15 липня 2022 року ЛуцькСправа № 140/3813/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нововолинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Відокремлений підрозділ «Шахта Бужанська» Державного підприємства «Волиньвугілля» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Нововолинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області), Відокремлений підрозділ «Шахта Бужанська» Державного підприємства «Волиньвугілля» (далі - ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля») про визнання протиправними дій щодо відмови в поновленні права на належне матеріальне забезпечення в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у разі втрати тимчасової непрацездатності, а саме на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку із захворюванням у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати; зобов'язання поновити право на належне матеріальне забезпечення в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у разі втрати тимчасової непрацездатності шляхом перерахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності з розрахунку 100 відсотків середньої заробітної плати за періоди з 27 листопада 2020 року по 10 липня 2021 року (з врахуванням виплачених сум) (а.с.40-43).
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що працює па посаді гірничого майстра підземної дільниці па ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля». У період з 27 листопада 2020 року по 10 липня 2021 року він перебував на лікарняному. Як йому стало відомо, допомогу по тимчасовій працездатності за вказаний період у зв'язку із здійсненням некоректного розрахунку допомоги та несплатою єдиного соціального внеску його роботодавцем було розраховано, виходячи із мінімального заробітку.
Як стверджує позивач, отримавши допомогу у невідповідному розмірі, він звернувся до Нововолинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області із вимогою здійснити перерахунок допомоги по тимчасовій працездатності у зв'язку із захворюванням у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати відповідно до листків непрацездатності. Однак відповідач відмовив у перерахунку допомоги по тимчасовій працездатності, мотивуючи це тим, що виплати здійснюються відповідно до поданих страхувальником (роботодавцем) заяв-розрахунків.
Одночасно позивач звернувся і до свого роботодавця з цього приводу, який повідомив, що станом на 22 лютого 2022 року згідно з даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страхові внески сплачені по грудень 2018 року, а тому розрахунок та виплата допомоги по тимчасовій втраті працездатності здійснена Нововолинським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області належним чином.
Позивач такі відмови вважає незаконними, оскільки порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника і не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її судовий розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.58-61). В обґрунтування цієї позиції відповідач вказав, що відділення не проводить нарахувань допомоги по тимчасовій непрацездатності. Відділення здійснює фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам відповідно до поданих страхувальниками (роботодавцями) заяв-розрахунків. Відповідальність за достовірність даних, наведених у заяві-розрахунку, несе страхувальник. До Нововолинського відділення від страхувальника ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» за листками непрацездатності надійшли заяви-розрахунки від 14 грудня 20202 року, від 13 січня 2021 року, від 09 лютого 2021 року, від 10 березня 2021 року, від 21 червня 2021 року, від 23 липня 2021 року, від 05 серпня 2021 року для фінансування матеріального забезпечення, у тому числі надання допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 . Кошти перераховані Фондом на рахунок ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» у сумах, визначених у заявках-розрахунках.
Відповідач також зазначив, що станом на 22 лютого 2022 року згідно з даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страхові внески сплачені ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» за грудень 2018 року. А відповідно до пункту 29 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року №439; далі - Порядок №1266), якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середня заробітна плата для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначається виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку. Враховуючи інформацію про сплату підприємством єдиного соціального внеску за даними Реєстру оплата коштів за період тимчасової непрацездатності за рахунок Фонду соціального страхування проведена з врахуванням вказаних вимог.
Крім того, відповідач зазначив, що додаткове фінансування матеріального забезпечення по листкам непрацездатності ОСОБА_1 , виходячи із 100 відсотків середньої заробітної плати, є можливим у разі зарахування страхового стажу в реєстрі застрахованих осіб, який формує та веде Пенсійний фонд України, та надання оновленої заяви-розрахунку роботодавцем до Нововолинського відділення Фонду соціального страхування.
На думку відповідача, оскільки заяву-розрахунок Фондом профінансовано, а між відділенням і позивачем спірних правовідносин не виникало, то позов є безпідставним.
У письмових поясненнях на позовну заяву (а.с.83-84) ГУ ПФУ у Волинській області зазначило, що на органи Державної податкової служби покладено обов'язок щодо контролю за сплатою єдиного соціального внеску, а не органи Пенсійного фонду, як зазначив позивач. Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб. У даному випадку платником єдиного внеску є ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля», тому внесення до індивідуальних відомостей відносно застрахованої особи ОСОБА_1 інформації про нарахування помісячних страхових внесків можливе лише після сплати вказаним платником та фактичного зарахування страхових внесків (єдиного внеску) на рахунки органів доходів і зборів.
Страховий стаж ОСОБА_1 з 27 листопада 2020 року по 10 липня 2021 року не відображений в реєстрі застрахованих осіб, оскільки страхові внески страхувальником (роботодавцем) не сплачені.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 з 19 листопада 2015 року працює у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля», що підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_1 (а.с.14-15).
У період з 09 листопада 2020 року по 09 липня 2021 року включно позивач був тимчасово непрацездатним, про що йому видані листки непрацездатності серії АДМ №340593, АКА №644646, АКА №597339, АДФ №210161, АДФ №159761, АДФ №159934, АКА №644921, АКА №596458, АКА №628262 (а.с.18-29).
Листом від 21 лютого 2022 року №16-01-13/151 Нововолинське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області на звернення позивача роз'яснило, що відповідно до чинного законодавства відділення не проводить нарахувань допомог по тимчасової непрацездатності, а здійснює фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам відповідно до поданих страхувальниками (роботодавцями) заяв-розрахунків відповідно до Порядку №1266. ОСОБА_1 запропоновано звернутись у бухгалтерію підприємства за місцем роботи для вирішення питання нарахування середньомісячної допомоги по тимчасовій непрацездатності (а.с.9).
Листом від 23 лютого 2022 року №192/8.4/01-19 ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 повідомила про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно з Пунктом 29 Порядку №1266 та що станом на 22 лютого 2022 року за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страхові внески сплачено ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» по грудень 2018 року. Тому оплата коштів за період тимчасової втрати працездатності за рахунок Фонду соціального страхування проведена із врахуванням вказаних вимог (а.с.8).
Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Предметом спору є дії Нововолинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області щодо виплати позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку із захворюванням, а предметом позову - взаємопов'язані вимоги про визнання протиправними дій щодо відмови у поновленні права на отримання такої допомоги в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати за періоди з 27 листопада 2020 року по 10 липня 2021 року.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV).
Згідно з статтею 1 цього Закону страховиком є Фонд соціального страхування України, а терміни «застрахована особа», «страхувальники» та «роботодавці» вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким визначено, що: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Одним з принципів соціального страхування згідно з статтею 3 Закону №1105-XIV є обов'язковість фінансування Фондом витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 4 Закону №1105-XIV визначено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
За статтею 9 цього Закону одним із основних завдань страховика є надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону і здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 15, пункту 2 частини першої статті 16 Закону №1105-XIV роботодавець зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом, а застрахована особа має право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.
Статтею 19 Закону № 1105-XIV передбачено право громадян на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
Як визначено пунктом 1 частини першої статті 20 Закону №1105-XIV, за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, як допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 19 Закону №1105-XIV застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.
Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону №1105-XIV передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах: 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років.
Відповідно до статті 33 вказаного Закону при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
Механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників, встановлений Порядком №1266. Зокрема, цим Порядком визначені особливості обчислення середньої заробітної плати для призначення допомоги по вагітності та пологах, допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця.
Відповідно до пункту 25 Порядку №1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок; для осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров'я у зв'язку з раніше отриманим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, - перед настанням тимчасової непрацездатності.
Якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середня заробітна плата визначається для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, що пов'язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку (пункт 29 Порядку №1266).
Статтею 34 Закону №1105-XIV передбачено, що фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.
Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.
Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви.
У разі якщо сума отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання матеріального забезпечення, невикористані страхові кошти повертаються до робочого органу Фонду, що здійснив фінансування, протягом трьох робочих днів.
Страхувальник відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.
Правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 19 липня 2018 року прийнято постанову №12 «Про затвердження Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України» (далі - Порядок).
Цей Порядок визначає механізм та умови фінансування страхувальників для надання за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі - Фонд): матеріального забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, передбаченого статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), за такими видами, як зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що у разі настання у застрахованої особи страхового випадку, пов'язаного з тимчасовою втратою працездатності, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, з урахуванням вимог Положення про комісію (уповноваженого) із страхування з тимчасової втрати працездатності, на підставі поданих документів, передбачених статтею 31 Закону, приймає рішення про призначення матеріального забезпечення застрахованій особі. На підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення матеріального забезпечення (далі - комісія) страхувальник нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок, яка повинна бути передана до робочих органів виконавчої дирекції Фонду не пізніше 5 робочих днів з дати прийняття комісією такого рішення.
Фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам та окремих виплат потерпілим на виробництві здійснюється робочими органами виконавчої дирекції Фонду або їх відділеннями. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами виконавчої дирекції Фонду або їх відділеннями є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення та окремих виплат потерпілим на виробництві за їх видами. Форма заяви-розрахунку наведена у додатку 1 до цього Порядку (пункт 4 Порядку)
Згідно з пунктом 5 Порядку страхувальник подає заяву-розрахунок до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення за своїм місцезнаходженням чи місцем проживання.
Заява-розрахунок надається страхувальником в паперовому вигляді особисто до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення, або надсилається в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (пункт 6 Порядку).
Відповідно до пункту 7 Порядку заява-розрахунок готується у двох примірниках, один з яких разом із наданими застрахованими особами документами, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення та окремі виплати потерпілим на виробництві (членам їх сімей), зберігається у страхувальника, а другий подається до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення.
Пунктом 8 Порядку визначено, що робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення після надходження заяви-розрахунку здійснює перевірку інформації, наведеної у ній, перевіряє правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, наявність у Фонді зареєстрованого нещасного випадку або профзахворювання (у разі проведення виплат потерпілим на виробництві (членам їх сімей), правильності нарахування виплат та у разі відсутності зауважень протягом десяти робочих днів здійснює фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку.
Робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення у разі потреби має право здійснювати обмін інформацією зі страхувальником шляхом направлення запиту щодо уточнення інформації, наведеної у заяві-розрахунку.
У разі виявлення помилок та/або недостовірних відомостей заява-розрахунок повертається страхувальнику з відповідними рекомендаціями щодо їх усунення.
Перевірка заяви-розрахунку, надання рекомендацій за її результатами, фінансування заяви-розрахунку або надання обґрунтованої відмови у її прийнятті здійснюється робочими органами Фонду або їх відділеннями протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку.
Після надходження коштів, зазначених у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника, останній зобов'язаний здійснити виплату відповідного матеріального забезпечення не пізніше, ніж у строки, визначені у частині другій статті 32 Закону (пункт 9 Порядку).
Аналіз зазначених правових норм свідчить, що під час прийняття рішення про матеріальне забезпечення застрахованої особи, нараховане страхувальником, страховик протягом десяти робочих днів має вчинити ряд послідовних дій у межах своїх повноважень. Такими діями є: перевірка правильності заповнення всіх реквізитів заяви-розрахунку, наявності даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування; перевірка даних про сплату страхувальником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; перевірка достовірності відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду; зупинка виплати з Фонду матеріального забезпечення в разі, у тому числі, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей; відмова в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження, повідомлення про що видається або надсилається заявникові не пізніше п'яти днів після винесення відповідного рішення; здійснення фінансування витрат на відшкодування матеріального забезпечення.
Суд зазначає, що у розглядуваному випадку заяви-розрахунки від 15 грудня 2020 року №1352/7.2.4/01-19, від 13 січня 2021 року №35/7.2.4/01-19, від 10 лютого 2021 року №171/7.2.4/01-19, від 11 березня 2021 року №302/7.2.4/01-19, від 12 травня 2021 року №561/7.2.4/01-19, від 11 червня 2021 року №702/7.2.4/01-19, від 07 липня 2021 року №827/2.7.4/01-19, від 06 серпня 2021 року №913/8.4/01-19, які надійшли від ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» (страхувальника), у тому числі за листками непрацездатності ОСОБА_1 , були профінансовані повністю, що підтверджується платіжними дорученнями від 05 січня 2021 року №2, від 18 лютого 2021 року №180, від 25 березня 2021 року №320, від 22 квітня 2021 року №489, від 25 червня 2021 року №917, від 02 серпня 2021 року №1125, від 20 вересня 2021 року №1374, від 27 вересня 2021 року №1434, а тому Нововолинське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області виконало у повному обсязі свої зобов'язання щодо фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 відповідно до вищевказаного Порядку (а.с.62-79).
Розрахунок допомоги, яка належить застрахованій особі до виплати, здійснюється страхувальником (у даному випадку ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля»), яке несе відповідальність за достовірність відомостей у поданому розрахунку для отримання коштів Фонду.
Із матеріалів справи не вбачається, що комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства вчинялися дії, передбачені вищенаведеними нормами Порядку, за наслідками яких Нововолинське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області повинно було здійснити виплату іншого матеріального забезпечення.
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 32 Порядку №1266 середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС.
Отже, норми вказаного вище законодавства не передбачають самостійного нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності саме Фондом. Судом не встановлено, що відповідач відмовляв у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Як свідчать встановлені обставини справи, саме страхувальник роботодавець позивача - ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» подав заяви-розрахунки від 15 грудня 2020 року №1352/7.2.4/01-19, від 13 січня 2021 року №35/7.2.4/01-19, від 10 лютого 2021 року №171/7.2.4/01-19, від 11 березня 2021 року №302/7.2.4/01-19, від 12 травня 2021 року №561/7.2.4/01-19, від 11 червня 2021 року №702/7.2.4/01-19, від 07 липня 2021 року №827/2.7.4/01-19, від 06 серпня 2021 року №913/8.4/01-19 з інформацією про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення і такі заявки-розрахунки були виконані відповідачем.
Тобто, ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» є не лише відповідальним за повну та своєчасну сплату страхових внесків, а й і за розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Отже, позовна вимога про визнання протиправними дій Нововолинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області щодо відмови в поновленні права на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку із захворюванням у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати є передчасною та задоволенню не підлягає.
Не підлягає задоволенню і позовна вимога про зобов'язання Нововолинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області здійснити перерахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності з розрахунку 100 відсотків середньої заробітної плати за період з 27 листопада 2020 року по 10 липня 2021 року (з врахуванням виплачених сум), оскільки для того, щоб зобов'язати відповідача вчинити певні дії слід констатувати перед цим наявність в його діях, бездіяльності чи прийнятих рішеннях ознак протиправності, що у розглядуваному випадку не встановлено.
Крім того, суд звертає увагу на те, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а не Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на який у позовній заяві покликається представник позивача; з цих самих причин помилковими є його посилання на постанови Верховного Суду України від 25 вересня 2018 року у справі №242/65/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №242/4793/16-а, які стосуються інших правовідносин.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки судом не встановлено обставин порушення відповідачем прав та інтересів позивача, то це вказує на неправильно обраний ним спосіб захисту порушених прав, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243 - 246, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Нововолинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Святого Володимира, 3, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 41443509), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826), Відокремлений підрозділ «Шахта Бужанська» Державного підприємства «Волиньвугілля» (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, район шахти «Бужанська», ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 00176259) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк