманий платником податку банку фінансовий кредит в іноземній валюті до 1 січня 2014 року; чи здійснена операція з прощення (анулювання) банком боргу за таким кредитом на користь платника податків - позичальника, починаючи з 1 січня 2015 року; чи змінено під час такої реструктуризації боргу валюту зобов'язання за кредитним договором з іноземної на гривню; чи перевищує сума прощеного (анульованого) кредитором боргу за таким кредитним договором суму курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України і вже в залежності від встановленого - правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.
Таким чином, питанням даного спору є наявність або відсутність підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді прощеної (анульованої) у третьому кварталі 2016 року суми основного боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті.
Вимоги щодо збільшення грошових зобов'язань з військового збору є похідними за своєю суттю, оскільки безпосередньо пов'язані із збільшенням загального оподатковуваного доходу як бази оподаткування і цим податком.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 травня 2018 р. по справі №821/1594/17.
Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2019 р. у справі №520/10880/18 також відхилив доводи контролюючого органу про те, що додатковий договір про прощення (анулювання) суми боргу передбачав прощення основної суми боргу, а не курсової різниці. Своє рішення суд касаційної інстанції обґрунтував тим, що положення п.8 підрозділу І розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України передбачають прощення саме боргу, але в розмірі, що не перевищує курсову різницю.
Зміст п.8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення ПК України вказує на те, що ця норма права визначає граничний розмір прощеного (анульованого) боргу, який не буде вважатися додатковим благом за умов, що: боржник отримав кредит у іноземній валюті; фінансові зобов'язання в іноземній валюті не були погашені станом на 01 січня 2014 р.; сторони кредитного договору домовилися про зміну валюти зобов'язання; операція з прощення (анулювання) боргу здійснена після 01 січня 2015 р.
Судом встановлено, що у спірних правовідносинах кожна із зазначених умов була виконана.
Як вбачається із наявних у матеріалах справи доказів, отриманий позивачем кредит в іноземній валюті станом на 01.01.2014 р. не був погашений, АТ «ОТП Банк» здійснив списання кредитної заборгованості на загальну суму 1 172 770,84 грн. у третьому кварталі 2016 року, шляхом укладання договору про анулювання (прощення) боргу відповідно до підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 ПК України, тобто після 01.01.2015 р.
При цьому, суд зазначає, що висновок податкового органу щодо отримання позивачем доходу (додаткового блага) ґрунтується виключно на листі АТ «ОТП Банк» від 08.02.2019 року. Посилання на інші джерела та докази акт перевірки не містить.
Тобто відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не встановлено з чого саме складається ця сума прощеного боргу та без врахування курсової різниці при переведенні боргу із валютного у гривневий. Відповідачем не доведено чи перевищує сума прощеного (анульованого) кредитором боргу за таким кредитним договором суму курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Аналіз вищенаведених обставин дозволяє дійти висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень пункту 8 підрозділ 1 розділу XX Перехідні положення ПК України.
Таким чином, прощений позивачу борг не може вважатись додатковим благом в розумінні абзацу «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, а, отже, такий борг не підлягає оподаткуванню.
Також слід зазначити, що рішення контролюючого органу щодо збільшення грошових зобов'язань з військового збору та сплати штрафу за невиконання вимог п.179.1 ст.179 ПК України є похідними за своєю суттю, оскільки безпосередньо пов'язані із збільшенням загального оподатковуваного доходу як бази оподаткування і цим податком.
Оскільки у позивача не виник обов'язок щодо сплати податку на доходи фізичних осіб відповідно до абзацу «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, у відповідача також були відсутні правові підстави для нарахування грошового зобов'язання зі сплати військового збору та штрафних санкцій за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, що свідчить про протиправність винесених Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень 17.04.2020 року №0016683305, №0016693305, №0016713305.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.04.2020 року №0016683305, №0016693305, №0016713305 є протиправними та підлягають скасуванню.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви повністю з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України “Про судовий збір” з відповідача судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд -
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.04.2021 року №0016683305, №0016693305, №0016713305, прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Судовий збір не стягується.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма