06 квітня 2022 року Справа № 160/2406/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:
- визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ у Київській області, відповідач-2) від 14.01.2022 року №046350009155 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 позивачу з 10.01.2022 року;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач-1) призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року відповідно до заяви про призначення пенсії від 10.01.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 10.01.2022р. звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та підтвердження трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за результатами розгляду якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю пенсійного віку 55 років. Таке рішення позивач вважає протиправним, оскільки прийнято без урахування рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.
Ухвалою суду від 08.02.2022р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідачами до суду подано відзиви на позовну заяву, в обґрунтування яких заперечує проти заявлених позовних вимог, просили суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі зазначають, що відмовляючи у призначенні пенсії позивачу Головне управління керувалося Законом №1058-IV, в редакції Закону №2148-VІІІ, який є чинним і регулює спірні правовідносини та такими, що не відповідають Конституції України не визнавалися. Оскільки за п.2 ч.2. ст.114 Закону №1058-IV, позивачем не досягнуто 55 років, відповідач діяв у відповідності до норм чинного законодавства.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 виповнилось 50 років, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 .
10.01.2022р. позивач звернулась до відповідача із заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідачем на адресу позивача направлено повідомлення №0400-010226-8/10655 від 20.01.2022 року разом із рішенням №046350009155 від 14.01.2022 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю пенсійного віку 55 років. Крім того, зазначено страховий стаж позивача - 29 років 08 місяців 19 днів із них пільговий стаж по списку №2 становить 20 років 05 місяців 26 днів.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернулась за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Як встановлено ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон України №1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до ст.62 Закону України №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
З матеріалів справи вбачається, що трудовий стаж позивача, а саме: машиніст електровозу з повним робочим днем на поверхні, машиніст підйому з повним робочим днем на поверхні, машиніст підіймальної машини з повним робочим днем на поверхні, підтверджено копією трудової книжки, а також довідкою №799 від 26.11.2021.
Згідно оскаржуючого рішення відповідача, підтверджено страховий стаж позивача - 29 років 08 місяців 19 днів, в тому числі пільговий стаж роботи за списком №2 - 20 років 05 місяців 26 днів.
Відносно тверджень відповідача щодо відсутності у ОСОБА_1 права на пенсію за віком на пільгових умовах, у зв'язку з тим, що її вік становить менше 55 років, суд враховує наступне.
Частиною першою ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до п.«б» ч.1 ст.13 Закону України №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком па пільгових умовах мають жінки, які народилися 1970 року народження і старші після досягнення ними 55 років.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, збільшено раніше передбачений п.«з» ч.1 ст.13 Закону України №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах жінками з 50 років до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.
Згідно рішення прийнятого Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, п.2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VIII.
Пунктом першим резолютивної частини Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст.13, ч.2 ст.14, пункти б - г ст.54 Закону України №1788-ХІІ, зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення №213-VIII від 02.03.2015.
Пунктом 3 цього рішення встановлено, що застосуванню підлягає ст.13 Закону №1788-XII для осіб, які працювали до 01.04.2015р. на посадах, визначених у вказаній нормі, в наступній редакції: застосуванню підлягають ст.13, ч.2 ст.14, пункти б - г ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Відносно позивачки правила зазначених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за пунктом б ст.13 Закону №1788-XII, в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р., та 55 р. за п.2 ч.2 ст.114 Закону України №1058-IV.
Виходячи із засад розумності і справедливості та в силу ст.69 Закону України Про Конституційний Суд України, суд має враховувати висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020р.
Отже, згідно з принципом правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст.8 Конституції України, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020р. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем-2 рішенням №046350009155 від 14.01.2022 про відмову у призначенні пенсії прийнято необґрунтовано, оскільки не враховано рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020р. щодо пенсійного віку позивачки.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-1 призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року відповідно до заяви про призначення пенсії від 10.01.2022 року, суд виходить з наступного.
Статтею 58 Закону України №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пенсію позивача.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про розрахунок, перерахунок пенсії, суд дійшов до висновку про зобов'язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах за заявою позивача з урахуванням висновків суду.
Оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі по справі, як суб'єкти владних повноважень, не довіли суду правомірність та законність своїх дій всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України.
Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: судового збору у розмірі 496грн. 20коп.
Керуючись ст.ст. 9, 90, 72-78, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №046350009155 від 14.01.2022 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 10.01.2022 року ОСОБА_1 про призначення пільгової пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (юридична адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10; адреса для листування: 04080, м.Київ, вул. Терьохіна,8а, код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова