14 липня 2022 року ЛуцькСправа № 140/3528/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості, та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить: про визнання протиправними дій щодо неврахування страхового стажу до розрахунку допомоги по безробіттю; зобов'язання зарахувати до страхового стажу період роботи з 12.10.2018 по 15.04.2019 та з 11.10.2019 по 15.04.2020, 13.10.2020 по 02.03.2021 на ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля»; зобов'язання врахувати для розрахунку допомоги по безробіттю нараховану їй заробітну плату за період з 12.10.2018 по 15.04.2019 та з 11.10.2019 по 15.04.2020, 13.10.2020 по 02.03.2021 на ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» (беручи до розрахунку допомоги по безробіттю належних 70%); зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по безробіттю за всі належні періоди, а саме: з 11.10.2018 по 15.04.2019, з 11.10.2019 по 15.04.2020 та з 13.10.2020 по 02.03.2021 позивач працювала в Відокремленому підрозділі «Шахта Бужанська» Державного підприємство «Волиньвугілля» (далі - ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля»). У зв'язку зі звільненням ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» позивачу було надавався статус безробітного та виплачувалася виплата допомоги на підставі частини другої статті 22 Закону України «Про зайнятість населення». Така допомога призначалася у мінімальному або нульовому розмірі у зв'язку з не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 12.10.2018 по 15.04.2019 та з 11.10.2019 по 15.04.2020, 13.10.2020 по 02.03.2021 на ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» через відсутність даних про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Позивач в 2022 році повторно звернулася до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості із заявою про здійснення перерахунку допомоги по безробіттю з урахуванням періодів трудової діяльності та страхового стажу, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 із врахуванням нарахованої заробітної плати за дані періоди роботи. Проте 17.03.2022 відповідач листом №299/26/6 відмовив у здійсненні перерахунку допомоги по безробіттю, зазначивши, що позивачем не надано документального підтвердження наявності страхового стажу більше шести місяців протягом 12 місяців, що передували реєстрації як безробітної та сплату податків ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля».
ОСОБА_1 вказує, що вона неодноразово зверталася до ГУ ДПС у Волинській області, на що отримала письмові підтвердження листами №185/9/03-20-04-05-09 від 19.10.2010, №3472/ф/03-03-20-07-10-06 від 04.11.2020, №4291/8/02-20-33-02-08 від 09.09.2020, що відомості в звітності «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо неї за період з 10.10.2017 по 15.04.2018, 12.10.2018 по 15.04.2019, 11.10.2019 по 15.04.2020 було включено до поданої ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» звітності.
Позивач зазначила, що обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника; працівники не повинні відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо своєчасної сплати страхових внесків та з цих підстав позбавлятися належного матеріального забезпечення на випадок безробіття, бо це суперечить основним засадам у сфері соціального захисту, передбаченим статтею 46 Конституції України.
Нарахування і виплати Нововолинською філією Волинського обласного центру зайнятості допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі, тобто, без урахування страхового стажу за попередні 12 місяців перед наданням статусу безробітного, порушує її права, та позивач вважає, що набула право на виплату допомоги по безробіттю в розмірі, визначеному частиною першою статті 23 Закону №1533-III.
З наведених підстав позивач просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що позивачем не надано доказів того, що їй було відмовлено відповідачем в зарахуванні для призначення допомоги по безробіттю страхового стажу за періоди роботи: з 10.10.2017 по 15.04.2018, з 12.10.2018 по 15.04.2019, з 11.10.2019 по 15.04.2020 та з 13.10.2020 по 02.03.2021. У відповідь на звернення від 17.03.2022 року позивача лише було поінформовано про нормативні акти на підставі яких їй було призначено допомогу по безробіттю. Інших звернень від ОСОБА_1 не надходило та відповідей відповідачем не надавалось. З заявою про проведення перерахунку призначеної та виплаченої допомоги по безробіттю позивач не зверталася, жодних документів на підтвердження страхового стажу позивачем не було подано. Відтак на думку відповідача підстави для визнання неправомірними дій щодо відмови в зарахуванні для призначення допомоги по безробіттю позивача вказаного страхового стажу відсутні.
Відповідач зазначив, що 16.04.2019 позивач звернулася до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» ОСОБА_1 наказом від 17.042019 НТ190417 надано статус безробітного з 17.04.2019. Згідно поданих документів за останнім місце роботи позивача була посада машиніст (кочегар) котельні на ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» та звільнена 15.04.2019 року, згідно ст.36 п.2 КЗпПУ (пп.а,г п.2, пп.а п.6 ст.26 ПВОіВС), у зв'язку із закінченням строку трудового договору. 17.04.2019 позивачем подано заяву про призначення виплати допомоги по безробіттю. 24.04.2019 року наказом НТ190424 Центром зайнятості на підставі частин 2, 4 статті 22, частини 3 статті 23 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III (далі - Закон №1533-ІІІ), пунктів 3 та 9 розділу ІІ Порядку №613 прийнято рішення про призначення позивачу допомоги по безробіттю як застрахованій особі без урахування страхового стажу строком на 281 календарних днів з 24.04.2019 по 29.01.2020. З 24.04.2019 року розпочато виплату допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі 610 грн. відповідно до постанови «Про мінімальний розмір допомоги по безробіттю», затвердженого. Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття від 12.09.2018 року № 175 (чинна на момент призначення допомоги по безробіттю). 11.10.2019 припинено реєстрацію у зв'язку з працевлаштуванням за наймом на умовах трудового договору (контракту).
08.10.2020 після надходження відомостей з державного реєстру про сплату страхових внесків впродовж квітня 2018 року - березень 2019 року з ВП Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» центром зайнятості прийнято наказ про призначення позивачці виплату допомоги по безробіттю відповідно до частин 2, 4 ст. 22, ч. 3 ст.23 Закону №1533-ІІІ як застрахованій особі, без урахування страхового стажу строком на 204 календарних днів з 24.04.2019 по 13.11.2019.
27.04.2020 позивач звернулася за сприянням у працевлаштуванні. Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» ОСОБА_1 наказом від 27.04.2020 НТ200427 надано статус безробітного з 27.04.2020. Згідно поданих документів за останнім місцем роботи позивачка працювала на посаді машиніст (кочегар) котельні на ВП Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» та звільнена з 15.04.2020, згідно ст.36 п.2 КЗпПУ (пп.а,г п.2, пп.а п.6 ст.26 ПВОіВС), у зв'язку із закінч. строку трудового договору. 27.04.2020 позивачем подано заяву про призначення виплати допомоги по безробіттю. 27.04.2020 наказом НТ200427 центром зайнятості на підставі частин 4, 5 статті 22 Закону №1533-ІІІ, прийнято рішення про відмову у призначення позивачці допомоги по безробіттю. 13.10.2020 згідно наказу НТ201013 центром зайнятості припинено реєстрацію позивача.
05.05.2021 позивач звернулася до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» ОСОБА_2 наказом від 21.05.2021 НТ210505 надано статус безробітного з 05.05.2021 року. Згідно поданих документів за останнім місцем роботи позивачка працювала на посаді формувальник пенальної косметики на ТзОВ «Скай». 05.05.2021 року позивачем подано заяву про призначення виплати допомоги по безробіттю. 01.06.2021 року наказом НТ210601 центром зайнятості на підставі частин 2, 4 статті 22, частини 3 статті 23 Закону №1533-ІІІ, пунктів 3 та 10 розділу П Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової виплати для організації. безробітним підприємницької діяльності, затвердженою Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 06.04.2020 № 624 (далі - Порядок № 624) та керуючись постановою КМУ від 29 березня 2020 року № 244 «Про внесення змін до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу» прийнято рішення про призначення позивачу допомоги по безробіттю як застрахованій особі без урахування страхового стажу строком 270 календарних днів з 05.05.2021 по 29.01.2022. З 05.05.2021 року розпочато виплату допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі 1000 грн. Мінімальний розмір допомоги по безробіттю призначено відповідно до постанови правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття «Про мінімальний розмір допомоги по безробіттю на період карантину» від 08.04.2020 №217. 27.01.2022 року згідно наказу НТ220127 центром зайнятості припинено виплату допомоги по безробіттю позивачу.
Відповідач зазначив, що розрахунковим періодами для призначення допомоги по безробіттю ОСОБА_1 є: квітень 2018 року - березень 2019 року; квітень 2019 року - березень 2020 року; травень 2020 року - квітень 2021 року. За даними державного реєстру ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» частково сплачено єдиний соціальний внесок за вказаний період, що також підтверджується даними індивідуальних відомостей про застраховану особу ОК-5, долучених позивачем до позову.
Отже, страховий стаж протягом 12 місяців, які передували реєстрації в службі зайнятості позивача: квітень 2018 року - березень 2019 року становить 3 місяці; квітень 2019 року - березень 2020 року становить 0 місяців; травень 2020 року - квітень 2021 року становить 1 місяць, а тому їй призначено допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.
Вважає твердження позивача, що порушення страхувальником вимог закону щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку з чим і утворилася заборгованість із сплати страхових внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи, не стосується спору, та не має законного відображення як фактор впливу на обчислення страхового стажу безробітного. Реалізація передбаченого права застрахованої особи на допомогу по безробіттю безпосередньо пов'язана із наявністю у неї певного страхового стажу, при цьому обов'язковою умовою для визнання певного періоду страховим стажем є сплата страхових внесків самою застрахованою особою або страхувальником. Крім того, звертає увагу, що позивач не позбавлений права вимагати відшкодування йому шкоди, заподіяної несвоєчасною сплатою страхових внесків, внаслідок чого він був позбавлений права на отримання допомоги по безробіттю у спірному розмірі, від роботодавця, з чиєї вини така була заподіяна, у порядку цивільного судочинства.
Відповідач не заперечує того факту, що позивач не повинен нести відповідальність за невиконання ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» обов'язку зі сплати ЄСВ, однак служба зайнятості не наділена повноваженнями здійснювати зарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи з 12.10.2018 по 15.04.2019, з 11.10.2019 по 15.04.2020 та 13.10.2020 по о2.03.2021 та проводити нарахування допомоги по безробіттю всупереч відомостям Державного реєстру.
З врахуванням наведеного, відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити.
У відповіді на відзив представник позивача підтримала доводи позову.
Крім того, представник позивача подала заяву про зменшення позовних вимог.
В поданому до суду запереченні відповідач підтримав доводи відзиву.
Ухвалою суду від 01.06.2022 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 01.06.2022 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення третіх осіб.
Ухвалою суду від 01.06.2022 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
Суд перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , зокрема, в період з 12.10.2018 по 15.04.2019, з 11.10.2019 по 15.04.2020 та з 13.10.2020 по 02.03.2021 працювала машиністом (кочегаром) котельні у ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля», що підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 .
15.04.2019, 15.04.2020 позивач звільнена з займаної посади за пунктом 2 статті 36 Кодексу законів про працю України - у зв'язку з закінченням строку трудового договору, а 02.03.2021 - за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України - за угодою сторін.
17.04.2019 ОСОБА_1 відповідно до наказу від 17.04.2019 №НТ190417 надано статус безробітного.
24.04.2019 наказом №НТ190424 позивачу призначено та розпочато з 24.04.2019 виплату допомоги по безробіттю застрахованим особам відповідно до частин другої, четвертої статті 22, частини третьої статті 23 Закону №1533-ІІІ у розмірі 610 грн відповідно до Постанови правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 12.09.2018 №175 «Про мінімальний розмір допомоги по безробіттю» (чинна на момент призначення допомоги по безробіттю) без врахування страхового стажу терміном на 281 календарних днів з 24.04.2019 по 29.01.2020.
11.10.2019 виплата допомоги про безробіттю позивачу припинена.
08.10.2020 після надходження відомостей з Державного реєстру про сплату страхових внесків впродовж квітня 2018 року - березень 2019 року з ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» центром зайнятості прийнято наказ №НТ201008 про призначення ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, як застрахованій особі без урахуванням страхового стажу на 204 календарних днів з 24.04.2019 по 13.11.2019.
27.04.2020 наказом НТ200427 центром зайнятості прийнято рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 допомоги по безробіттю. 13.10.2020 згідно наказу НТ201013 центром зайнятості припинено реєстрацію позивача як безробітної.
Відповідно до наказу від 05.05.2021 №НТ210505 ОСОБА_1 надано статус безробітного з 05.05.2021. Наказом від 05.05.2021 №НТ210505 відмовлено у призначенні допомоги по безробіттю відповідно до частин 4, 5 статті 22 Закону Закон №1533-ІІІ.
Разом з тим, 01.06.2021 наказом №НТ210601 центром зайнятості прийнято рішення про призначення позивачу допомоги по безробіттю як застрахованій особі без урахування стажу строком 270 календарних днів з 05.05.2021 по 29.01.2022. З 05.05.2021 розпочато виплату допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі 1000,00 грн. відповідно до Постанови правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття «Про мінімальний розмір допомоги по безробіттю на період карантину» від 08.04.2020 №217. 27.01.2022 згідно наказу НТ220127 припинено виплату допомоги по безробіттю.
02.03.2022 позивач звернулася до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості із заявою про нарахування та виплату допомоги по безробіттю за періоди з 17.04.2019 по 11.10.2019, з 27.04.2020 по 13.10.2020 та з 15.03.2021по 29.03.2021 з урахуванням виплаченої заробітної плати. Листом від 17.03.2022 №299/2616 відповідач повідомив позивача про нормативно-правові акти на підставі яких їй було призначено допомогу по безробіттю.
Вважаючи протиправними дії відповідача дій щодо неврахування страхового стажу за періоди роботи з 12.10.2018 по 15.04.2019, з 11.10.2019 по 15.04.2020, 13.10.2020 по 02.03.2021 на ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» до розрахунку допомоги по безробіттю, позивач звернулася до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантоване право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (Закон №1533-III) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
За приписами статті 1 Закону № 1533-III у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем);
страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», кошти єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.
Терміни «застрахована особа», «страхувальники» та «роботодавці» вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Пунктами 3, 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено значення термінів, зокрема: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1533-ІІІ страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
Частиною першою статті 6 Закону №1533-ІІІ встановлено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.
Одним із видів такого забезпечення є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (абзац другий частини першої статті 7 Закону № 1533-ІІІ).
Згідно з частиною першою статті 22 Закону №1533-III право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини другої статті 22 Закону №1533-III застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.
Частиною першою статті 23 Закону №1533-ІІІ встановлено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.
Обчислення страхового стажу визначено статтею 21 Закону №1533-ІІІ, відповідно до частини першої якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.
З цим правом кореспондується обов'язок платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, який закріплений у пункті 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI, який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як це передбачено частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-V.
Як передбачено частинами сьомою, восьмою, десятою, одинадцятою статті 9 Закону №2464-V, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону №2464-V за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Виходячи зі змісту наведених норм, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов'язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.
При цьому особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій. Несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для позбавлення права застрахованої особи на отримання соціальних гарантій, оскільки це призведе до порушення принципу рівності перед законом.
Такий правовий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі №266/970/16-а, від 22 квітня 2021 року у справі №752/20612/17.
Процедуру, умови надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, та механізм обчислення районними, міськими, районними у містах та міськрайонними центрами зайнятості державної служби зайнятості (далі - центри зайнятості) страхового стажу, визначено Порядком №613 (чинний на момент призначення позивачу допомоги по безробіттю; втратив чинність на підставі наказу Міністерства соціальної політики від 10 червня 2020 року №393).
Згідно з пунктами 1, 9 розділу II Порядку №613 допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу. Якщо на восьмий день з дати реєстрації безробітного, що є застрахованою особою, відсутні дані в повному обсязі для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду. Після надходження уточнених даних про застраховану особу з Державного реєстру, для військовослужбовців - після подання особою документів з військового комісаріату, де така особа перебувала на обліку, військової частини або органів, де проходила службу, здійснюється перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення. У разі припинення реєстрації безробітного перерахунок може здійснюватися за заявою особи або за рішенням суду.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо неврахування відповідачем страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю періоду роботи позивача з 12.10.2018 по 15.04.2019, з 11.10.2019 по 15.04.2020, з 13.10.2020 по 02.03.2021 включно через відсутність даних про сплату роботодавцем позивача страхових внесків.
Разом з тим, судом встановлено, що за періоди роботи з 12.10.2018 по 15.04.2019, з 11.10.2019 по 15.04.2020, з 13.10.2020 по 02.03.2021 ОСОБА_1 була нарахована та виплачена заробітна плата, з якої нараховані та сплачені страхові внески у розмірі, більшому ніж мінімальний страховий внесок, що підтверджується довідкою ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля», відомостями Державного реєстру, які надала позивач.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за період з 12.10.2018 по 15.04.2019, з 11.10.2019 по 15.04.2020 була включена до поданої ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» звітності «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», про що зазначено у листах ГУ ДПС у Волинській області від 19.10.2020, від 04.11.2020, від 09.09.2020.
При цьому, відсутність за даними системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків обумовлена тим, що у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» була наявна заборгованість по сплаті страхових внесків, тому зарахування поточних платежів відбувалося в рахунок погашення заборгованості.
Суд зауважує, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця роботодавцем сплачені страхові внески.
Так, розрахунковим періодами для призначення та виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 24.04.2019 по 10.10.2019 є квітень 2018 року - березень 2019 року, а з 05.05.2021 по 26.01.2022 є травень 2020 року - квітень 2021 року.
З індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування слідує ОК-5 слідує, що ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» сплачено єдиний соціальний внесок за квітень 2018 року та жовтень-грудень 2018 року.
Як слідує з матеріалів справи, 08.10.2020 після надходження відомостей з Державного реєстру про сплату страхових внесків впродовж квітня 2018 року - березень 2019 року з ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» центром зайнятості прийнято наказ №НТ201008 про призначення ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, як застрахованій особі без урахуванням страхового стажу на 204 календарних днів з 24.04.2019 по 13.11.2019.
Відтак, відповідачем не враховано для призначення допомоги по безробіттю протягом 12 місяців, що передували реєстрації ОСОБА_1 як безробітної в період з 24.04.2019 по 10.10.2019 страховий стаж позивача в ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» з 01.01.2019 по 31.03.2019, а в період реєстрації з 05.05.2021 по 26.01.2022 страховий стаж позивача в ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» з 13.10.2020 по 02.03.2021.
Суд вказує, що квітень 2019 року не є розрахунковим періодом для призначення та виплати позивачу допомоги по безробіттю в період з 24.04.2019 по 10.10.2019, а тому у відповідача відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду.
Розрахунковим періодом для призначення 27.04.2020 допомоги по безробіттю є квітень 2019 року - березень 2020 року.
Однак, в період реєстрації ОСОБА_1 як безробітної з 27.04.2020 по 12.10.2020 допомога по безробіттю не виплачувалася, так як у її призначенні було відмовлено наказом від 27.04.2020 року №НТ200427 на підставі частин 4, 5 статті 22 Закону 1533-ІІІ.
Відповідно до частин 4, 5 статті 22 Закону 1533-ІІІ загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», - 180 календарних днів.
Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.
У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно.
Відтак, наказом від 27.04.2020 року №НТ200427 позивачу відмовлено у призначенні та виплаті допомоги з інших підстав ніж відсутність страхового стажу.
Вказаний наказ не є предметом даного спору.
Таким чином, підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо неврахування страхового періоду позивача за період роботи в ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля»11.10.2019 по 15.04.2020 відсутні.
Разом з тим, на переконання суду, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.08.2018 у справі №490/12392/16-а, від 01.11.2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 26.03.2020 №299/3616/16-а.
Суд зазначає, що внаслідок невиконання ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» обов'язку зі своєчасної сплати страхових внесків позивач фактично позбавлена соціальної захищеності (отримання належного матеріального забезпечення на випадок безробіття) з урахуванням стажу роботи на вказаному підприємстві, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Таким чином, оскільки з наявних у справі доказів видно, що з січня 2019 року по березень 2019 року та з жовтня 2020 року по березень 2021 року позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися та сплачувались страхові внески, тому цей період підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , що зумовлює висновок суду про наявність у позивача права на виплату допомоги по безробіттю в розмірі, визначеному частиною першою статті 23 Закону №1533-ІІІ.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що призначення допомоги без урахування страхового стажу позивача за період роботи з січня 2019 року по березень 2019 року та з жовтня 2020 року по березень 2021 року порушує її право на соціальний захист, тому дії відповідача щодо призначення допомоги у мінімальному розмірі не відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема, принципу рівності перед законом та принципу пропорційного прийняття рішень (з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тому є протиправними.
За встановлених у справі обставин задоволення пов'язаних позовних вимог про зобов'язання Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості провести перерахунок і виплату допомоги по безробіттю з дня її виплати (з 24.04.2019) з урахуванням страхового стажу та сплачених із заробітної плати страхових внесків за період роботи з січня 2019 року по березень 2019 року та з дня її виплати (з 05.05.2021) з урахуванням страхового стажу та сплачених із заробітної плати страхових внесків за період роботи з жовтня 2020 року по березень 2021 року є ефективним способом захисту порушених прав позивача, який свідчитиме про те, що спір остаточно вирішено. Разом з тим, вимога про зобов'язання Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості провести перерахунок і виплату допомоги по безробіттю з 27.04.2020 по 13.10.2020 задоволенню не підлягає, оскільки у вказаний період допомога по безробіттю ОСОБА_1 не виплачувалася, так як наказом від 27.04.2022 №НТ200427 позивачу відмовлено у її призначенні, та такий наказ не є предметом даного спору.
При цьому судом враховано, що допомога у мінімальному розмірі була призначена ОСОБА_1 наказом від 24.04.2019 року №НТ190424 з 24.04.2019 та наказом від 01.06.2021 №НТ210601 з 05.05.2021.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення вимоги зобов'язального характеру шляхом зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок і виплату (з урахуванням виплачених сум) допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 23 Закону №1533-III з урахуванням утриманого єдиного соціального внеску із заробітку та страхового стажу за період з січня 2019 року по березень 2019 року включно саме з 24.04.2019 та з урахуванням утриманого єдиного соціального внеску із заробітку та страхового стажу за період з жовтня 2020 року по березень 2021 року включно саме з 05.05.2021.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 992,40 грн, який сплачений відповідно до квитанції від 22.04.2022.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, провулок Поштовий, 1, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 41915135) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості щодо не врахування при призначенні допомоги по безробіттю ОСОБА_1 її страхового стажу за період роботи з січня 2019 року по березень 2019 року та з жовтня 2020 року по березень 2021 року.
Зобов'язати Нововолинську міську філію Волинського обласного центру зайнятості провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату (з урахуванням виплачених сум) допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 24 квітня 2019 року з урахуванням утриманого єдиного соціального внеску із заробітку та страхового стажу за період з січня 2019 року по березень 2019 року та з 05 травня 2021 року з урахуванням утриманого єдиного соціального внеску із заробітку та страхового стажу за період з жовтня 2020 року по березень 2021 року включно.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості судовий збір у сумі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Я. Ксензюк